UA-IN

Лікарі кажуть, що донедавна ситуація з операціями з пересадження органів в Україні була плачевною: щорічно проводилося приблизно 2 тис. операцій, хоча трансплантації потребують 5 тис. осіб

Торік у грудні запрацював пілотний проєкт Міністерства охорони здоров’я України з трансплантації, яким держава повністю покриває всі витрати за її проведення

Минулого тижня в Україні провели першу неродинну транспланцію підшлункової залози

Нирка поза людським організмом “живе” до двох діб, легені – 6-8 годин, печінка – 4, а серце лише 3,5 години.

В Україні взялися за розвиток трансплантології – пересадження органів від донора до реципієнта. У владі переконують: такі операції в нас коштуватимуть у 5-6 разів дешевше, ніж за кордоном, а відтак стануть доступнішими для всіх, кому вони потрібні. Це підвищить шанс зберегти життя тисяч людей. До того ж якісне надання послуги за нижчою ціною може залучити іноземців до України. Щорічно 5 тис. українців потребують пересадження органів, із них щодня помирають дев’ять, так і не дочекавшись операції.

Коли в Україні масово пересаджуватимуть органи і скільки це коштуватиме.

За час незалежності пересадили 8 сердець
За словами медиків, донедавна ситуація із операціями з пересадження органів в Україні була плачевною. Наприклад, за час незалежності пересадили лише 8 сердець, тоді як у сусідній Білорусі таких операцій роблять приблизно сотню щороку.

Довгий час в Україні існувала лише родинна трансплантологія, це коли родичі давали свої органи для пересадження. Торік у грудні запрацював пілотний проєкт Міністерства охорони здоров’я України з трансплантації, яким держава повністю покриває всі витрати за її проведення. МОЗ затвердило тарифи, а “пілотний проєкт” розширили до 24 медустанов. Цього року в різних лікарнях українські медики провели 69 органних трансплантацій і 110 пересаджень кісткового мозку. Усі кошти для цього медзаклади отримали авансом від держави. Грошей має вистачити більш ніж на 100 операцій загалом до кінця року. У МОЗ налаштовані, щоб через три роки всі українці, які потребують трансплантації, могли зробити її за місцем проживання.

Поки що охочі можуть звертатися до відповідного медичного закладу і ставати в “лист очікування”. За останні пів року в Україні пересадили 5 сердець, 9 нирок, одну печінку та підшлункову залозу. Пересадження останнього із зазначених органів було проведене в нашій країні вперше.

Однак для повноцінного впровадження цієї системи потрібні дві складові: єдиний реєстр пацієнтів – лист очікування і донорські органи. Все це має запрацювати вже з 1 січня 2021 року. Ось затверджені урядом тарифи на операції з пересадження органів в Україні:

алотрансплантація нирки (від живого донора) – 323 798 грн.

Алотрансплантація нирки (посмертно) – 397 884 грн.

Трансплантація серця/комплексу “серце-легені” – 609 366 грн

Пересадження печінки/частини печінки (посмертно) – 929 125 грн.

Донорський етап щодо кожного органу – 74 086 грн.

“В Україні фактично не проводилися трансплантації, це були поодинокі родинні пересадження нирок і ще менше – печінки. Посмертних трансплантацій майже не було. А минулого тижня в Україні провели першу неродинну трансплантацію підшлункової залози! Першу! Цьому ж пацієнту трансплантовано й нирку”, – розповіла OBOZREVATEL депутатка від “Слуги народу” Оксана Дмитрієва із комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

За її словами, за потреби в майже 5 тис трансплантацій на рік за всі роки незалежності було проведено трохи більш ніж 2 тис. Тому “люди стояли в безкінечних чергах на лікування за кордоном або ж збирали гроші по всьому світу”: “Я теж зіткнулася з цією проблемою ще до свого депутатства. У мене є товариш, якому двічі пересаджували нирку за кордоном “за всі гроші світу”. Довжелезні черги, очікування на донорський орган не один рік, навіть після 100-відсоткової передплати. Навіть за наявності грошей. Кожна країна працює так: спочатку реципієнта шукають серед своїх громадян, і тільки якщо орган нікому з них не підходить, можуть пересадити іноземцю”.

Найвідоміший кардіохірург України, який, до речі, вперше у нашій країні пересадив серце, Борис Тодуров у коментарі OBOZREVATEL теж підтвердив, що щороку 5 тисяч українців помирають, не дочекавшись того чи іншого донорського органу. Це нирки, печінка, серце, легені, підшлункова залоза. Десь 3 тисячі осіб стають сліпими щороку, бо немає пересадження роговиці ока. Люди помирають від того, що не можуть отримати донорський орган. Щороку нам потрібно робити щонайменше тисячу трансплантацій серця, щоб забезпечити потребу хоча би молодих пацієнтів – 18-35 років: “За кордон на трансплантації потрапляють лише щасливчики, західна Європа для нас практично закрита. Там не можуть задовольнити своїх реципієнтів. Однак тисячі українців їдуть за кордон і оперуються там за дуже великі гроші. Наприклад, пересадження серця в Білорусі коштує 110-120 тис. дол. В Україні собівартість такої операції в 5-6 разів нижча – приблизно 20 тисяч”.

Білорусь випереджає Україну
Білорусь – єдина країна на пострадянському просторі, що входить до топ-30 країн за розвитком трансплантації. Там діє презумпція згоди: померла людина автоматично може стати донором. Попри це, лікарі ще погоджують цей момент із її родичами, хоча за законом це робити не обов’язково. Також за життя людина може написати добровільну відмову на передання органів у разі смерті.

Друга країна, куди українці масово їдуть на операції з пересадження – Індія, де наявність донорських органів перевищує власні потреби. Операція з пересадження серця там коштує $100 тис, витрати на себе бере держава.

В Україні, на відміну від Білорусі, навпаки, діє презумпція незгоди. Тобто кожен українець автоматично не згоден на донорство, якщо за життя не написав відповідної заяви або ж після його смерті проти виступають його родичі. Хоча одна людина теоретично може бути донором для вісьмох осіб, яким може подовжити життя ще на 10-20 років.

“Я підтримую введення презумпції згоди й думаю, що через декілька років ми зможемо це зробити. Вкрай важливо зараз популяризувати донорство, бо воно справді рятує життя, і немає ніякої “чорної трансплантації”. Це прозорий процес, у якому задіяно до сотні осіб. Але люди довірятимуть нам лише після того, як ми покажемо прозорість процесу. Відсутність презумпції згоди не заважає робити трансплантацію, головне – повноцінно запустити систему, чим ми й займаємося”, – додала Оксана Дмитрієва.

Країни, де є презумпція згоди, є світовими лідерами у сфері трансплантології. Окрім Білорусі, це ще Австрія, Іспанія. В Україні існує міф про так званих чорних трансплантологів. Хоча це придумані дурниці малоосвічених осіб. У таких операціях беруть участь десятки людей. На пересадженні серця в мене в операційній працювало приблизно 30 осіб. Це дві бригади – імунологи, анестезіологи і так далі. Це дуже не проста операція, вершина медичної науки. За пацієнтами після операції потрібно доглядати, робити аналізи, лікувати відторгнення, коли воно з’являється. Зробити це таємно неможливо, до того ж воно потребує дуже потужної реанімації. Чорної трансплантології в Україні точно немає”, – запевнив Борис Тодуров.

До речі, кількома тижнями раніше посмертним донором для чотирьох українців став хлопець, який, потрапивши в аварію, отримав травми, не сумісні з життям.

Серце живе 3,5 години
Ще одна проблема, яка заважає активному процесу трансплантації, полягає в тому, що кожен орган може зберігатися різний час. Наприклад, нирка поза людським організмом “живе” до двох діб, легені – 6-8 годин, печінка – 4, а серце лише 3,5 години.

“Найтяжчий процес підбору пацієнтів і ведення після операції. Це займає, напевно, понад 50% успіху операції. Правильний підбір за імунологічною сумісністю, а потім правильне ведення пацієнта після операції. Тяжче виходити пацієнта, ніж технічно зробити саму операцію. Технічно це роблять хірурги щодня”, – пояснив лікар-трансплантолог Максим Овечко.

За даними Всесвітньої охорони здоров’я, щорічно у світі здійснюється 100,8 тис. пересаджень цілісних органів. Із них 69,4 тис. нирок, 20,2 тис. печінки, 5,4 тис. серця, 3,4 тис. легень та 2,4 тис. підшлункової залози.