UA-IN

Сьогодні, 21 листопада – сьома річниця початку в Україні другого Майдану. Більше сотні загиблих, дві з половиною тисячі поранених. Так завершилося трьохмісячне протистояння в центрі Києва протестувальників з одного боку та спецпідрозділів президента Януковича і тітушок – з іншого.

Як повідомила напередодні генпрокурорка Ірина Венедіктова, за час розслідування справ Майдану до суду передали 110 обвинувальних актів щодо 206 осіб. Обвинувальні вироки є стосовно 21 особи. Скільки засуджених отримали реальні терміни ув’язнення, ГПУ не уточнює. Як зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода колишній начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, за ґратами опинилося тільки десятеро засуджених. З чим пов’язаний такий результат розслідування «майданівських» справ, Сергій Горбатюк висловив свою оцінку.

– Як ви оціните розслідування «майданівських» справ, що триває вже понад шість років?

– З одного боку, зроблено дуже багато. Маю на увазі й зібрані докази, й притягнення до відповідальності. І по цифрах докази щодо значної частини осіб, починаючи від виконавців і завершуючи організаторами. Повідомлено про підозру понад 450 особам, загалом почали розслідування 4700 епізодів злочинів. Але тільки десятеро визнаних винними засуджені до реальних термінів позбавлення волі.

І знову ж таки питання в тому, що дійсно немає достатньої кількості вироків. Судові процеси тривають, розслідування триває, але як усе відбувається, воно не виглядає, що по найбільш тяжких злочинах – по вбивствах і стосовно, скажімо, найбільш відповідальних за ці злочини осіб (а саме стосовно організаторів) – ми в найближчому майбутньому отримаємо вироки. Це найбільша біда. Тобто, в цій частині – дійсно результат негативний.

Але тут відповідальність, на моє переконання, в першу чергу, на керівництві держави: депутатах, керівниках правоохоронних органів. Тому що в цій частині тут саме ми бачимо практично відсутність на сьогоднішній день судової системи. Розгляд справ затягується на роки. Починаючи з 2014 року третина вакансій суддів не заповнена. І ці вакансії не заповнюють. Чому це робиться? Мені здається, це робиться умисно. І не тільки у «майданівських» справах. Але і в них теж. Щоб, коли до суддів висловлюються претензії – «чого ж ви так довго розглядаєте?» – вони завжди мали відмовку: «як ми можемо швидше, у нас – дуже велике навантаження».

– Проблема – тільки в судовій системі України?

– Ані той президент, ані цей президент (Петро Порошенко і Володимир Зеленський) нічого не роблять, щоб дійсно було організоване належне розслідування. Якщо ми, наприклад, знаємо, що справа має розглядатися протягом місяця, то вона за місяць повинна розглядатися. А у нас справи розглядаються роками. А складні справи (такі, як про масові вбивства на Майдані), виходячи з наявного стану речей це – розгляд на десятки років.

 

Дійсно, якщо справу скеровують до суду, то вона у суді буде. Але проблема в засіданнях. Для прикладу візьмемо справу про вбивства 20 лютого 2014 року стосовно тих самих п’яти «беркутівців». Справа надійшла до суду в лютому 2015 року. І це ледь не єдиний приклад судового розгляду, коли засідання призначали двічі на тиждень. І п’ять років триває судове слідство і воно досі не завершене. Якщо ми говоримо про вбивства 20 лютого 2014 року, то йдеться вже про 48 убитих і 80 поранених. Тобто у цій справі 128 потерпілих. А якщо ми направимо до суду того ж самого Януковича, де є підозра у комплексі – в організації усіх діянь під час тих подій – то там є тисячі потерпілих. Давайте порахуємо – за нинішніми темпами судових розглядів це може зайняти десятки років.

Але ж і направити не можна до суду, бо Верховна Рада і попереднього скликання, і теперішнього не може прийняти закон про зміни, які б усунули проблеми в заочному судочинстві (йдеться про удосконалення відповідної глави Кримінально-процесуального кодексу). Бо розглядати справи тих, хто у розшуку, можна лише у заочному судочинстві. І наразі така ситуація, що без внесення змін направлення таких справ до суду заблоковане. І таких проблем, які блокують, гальмують розгляд «майданівських» справ – безліч.

Суди, законодавство, труднощі на етапі розслідування – у більшості ці проблеми є штучними. Якби керівники держави, народні депутати хотіли б усунення цих проблем, усі проблеми були б усунуті максимум до півроку. Всі б’ють себе в груди, виходять на Майдан, пускають сльози і кажуть, що ми робитимемо все можливе. Але коли доходить до діла, то всі вдають, що їх не стосується ані законодавство, ані робота правоохоронних органів. Із часом усе перетворюється на кшталт такого: «Ну, ми ж розслідуємо! Не переймайтеся – результат буде!» Але вже зараз можна констатувати, що результату не буде.

Адже, крім усього іншого важлива своєчасність того самого покарання. Щоб суспільство отримало відповіді на питання: хто винен? Щоб був превентивний, виховний наслідок, якщо комусь захочеться знову щось подібне скоїти, то на нього чекатиме довічний термін чи можливо п’ятнадцять років ув’язнення. Однак цього наслідку немає. І якщо ми говоримо, що за приблизними оцінками це буде років через 20, то кому потрібний буде той вирок? До того часу виросте нове покоління!
– Чому ж раніше Порошенко, а тепер Зеленський на ваш погляд, «нічого не роблять» для належного розслідування?

– І у Порошенка, і у Зеленського біда – вони хочуть контролювати правоохоронні органи і судову систему, маючи на них вплив. У тому числі незаконний. І оце вирішує все. Чому? Тому що розслідування «майданівських» справ – це в першу чергу притягнення до відповідальності правоохоронців. Якщо б винні правоохоронці отримали реальні вироки за виконання незаконних наказів, то їхні колеги-наступники вже не стали б виконували незаконні накази. Вони сказали б: «мій колега вже п’ять років сидить, я не хочу йти його шляхом».
А політичне керівництво хоче мати такі правоохоронні органи, яким моргнеш, і вони почимчикували притягати до відповідальності кого треба. Потрібно того і того засудити – засудили. Або навпаки, якщо треба, справи закрили. Відповідно, немає зацікавленості у розслідуванні «майданівських» справ. Бо об’єктивне, не блоковане розслідування змінить психологію в тому числі правоохоронців.
– Тобто, якщо буде дійсно можливість розслідувати повноцінно – стануть правоохоронні органи незалежні. А це Порошенку, Зеленському не потрібно зрештою. Так виходить?

– Вони думають тільки про себе. Державі незалежні правоохоронні органи потрібні. Керівники держави не розуміють, що і їм – для їхнього авторитету – незалежні правоохоронні органи теж потрібні. Але чомусь вони думають тільки про власні інтереси. Хоча на словах запевняють, що переймаються саме державними проблемами, а не власними.

– Ваш коментар стосовно скасування Апеляційним судом арешту експрезидента Віктора Януковича. Це – просто процедурний дріб’язок чи красномовне рішення напередодні сьомої річниці початку Другого Майдану?

 

– Наскільки мені відомо, там дійсно є технічна процедурна помилка. І напевно її усунуть на першій інстанції. Хоча слідкувати за цим процесом треба. Загалом у цьому всьому теж можна підозрювати якісь ігрища, у тому числі з використанням суддів. Тому що апеляційна скарга розглядалася з травня-місяця. Ну, якщо це процедурна помилка, у квітні виніс рішення районний суд, у травні зайшла скарга – три дні чи тиждень розглянули би, повернули назад – за цей час уже було би рішення про арешт, яке не скасовували б. Але вони тягнуть-тягнуть-тягнуть і ось маємо перед безпосередньо річницею таку гучну новину – скасування арешту Януковича. А пересічні люди не занурені у тонкощі цього судового процесу. Вони можуть подумати, що на сьому річницю початку Майдану вже не будуть шукати Януковича. Хоча це – одна справа, а у нього ще у десяти справах є ухвали про затримання і доставку. І є вирок.

Радіо Свобода готове надати можливість прокоментувати твердження Сергія Горбатюка експрезидентові України Петрові Порошенку і нинішньому главі держави Володимирові Зеленському. Раніше і Порошенко, і Зеленський неодноразово підкреслювали необхідність функціонування в Україні незалежних правоохоронних органів, неупереджених, ефективних, позбавлених впливу політиків судів. І Порошенко, і Зеленський наголошували, що робили все можливе в рамках своїх законних повноважень для реформування правоохоронної системи.