UA-IN

Багато українців стали скаржитися на владу та її дії, але знайшлися і ті коментатори, які вирішили висловити солідарність.

За останні кілька років в Україні рівень життя різко впав – криза за кризою. Безперечно, нікому з дорослих і свідомих людей 2020 рік не здався хорошим. Українка Ольга Джулай нагадала нашим співвітчизникам про добро і співчуття.

Від її розповіді про похід в продуктовий магазин хочеться не те що плакати, а просто забути про сьогоднішню реальність, як про жахливий сон. Про це стало відомо завдяки публікації Ольги Джулай в мережі Facebook.

“Писати про це чи не писати? Писати! Годину тому ходила в атб, там звичайно натовп людей, сьогодні ж акції! Всі ходять з повними кошиками всякої фігні по знижці. І ось серед цього натовпу, ледве протискуючись ходила маленька, згорблена бабуленька. Всі її пхали, не звертали уваги з висоти свого зросту. Вона пару раз опинилася біля мене і я бачила як вона уважно розглядає цінники, я розуміла, що швидше за все у неї мало грошей. Просто підійти і запропонувати їй грошей мені стало соромно, не хотілося образити людину. Я стала за нею спостерігати, оплатила свої покупки і просто чекала її на касі. Вона підійшла до відділу з побутовою хімією, подивилася на ціну порошку, відкрила гаманець і стала перераховувати свої гривні. Я спостерігала і боролася з собою, піти і сказати, що я заплачу або почекати. Вона закрила свій гаманець і маленькими кроками побрела назад углиб магазину. Я пішла за нею і застала її за тим, що вона викладала назад яйця. Я не витримала, підійшла і сказала, що оплачу її покупку. Бачили б ви її очі. Йдучи за порошком і потім до каси, ця бабуленька переживала, що вона не зустріне мене більше і не зможе повернути мені гроші. Весь цей час мене рвало на частини. я давно звикла, що люди стали байдужі до тварин. але як же так вийшло, що ми стаємо байдужими один до одного? Поки я стояла на касі і чекала бабусю, я розглядала, що ж купують люди. пиво, чіпси, солодощі, газованої води все те, що вбиває нас зсередини те, від чого можна сміливо відмовитися, щоб допомогти ось такий ось бабусі! Я точно знаю, що серед моїх друзів і знайомих дуже багато вчинили б також як і я сьогодні. Це пост не про те, яка я хороша. Цей пост – звернення, і швидше за все до молоді, до моїх дітей, до друзів моїх дітей: Будьте уважні до людей! Спостерігайте і допомагайте, захищайте тих, кому це дуже потрібно! Не будьте байдужі! Будь ласка!”, – розповіла Оля.