UA-IN

Через зареєстровані у Німеччині фірми на українські атомні станції постачаються російські комплектуючі, зокрема і підсанкційні. Через “європейських” посередників ціни зростають у кілька разів.

У промзоні на південних околицях німецького міста Майнц кілька років тому з’явився непримітний, але дуже різнобарвний, острівець українського бізнесу. Поміж величезних складів з небезпечними хімікатами, які тут переробляються, прямо у промзоні знаходиться мотель для водіїв-дальнобійників з оригінальною назвою “Дві ворони”. Він належить бізнесменам з Кіровоградської області, які продають в Україні запчастини для комбайнів. В одній із сусідніх будівель зареєстровані ще декілька фірм, заснованих українцями. Одна з них торгує медом, інша імпортує з Німеччини елементи для виробництва освітлювальних приладів. Однак фірма, яка цікавить нас, торгує чимось більш серйозним – обладнанням для атомних електростанцій.

Контактні дані компанії IEC Industrie Export GmbH марно шукати у телефонних довідниках. Жодного бізнесу у Німеччині вона не веде. Фірма з Майнца постачає на українські атомні електростанції елементи реакторів, вироблені у Росії. А гроші з цього бізнесу, як показало розслідування DW, варто шукати не у Майнці, а у Швейцарії.

Російські запчастини для українських АЕС
За останні кілька років, як свідчить аналіз системи державних закупівель Prozorro, IEС Industrie und Export GmbH перемогла у півсотні тендерів державної компанії “Енергоатом” і її структурних підрозділів, поставивши продукцію на майже 400 мільйонів гривень. Левова частка цієї продукції – запасні частини для реакторів виробництва російської компанії “Танаис” з міста Волгодонськ Ростовської області, такі як нікелеві прокладки, труби, запчастини для насосів або ущільнення парогенератора.

Як свідчить база митних декларацій ImportGenius, до 2014 року росіяни постачали запчастини “Енергоатому” через українську компанію “Атоменергосервіс” вихідця з Білорусі Олексія Солохіна, зареєстрованого у Києві. З анексією Криму і початком війни на Донбасі співпав перехід на торгівлю через компанії у країнах ЄС. У компанії “Танаис” залишили без відповіді запит від DW про те, що стало причиною відмови від прямих поставок до України.

До середини 2015 року продукцію “Танаис” постачала компанія WK Energo з Франкфурта-на-Майні. Вона зареєстрована за тією самою адресою, що і фірма, яка є власницею згаданого вище мотелю “Дві ворони” у Майнці. Починаючи з 2015 року, постачальниками продукції росіян стали прописана у вже знайомій нам промзоні у Майнці IEC Industrie und Export GmbH, яку заснував той самий Олексій Солохін, і Universal Baltic Group з Естонії, заснована ще одним киянином Вадимом Головком. Компанії Солохіна і Головка вже декілька років розігрують між собою тендери “Енергоатому”, по черзі отримуючи замовлення держконцерну. Пропонуючи продукцію одного і того самого виробника, естонська і німецька компанії роблять цінові пропозиції, які різняться часто лише у кілька тисяч гривень при багатомільйонній вартості замовлень.

З Росії через Європу
Вартість продукції “Танаис” при вивозі з Росії до країн ЄС, як свідчать дані у деклараціях російської митниці, у кілька разів нижча, ніж та, що вказується у документах, які подаються українським митникам. Як засвідчив аналіз даних ImportGenius, наприклад, гайки для ремонту теплообмінного устаткування другого контуру Хмельницької АЕС наприкінці травня 2019 року виїхали з Росії, маючи вартість у 87 тисяч євро за партію. А до України потрапили лише у липні, зрісши у вартості у два з половиною рази до понад 6,5 мільйонів гривень (224 тисячі євро). Кількома місяцями раніше у тендері на закупівлю труб для ущільнення фланцевих з’єднань для другого контуру одного з реакторів Запорізької АЕС компанія з Майнца поступилася естонській Universal Baltic Group. Цього разу труби поїхали до Естонії за ціною у 6,6 тисяч євро за штуку, а наступного місяця потрапили до України вже по 14 тисяч.

Але не менш цікавим є той факт, що ці труби і гайки з Росії і донині постачаються на українські АЕС через естонські і німецькі фірми попри те, що, згідно з постановою Кабміну №535 від 15 травня 2019 року, ввезення такої продукції з Росії заборонене. В “Енергоатомі” не відповіли на запит DW й не пояснили, яким чином постачання запчастин від російської “Танаис” узгоджується з антиросійськими санкціями уряду.

“Чесно” поділені тендери
Загалом зареєстровані в Естонії й ФРН дві компанії з 2015 по кінець 2020 року розіграли між собою близько трьох десятків тендерів “Енергоатому”. Перемоги “чесно” розділилися порівну. Запит від DW про те, чи можуть вважатися конкурентними тендери, коли дві компанії роками постачають продукцію від одного виробника за практично однаковими цінами, перемагаючи по черзі, в “Енергоатомі” теж залишили без уваги. Участь двох фірм у тендерах є формальною необхідністю для того, щоб вони взагалі відбулися, адже відкриті тендери, в яких не було би щонайменше двох учасників, вважалися би за законом недійсними.

Натомість не вважають тендери за участі IEC Industrie Export GmbH і Universal Baltic Group конкурентними слідчі Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Як випливає з документів у судовому реєстрі України, які проаналізувала DW, влітку детективи НАБУ провели обшук в офісному центрі на вулиці Алма-Атинській у Києві. З’ясувалося, що естонська і німецька компанії лише на папері прописані у різних куточках Європи, а насправді ведуть свій бізнес зі спільного українського офісу: тендерну документацію і експортно-імпортні операції від імені IEC Industrie Export GmbH і Universal Baltic Group ведуть одні і ті самі люди. Тривалий час обидві компанії, як випливає з договорів, доступних у системі Prozorro, отримували кошти від “Енергоатому” за російське обладнання на рахунки, відкриті в одному з невеликих швейцарських банків, який спеціалізується на обслуговуванні клієнтів зі Східної Європи.

Частина великого конгломерату?
Під час обшуків в офісі на вулиці Алма-Атинській слідчі виявили блокноти із нотатками від руки, в яких йшлося про координацію участі у тендерах німецької і естонської компаній. Як зазначають слідчі, ці записи засвідчили “узгоджені антиконкурентні дії”, а також містили інструкції, як приховати пов’язаність цих фірм. Крім того, знайдені при обшуках таблиці з переліком продукції, яку постачають структурам “Енергоатому” IEC Industrie Export GmbH і Universal Baltic Group, вказують, як зазначено у доступних у реєстрі судових ухвалах, на завищення цін на російську продукцію у середньому у три рази. DW звернулася із запитаннями щодо цих обшуків до компаній з Майнца і Таллінна за адресами електронної пошти, вказаними у договорах з “Енергоатомом”, однак не отримала жодної відповіді.

Слідчі НАБУ підозрюють, що IEC Industrie und Export GmbH і Universal Baltic Group є частиною цілого конгломерату фіктивних фірм, створених посередниками в Україні і країнах ЄС для постачання продукції на українські АЕС. Антикорупційні органи, як випливає з судових ухвал, оцінюють загальну суму збитків “Енергоатому” від співпраці з цим конгломератом у понад 600 мільйонів гривень і перевіряють причетність посадових осіб держконцерну до організації фіктивних тендерів. Під час обшуків влітку в офісах на вулиці Алма-Атинській було знайдено внутрішню документацію “Енергоатома” яка може свідчити, як випливає з судових ухвал, про розкриття таємниці слідства і попередження посередників про слідчі дії. Наскільки відомо DW, за цим фактом в “Енергоатомі” проводили службове розслідування.

“Чеське” коріння справи?
Як випливає із судових документів, провадження НАБУ, в якому розслідується діяльність компаній IEC Industrie und Export GmbH і Universal Baltic Group, бере свій початок у розслідуванні можливих зловживань посадовців “Енергоатому” в операціях з постачанням обладнання чеською компанією Skoda JS. “Чеська” справа, в якій в отриманні неправомірної вигоди підозрювався один з колишніх ексдепутатів Верховної Ради України, після тривалого розслідування вже кілька років розглядається у суді. У відповідь на запит DW, у НАБУ відмовились повідомляти, чим пов’язані між собою ці дві справи, пославшись на таємницю слідства.