UA-IN

Роботодавець не хотів звільняти співробітника, який хворів

Часто українці потрапляють у неприємні ситуації, пов’язані з неоплатою праці та жахливими умовами роботи. Випадок у Рівненській області доводить, що домогтися справедливості в нашій країні можливо.

Так, у Рівненській області стався конфлікт між роботодавцем і співробітником, який подав заяву про звільнення за власним бажанням через стан здоров’я з 5 травня 2020 року.

У свою чергу начальство зажадало відпрацювати ще два тижні, так як співробітник не мав доказів для його звільнення в запитувану дату. 31 липня його звільнили за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року.

Надалі районний суд все ж задовольнив позов українця про визнання трудових відносин припиненими з 5 травня 2020 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Варто зазначити, що за статтею 38 КЗпП України роботодавець повинен звільнити працівника у строки, про які він просить, у тому числі за наявності інших поважних причин.

Працівник пояснив у записці, що заяву про звільнення обумовлено неможливістю продовжувати роботу через карантин. Крім того, відсутність опалення в офісі негативно впливало на стан його здоров’я, людина постійно хворіла.

Також позивач поскаржився на припинення транспортного сполучення Рівне – Здолбунів через локдаун. Він просив начальство забезпечити транспорт на роботу і розвіз додому, але це прохання було відхилено.

Апеляційний суд врахував службову записку, згідно з якою співробітнику запропонували працювати дистанційно, але той відмовився. У той же час Верховний Суд вказав, що роботодавець не давав наказ на переведення співробітника на дистанційну роботу і видачу йому необхідних для цього ресурсів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що поважність причин звільнення за власним бажанням позивача підтверджено.