UA-IN

Про війну проти НАБУ, її організаторів та на якому етапі розслідування справи “Приватбанку” – в програмі “Перехресний допит” ексклюзивно розповів директор НАБУ Артем Ситник.

В ефірі 24 каналу Артем Ситник також говорив про причетність українського підприємця та політика Олега Бахматюка до війни проти нього та НАБУ.

Про справу проти Ситника
Я знаю що, у вас купа ворогів, які вже кілька років шукають привід звільнити вас. Попередній парламент так і не зміг зробити цього, а от теперішньому – майже вдалось. Формально вас хочуть усунути з посади за те, що ви вчинили корупційне правопорушення, а саме – дозволили комусь оплатити ваш відпочинок. Українські суди вирішили, що ви таки вчинили правопорушення. Вас, людину, яка мала боротися з корупціонерами, внесли в реєстр корупціонерів. Вже в найближчі тижні Рада може прийняти поправки в закон, який дозволить на цій підставі вас звільнити. Поясніть, як все було насправді. Де ви відпочивали і хто за це заплатив.

Ще раз поясню, тому що неодноразово про це вже говорили. У мене був відпочинок з друзями у Рівненькій області. Нами все було оплачено в рівних частинах. В принципі, це вся історія. Сам процес розгляду адміністративних правопорушень дуже простий та не передбачає касаційного оскарження. І достатньо відносно невеликого тиску на суддів для того, щоб досягнути відповідного необхідного рішення. І, на жаль, це рішення було прийняте проти мене.

Я вже достатньо давно звернувся до Європейського суду з прав людини. Там все описано: яким чином здійснювався тиск на суддів, чому судді були упереджені, чому таке рішення є незаконним. Я сподіваюся, що у зв’язку з актуальністю цієї посади, самої ситуації, ця справа буде рухатися якомога швидше.

Що відомо про справу щодо Ситника? Комітет ВРУ підтримав законопроєкт, який може дозволити відправити у відставку Артема Ситника через порушення, пов’язане з корупцією. У законопроєкті йдеться про підвищення ефективності боротьби з корупцією у правоохоронних органах.

Суд визнав Артема Ситника корупціонером через відпочинок у готелі в Рівненській області. Як виявилось, за готель нібито заплатив не сам Ситник, а невідомий чоловік, який згодом і поскаржився прокуратурі. Ситника оштрафували на 3 тисячі 400 гривень.

Адмінпорушення полягає у тому, що Ситник мав вказати у декларації цей подарунок, але не зробив цього. Правопорушення скоєне у 2017 – 2019 роках, а тому, згідно з законопроєктом, Ситника можуть звільнити заднім числом, а це напряму суперечить Конституції України.

Я правильно розумію, що це просто хтось збрехав, що за вас заплатив? В чому суть самої історії – не зрозуміло.

Судячи з того протоколу, що мені вручили, то нібито той (чоловік – 24 канал) заплатив за наш відпочинок. Насправді, це все будується на свідченнях однієї особи – і на цьому все.

Хоча ми в суді – я і мої друзі – пояснювали, яким чином все відбулося. Чомусь всі пояснення були відкинуті, були прийняті за основу слова виключно однієї людини. На цьому і було побудоване судове рішення. Сам суддя, який слухав, був фігурантом справи про хабарництво і був фактично під величезним тиском з боку правоохоронних органів – в цьому випадку це Міністерство внутрішніх справ.

Фактично, ця процедура не передбачає касаційного оскарження. Це дуже важливо, тому що тут дуже швидко якраз можна досягнути потрібного результату – а саме незаконного рішення суду. Тому я змушений зараз захищати свої права в Європейському суді з прав людини.

Якщо Європейський суд ухвалить рішення на вашу користь, чи буде це означати, що скасовується рішення українського суду і до вас немає ніяких претензій?

Якщо буде рішення міжнародної інстанції, то це означатиме, що є підстави для перегляду Верховний Судом цього рішення.

Зверніть увагу! Артем ситник швидше зазначав, що ця адміністративна справа – продовження історії з рюкзаками. Він стверджував, що це може бути помстою за тодішню справу.

А щодо самого факту того, що цю історію зараз використовують, аби вас усунути з посади директора НАБУ. Якби на вашому місці була інша людина, ви вважали б законним змінювати законодавство і вносити в нього такі нові підстави для звільнення директора НАБУ, як це намагаються зробити зараз?

Ні, з двох причин.

Перше – справи про адміністративні правопорушення розглядаються за особливою спрощеною процедурою. Там дуже важко захищати свої інтереси. І тоді є дуже легкий спосіб тиснути на тих осіб, які здійснюють речі, що викликають незадоволення в окремих олігархів чи осіб, які мають важелі на суд.
Друге – не можна змінювати закон, виключно для того, щоб прибрати особу. І не можна змінювати закон, щоб поставити особу (хоча в нас також були такі прецеденти).
Якраз ідея НАБУ була в тому, щоб це була незалежна інституція. Є способи контролю за НАБУ, але чомусь вони відверто ігноруються всіма владами, всіма парламентами. Є процедура, але чомусь її всі дуже сильно бояться. Набагато простіше піти в суд, натиснути на суд, ухвалити рішення, і потім ним спекулювати. Але я думаю, що з часом все стане на свої місця.

Про організаторів війни проти НАБУ і Ситника
Кого вважаєте організаторами і замовниками вашого звільнення?

Мені здається, що це очевидно і без моєї відповіді. По-перше, сам пан Бахматюк не приховує того, що він дуже незадоволений розслідуваннями НАБУ. Якщо коротко, то суть цієї справи – розкрадання державних коштів в сумі 1 мільярд 200 мільйонів гривень. Але чомусь пан Бахматюк обирає спосіб певних замовних акцій та іншого, ніж повернення цих коштів до бюджету.

Інша сторона в тому, що якраз ця особа організовує мітинги та медійну кампанію – і в цьому підтримує інший олігарх – це пан Коломойський. В нас є 2 основних провадження:

Справа “Укрнафти” – там вже встановлено, що сума збитків понад 10 мільярдів гривень, а також вже підготовлені проєкти підозр, які зараз на стадії погодження в антикорупційній прокуратурі.
Справа “Приватбанку”, в якій збитки державі складають понад 100 мільярдів гривень.
Це 2 справи, які дійсно спонукають чергового олігарха приєднуватися до компанії тих людей, які хочуть звільнення директора НАБУ. І важливо підкреслити, що питання не тільки в мені персонально, питання – в самій інституції.

Є бажання цю інституцію зупинити, тому що вона, на думку більшості олігархів, зайшла надто далеко. Зайшла до того, що є справи, є підозри, і деяким олігархам їх вже оголошено. Тому завдання не просто звільнити певну особу, завдання – зупинити ту інституцію, яка була створена саме для таких справ.

Про справу “Приватбанку”
Пройдемось по тих справах НАБУ, через які вас хочуть усунути. І тоді стане очевидним, кому і чим ви заважаєте. Почнемо з головного – “Приватбанку”. Бо саме Коломойського вважають головним організатором вашого звільнення. Колишніх власників “Привату” Коломойського і Боголюбова звинувачують у тому, що вони вивели з банку 116 мільярдів гривень. В лютому ви повідомили, що розслідування на фінальному етапі. Пройшло 2 місяці. Де фінал? Чому Коломойському досі не вручили підозру?

Це не зовсім так. Я сказав, що у цій справі є суттєвий прогрес. Він, передовсім, виражався у тому, що на той час генпрокурор Руслан Рябошапка ці справи передав в НАБУ. У нас була частина справи, а частина – розслідувалася Офісом генпрокурора. Тоді ухвалили рішення, що ці справи будуть всі в НАБУ, їх передали. І в подальшому ми рухаємося у тому, щоб почати оголошувати певні підозри.

Що відомо про справу “Приватбанку”?Уряд за пропозицією НБУ та акціонерів “Приватбанку”, найбільшими з яких на той момент були Коломойський і Боголюбов, ухвалив рішення про націоналізацію банку через його неплатоспроможність. Це трапилось 18 грудня 2016 року.

Тоді держава отримала 100% у його капіталі, а “Приватбанк” був докапіталізований на суму 116,8 мільярда гривень. У червні 2017 року уряд вирішив внести у капітал банку ще 38,5 мільярда гривень на підставі аналізу НБУ і незалежного аудитора.

Активна підготовка до розгляду справи у Лондоні за позовом “Приватбанку” наразі триває. “Приватбанк” звинувачує колишніх власників у шахрайстві та привласненні майже 2 мільярдів доларів. Вже у 2021 році у Лондоні почнеться повноцінний розгляд справи.

Звичайно, є певні труднощі та перепони, тому що в цій ситуації ми залежимо не тільки від себе. Є необхідність в проведенні експертних досліджень, а на експертів здійснюється безпрецедентний тиск. Це типова ситуація для такої категорії справ.

Знову ж таки, це не є причиною, щоб зупиняти ці розслідування. Ми рухаємося вперед. Я не хочу розкривати плани на найближче майбутнє, але ми розуміємо, що у цих справах – і насамперед у цій справі – від нас чекають відповіді. Не тільки наші громадяни, а й наші міжнародні партнери.

Я правильно розумію, що зараз ключову експертизу по “Привату”, яка впливає на доведення справи до кінця, блокує СБУ?

Я хотів би повернутися до тієї частини відповіді, яку озвучив. Я не хотів би зараз взагалі акцентувати увагу, тому що успіх цієї справи залежить саме від закритості інформації по ній. Адже зрозуміло, що кожен фігурант справи намагається здобути по ній максимум інформації, які є в органах досудового розслідування і які в них плани. Тому я обмежуся тим, що скажу: дійсно, є проблеми проведення експертних досліджень, і це ми бачили в багатьох справах. Та сама справа рюкзаків, коли експертам підкидають наркотики, і потім починається щодо них розслідування і таке інше.