UA-IN

Градус взаємної ненависті в суперечках «ваксів» та «антиваксів» зростає завдяки обом сторонам, на кожній з яких є люди, що вважають пропаганду своїх переконань Місією

 

Захворюваність і смертність від Covid-19 в Україні продовжують ставити антирекорди. Запровадження «червоних зон» та обмежень на пересування країною невакцинованих громадян дало певний ефект: кількість щеплень теж б’є всі попередні показники. Проте навіть нефахівцям зрозуміло, що масові щеплення на піку чергової хвилі пандемії – запізнілий крок. Проводити масштабну вакцинацію треба було до кінця літа.

З іншого боку, подібне спостерігається і в багатьох інших країнах. І хоча в абсолютних цифрах захворюваності та смертності від коронавірусу Україна сьогодні вперто не залишає п’ятірки світових лідерів, періодично «вибиваючись» і в трійку, в цілому за весь час пандемії картина виглядає вже не такою катастрофічною: 19-те місце, позаду такої розвиненої країни, як Німеччина, і дуже сильно позаду США, Великої Британії чи тієї ж Росії.

Все це підкидає хмизу у вогонь суперечок про необхідність/безглуздість/шкідливість вакцинації. Ці суперечки теж палають в усьому світі, але в Україні, звичайно ж, із притаманною тільки нам специфікою.

Категоричних супротивників щеплень можна, з певною часткою умовності, розділити на категорії за аргументацією. На одному полюсі буде, наприклад, продавчиня з сільмагу, змальована днями в соцмережах телеведучою Мирославою Барчук: після вакцинації вона (продавчиня) перевіряє, чи не причепляться до «чіпів» на місці уколу магніти, а переконавшись, що магніти не чіпляються, нарікає, що цього експерименту не рекомендують по телевізору – а то б «тисячі людей» дізналися, що ніяких чіпів вакцина не містить…

На іншому ж полюсі, цілком очевидно, мають знаходитися «ідейні» супротивники щеплень. У тих-таки соцмережах прийнято нарікати на невігластво широких мас, що вірують у всесвітню змову виробників вакцин, вже згадану «чіпізацію», нібито вплив вакцин на ДНК тощо. Але значно цікавішим феноменом видаються освічені інтелектуали, які щосили агітують проти щеплень (як і карантинних обмежень) під гаслами свободи особистості.

Ось довга, але необхідна цитата з одного авторитетного в дев’яностих-нульових роках вітчизняного політичного оглядача:

«Ты указываешь на вроде бы вполне разумные рассуждения о том, что локдауны приводят к разорению множества добросовестных работников и предпринимателей (в основном, в сфере малого и среднего бизнеса), подрывая самые основы человеческой деятельности. Ты напоминаешь о реальных исторических примерах: вот к чему неоднократно в нашей недавней истории приводили государственные меры по ограничению прав и свобод. Стоит ли наступать на эти грабли еще раз? Наконец, ты цитируешь Оруэлла, Хаксли, Замятина, Сорокина, Ионеско – тексты любого из этих антиутопистов практически дословно совпадают в описании той эмоциональной истерики и государственного произвола, которые мы наблюдаем в последнее время. Все бесполезно, нас словно не слышат».

Як бачимо, це вкрай далеко від забобонів про «чіпізацію» тощо. І таких думок у відповідному середовищі більше, ніж може подумати людина, схильна вбачати в антивакцинаторах лише жертв магічного мислення та російсько-церковної пропаганди (хоча основну масу противників вакцинації таки складають саме вони).