UA-IN

З Міністерства внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі звільнили після того, як в мережі з’явилося відео за його участі, де заступник міністра обурюється, що рядові поліцейські зупиняють його автівку і не впізнають «начальство»: Гогілашвілі погрожував поліцейським та принижував їх.

Голова МВС Денис Монастирський обіцяв провести розслідування цього інциденту. Оскільки Гогілашвілі звільнили «за власним бажанням», то наразі не відомо, чи будуть в МВС ініціювати якісь додаткові розслідування щодо його дій.

Радіо Свобода зібрало основні відомості з біографії Олександра Гогілашвілі, зокрема щодо його зв’язків з «Кварталом 95» та Росією.

Офіційна біографія: дві вищі освіти і відсутність досвіду

На роботу у Міністерство внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі потрапив у вересні 2019 року. Попри відсутність досвіду роботи у правоохоронних органах, Гогілашвілі одразу обійняв високу посаду. Він став заступником Арсена Авакова, який на той час очолював міністерство.

У МВС Гогілашвілі відповідав за боротьбу з наркотиками та реабілітацію наркозалежних. Чому новоспеченому заступнику міністра віддали в управління саме цей напрямок – окрема історія. До неї ми повернемося дещо згодом.

Згідно з біографією, що оприлюднена на офіційному сайті МВС, Олександр Гогілашвілі народився у Грузії в 1973 році. До призначення на посаду він менше року працював соціальним працівником громадської організації «Центр здорової молоді». Ця організація протягом останнього року ставала предметом журналістських розслідувань.

Ще одна деталь з офіційної біографії Гогілашвілі полягає в тому, що до 45 років заступник міністра не мав вищої освіти. І лише у 2019 році (саме коли Гогілашвілі призначають на посаду в МВС), він починає активно здобувати дипломи. Спочатку закінчує Львівський університет бізнесу та права за спеціальністю «Облік та оподаткування», а через рік – той самий університет, але за спеціальністю «Право».

Олександр Гогілашвілі: сімейні зв’язки і «Квартал-95»
Дружина Олександра Гогілашвілі – Марія Левченко. Вона є багаторічною помічницею Володимира Зеленського ще з часів його роботи у «Кварталі». У перші місяці каденції президента Зеленського, робоче місце його «помічниці Маші» було розташоване безпосередньо у кабінеті президента, про що він сам розповів журналістам під час спільної зустрічі.

Восени 2019 року Радіо Свобода зверталося до Марії Левченко із запитанням стосовно того, як офіційно називається її посада в офісі президента, але Левченко не відповіла. Можна припустити, що в штат офісу президента Леквченко не оформлена, оскільки у відкритому доступі немає її декларації про доходи.

Натомість, у щорічній декларації Олександра Гогілашвілі, вказано, що протягом 2020 року його дружина отримувала заробітну плату за основним місцем роботи – «Студія Квартал 95».

За даними журналіста Юрія Бутусова, Марія Левченко, не маючи права на доступ до держтаємниці, була присутня 24 липня 2020 року на нараді в кабінеті Володимира Зеленського, що стосувалася операції із затримання «вагнерівців».

Інформація про російське громадянство і судимість за шахрайство
Олександр Гогілашвілі, ймовірно, має чинний паспорт громадянина Російської Федерації та російський податковий номер. Про це 12 грудня цього року, з посиланням на дані Федеральної податкової служби Росії, повідомили у Центрі журналістських розслідувань. За даними журналістів, Гогілашвілі отримав паспорт громадянина Росії 12 листопада 2003 року у Ленінському районі Ростова-на-Дону. Водночас офіційна база Федеральної міграційної служби Росії вказує, що паспорт Гогілашвілі був замінений на новий.

Народний депутат восьмого скликання парламенту України Борислав Береза оприлюднив інформацію про те, що Гогілашвілі має чинний російський закордонний паспорт, виданий у 2012 році. Згідно з базою даних ДМС Росії, даний паспорт не перебуває у переліку таких, що втратили чинність.

За даними видання «Цензор.Нет», Гогілашвілі отримав паспорт громадянина Росії 12 листопада 2003 року у Ленінському районі Ростова-на-Дону. А 14 червня 2012 року він отримав новий паспорт громадянина Росії.

Коли саме Гогілашвілі переїхав в Україну – достеменно не відомо. Журналісти Центру журналістських розслідувань вказують на 2010 рік, отже російський закордонний паспорт він міг отримати вже в українських період своєї біографії.

За даними журналістів, Гогілашвілі також має закордонний паспорт, виданий у Російській Федерації.

Радіо Свобода двічі зверталося до міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського з приводу інформації про російське громадянство його заступника (вже колишнього). Але ні до звільнення Гогілашвілі, ні після його звільнення, інформацію про можливе російське громадянство Гогілашвілі у Монастирського не прокоментували.

Окрім інформації про можливе російське громадянство Гогілашвілі, видання «Цензор.Нет» та інтернет портал «Стоп корупції» оприлюднили копії документів, що можуть свідчити про наявність судимості у Гогілашвілі. У записах йдеться про те, що 1998 року Пролетарський райсуд російського Ростова-на-Дону нібито виніс вирок Олександру Гогілашвілі у справі про шахрайство та підробку документів. Нібито Гогілашвілі отримав 5 років ув’язнення умовно. Проте достовірність цих даних не підтверджена.

Радіо Свобода звернулося до міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського із запитанням, чи відомо щось йому про судимість свого ексзаступника. На момент публікації матеріалу відповідь від голови МВС не надійшла.

Боротьба з наркотиками та реабілітація наркозалежних
У МВС Гогілашвілі відповідав за боротьбу з наркотиками та реабілітацію наркозалежних. В офіційній біографії колишнього міністра зазначено, що раніше він працював соціальним працівником громадської організації «Центр здорової молоді».

«Центр здорової молоді» пов’язана з іншою громадською організацією, що називається «Міжнародна антинаркотична асоціація» і що являє собою мережу приватних закладів для реабілітації наркозалежних. Діяльність цих центрів декілька разів ставала предметом дослідження журналістів-розслідувачів.

Так, журналісти «​Слідство.Інфо» з’ясували, що «Міжнародна антинаркотична асоціація» причетна до можливого викрадення та позбавлення волі людей під приводом примусової реабілітації від наркозалежності. Натомість, Гогілашвілі, ставши заступником голови МВС, почав активно просувати закон про примусове лікування від наркозалежності.

Аналогічне розслідування щодо діяльності «Міжнародної антинаркотичної асоціації» зробили журналісти «Суспільного мовлення». Фільм-розслідування «Бити. Молитися. Тримати» розповідає про реабілітаційні центри для нарко- та алкозалежних так званого закритого типу. Журналісти опитали десятки колишніх реабілітантів та з’ясували, що людей у цих центрах часто тримають насильно, б’ють, зв’язують скотчем і змушують молитися.

Перед виходом фільму журналісти зверталися за коментарем і до Олександра Гогілашвілі, і до Дениса Монастирського, проте чиновники не коментували, розповіла Радіо Свобода співавторка фільму, журналістка Катерина Лихогляд.

«До певного моменту «Центр здорової молоді» розвивався на дві країни – Україну та Росію. Спочатку Гогілашвілі працював у Росії і до піару таких центрів залучав різних відомих російських зірок спорту та музики. Приблизно у 2013 році сліди Гогілашвілі у цій сфері стають помітними в Україні. Він очолив зв’язки з громадськістю «Міжнародної антинаркотичної асоціації», – говорить Катерина Лихогляд.

Як правило, каже Лихогляд, всі хто працюють у «Міжнародній антинаркотичній асоціації» – це колишні наркозалежні, які вже пройшли реабілітацію. Утім, прямих доказів того, що Гогілашвілі також був наркозалежним і проходив реабілітацію, журналісти не знайшли.

Як «Квартал 95» долучився до реабілітації наркозалежних?
Володимир Зеленський та інші учасники «Кварталу» неодноразово відвідували реабілітаційні центри «Міжнародної антинаркотичній асоціації» ще задовго до того, як Зеленський став президентом, про що свідчать фото на фейсбук-сторінці дружини Гогілашвілі Марії Левченко.

Саме Марія Левченко залучила Зеленського та «Квартал 95» до інформаційної підтримки «Міжнародної антинаркотичній асоціації», говорить Катерина Лихогляд. Вона каже, що з’ясувала це від своїх джерел у період роботи над фільмом «Бити. Молитися. Тримати».

Ставши президентом, Володимир Зеленський продовжував публічно підтримувати діяльність «Міжнародної антинаркотичній асоціації». Ба більше – один зі своїх перших візитів на посаді президента він здійснив саме до цієї організації, про що збереглася новина на сайті офісу президента.

У вересні 2019 року уряд призначив Олександра Гогілашвілі на посаду заступника міністра, де він очолив боротьбу з наркотиками. Чи знав президент Зеленський про ймовірне російське громадянство Гогілашвілі, а також про сумнівні методи ребілітації наркозалежних у центрах «Міжнародної антинаркотичній асоціації» – не відомо. Так само не відомо, наскільки Зеленський був поінформований стосовно можливої кримінальної справи Гогілашвілі.

Соціалка, любов до спорту і Валуєв
Ще під час свого перебування у Росії, Олександр Гогілашвілі, схоже, мав дружні стосунки з боксером і депутатом Державної Думи від партії «Єдина Росія» Миколою Валуєвим. Їхні спільні фотографії опубліковані на сторінці Гогілашвілі в російській соцмережі «Однокласники».

В інтерв’ю виданню «Бабель» Гогілашвілі сказав, що познайомився з Валуєвим, коли працював продюсером російського телеканалу «Посмішка дитини». Мовляв, Валуєв запропонував йому займатися «соціалкою» та просувати його безкоштовні школи боксу в Ленінградській області.

За даними журналістки Зої Казанжи, Олександр Гогілашвілі був помічником депутата Валуєва. Спростувати або підтвердити таку версію наразі не вдалося.

Орденоносець та борець з медичним канабісом
Під час свого перебування на посаді, Гогілашвілі виступав категорично проти легалізації медичного канабісу. В одному зі своїх відеозвернень він сказав, що «до тих пір, допоки в країні не буде мінімізована проблема наркозлочинності, питання легалізації канабісу відкладене».

У жовтні минулого року Олександр Гогілашвілі отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня від президента Володимира Зеленського «за самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у справі боротьби зі злочинністю, сумлінне та бездоганне служіння українському народу».

В тому самому інтерв’ю виданню «Бабель» Голілашвілі сказав, що нагороду він отримав за реалізацію трьох великих спецоперацій, в рамках яких були розкритті угрупування, що стояли за виробництвом та збутом наркотиків.

Я написав заяву на звільнення. Дякую усім за роботу, професіоналам, які чесно і віддано роблять свою справу.
Дякую співробітникам Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України та всім тим, з ким працював в цей час в Міністерстві.
Так, я винен. Це показовий приклад для всіх, як не треба себе поводити. Мені соромно за свою емоційність та нестриманість, але мені не соромно за роботу, яку ми зробили за більш як 2 роки.