UA-IN

Є всі докази проти тих, хто дав наказ розстрілювати людей на Майдані.

– Чи цікаво Вам спостерігати за політикою збоку, не перебуваючи в епіцентрі?

– Не думаю, що тут можна застосувати слово “цікаво”. Взагалі, моє життя значно покращилося. Але коли дивишся зранку у вікно, стає дуже погано.

– Скільки партій і політичних проєктів було у вашій політкаденції?

–Я справді починав як переконаний соціаліст. Очолював соціал-демократичне крило у партії, на противагу більш радянському крилу фундаменталістів. Після того, як Мороз зрадив своїх виборців і наші переконання, багато хто, в тому числі я, вийшли із соціалістичної партії. Тим паче, на той момент усі мої соціалістичні ілюзії, під впливом інформації міністра внутрішніх справ, розвіялися вщент. Скрізь, де держава, там і корупція. Скрізь, де держава, там неефективність. Тому соціалістом я перестав бути.

Після того я серйозно змінив свої погляди і вже довгий час вважаю себе республіканцем. При цьому я був керівником своєї громадської організації, яка потім переросла в таку партійну форму “Народна самооборона”. Більше ні в яких партіях я не був.

–Спостерігаючи за політикою, займаючись політикою досить-таки тривалий час, Ви можете робити висновки стосовно ось цих “гірок”. Після Зеленського вибір в українських громадян буде ще гірший чи з’явиться шанс на певне протверезіння?

–Перед тим, як сказати, що робити, – треба поставити діагноз. Вважаю, що перемога патерналізму відбулася через те, що в 90-х роках фактично була завалена освіта в Україні. Думаю, що саме перетворення вищих навчальних закладів на фабрику штампування дипломів, у поєднанні з політикою “95-го кварталу”, який десакралізував розумних і владних, призвело до того, що маса людей перестала дослухатися до тих, хто має досвід, інтелект, знання. Навпаки, стали голосувати “на зло” цим окулярикам, інтелігентам.

Що буде після Зеленського? Залежить від того, чи відновиться довіра до тих, хто має досвід і знання. Залежить від того, чи зменшиться ступінь патерналізму в Україні. Найбільшим ворогом України є не Путін, а патерналізм, ця бацила 1917 року. Коли людина вимагає від держави все, не докладаючи жодних зусиль, щоб нести перед нею певні обов’язки, ця бацила знищує країну. Сьогоднішня влада – це прямий результат саме перемоги патерналізму, люмпенства, ненависті до успішних. Чи зможемо ми подолати це? Великою мірою залежить від ЗМІ, лідерів громадської думки і самих людей.

– Ви, здається, єдина людина в Україні, яка завдяки своїй політичній кар’єрі та кар’єрі держслужбовця знає нутро як МВС, так і ГПУ. Чому спроби змін в обох структурах зараз стрімко “накрилися мідним тазом”?

– Я з цим не згоден. Моя діяльність в МВС була менш глибокою. Я сподівався на людський фактор. Просто достатньо поставити відповідальних людей, які вірять у закони і справедливість, і буде нормальний результат. Особливо в другому заході міністром внутрішніх справ я був достатньо професійним і команда в мене була дуже добра.

Я пишаюсь тим, що з 27 начальників обласних управлінь 18 були на Майдані. Багато хто в формі. Ба більше, в ризикованих місцях. В тому числі, командуючи барикадою на Кріпосному. Саме один з цих генералів зібрав речдоки – кулі, гільзи, багато інших речей, які потім дали можливість розслідувати справи Майдану, і зафіксував їх у процесуальний спосіб.

В ГПУ я вже розумів, що треба міняти не людей, а систему. Вважаю, що в ГПУ я зробив багато того, що сьогодні не дає реваншу бути стрімко результативним. Таким, як це було при Януковичі.

Головні три реформи. Перша – роз’єднання процесуального нагляду і слідства. Сьогодні є окремо ГПУ і ДБР. Мене вели на двометровому ланцюгу коридором ГПУ. Праворуч стояв прокурор і казав, що це законний двометровий ланцюг. Ліворуч стояв слідчий і казав, що це необхідний двометровий ланцюг. А назустріч на допит вели сина 16-ти років.

Роз’єднання цих людей, які тепер отримують зарплату в різних офісах, і яким не можна тепер подзвонити з одного телефону і сказати “саджай, або я тебе звільню”. Цей принцип сьогодні стримує масові арешти запланованих політичних опонентів.