UA-IN

На момент зносу будівлі там мешкало три сім’ї.

У знесеному на днях гуртожитку на Метрологічній, 1 у Києві до останнього там мешкали три сім’ї: самотня двірник, ще одна жінка-двірник із сином та сім’я Клеветенків – батько, мати та син.

Люди, що залишились без даху над головою та речей, і досі у шоку.

Людмила Клеветенко розповіла, як відбувалося знесення їхнього житла. Про це пише “Сьогодні”

Жінка із жахом згадує ранок вівторка, 11 січня. Двірники пішли на роботу о шостій ранку, якраз випав сніг. А о 8-й годині почався справжній погром.

“Мого сина, лікаря, просто викинули у вікно”

“Нас просто викинули зі свого житла. Мого сина, лікаря, просто викинули у вікно. У нього обличчя та руки в саднах. Мене, як м’ячик, бовтали коридором. Я навіть одягнутися не встигла, вели роздягнуту найняті молодики. Я була у тапочках, і мене виштовхали на мороз. Благо, хоч чоботи з квартири викинули, і нашу кішку Мері віддали. Решта там залишилося. Нас просто розчавили. У мене різко піднявся тиск, викликали швидку. Я кричала цим молодим бугаям: мені 67 років, а якби з вашої матері так знущалися?! Але мене ніхто з них не слухав, лише глузували з мене. За гроші вони і рідну матір продадуть”, – згадує Людмила Анатоліївна.

“Наші речі переїхали трактором”
Під уламками будинку лишилися усі речі. Холодильник, телевізор, дві пральні машинки, мікрохвильова піч. Халати, одяг, взуття, посуд. Усе це переїхали трактором. Також зробили з речами інших сімей. Багато людей з’їхали з кімнат гуртожитку раніше, але своїх речей ще не забрали.

“Син у мене лікар. У квартирі був його компьютер з історіями хвороб, його розбили. Він переживає, як тепер працювати. Синові сьогодні якраз 30 років. Такий подарунок на день народження. Він офіцер запасу та збирається їхати в зону АТО. Але кого захищати, якщо тут у столиці України будинок, де він народився, знесли екскаваторами?”, – обурюється жінка.

П’ять місяців жили без газу та світла
Сім’я живала у цьому гуртожитку на Метрологічній із 1984 року. Жінка працювала в Національній академії наук України 25 років.

“Від будівлі відрізали усі комунікації. Ми не мали ні газу, ні електрики. Ми так жили п’ять місяців. Опалення не включали, навіть не пробували, трубу відрізали. Можете уявити, як жити в таких умовах. Пристосувалися жити при свічках та ліхтариках. Щоб зарядити телефон, ми ходили до сусідньої крамниці, де на нас уже косо дивилися. Грілися туристичним газовим пальником на сім літрів, а після цього під ковдру”, – розповідає Людмила Анатоліївна.

Сім’я перебуває другою у черзі на квартиру по Голосіївському району, тому й нікуди не йшли з гуртожитку. Найближчим часом їм обіцяли дати житло. Але очікування розтягнулося на роки.

Ночували у машині
Після того, як будинок знесли, сім’я просто залишилася на вулиці у лютий мороз.

Тут же бігав песик, який жив в одній із кімнат гуртожитку.

Тепер безхатьком став не лише собачка, а й ціла родина. Першу ніч вони провели у салоні свого авто.

“Ми ночували біля свого зруйнованого будинку. Ми маємо свій автомобіль – невеликий пікап. Там місця для двох чоловік. Ось по черзі так і сиділи там із сином та чоловіком. Хтось один чергує надворі. Ті люди, які захопили гуртожиток та вигнали нас на вулицю, гуляли у місцевому кафе до 12-ї ночі. Їли піцу і пили. Ми бачили, як їм гроші за роботу заплатили. Давала гроші жінка із джипа”, – розповідає Людмила Анатоліївна.

Що буде далі, вони не знають. Поки що їм погодилися дати притулок знайомі.

У Голосіївській РДА просять ще почекати…
“Ми ходили сьогодні до Голосіївської РДА, нам сказали ще почекати. От і чекаємо. Ходимо туди регулярно. З речей залишилася одна валізка. Там документи та деякі речі, які вдалося забрати із квартири”, – додає жінка.

“Помста цвинтаря”
Територія навколо гуртожитку забудована багатоповерхівками. І на місці зруйнованого будинку також планують звести житло. Місцеві жителі кажуть, що вся ця територія на Метрологічній раніше була великим німецьким цвинтарем.

“Я чудово пам’ятаю, як 25 років тому сюди приїжджали викопувати останки німецьких солдатів, одразу за гуртожитком. Німці мали план поховань. Все було розписано за рядами. Трактором виривали рівні траншеї. Я навіть сама бачила, як діставали рештки. Щіткою чистили кістки, складали у целофанові пакети. Знайдене золото у вигляді зубів та кілець складали окремо. Там навіть знаходили металеві коробки із зубною пастою. Усі ці кульки з останками тимчасово зберігали у нас у гуртожитку”, – згадує Людмила Анатоліївна.

Останки німецьких солдатів, які тут знайшли, перепоховали на німецькому цвинтарі під Києвом Одеською трасою. Але місцеві впевнені, що не всі могили знайшли. Люди припускають, що ситуація із гуртожитком – це “помста цвинтаря”.