UA-IN

І чому Україна досі пасе задніх у цій сфері

«Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!» («Аліса в Країні Див», Льюїс Керрол). Попри стрімкі зміни у багатьох сферах життя, які спровокувала пандемія, не всі з них прилаштувалися до нових викликів. Одна з них, що поки пасе задніх – освіта. Проте бізнес, що є споживачем кадрів, які пройшли через цю сферу, вже зараз відчуває брак потрібних спеціалістів. З огляду на це, освіта потребує швидких і реальних реформ. Якими вони мають бути для максимальної ефективності і на що варто звернути увагу під час впровадження нових підходів, розповіла Mind співзасновниця мережі шкіл повного дня КМДШ Лідія Білас.

 

Світ змінюється настільки блискавично, що для виживання в ньому необхідно підлаштовуватися та змінюватися хоча б удвічі швидше. Цю тенденцію вже давно прийняла частина українського бізнесу, зокрема IT-світ, сфера обслуговування, сектор приватної освіти – підприємці, які не боялися ризикувати, впроваджувати нові підходи, гнучкі системи, отримали бажане зростання та прибуток. Прогресивні бізнесмени змирилися з відсутністю стабільності і необхідністю постійного пошуку та впровадження нових підходів. Але державні установи рухаються в бік інновацій значно повільніше. Зокрема, це стосується освітньої сфери. Таке зволікання перетворює ціле покоління дітей у жертв системи, які, не отримуючи необхідного об’єму знань в основній своїй масі програють за рівнем освіти європейським ровесникам. Це у свою чергу закладає підґрунтя для вповільнення в майбутньому й без того не надто динамічної економічної системи України.

Нещодавній гучний кейс із реформування системи харчування українських шкіл показав, що недостатньо просто розробити зміни нагорі та зобов’язати освітні установи їх впроваджувати. Реформування має бути поетапним, актуальним, тобто відповідати потребам дітей та очікуванням батьків, реальним для виконання школами.

Актуальність освіти
У будь-які часи освіта допомагала підготувати дітей до дорослого життя. Починалась історія освіти з навчання дітей грамоті та основам релігії, адже цих навичок було достатньо для виживання в соціумі. Інших важливих практичних речей дітей навчали в родині. З часом роль школи зростала, з учнів формували слухняних членів суспільства, закладали необхідні ідеологічні установки, давали базові знання з математичних і природничих наук, навчали актуальних іноземних мов. Авторитарні режими використовували освіту для популяризації цінностей панівного режиму та закладання розуміння того, хто є ворогом.

У сучасному світі освіта слугує іншій меті – допомагає знайти та розкрити свої таланти, вчить формувати власну думку та розвиває критичне мислення. Замість нав’язування єдиної правильної точки зору сучасна освіта вчить ставити перед собою питання про те, що зробить щасливим мене, які мої цінності, як я зможу їх відстояти, як поважати іншу думку, як мій талант може бути корисним для суспільства?

Розуміючи, що всі діти різні, у кращих європейських практиках сучасна освіта спрямована на глибший фокус на професійній кваліфікації та на поглибленні саме знань, які є цікавими для дітей. Українська освіта схожа на мандрівника, що заблукав у лісі. Компас у нього ніби і є, але користуватися ним мандрівник чи то не хоче, чи то не вміє, ось і кружляє на місці. Державна освіта в нашій країні наразі зосереджена на засвоєнні багатої кількості непрофільних предметів, які створюють додаткове навантаження на учнів і провокують їхнє вигорання. При цьому обсягові ы важкі предмети не завжди допомагають розвинути актуальні для майбутнього компетенції, знайти себе та свої таланти.

Реформуючи освітню галузь, перше, на що варто звернути увагу, це її актуальність ы відповідність сучасним запитам суспільства.

Які запити має суспільство?
Знайти справу свого серця. Усе більше досліджень приходить до висновку, що саме робота за покликом серця попередить вигорання та допоможе бути щасливим. Відповідно вже зі шкільної парти має відбуватися профорієнтація, результатом якої має бути переформований перелік необхідних для вивчення предметів.
У підлітковому віці дитина може встигнути зануритися в різні сфери. Тому важливо спробувати максимум із можливого та знайти своє, щоб почати зростати в ньому якомога раніше.
Дбати про well-being. Усе більше сучасних компаній розширюють інструменти дарування позитивних емоцій своїм працівникам. Трудоголізм перестав бути трендом, сьогоднішній тренд – це знати, що тебе робить щасливим і вміти вдало балансувати між роботою, родиною, захопленнями, спортом, задоволеннями й обов’язками. Навчати дітей рефлексувати та відчувати, де, чому та з ким вони щасливі, необхідно вже у школі.
Емпатія. Саме ця навичка допомагає знайти підхід до професора в університеті, до HR на співбесіді, до партнера на побаченні, до підлеглих на нараді. Вміння розуміти відмінності іншого та відчувати їх важливо формувати вже у школі.
Чи розвиває ці актуальні навички сучасна українська школа? Ні, державна освіта вперто ігнорує актуальні потреби соціуму, які б допомогли закласти фундамент зрілості в дитини.

Першою передумовою для реформування освіти має бути усвідомлення невідповідності наявного рівня освіти реаліям і розуміння актуальних запитів суспільства.

Доступність освіти
До кінця XVIII століття отримання класичної освіти від особистого репетитора дома було привілеєм для дітей із заможних сімей. Головною метою для таких реформаторів освіти, як Горацій Манн, було намагання зробити шкільне навчання більш доступним і розробити надійну державну систему загальної шкільної освіти. У прогресивних країнах завжди існували стипендії для талановитих і розумних учнів, які дозволяють отримати рівні права як дітям із заможних родин, так і винятковим та наполегливим школярам без «аристократичного» походження.

В Україні також існує проблема недоступності якісної освіти, але відсутні борці з цією проблемою. У великих містах є велика кількість навчальних закладів, серед яких батьки можуть обрати найкраще серед доступного. Існують як державні установи з високим рейтингом, так і приватні школи. При цьому у віддалених містечках існує проблема як навчальних закладів, так і кваліфікованих працівників. Адже через низькі заробітні плати багато талановитих педагогів змушені змінювати профіль.

Згідно з дослідженням PISA-2018, результати сформованості читацької, математичної та природничо-наукової грамотності в учнів, які навчаються у великих містах у ліцеях, гімназіях і спеціалізованих школах, значно вищі, ніж в інших їхніх однолітків. Середній бал учнів у читанні у великих містах становить 499,4, а в учнів із невеликих міст та селищ – 420,6, з математики відповідно 494,1 та 408,1 бала.

Друга передумова для реформ – усвідомлення порушення прав дітей із невеликих населених пунктів на якісну освіту. Розв’язати цю проблему можна втіленням спеціальних програм навчання вчителів, підвищенням рівня викладання на місцях, забезпеченням якісних технічних можливостей для вивчення необхідних предметів онлайн.

Готовність до реформ
Дизайн-мислення вчить застосовувати кілька етапів підготовки проєкту для найкращої реалізації – мозковий штурм, аналіз, обговорення, тестування. Найбільш розповсюдженою є стенфордська модель, яка передбачає такі етапи:

емпатія;
фокусування;
генерування ідей;
прототипування;
тестування.

Нещодавнє впровадження нового меню в українських школах показало, що освітня галузь проігнорувала майже всі вищезазначені пункти.

Наприклад, найперший крок впровадження інновацій – емпатія. Під час складання меню для шкіл варто думати не лише про його калорійність і користь для школярів, а й про сприйняття нового батьками та дітьми, а також вміння реалізувати задум працівниками їдальень. Без емпатії ми отримуємо шквал критики та сильний супротив до змін, навіть коли зміни вкрай необхідні і потребу в реформуванні всі визнають.

На етапі прототипування важливо протестувати реформи в різних місцях – у столиці та невеличких містах, зібрати зворотній зв’язок у всіх учасників процесу – кухарів, дітей, батьків – у разі з реформою харчування в навчальних закладах. Зазвичай уже на цьому етапі в проекті виникає безліч проблем, які потрібно розв’язувати. Іноді це можна якісною комунікацією.

Уже п’ятим кроком під час підходу дизайн-мислення йде тестування кінцевого продукту для більш ширшої аудиторії. Але, якщо зробити попередні кроки, на цьому етапі залишається мінімальна кількість невдоволених.

Третя передумова реформування освіти – вміння проявити емпатію і тонко відчути потреби всіх учасників навчального процесу, делікатне впровадження реформ для точнішого попадання в ціль та більшої ефективності.

Інтеграція української освіти у світовий освітній простір
Світ стає більш глобальним, і люди все частіше змінюють місце проживання, знаходять роботу в міжнародних компаніях, пов’язують своє життя з іноземцями романтичними вузами. Освіта має закладати той самий рівень знань, що й в інших країнах, хоча б для того, щоб наші співвітчизники були конкурентоспроможними на глобальному ринку праці та могли б знайти кваліфіковану роботу там, де їм захочеться. Реформуючи галузь, ініціатори мають запитати себе, чи прирівнюватиметься диплом наших освітніх закладів до європейських? Чи викликатиме він захоплення у HR у Лондоні чи Берліні?

У багатьох європейських країнах цикл повної загальної середньої освіти триває 12 років, що відповідає основним засадам світової освітньої політики. Крім приведення до норм освітньої політики тривалості навчання, варто узгодити й профільні предмети та програму навчання.

Четверта передумова для реформування – відповідність світовим нормам якості.

Фінансування освітньої галузі
Позичаючи європейський освітній досвід, не варто забувати про реалії життя.

З мінімальним рівнем зарплати, відчуваючи незадоволеність елементарних потреб, неповагу, вигорання, навряд чи працівники шкіл стрибатимуть від щастя, почувши про чергову реформу від міністерства. Людина за своєю природою негативно відноситься до будь-яких змін, протестує проти них свідомо чи несвідомо. Для максимально ефективного впровадження змін педагог має:

чітко усвідомлювати мету реформи;
бути вмотивованим;
отримати фінансову винагороду.
Так, ми звикли чути, що освітяни мають горіти своєю справою, але навіть найталановитіші та найзавзятіші швидко вигорають і саботують реформи, часто просто від перевтоми, незадоволених базових потреб і зневіри в зміни та результат загалом. Кухар у шкільній їдальні теж не має бажання готувати котлети з горохом замість звичних сосисок. Але системна робота з усіма учасниками процесу реформування, правильна комунікація, збільшення фінансування дозволять донести важливість кожної реформи, розпалити вогонь бажання впроваджувати зміни та перетворить освітян на тих членів суспільства, кого безмежно й заслужено поважають.

П’ята передумова реформування – забезпечити належний рівень фінансування та підвищити рівень задоволеності власних потреб освітянами.