UA-IN

В Україні є законодавчо врегульована можливість припинення сплати аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), розповідають у західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції – м. Львів.

До форми договору про припинення права на аліменти для дитини ставляться вимоги: такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Якщо дитина досягла 14 років, вона бере участь в укладенні цього договору.

Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її.

«Водночас ч. 3 ст. 190 Сімейного кодексу України містить положення, відповідно до якого укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Такі додаткові витрати можуть бути викликані різними особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом).

З метою забезпечення охорони майнових прав неповнолітньої дитини, яка стала власником нерухомого майна на підставі договору про припинення права на аліменти для дитини, та забезпечення її утримання, встановлено правило про неможливість звернення стягнення на це майно.

Особливістю даного договору є можливість визнання його судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна, але лише у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно», – кажуть у Мін’юсті.