UA-IN

Ми живемо в минулому?

Органи почуттів, особливо очі, постійно одержують візуальну інформацію мільйонів форм, кольорів та змінних рухів. Розуміння цих стимулів — непросте завдання для мозку, тому органу доводиться вдаватися до деяких хитрощів.

Нове дослідження, проведене експертами психології з Каліфорнійського університету в Берклі та Університету Абердіна, показало, що люди можуть жити в минулому, щоб мати можливість сприймати світ.

Доцент психології Мауро Манассі з Абердинського університету і професор психології Девід Уітні з Каліфорнійського в Берклі написали, що очі постійно бачать візуальний світ, що змінюється, через світло, точку огляду, моргання і рухи тіла.

Але, незважаючи на галасливий і постійно мінливий візуальний світ, мозок, як і раніше, сприймає його стабільно.

У дослідженні під назвою «Ілюзія візуальної стабільності через активну перцептивну послідовну залежність», опублікованому в журналі Science, вчені представили раніше невідому візуальну ілюзію, яка показує, що мозок постійно згладжує сприйняття з плином часу, щоб створити ілюзію стабільності, незважаючи на те, бачить фізично мінливий об’єкт.

Це означає, що мозок діє як машина часу, яка продовжує відправляти людей назад у часі, поєднуючи візуальні дані кожні 15 секунд на одне враження.

Дослідники пояснюють, що якби мозок постійно оновлювався в режимі реального часу, ми бачили б хаотичну картинку. Постійний рух, коливання світла і тіні — нам здавалося б, що галюцинуємо нон-стоп.

Щоб проілюструвати свою гіпотезу, вчені створили ілюзію, в якій відео показує одну сторону на 30 секунд повільніше, ніж у реальному часі. Але вони виявили, що учасники навряд чи помітили повний рівень зміни в часі. Натомість вони повідомили, що він старіє на 15 секунд повільніше.

Щоб показати, як працює механізм стабілізації, вони провели експеримент за участю кількох сотень добровольців. Їм показали 30-секундне відео із зображенням людини, яка швидко старіє. Волонтери мали зрозуміти, наскільки він став старшим.

Майже всі учасники експерименту помилилися у розрахунках. Вони назвали вік, який відповідав зображенню, показаному на 15 секунд. Це означає, що замість останньої зміни в режимі реального часу люди бачили ранні трансформації особи.