UA-IN

Залякати українців кадирівцями, як росіян, у Путіна і його генерала не вийшло.

Вся сутність Кадирова – у одному фото, де він нібито молиться на заправці в Україні, та таких у нас немає – це російський бренд. А вся сутність його найманців – у відео, де ті “ведуть бій” з пустим будинком.

У військово-політичній «пісочниці» – Москва, Мінськ, Грозний – зріє великий переполох. Все тому, що у диктатора Лукашенка – велика образа. Поки той вимолював у свого шефа полковницькі погони, полковнік Путін таки дав погони – своєму іншому ручному диктатору, тепер той генерал-лейтенант.

Важливе уточнення, що чеченці і кадирівці – це не одне і теж. Чимало уродженців Ічкерії – боронять Україну пліч-о-пліч з нашими бійцями. А от чимало «кадирівця» уже на українському чорноземі. Як серед тих, хто був у статусі «гарматного м’яса». Так і серед військово-політичної еліти, котрих свіжоспечений генерал Кадиров називав своїми братами.

Приміром, як от генерал – Магомед Тушаєв. Оспіваний державною пропагандою, бо має «Мерседес», коні та медалі. Пишався орденом Кадирова, який отриманий за те, що, схоже, просто народився, бо святкував його 23 лютого. А 26 лютого – помер наглою смертю десь в районі гостомельського аеропорту. Тоді ж «приклад» зі свого командира Тушаєва взяли кілька сотень його солдат.

Той самий 141 моторозиваний полк, яким командував ліквідований Тушаєв і є майже вся ручна армія Кадирова, або, простими словами, його особиста охорона.

У відкритих джерелах не так багато інформації про кількість особового складу і техніки. Та з того, що доступно – йдеться про, десь, 1200 солдат 141 полку. Який офіційно входить навіть не до російської армії, а до національної гвардії РФ.

Всі решта “кадирівці”, які загубилися в Україні, або тільки хочуть тут повторити долю генерала Тушаєва – це, здебільшого, різного штибу найманці. Позбирані – хто звідки. Але, переважно, це поліцейські підрозділи, типу СОБРа й ОМОНУ. Тобто ті, хто реально вміють воювати хіба з цивільними людьми у мирний час, розганяючи мітинги і б’ючи беззбройних.

Вся армія Кадирова, що вторглася в Україну – одна велик містифікаця. Їх іменуються не інакше як Тік-Ток армія – так їх обізвали за нестримне позування у соцмережах. Де бородаті актори видають бажане – за дійсне.

Вся їхня війна – це грабіж будинків, утримання заручників психоневрологічного інтернату, розстріл мирних мешканців. Словом готові персонажі Гааги.

Врешті, росіяни для них такі ж цілі для стрільби. Чого вартий лиш один відомий епізод з середини березня. Після добрячої прочуханки від українських захисників, ті кадирівці, хто бігом дременули – дорогою ще й розстріляли взвод поранених російських солдат. Аби не панькатися з евакуацією.

Але хоч кадирівці почали закінчуватися, на цьому війна самого Кадирова не завершилася. Він окопався на своєму полі бою – це соцмережі та власна державна пропагадна. Та й тут почав програвати. Як у випадку з близьким до кадирова бойовиком Русланом Герємєєвим. Нещодавно той пафосно фільмував себе, нібито, десь у Маріуполі. А потім – виявилось, що перша ж зустріч з реальними українськими бійцями – відправила тік-токер бойовика Гєрємєєв в нокдаун.

Для підручного путінського диктатора з чеченської республіки – справжня війна не виходить далі за соцмережі і телевізор. І навіть туди – генерали часто посилають воювати не дужих бійців, а маленьких дітей…

Військові експерти та оглядачі стверджують – місія Кадирова – це не про реальні бойові дії, а про спробу Путіна повторити те, що він зробив з власним народом – залякати українців. Та провал і тут очевидний.

Бо, тим часом, генерал Кадиров і далі намагається атакувати нас у…. соцмережах. Як-от бомбить фоточками, які лайкає навіть вже вбитий генерал. Лишилось лиш Кадирову гарну фотку зробити. А гарні об’єктиви в українських бійців є.