UA-IN

Справжня “смерть” Путіна – це відмова від купівлі його нафти і газу. Щодня європейські імпортери платять за них по $850 млн.

Європа починає визнавати, що помилялася щодо Росії. Але відмовлятися від газу не готова навіть після побачених звірств путінської машини смерті у Бучі та інших містах і селах Київщини. Ембарго на купівлю російських енергоносіїв блокують Німеччина, частково Франція, Австрія та Угорщина.

Прем’єр останньої Віктор Орбан в неділю, 3 квітня, після перемоги на парламентських виборах взагалі зарахував Володимира Зеленського до противників свого режиму поруч із Брюсселем і Соросом.

У середу, 6 квітня, Євросоюз має вирішити, як покарає Росію за, як це називають на Заході, “різанину у Бучі”, вочевидь побоюючись голосно заявити про геноцид. Західна преса пише, що Брюссель може обрізати експорт/імпорт авіапалива, виробів із сталі та предметів розкоші, а також заборонити російським кораблям заходити в порти ЄС.

Проте справжня смерть Кощія не там. Щодня за російську нафту і газ європейські імпортери платять по $850 млн. Лише уявіть, скільки це за місяць. Дехто в ЄС пропонує ввести імпортне мито на російські енергоносії. Що це значить? Росії доведеться сплачувати імпортне мито на продаж свого газу до Європи, що неодмінно позначиться на спотових цінах. Але чи торкнеться це довгострокових контрактів, які різні країни ЄС мають із “Газпромом”? Вочевидь – ні, бо це суперечить договірним зобов’язанням, як і вимога Путіна платити за газ у рублях.

ТСН.ua проаналізував настрої в Євросоюзі.

Червоні лінії
Після геноциду на Київщині, The Washington Post у статті “Різня в Бучі тестує червоні лінії Європи щодо російських енергоносіїв” ставить питання, а чи є для Європи ці червоні лінії і де вони власне проходять?

Навіть Італія заявила, що не накладатиме вето на санкції щодо імпорту російської нафти і газу, бо має достатні резерви, щоб протриматися кілька місяців. Та й Еммануель Макрон, який так любить говорити з Путіним, за тиждень до першого туру президентських виборів, які заплановані на 10 квітня, сказав, що готовий підтримати ембарго на російські нафту та вугілля, назвавши звірства росіян в Бучі воєнними злочинами. Так, Франція поки не каже, що готова відмовитися від російського газу. Але це хоча б щось, враховуючи, що з Росії ЄС експортує близько чверті нафти.

Опираються цьому кроку угорці та німці, бо найбільше залежать від російського газу. Reuters цитує керівника німецької енергокомпанії E.ON Філіпа Тона, який закликав споживачів готуватися до різкого підвищення цін на електроенергію та опалення, якщо Євросоюз таки запровадить ембарго.

Президент Німеччини Франк-Валтер Штайнмайєр (дуже відомий в Україні за “формулою Штайнмайєра”) визнав, що його лобізм “Північного потоку-2” був помилкою. Проте по німецькому телебаченню кадри про жахливі звірства росіян в Бучі межують із сюжетами про здорожчання продуктів у найбільших продуктових дискаунтерах країни, лякаючи людей не лише підвищенням цін на бензин та дизель, а й його можливим дефіцитом.

До клубу “путінферштеєрів” додалася ще й Австрія. За словами міністра фінансів країни Магнуса Бруннера, “санкції не мають бити по ним сильніше, ніж по Росії”. Тому Відень на стороні Берліна і неохоче ставиться до газового ембарго.

Гра на користь Путіна
Це викликало неабиякий розкол в Євросоюзі. Країни Балтії вже припинили імпорт російського газу і, разом із Польщею, готуються повністю закрити автомобільне сполучення з Росією та Білоруссю. Це не тільки вб’є їхній заробіток на транзиті, а й суттєво підважить масштабний проєкт Китаю “Один пояс, один шлях”. Можливо тоді це змусить Пекін змінити свою позицію. Бо зараз Піднебесна обрала сторону нейтрального проросійського спостерігача.

Прем’єр Польщі Матеуш Маровецькій різко звинуватив Німеччину, назвавши її “головним гальмом санкцій проти Росії”. Через пропутінську позицію Угорщини, погіршилися відносини у Вишеградській четвірці, яка об’єднує Польщу, Чехію, Словаччину та власне Угорщину. Минулого тижня там мала відбутися зустріч міністрів оборони країн Вишеграду. Проте чеські, словацькі та польські колеги на знак протесту не поїхали.

У чому причина? Угорський прем’єр Віктор Орбан є давнім симпатиком Путіна. І він цього не приховує. Проте зараз, за словами виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука, хоч Орбан і намагається копіювати Путіна, проте виходить радше ранній Лукашенко.

Тотальний контроль за медіа, цензура, повне перекроювання виборчого законодавства від власні потреби та навмисна демонізація Брюсселя – все це про сьогоднішню Угорщину. За численні зазіхання на верховенство права, Будапешт ризикує залишитися без багатомільярдної допомоги з Брюсселя. Однак, Орбан і його партія “Фідес” збудували на цьому свою передвиборчу кампанію.

До лав “противників” зарахували і Зеленському, активно спекулюючи на війні Росії проти України. Від 24 лютого з Будапешта постійно розповідали, що керуються виключно національними інтересами Угорщини, блокуючи транзит зброї для України своєю територією.

За словами Сергія Герасимчука, після парламентських виборів у неділю, 3 квітня, де “Фідес” хоч і здобула конституційну більшість, проте репутація Угорщини й надалі котитиметься в прірву. Навіть вірні союзники Орбана донедавна – польська партія влади “Право і справедливість” – нині відмовляється розуміти угорську позицію щодо Росії та війни проти України. У Брюсселі та Берліні образ Угорщини і без того був не найкращим. Тепер, коли євробюрократи та німці опинилися під шквалом критики через те, що своїм “розумінням Путіна” вони розпалили його апетити, ані в Берліні, ані в Брюсселі не толеруватимуть симпатій Орбана до Росії.

“Проте, інструментів впливу у ЄС не так вже й багато. Орбан фактично вибудував увесь державний механізм під себе, і навіть у випадку маловірогідної перемоги опозиції поламати систему можна буде лише політично. У Брюсселі звикли до панування процедур над політичними рішеннями і тепер весь європейський бюрократичний механізм має працювати над тим, яку модель поведінки сформувати з Угорщиною Орбана”, – коментує ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Запрошення до Бучі
Відверто антиукраїнські наративи, які Орбан та його команда використовували, щоб перемогти на парламентських виборах, коли українці вмирають від катком російської машини смерті, змусили Київ реагувати.

“Він боїться впливу РФ на його державу”, – заявив Зеленський, додавши, що Орбану зрештою доведеться обирати між Росією та іншим світом. Посол України в Польщі Андрій Дещиця був менш дипломатичним, заявивши, що Орбана треба змусити відвідати Бучу, щоб показати злочини, співучасником яких є і він.

За словами директора Інституту світової політики Євгена Магди, антиукраїнська риторика в Угорщині та відверті випади Орбана в бік Зеленського ні що інше, як реверанс Кремлю.

“Для чого? Щоб сказати: дорогі наші друзі з Кремля, ми не відмовляємося купувати у вас газ, ми навіть будемо ветувати будь-які прагнення в ЄС нам це заборонити, будемо і далі з вами в одному човні. Що Орбан цим зможе здобути найближчим часом? Можливо його будуть підживлювати Росія і Китай, які зацікавлені в послабленні ЄС. Але чи буде Hunexit (по аналогії з Brexit – ред.)? Це питання, яке лишається на порядку денному. Але, думаю, більшість угорців все ж таки задоволені перебуванням в ЄС”, – каже ТСН.ua Євген Магда.

Що може зробити Брюссель? Адже очевидно, що така політика Будапешта підриває передовсім єдність Євросоюзу, яка й без того залишає бажати кращого. Євросоюз може обрізати доступ Угорщини до багатомільярдних фондів. Орбан, на думку Сергія Герасимчука, звісно може сподіватися, що на якийсь час вистачить коштів, які Будапешт виручив від вигідних оборудок з Росією.

Однак Росії самій тепер не вистачатиме грошей. Вірогідність того, що там виділятимуть кошти на підтримку Орбана низька. А без соціальних виплат і дешевих цін влада Орбана похитнеться. Ну і звісно свою роль може зіграти і Вашингтон. Якщо з Трампом у Орбана були непогані відносини, то Байден з перших днів правління був критичним до авторитарних трендів в Угорщині. Є шанси, що США погрозою застосувати санкційні механізми дещо підірвуть угорсько-російські зв’язки. Але в кожному разі, шанси на те, що Угорщина стане “новою Білоруссю” у складі ЄС також зберігаються”, – підсумовує Сергій Герасимчук.