UA-IN

Житель Маріуполя Дмитро Юрін вибрався з окупованого міста по морю. Він проплив 4 км в крижаній воді, щоб дістатися до безпечної території. Українець своїми очима бачив удар російською бомбою по театру в Маріуполі.

 

Про це повідомляє видання The Guardian.

16 березня 2022 року Дмитро Юрін був у своєму будинку в Маріуполі на проспекті Миру. Його будинок знаходиться в парі сотень метрів від Маріупольського драматичного театру – через площу з фонтаном.

Він розповів, що театр став бомбосховищем для сотні жінок і дітей. Дмитро чув вибухи та крики людей після потрапляння в театр російської бомби.

“Це був жахливий, потужний вибух, величезний вибух. Я чув крики… я бачив тіла і шматки тіл. витягнув одну жінку, потім дівчинку, а потім хлопчика. Всі постраждали. Ноги хлопчика не рухалися. Він кричав. Мої руки тремтіли, і я був весь у крові”, – розповів українець.

На землі лежала жінка і члени її сім’ї відчайдушно намагалися її реанімувати.

“Вони намагалися повернути її. Біля неї стояла дитина і говорила: “Мамо, не спи”. Але жінка вже була мертва”, – додав Юрін.

Після цього Дмитро повернувся в гараж, де ховався зі своєю матір’ю від обстрілів разом з матір’ю надією. Він закурив і проковтнув таблетки. А потім вирішив, що йому потрібно покинути Маріуполь. Місто вже два тижні атакували російські війська, і воно вже було відрізане з усіх боків.

А потім Юрін придумав дуже небезпечний і незвичайний план. Він вирішив покинути Маріуполь вплав. Деякий досвід у нього був – він разом з батьком був завзятим рибалкою і провів на Азовському морі багато годин, виловлюючи кефаль.

Для своєї божевільної ідеї Дмитро використовував рибальські снасті, пакети для сміття, мотузки та чотири 5-літрових пластикових пляшки – щоб використовувати їх як буйки. Змайструвавши імпровізований костюм, Юрін відправився ввечері в бік пляжу.

По дорозі він бачив зруйновані будинки та зустрів кілька людей, які шукали воду і сигарети. Але в цілому місто було безлюдне.

У воді він трохи пройшов вбрід, а потім занурився у воду. Відплив на 150 метрів і став плисти вздовж берега в бік Заходу.

Юрін розповів, що вода була дуже холодна, він стукав зубами. Але в процесі ховався за однією з пляшок, щоб його ніхто не побачив. Іноді відпочивав на буйку.

Його маршрут проходив повз позиції російських окупантів в селі Рибальське і до села Мелекіне, яке до війни було пляжним курортом – 4 км по крижаному морю. Він проплив цей шлях за 2,5 години. Його неймовірно трясло від холоду і вибравшись на берег він зустрів літню пару.

Його прийняли в будинок, нагодували борщем і дали горілки, щоб зігріти. Мелекіне теж знаходиться під окупацією РФ.

Але за допомогою сусіда Юріну вдалося сісти на автобус, який довіз його до порту в Бердянську. На блокпості в окупований Бердянськ російські солдати його проігнорували. За словами Юріна, там стояли зовсім зелені пацани – років 17-18.

А з Бердянська йому вдалося евакуюватися до Львова.

 

 

До речі, цим же маршрутом скористалася ще одна мешканка Маріуполя – Діана Берг. Вона разом з сім’єю йшла по холодній воді кілька кілометрів, оскільки пляж був замінований. Вийти з міста було неможливо, так росіяни нікого не впускали та не випускали.

“Місто як і раніше заблоковане. Кожен день росіяни руйнують його всіма можливими засобами – ударами з повітря, ракетами, артилерією, мінами, танками. Тільки в середу було скинуто 118 авіабомб. Це терор за межею уяви. Цивільні намагаються вижити в цьому пеклі”, – написала Діана.

Їй довелося вдруге покинути свій будинок через напад Росії. У 2014 році вона поїхала з Донецька.