UA-IN

Настя купила бус, завантажила його необхідним, знайшла водія, який погодився вивезти її батьків із Маріуполя.

Настя народилась в Маріуполі і все життя там прожила, але останні роки навчалась у Харкові, коли почалася війна закликала батьків негайно виїздити із міста, але ті вирішили зостатись, а за кілька днів зв’язок із ними зник. Про це вона розповіла в ефірі марафону «Єдині новини».

Відтоді в житті дівчини не було спокою. «Почали з’являтись історії від однокласників про вбивства їхніх батьків. 25 днів мониторила чати і інформацію із Маріуполя, щоб дізнатись, чи не розбомбили будинок батьків», – розповідає дівчина.

Вона додає, що просила чимало волонтерів про допомогу із вивезення рідних, але ті допомагали виїздити людям із бомбосховищ, а оскільки батьки жили в приватному будинку не мали, ані машини, і ніхто кермувати із них не вмів, доїхати до місць евакуації у них не було шансів.

Тоді і з’явився план порятунку: тітка дівчини, яка живе за кордоном допомогла їй купити машину. Спершу Настя планувала, що це буде легковик, а потім поміркувала, що не зможе забрати виключно батьків, мусить евакуювати і сусідів, які також захочуть виїхати. Тож купила бус, завантажила його ліками і харчами, для тих сусідів, які зостануться. Тоді знайшла водія Андрія в чатах, який також із Маріуполя, і мав поїхати теж до міста, щоб завести рідним ліки.

Прямувати до міста довелося в колоні із Запоріжжя, їхня машина була першою. Довелося їхати через пости росіян. Дівчина розповідає, що поводились окупанти по різному, від дуже боязливих прохань перевірити машини, до над грубих звернень, коли здавалося що їх просто вб’ють.

Коли батьки і сусіди побачили, що дівчина змогла за ними приїхати, не стримували сліз, але дівчина заборонила сентименти, адже попереду була дорога ще й з міста. Всім їм на заворотному шляху довелося переночувати у проміжному таборі, де у людей забрали все, там не було умов, панує суцільна антисанітарія. Саме із цього пункту окупанти відправляють Українців і до Росії.

Вже після цих випробувань врятованим дівчиною вдалося безпечно дістатись до українських постів, на безпечні території. Виїхати вдалося напрочуд вчасно, адже потім почалася ще більш активна фаза наступу.