UA-IN

Затяжна війна невигідна Україні, у швидкому закінченні вторгнення Росії нам можуть допомогти самі росіяни Варіантів утримати владу у Путіна дедалі менше. Але загнаний у кут звір особливо небезпечний.

Коли та як закінчиться війна? – Точної відповіді немає, але події розвиваються так, що варіантів розв’язки залишається все менше. У першому варіанті війна розтягнеться на невизначений термін і закінчиться угодою, яка не влаштовує обидві сторони. У другому росіяни скоро зупинять агресію і самі почнуть виводити війська з окупованих територій – так само, як вони свого часу побігли з-під Києва. Наскільки реальні обидва варіанти, пише Сегодня?

Затяжна війна – поганий сценарій

Варіант із затяжною війною здається найочевиднішим. Це “варіант Арестовича” – наш “кіт-баюн”, як називають радника Офісу президента, неодноразово в коментарях припускав, що війна розтягнеться на тривалий термін, закінчиться кволим миром або перемир’ям, що не влаштовує обидві сторони. І тому потім відновиться.

Для України це поганий варіант. Єврочиновники вже натякають на те, що заявку на членство в ЄС від України розглянуть швидко. Але процес вступу нашої країни до Євросоюзу розтягнеться на роки. Причина якраз у тому, що сценарій затяжної війни здається найбільш очевидним і для ЄС.

Економіку України весь цей час буде законсервовано. Люди не зможуть нормально жити та заробляти.

Інфраструктуру не почнуть відновлювати дороги, будинки, підприємства, аеропорти. Ніхто не вкладатиме гроші в те, що знову може бути розбомблено.

Україна отримує дедалі більше ефективної зброї та техніки від Заходу. Запрацювала програма лендлізу. Це означає, що росіянам все складніше буде домогтися переваги, навіть найменшої.

Але ресурси Росії ще значні. Марно рахувати, скільки крилатих ракет вони вже “відстріляли”. У них на складах ще багато такого добра – не сучасні крилаті ракети, то багатотонні бомби 50-х років, які дешевше підірвати, ніж зберігати.

Тривала війна – погана перспектива України. Але ця перспектива також дуже погана і для Росії.

Російські еліти хотіли б зупинити війну, яка тягне Росію на дно. Але Путін – проти. Він налаштований воювати далі.

Путіна ненавидять не лише у Європі. Значна частина російських еліт хотіла б якнайшвидшої його відставки чи смерті

Московський фюрер розуміє, що якщо війна затягнеться, то російську економіку це вб’є. Усі чекали на дефолт РФ у травні – він не відбувся. Чекали на повну відмову ЄС від нафтопродуктів – не сталося.

Але й те, й інше – лише питання часу. Росії не вистачає коштів, зокрема у оборонці. Ті ж крилаті ракети “Калібр” Росія не може виготовляти без західної електроніки, вона навіть паливо для них закуповувала за кордоном.

Але й зупинити війну Путін не може. Розпочавши війну з Україною, Путін викликав роздратування еліт. Наришкіни-патрушеви-лаврові були роздратовані санкціями, економічними проблемами та катастрофічними прогнозами наслідків.

Путін у протистоянні з елітами з військових питань спирається на обожнювання російського стада, якому вже двадцять років промивають мізки заклинання типу “Росія стала з колін”. Коли війська РФ втекли з-під Києва, стадо підняло справжнє виття. “Зрада!”

Якщо Путін зупинить війну, стадо втратить будь-яку довіру до свого пастуха. Еліти скористаються ситуацією, усунуть Путіна і спробують домовитися із Заходом. Попросять скасувати нехай не всі санкції, то хоч персональні.

Очікували, що на параді перемоги 9 травня Путін скаже щось важливе про війну в Україні. Може навіть оголосить справжню війну. Але немає. Путін нічого значного не сказав. Мабуть, він не знає, що робити.

Також так вважає президент США Джо Байден. 9 травня Байден зізнався:

“Наразі у нього немає виходу з конфлікту в Україні. І я намагаюся зрозуміти, що нам із цим робити”.

Ядерна кнопка та літак судного дня

Звір, загнаний у глухий кут, стає особливо небезпечним. Відома істина.

Чим небезпечний звір Путін добре відомий – своєю ядерною кнопкою. Це дуже серйозна небезпека.

Примітно, що напередодні перемоги 9 травня західні розвідки відзвітували: вони не бачать ознак того, що Росія готується до ядерних ударів. Раніше США та Британія попередили Кремль про те, що вступать у війну, якщо Путін застосує ядерну зброю. Для Путіна це, мабуть, стало червоною рисою.

На параді 9 травня мав пролетіти літак судного дня – звідки російське командування, за ідеєю, візьме управління військами у разі ядерного удару. Але він так і не пролетів. Кажуть, зламався.

Але скоріше причина в тому, що Путін вирішив дати зрозуміти Заходу: він не застосовуватиме ядерну зброю. Продовжує робити ставку на гарматне м’ясо.

Справа тут тонка. Ядерні удари ризикують перетворити Українську війну на Третю світову. Чи не виживає ніхто на Землі. Армія Росії, верхівка якої безперечно діями Путіна незадоволена, може не виконати наказ і не запустити ядерні ракети.

Справа тут тонка. Ядерні удари ризикують перетворити Українську війну на Третю світову. Чи не виживає ніхто на Землі. Армія Росії, верхівка якої безперечно діями Путіна незадоволена, може не виконати наказ і не запустити ядерні ракети.

Всією Росією гинути за сумнівні ідеї свого пана, поки той відсиджується у сибірському бункері – це не найуспішніша ідея. Якщо армія не підкориться наказам, це, так само як і виведення російських військ з України, може стати кінцем московського фюрера.

Путін ймовірно в курсі і, можливо, навіть переоцінює загрозу. Тому він натякає одночасно і Заходу, і своєму оточенню – ядерна зброя не буде застосована.

Мало хто в російській армії погодиться пережити апокаліпсис, поки кремлівський фюрер відсиджуватиметься у своєму бункері.

Імовірність повалення Путіна стала дуже високою

Картина персонально для Путіна виходить не надто радісна. Куди не кинь, усюди клин – російська приказка.

Продовження війни – це сповзання до економічного хаосу. Далі – бунти, втрата влади. Застосування ядерної зброї задля завершення війни в Україні – це ризик Третьої світової та загибелі людства. Отже, високий ризик бунту в армії. І знов-таки втрата влади. Вивести війська з України та підписати якийсь там договір – це протести підігрітого ним самим народу. Тобто, бунти та втрата влади.

Путін розглядає інші сценарії. Один із них – масштабувати військові дії на Придністров’ї та Молдову. Але ця ідея теж така собі. Зона бойових дій розшириться, а ресурсів у Росії не стане.

Головна проблема Путіна у тому, що він прорахувався. Немає розколу ЄС, ні швидкої перемоги в Україні, ні пасивності НАТО. Все сталося навпаки. Це вже підірвало довіру до нього як до стратега всередині російської верхівки.

Зовні Росія видається досить монолітною країною. Інакодумство жорстко переслідується. Більшість народу “заряджено” ідеями, потрібними Кремлю. Але так бувало і раніше – напередодні найжорсткіших потрясінь історія Росії. Монолітність там швидко перетворювалася на хаос.

Горбачов за кілька років розвалив СРСР. Після “тлумачного менеджера” царя Олександра III прийшов ідеаліст-мрійник Микола II, втягнув Росію у безнадійну війну і царський режим легко знесли більшовики. Після сильного Петра I почалися смути і палацові перевороти, і німці зі шведами, із якими воював Петро, ​​фактично отримали владу країни при Ганні Іонанівні та Петрі III. Після найбільш схожого на Путіна з психотипу царя Бориса Годунова почалася смута, семибоярщина, поляки взяли Москву і посадили там царя.

Якщо дивитися на всі ці факти в сукупності, ймовірність того, що Путіна повалено в найближчому майбутньому – дуже висока.

І вона постійно росте. Оскільки до 9 травня (знакової дати) Путін так і не досяг жодних перемог, у тому числі на Донбасі, ця ймовірність ще більше зросла.

Тим більше, Путін хворий і за неперевіреною інформацією готується до небезпечної операції. На час хвороби навіть призначив тимчасового наступника Патрушева. А Патрушев, за даними журналістів, за спиною у Путіна вже хоче зробити новим президентом Росії свого сина.

Операція Путіна – ідеальний момент для тієї частини еліти, яка незадоволена своїм фюрером. Все трапиться, як у старі-добрі часи пізнього совка: “на сімдесятому році життя, після важкої і тривалої хвороби, вождь і вчитель врізав дуба…”

Путіну влаштують всеросійське прощання Нова еліта на словах заявить про продовження війни, але потім швидко її зіллє. Соловйов та Скабеєва промиють мізки росіянам відповідно до нових інструкцій. Конфлікт завершиться внутрішньоросійським хаосом. Навіть для росіян це краще за Третьу світову.

Для України – це найкращий сценарій із можливих. Це саме той варіант, коли можливість затяжної війни значно знизиться.

Чому небезпека зберігається

Якщо ми розуміємо, наскільки небезпечна ситуація, кремлівський параноїк теж у курсі. Він знає, що може втратити трон за лічені години.

Тому вживає заходів – негласно. Повідомляється про репресії в армії. Можливо, начальник Генштабу Герасимов став їхньою жертвою.

Ймовірно, постраждав і міністр оборони Шойгу. Він усунений від прийняття рішень, але заради ілюзії монолітності влада його продовжує показувати на нарадах раз у середньому раз на тиждень. Шойгу навіть приймав парад 9 травня. Але впливу на бойові дії у нього жодного.

Також Путін проводить чищення у ФСБ. Раніше цю службу вважали за оплот його режиму. Тепер Путін більше довіряє ГРУ МО РФ.

У ситуації, що виглядає глухим кутом, у Путіна є надія на обман. Обманювати йому не вперше.

Найстрашніший обман, який здатний фюрер, це запустити ракету з ядерної боєголовкою без узгодження з армією. Таке теоретично можливо. Особливо в історії з тактичною ядерною зброєю.

Відбудеться криза – і російська верхівка може згрупуватись навколо свого боса. Щоправда, вона може його й грохнути, тут точно не можна сказати.

Відбудеться криза – і російська верхівка може згрупуватись навколо свого боса. Щоправда, вона може його й грохнути, тут точно не можна сказати.

Україна має бути готова до такого розвитку подій, нехай навіть ймовірність його невисока. Ймовірно, до нього також готуються західні розвідки. Є дані, що ЦРУ опрацьовує цей сценарій, як один із можливих. Байден говорячи про те, що Путін у глухому куті, мав на увазі саме цю загрозу від загнаного в глухий кут звіра.

Але Путін постарів, втомився боротися, на параді 9 травня йому стало погано. Все менше залишається людей, на яких він міг би покластися – особливо у такій делікатній справі.

Ситуація лишається невизначеною. Але ймовірність позитивного для України – швидкого вирішення ситуації – вища за решту. І вона росте з кожним днем.