UA-IN

14-річна Марина Колій ледь вибралася з-під уламків зруйнованого будинку у Чугуєві, тепер все обличчя дівчинки у рубцях.

Коли рани загоїлись дівчинка жила у підвалі і боялась виходити звідти. Столичні пластичні хірурги взялися за реконструкцію дитячого обличчя, але навіть дістатися Києва для Марини був подвиг, йдеться в ТСН.

«Коли я в приміщенні, я найбільше боюся вікон. Тут маленьке віконце і те заклали», – каже дівчинка.

Вікна і вибухи – її головні страхи, вони понівечили її тіло і обличчя. В перший день війни у своїй квартирі у Чугуєві Марина була одна, і в цей час поряд з будинком розірвався снаряд. Її квартира була зруйнована. «Коридор не було, там все у дошках. Я десь годину кликала на допомогу, але всі рятували себе», – пригадує дівчинка.

Коли її витягли з-під завалів дому, в лікарні навіть не могли порахувати скільки уламків скла дістали з її тіла. Годину за годиною на обличчя хірурги накладали шви. Після того, як рани загоїлися Марина зі стаціонару перейшла жити у підвал лікарні, де її мама працює медсестрою. Коли вона на роботі – Марина малює і моделює одяг.

Вийти на вулицю для Марини – це як пірнути у невідомість. Сьогодні вона поволі прямує довгим коридором на світло. На вулиці весна, але далеко від підвалу Марина не відходить. Чугуєв розташований на шляху від Харкова до Ізюма, де безперестанку тривають бої. «Кожен звук дверей і вона ховалась під ковдру, боялася, що щось летить», – кажуть рідні.

Та Марині треба було зробити дуже важливий крок, бо у столиці на неї чекала пластична операція. Напередодні виїзду лунають потужні вибухи, поїздка мала зірватись, але дівчинку з мамою вивезли волонтери. Вона вже у столиці, але тут її лякають гучні звуки автомагістралей.

Марина намагається заспокоїтись в клініці. Тут мають почати реконструкцію її обличчя, дівчинка досі не охоче дивиться у дзеркало. «Коли принесли телефон, воно все рівно у відображенні видно. На мить себе побачила, я навіть злякалася. В чашці своє відображення бачиш, я намагалася спочатку уникати, я в туалет заходила спиною до дзеркала, щоб себе не бачити. Хочеться, щоб була така, як була і забуваєш, що вже не так виглядаєш», – каже Марина.

Анастасія Ігнатьєва пластична хірургиня, засновниця проєкту “Обличчя українця, яка має допомогти Марині стерти наслідки війни з її обличчя. Її батько теж лікар створив благодійний фонд. До проєкту приєдналася приватна клініка і тепер один операційний день тут віддають для реконструкції обличчя військових і цивільних, які постраждали в наслідок війни.

Хірургиня переконує Марину, що вона зможе повернути їй красу, але натомість бере і з неї обіцянку. «З тебе слово беру, що кожен день будеш вчиться більше, ніж раніше. Краса це добре, але набагато важливіше те, що в голові», – переконує лікарка.

Комп’ютерна томографія перед операцією показала, що втручання буде не тільки естетичним, адже довкола очей ще є уламки скла, які не вдалося видалити одразу після поранення. Це лише перша операція для Марини. Нині їй 14, вона ще буде рости і ті ділянки обличчя, де рубці можуть збільшуватися – зараз чіпати не будуть. Забирати наслідки війни з обличчя Марини лікарі будуть кілька етапів. Спершу приберуть глибокі рубці і виправлять форму брови, що значно покращить симетрію обличчя дівчинки.

Анастасія Ігнатьєв каже естетична операція для Марини буди мати великий психологічний ефект. Вона налаштувала дівчинку, що від сьогодні у неї починається нове життя.