UA-IN

О 10 годині на майдані Незалежності у Рівному попрощаються з 30-річним розвідником Ігорем Шаляпіним, який 25 травня загинув у місті Сєвєродонецьк Луганської області.

Поховають Героя на кладовищі «Нове», повідомляє Рівнерада.

Ми завжди служили разом, але цього разу він пішов один… – розповіла дружина загиблого Віта.

Народився Ігор Шаляпін у Нікополі Дніпропетровської області. Коли йому було лише 4 роки, не стало його батьків. Відтоді вихованням Ігоря та його сестрички займалася бабуся та дядько.

Після закінчення школи Ігор вступив у залізничний, закінчив та влаштувався на роботу за спеціальністю. Та цивільне життя тривало не так довго. Коли у 2014 розгорнулися бойові дії на сході нашої країни, Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині.

Сєвєродонецьк, Лисичанськ — це все знайомі місця для нього були. Війна – то була його стихія. Ми познайомилися, коли він прийшов в «Торнадо», потім разом перейшли в «Миротворець».

Коли одружилися, Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року. А коли народилася донечка та трошки підросла, перевівся в Острог, а потім і в Рівне у чергову частину, – розповіла дружина Героя.

Ігор дуже любив риболовлю, ремонтувати та водити авто, тож коли звільнився з поліції працював на СТО та мріяв відкрити своє.

11 лютого він поїхав на роботу у Чехію. А після нападу рф 24 лютого коротко сказав дружині «Я їду додому».

Я знала, що він піде на війну. Інакше просто бути не могло… Вже 25 лютого о 6 ранку він перетнув кордон з Україною, близько 22 години приїхав у Рівне, а вже 26 лютого о 7 ранку він стояв під військкоматом… Він завжди в першу чергу переживав за когось, але не за себе.

Говоримо телефоном, питаю, що йому треба. А він каже: у мене все є, а от комусь берці треба 46 розміру – знайди. Якщо хтось із хлопців потрапляв в госпіталь, просив, щоб допомагала, якщо щось їм потрібно, а сам в цей час був на передовій. Навіть під час нашої останньої розмови просив не для себе, а знайти авто для підрозділу, – пригадує Віта розмови з чоловіком.

Ігор Шаляпін мав позивний «Гарік» — саме так його називали з 10 років. А в травні, коли почалися жорсткі бої й він здобув трофейний автомат, весело розповідав, що хлопці дали новий позивний — казали, що він як Арес…

Понад усе загиблий любив донечку Діанку. Кожного разу, як випадала нагода, виходив на відеозв’язок, аби її побачити.

Ігор та Віта мріяли, коли закінчиться війна, народити іще дітей, звозити 6-річну доньку на море, провідати його сестру та бабусю…