UA-IN

На СТО у Бахмуті військовий побачив маленьке кошеня і від тоді вона стала його улюбленицею. Назвав кицю Пушкою.

Олександр, із позивним “Фізрук”, знайшов маленьку Пушку коли був на сході. Пухнаста так запала йому в душу, що він забрав її з собою до Києва.

Сам військовий з початку війни служив у теробороні, потім потрапив до Ірпеня та Бучі.

“Наше завдання було звільнити Ірпінь, утримувати позиції, шукати кацапів», – розповідає боєць.

Згодом разом із побратимами почав возити на Схід нашим бійцям амуніцію та харчі. Під час однієї з поїздок зламалася автівка, заїхали на СТО у Бахмуті, там і побачив малесеньку кицьку, яка важила 240 грамів, була худою і замурзаною, тулилася до ще двох кошенят.

Машину відремонтували, рушили на Київ, але всі думки Олександра були лише про пухнастика. «Навколо війна, а думки про кицю. Ну, я кажу командиру: «Я візьму машину та поїду за нею», – пригадує Олександр.

Повернувся і зрозумів, що без малюка тепер ніяк. А кицька з його рук навіть іти не хотіла. Олександр купив молока, нагодував маленьку і назвав Пушкою.

«Бо вона, по-перше, пухнаста, а по-друге, ж треба їй якесь військове ім’я, позивний. Я вважаю, що це було просто ідеально», – сміється боєць.

Тепер ця парочка – усюди разом, от тільки на передову Пушку Олександр не братиме, бо дуже за неї переживає. Відео та фото своєї улюблениці чоловік викладає в соцмережі, а йому пишуть навіть з-за кордону з питаннями: ну як вона? Є навіть охочі забрати, але улюблену Пушку чоловік, каже, нікому тепер не віддасть. «За неї хвилюються. Я відповідаю кожному. Вона тепер талісманчик мій», – каже він.