UA-IN

Останнім часом на Заході знову зазвучали до болю знайомі вигуки: “Не треба злити Путіна!”, “Час закінчувати війну будь-якими способами!” І коли говорять про “мир за будь-яку ціну”, чомусь мається на увазі, що Україна має віддати росії за цей мир 20% своєї території! А найкошмарніший сон європейців – це ситуація, за якої Україна почне перемагати, а росія у відчаї може застосувати ядерну зброю. І що ж тоді робити? Ще більше посилити економічні санкції?

Цікаво, що заклики Кісінджерів-Макронів до умиротворення Путіна дивним чином співпали з програмою-мінімум росії із захоплення українських територій. І немає сумнівів у тому, що Москва зараз готова схопитися за будь-яку соломинку, щоб зберегти обличчя своєму Верховному упирю і дати задній хід “спецоперації”, що тривала, в обмін на фіксацію будь-якої відчутної перемоги на полі бою.

Якщо це станеться, санкції з неї зняті не будуть, проте градус напруженості почне спадати, а це означає, що багато речей Кремль зможе провернути второваними шляхами – когось прилаштувати до “Газпрому”, комусь дати грошей на передвиборчу кампанію, перезапустити міжнародну. мережу лобістів Росії, мобілізувати актив горлопанів “руського міра” на організацію публічних акцій під гаслом “Не можна ізолювати росію!”

Поразка від України стане для московії найважчим приниженням, яке вона навряд чи зможе проковтнути. Ну, гаразд би, від США, або на крайній випадок від Китаю. Але від “хохлів”, яких там і за націю ніхто не вважає?!.. Щоправда, це не озвучується, а проштовхуються гуманістичні наративи про порятунок життів українських дітей etc…

Однак у всій цій ідеальній картині глобального світопорядку є одне “але” – сама Україна, яка не хоче поступатися п’ятьма своїми регіонами або 20% власної території. Тим більше, після трьох місяців запеклого опору, що став, по суті, Вітчизняною війною із загарбниками.

Це з Парижа Херсон та Мелітополь виглядають як точки на карті, якими можна пожертвувати. А для Києва це сакральні місця, і Україна готова битися до кінця.

Крім того, українці чудово розуміють: якщо дати росії вийти з цієї війни хоч якимось, але переможцем, то ніякий це не світ, а реальна гарантія майбутньої, ще більш масштабної війни, під час якої москва врахує допущені помилки та ґрунтовно підготується.

Тож зараз ідеї європейського гуманізму навряд чи переконають український народ, який бореться з російськими окупантами не на життя, а на смерть. Немає у нас опції “не перемогти” у цій війні…