UA-IN

Пам’ятають, що дівчинку звали Ірина, але це все, що відомо.

Французька родина Алляр з містечка Мервіль на півночі країни шукає дівчинку з України, яку двічі приймали її в себе у далекому 93- 94 роках, тоді їй було 10 років і потрапила вона до них за програмою “Діти Чорнобиля”, йдеться в ТСН.

На жаль, час стер деталі – не збереглось ні прізвища, ні української адреси. Єдине, що пам’ятають – це її ім’я – Ірина.

У мадам Аляр п’ятеро вже дорослих дітей, одна прийомна донька, і вже десятеро внуків. Жінка береже понад 30 років фото дівчинки з України, яка приїхала разом з іншими дітьми до Франції на оздоровлення. “Я пригадую, коли я пішла на зупинку автобуса, я вперше побачила Ірину. Це була маленька дівчинка, з хворобливим виглядом, блідесеньке обличчя і вона плакала. Я думаю це було важко для неї залишити свою сім’ю, вона була єдина дитина у них. Я її обійняли, ми прийшли сюди, в мене тоді була донька Клер такого ж віку як Ірина, сину було тоді 3, були ще і інші діти – і зрештою ми всі прийняли Ірину дуже добре”, – каже жінка.

Попри те, що говорили різними мовами, проблем у спілкуванні не було взагалі.

Від того часу лишились приємні миттєвості, втім жодних зачіпок, які б допомогли зараз знайти її. Збереглися лише фото, які дівчинка одного разу привезла із собою, на них вона із батьками.

Зараз мадам Алляр дуже шкодує, що тоді не записала ані міста, вулиці чи прізвища Ірини. Щойно в Україні почалася війна, вона постійно згадує свою маленьку гостю. “Відколи почалась війна, я стежу, дивлюсь новини. Ми б дуже хотіли її побачити, ми допомагаємо іншим українським родинам і хотіли дуже б мати можливість їй допомогти також. Тому що, я думаю, всі українці потребують допомоги зараз. Я розумію, що в неї вже напевне свої діти, але ми допомагаємо сім’ям біженців, які прибули до Франції”, – розповідає мадам Алляр.

Вона готова прийняти всіх. “Дорога Ірино, ми дуже хочемо тебе підтримати! Де б ти зараз не була, я хочу, щоб ти була в безпеці і ми страшенно хочемо бачити тебе тут, наш дім відкритий для тебе і твоєї родини. Завжди чекаємо”, – звертається жінка.