UA-IN

Під Бахмутом Донецької області 13 лютого загинув боєць Максим Світлов. Максима добре знали у Маріуполі як творця артпростору “Арт-хаус” та “Міський Будда”. Туди приходили люди, які намагалися знайти відповіді на філософські питання. Окрім цього, Максим був відомим волонтером у місті.

Після повномасштабного вторгнення Максим покинув Маріуполь, вступив до Київського ТРО й пішов воювати у складі 79-ї бригади.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

З 11 лютого перестав виходити на зв’язок

Зв’язок із бійцем Максимом Світловим зник 11 лютого.

“З цього дня зелений вогник у його Telegram перестав світитися. Його дружина Оксана почала хвилюватися. Я з ним востаннє спілкувався 9 лютого, він казав, що вони вийшли з “нуля” в районі Бахмута. Я ще запрошував його приїхати хоч на кілька днів у Дніпро, відвідати хрещеника – нашого сина, він не обіцяв, але казав, що постарається, може, пізніше.

Ще писав, що там у Бахмуті – пекло на землі, хлопцям дуже важко, треба молитися за них. А буквально вчора (21 лютого) написала Оксана та повідомила, що 13 лютого Максим загинув”, – розповідає його друг, священник Дніпровської єпархії ПЦУ Володимир Коскін.

 

Новина про загибель жителя Маріуполя Максима Світлова рознеслася по Facebook миттєво. Дуже багато людей, особливо ті, хто жив чи бував у Маріуполі, знали чоловіка за його артпросторами “Арт-хаус” та “Міський Будда”, згадують про нього як про дуже світлу і незвичайну людину.

Вигадали місце для зустрічі однодумців

“Трагічна звістка про загибель такої світлої людини, як Максим Світлов, особисто для мене стала справжнім ударом. Весь вечір думками в артпросторі “Міської Будди”, який заснував Максим у Маріуполі до повномасштабного вторгнення. Центр розміщений у старовинній будівлі кінця 19 століття на вулиці Куїнджі.

Я була там тричі, і щоразу була вражена рівнем організації творчих зустрічей, майстер-класів, поетичних вечорів, стендапів, перфомансів. За основу Максим і Ксенія взяли Будду, оскільки вважали, що не треба глибоко пірнати в релігію і не слід йти далеко в соціальність. Потрібно знайти середній шлях та бути щасливим. У цьому просторі люди могли подумати про щось важливе, зустріти однодумців. Тут було створено кілька локацій. Унікальним було місце тиші з кількома портретами видатних духовних вчителів. Двір прикрашали невеликі мурали. Куточок біля вогню, біля сцени – гойдалка”, – описує Ольга Демидко.

Тут збиралися люди у пошуках істини, практикувалися, спілкувалися, розвивалися. Та й сам Максим Світлов був одним із них, його не влаштовували готові відповіді на запитання. Він постійно перебував у пошуках Бога, шукав спільне у всіх релігіях. У його просторі могли зустрічатись православний священник, буддист, представник ісламу, індуїзму. Усі за одним столом обговорювали різні питання, сперечалися.

“Ми познайомилися з ним на вулиці. До цього моя знайома розповіла, що в Маріуполі є такий Максим Світлов. Я знайшла його у Facebook. Подивилася, він писав про майбутні заходи. А потім випадково побачила його на вулиці. Він махнув мені рукою і крикнув: “Дівчино, підходьте, я вас знаю”.

Вони одне літо збирали в Арт-хаусі багато різних заходів. Були фестивалі, “Хвилина слави”, ток-шоу. Він запрошував ченців на зустрічі. Він у Маріуполі проводив Всесвітній день йоги після закінчення епідемії ковіду. Люди приходили до нього до центру, бо там тебе розуміли, підтримували, ти міг вільно висловлювати свої думки. Там було багато дітей”, – розповідає Ганна Агєєва.

Олена Мітєва познайомилася з Максимом у 2014 році.

“Ми обидва були волонтерами, брали участь у програмі підтримки міста “Новий Маріуполь”. Це була програма українсько-словацької ініціативи, в її межах була організована реабілітаційна поїздка для дітей Донбасу. Максим був дуже відкритим хлопцем, дуже цікавим. Має чудові організаторські здібності, він міг донести свою думку і достукатися до серця кожної людини, умів дуже швидко вирішувати всі конфлікти в дитячих колективах, організовував змагання, вечірні посиденьки, багаття, добре було спостерігати, як він розкривався в роботі з дітьми. Одна з таких поїздок нас дуже згуртувала, і після неї ми багато років підтримували стосунки”, – розповідає Олена.

 

До 2014 року займався бізнесом

Максим мав складні моменти в житті. До 2014 року він займався бізнесом у Маріуполі, проте втратив його: чоловіка підставили. Але, за словами отця Володимира, Максим не став розбиратися в цьому.

“Він міг негативно відповісти, але на той час він здійснив паломництво до Тибету і повернувся зовсім іншою людиною. Він став глибшим, вважав, що все, що з нами відбувається, не просто так”, – каже отець Володимир.

Він завжди відгукувався, якщо комусь була потрібна допомога. “Я пам’ятаю, що у мене в житті були складні моменти, я могла йому написати або зателефонувати, і після розмови з ним все ставало на свої місця”, – каже Ганна Агєєва.

Багато хто знав, що йому можна зателефонувати серед ночі і він не кине слухавку, а обов’язково допоможе. Деякі навіть цим користувалися й завдяки знайомству з Максимом вирішували свої питання, а потім забували про нього. Але він ніколи не ображався.

Малював мурали та писав цитати

Ще одне захоплення Максима Світлова – малювати мурали в Маріуполі. Десь він із однодумцями зображував патріотичні картини. Але ще містянам запам’ятався проєкт, коли на стінах будинків чи цегляних огорож, навіть на нескінченних огорожах “Азовсталі” з’являлися цитати великих людей.

“Наприклад, людина йде вулицею, повертає за ріг, а там цитата: “Вранці, коли сходить сонце, дозволь йому зійти і у вас теж”. І людину ця фраза вириває з контексту буденності і змушує задуматися”, – каже отець Володимир.

З 2014 року Максим зайнявся волонтерством, очолював Маріупольську тероборону. Возив на передову їжу, солодощі для військових, ліки. Потім зайнявся роботою із молоддю.

Він навчав їх бути психологічно витриманими, оскільки це багато років практикував. Вони виїжджали на покинути місця і проводили там тренування. Він приходив до шкіл, вишів і там спілкувався з молоддю.

З початком повномасштабного вторгнення Максиму з дружиною вдалося залишити Маріуполь. Він приїхав до Києва та пішов до Київського ТРО. Потім став бійцем 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.