UA-IN

Під час дороги до Краматорська Аліна телефонувала до усіх, зокрема набрала Залужного.

Наречена Героя України Дмитра Коцюбайла (“Да Вінчі”) Аліна Михайлова, яка є парамедикинею, пригадала той день, коли вона втратила коханого і як намагалася його врятувати.

Про це вона розповіла в інтерв’ю Front 18.

Вона розповіла, що 6 березня група “Да Вінчі” пішла у штурм у районі Богданівки, бійці були за 20 метрів від позицій росіян. Наступного дня, 7 березня, дівчина вийшла на роботу, яка розпочинається у них дуже рано. Той день, за її словами, був спокійним, допоки їй не передали по рації про важкопораненого бійця.

“Я отак беру рацію і він каже: “У нас важкий 300-сотий”. Я одразу знала, що це “Да Вінчі”. Мені ніхто не сказав цього. Це було внутрішнє відчуття. Я просто це відчула. Я так сідаю на стіл і кажу: “Зараз виїжджаємо”. Мені “Марік”, анестезіолог, каже: “Збирайся”. Я кажу йому: “Я відчула, що це “Да Вінчі”. На що він сказав: “Не видумуй”, – пригадує вона.

У Аліни була ще одна рація, але вона боялася викликати “Да Вінчі”, бо здогадувалася, що він не вийде на зв’язок. Але все ж вона це зробила, “Да Вінчі” не вийшов.

“Я впевнена, що це “Да Вінчі”. В мене був тремор. На мене виходить мій екіпаж і він мені кричить: “Аліна, Аліна, “Да Вінчі” важкий 300-сотий!”. І в мене на цьому моменті закінчилося усе моє життя. Я отак сідаю і кажу: “Я вперше не знаю, як буду працювати”. Нам вивозять його на каталці. Я це тільки бачу… Я просто… У мене, звичайно, починається істерика, я починаю бити ногами цю машину, я починаю бити “Капусту” (побратима “Да Вінчі”. – Ред.). Тому що у “Да Вінчі” просто опущені руки, він повністю непритомний”, – розповіла Аліна.

Кохана підійшла до “Да Вінчі”, привідкрила одне око і побачила його зіницю. Тоді вона схвильовано запитала його побратима: “Він загиблий?”. На що той сказав, що ні. Після цього вона попросила підключити монітор, який показав нуль. Медикиня разом зі своїм екіпажем намагалася реанімувати важко пораненого Героя України, качала мішок амбу, готувала потрібні препарати, поки анестезіолог проводив серцево-легеневу реанімацію.

“Я згадую цей день кожного дня. Я, мабуть, нікому в житті не побажала б так попрощатися зі своєю коханою людиною. Все в крові, закриваю йому очі, витираю серветками. Рятуючи його, я вперше читала молитву “Отче наш” і прошу єдиного – лишити цю людину інвалідом, але щоб він був живий. Але цього не сталося”, – пригадала Аліна зі сльозами на очах.

У Краматорську ще 40 хв лікарі його рятували. Вони дійсно робили все, що могли, розповіла кохана “Да Вінчі”.