UA-IN

На думку російського політолога, об’єктивних показників того, що в Росії станеться революція, не існує.

Російська верхівка все ще боїться диктатора Володимира Путіна, тому очікувати від них активних дій щодо припинення війни проти України не варто. Проте вони вже зрозуміли, що Путін – є ключовий фактор дестабілізації, і рано чи пізно, вони опиняться у Гаазі.

Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів російський політолог, політтехнолог Аббас Гальмом.

“Розкол в елітах це обов’язкова передумова успішної революції. Іноді все починається з дій еліти, іноді з дій народу. Але потім еліти приєднуються. У Росії невдоволення еліти назріває, цілком очевидно. Путін для них всіх перетворився з фактором стабільності у ключовий фактор дестабілізації, вони перестали його цінувати. Але між кухонними розмовами й діями різниця є. Тому поки що еліти все ж таки Путіна бояться. Однак в якийсь момент цей страх мине і коли Путін очевидно піде на дно, дуже сильно цьому сприятиме поразка на полі бою, тоді еліти можуть почати діяти. Всі депутати розуміють, що вони кандидати в Гаагу, до того ж надовго. Вони зрозуміють, що єдиний шанс запобігти Гаазі, це почати процедуру імпічменту проти Путіна. Страшно, але треба”, – пояснив експерт.

Політолог також пояснив, чому не варто сподіватися на революцію та переворот у Росії та чому росіяни не готові повстати проти влади РФ.

“Протест – це все-таки насамперед емоції. Це не те, що ти робиш, коли контролюєш себе, коли ти логічний та послідовний. В репресивному суспільстві організувати протест неможливо, оперуючи виключно до розуму. Люди багато чим ризикують – мало того, що поб’є поліція, так ще й можуть посадити, а з роботи звільнять точно. Якщо я довго думатиму, то точно не піду це робити. Я піду протестувати, коли в мені підніметься така хвиля ненависті, що вона поглине всі розрахунки. Об’єктивних показників та критеріїв того, що протест трапиться, не буває. Тому революція завжди приходить зненацька. Тобто всі знають, що скоро вона буде, але ніхто не може передбачити, коли саме вона станеться. У вересні, коли першу хвилю мобілізації було оголошено, співвідношення людей, які відповідали на питання “Левада-центру”, за продовження війни чи за негайний перехід до мирних переговорів було приблизно 1:1″, – зазначив політілог.

За словами Галлямова, вже у жовтні минулого року, після масової мобілізації, у співвідношення змінилося – кількість прихильників мирних переговорів злетіла з 44-45% до приблизно 57-58%, а число людей, які за війну до переможного кінця впало до 33-34%. Тобто співвідношення стало 2:1. Тому що росіяни готові у якомусь вигляді одобрити війну, поки вона для них є абстракцією – вони бачать її по телевізору. Але коли ця історія перестає бути абстракцією і стає чимось особистим, доводиться вставати з дивану і самому проливати кров, тут вже росіяни говорять, що ця війна їм не потрібна.

“Кремль це розуміє і на початку дуже довго намагався уникнути другої хвилі масової мобілізації й дуже сильно намагався набрати гарматне м’ясо шляхом контрактників. Питання було порученому Медведєву, він проводив наради з цього приводу, рекламу. Але, судячи з усього вони так і не змогли набрати цих контрактників і доводиться застосовувати інструмент масової мобілізації, хоча вони все одно намагаються це заперечувати й залишити цю подію без політичного звучання. Навіть в день, коли закон про електронні повістки приймається, Пєсков заперечує масову мобілізацію, “це просто чистка законодавчих завалів”. Закон приймається в трьох читаннях за один день, це рідкість і такого майже не бувало. Вони відтягували до останнього, сподіваючись обійтися без цього. Терміново потрібне свіже м’ясо. Однак вони намагаються деполітизувати цю подію — якщо вони будуть проводити мобілізацію, але вголос це слово не називатимуть, то якась кількість громадян не пробудиться”, – резюмував російський політолог.