UA-IN

У Героя було 13 бойових вильотів і під час останнього його літак збили російські окупанти.

Штурман бомбардувальника Су-24 Сергій Вербицький розповів, як вижив після збиття літака та три години поранений ішов по мінному полю до своїх.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Вербицькому указом від 8 липня було присвоєне звання Героя України. Його війна в небі тривала 13 годин, екіпаж устиг уразити ворогів на Київщині, Сумщині, Чернігівщині, Донеччині та Харківщині.

Перед зйомкою 37-річний штурман бомбардувальника хвилювався сильніше, аніж перед бойовим вильотом. Це інтерв’ю в його житті – перше.

“Удар, вогонь у кабіні, смикнув ручками і все”, – розповів про збиття Вербицький.

Він один з тих, хто скидали бомби на ворогів у Гостомелі, на Чернігівщині, Сумщині, Донеччині та Харківщині.

“У мене 13 бойових вильотів і на 13-ий, виходить, збили”, – зауважив штурман бомбардувальника.

Сергій розповів про той самий 13-ий виліт, коли він та його пілот 41-річний Олексій Коваленко полетіли на завдання. Це був березень 2022 року. У Ізюмі, що на Харківщині, сунула ворожа навала.

“Колона техніки була, БТРи, їхала підмога”, – пригадує Вербицький.

Екіпаж бомбардувальника знав – це дуже небезпечний виліт, обійти ворожу ППО практично неможливо.

“Ми знаємо, що ми летимо в зоні ураження ворожої ППО. Був вибір відвернути, і я в когось питав кілометрів за 20 до цілі: “Льош, до кінця?” Тільки махнув головою – “так”, – переповів події Герой України.

Екіпаж завдання виконав і, відбомбивши по ворожій колоні, майже одразу відчув удар та побачив полум’я. Сергій встиг катапультуватися.

“Воно, виходить, між нами пішло. Я вийшов з літака і далі у мене відкрився парашут. Висота була дуже мала, при вході я побачив літак, який відлітає і горить, землю побачив. Встиг подумати, чи встигне відкритись парашут. Він відкрився і я приземлився”, – розповів Вербицький.

Штурман опинився на ворожій території і точно знав – окупанти його шукатимуть. Три години діставався до своїх пішки та мінними полями.

“Годину взагалі нічого не відчував, взагалі нічого не боліло, наче взагалі не катапультувався. Потім почала боліти спина і в правому боці, як потім виявилось, було зломане ребро. Це потім, коли до госпіталя доїхав. Коли дійшов до своїх по мінних полях, вони мені кажуть: “Розкажи, як ішов”. Маршрут тут через ліс, тут через поле і до вас прийшов. А вони на мене подивилися і кажуть: “Там же все заміновано, як ти пройшов?” А я якось ішов і не думав, що там можуть буть міни”, – розповів штурман.

Пілот Олексій Коваленко тоді загинув – він Герой України посмертно. Після звільнення Харківщини з побратимом Сергія змогли попрощатися вдома.

“Його поховали місцеві жителі і скинули координати, де похований. Після звільнення територій забрали і перезахоронили”, – повідомив штурман літака.

Сергій лікувався і зараз тимчасово перебуває на землі.

“Я зараз у польотах не беру участь. Зараз – більше з документами і більше по завданнях авіації”, – каже Вербицький.

Залишаючись на аеродромі, радіє – екіпажі, які рушають завдавати ударів по ворогу, в значно більшій безпеці, аніж він сам був на початку війни

“Пілотам і штурманам стало легше: вони не літають над цілями, вони щараз пускають Storm Shadow за межами дії ППО, і це дуже великий плюс”, – зауважив штурман.

Він ще не встиг отримати свою Золоту зірку Героя, як після катапультування вже знову сідав у бомбардувальник і навіть провів півтори години в небі. Сергій жодного разу ще не був на звільнених територіях, за які воював, нікому не розказував, як нервово буває під час бойових вильотів, навіть не має фотографій зі своїм Су-24.

“Не люблю фотографуватися. Погана прикмета. А після вильоту ніколи не було бажання сфотографуватися”, – каже Герой.

У його 7-ій бригаді тактичної авіації загинуло 19 пілотів та штурманів.

“Яку ж другу професію? Напевно, повторив би, якби був вибір відмотати все назад, і виліт би повторив”, – запевнив Вербицький.