UA-IN

Найбільшу за останні роки повінь у Карпатах одразу пов’язали з надмірною вирубкою гірських лісів та порушенням екосистеми.

Чи дійсно лісове господарство та нелегальний промисел деревини стали головними причинами катастрофічного паводка, який вже увійде в історію України на рівні з повенями 1998 та 2008 років.

Оксана Марискевич, провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАНУ:
Ліс – це один з чинників паводку, але не основний.

Повінь ніхто б не міг скасувати, але її наслідки могли б бути набагато меншими.

Наприклад, якщо хоча б частково виконали державні програми протипаводкового захисту басейнів річок, ухвалені після попередніх великих паводків, таких як 2008 року.

Загалом же окрім величезної кількості опадів, коли випало дві місячні норми за короткий час, тут вплинув комплекс чинників.

Наприклад, стан лісових доріг – їхня щільність надто низька, щоб розосередити стік.

Лісові дороги одразу перетворюються на потоки й одна справа, коли стік йде єдиним шляхом, й зовсім інша, коли він розосереджений. У європейських країнах лісових доріг значно більше.

Інші причини: несанкціонований відбір гравію з гірських річок (я не чула, щоб за це когось карали), спрямлення русел, поганий стан берегів, забудова у захисних зонах біля гірських річок та непотрібне цементування.

Треба додати і те, що не спорудили сухі водоутримуючі ємності. Їх будують досить високо у долинах, щоб перехопити верхню хвилю, яка формується в горах. Тільки по програмі Тиси мало бути 52 таких ємності. Наскільки мені відомо, до цієї цифри не підійшли й близько.

 

У нас завжди так виходить, що замість фінансування державних програм ми потім витрачаємо кошти з резервного фонду Кабміну на наслідки повеней.

Ще вплинуло шалене засмічення річок, у чому винні і місцеві мешканці, і місцева влада, адже не у всіх гірських селах налагоджений збір побутових відходів.

Без сумніву, вирубування лісів також впливає.

Якщо є природний незайманий ліс, то масштаби змиву, водної ерозії, на порядок нижчі.

Але коли говорять лише про “лисі Карпати”, як головну причину повені, то не може одна сфера бути винною у всьому.

Не вести лісове господарство неможливо.

У будь-якому разі ліс не в змозі взяти на себе таку кількість води.

 

 

Юрій Дебринюк, професор кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету:
Нинішні повені не пов’язані з вирубкою лісів.

Ліси рубалися завжди і значно більше, ніж зараз. Сьогодні обсяги вирубки менші, ніж були раніше – я працював у Карпатах у 1980-і роки, й тоді обсяги вирубки були набагато більші.

А повені все одно траплялися, вони є зараз та будуть в майбутньому.

Річ у тім, що лісовий ґрунт має певну водоутримуючу здатність. Якщо дощ буде лити безперервно кілька днів чи тижнів, то ніякий ліс з таким навантаженням не справиться.

Вода або просто стікає, або ж з нею все сповзає вниз – коли близько до поверхні є водостійкий пласт, утворюється прошарок води між пластами й тоді відбувається зсув.

Тому не можна говорити, що вирубка лісів стала причиною цьогорічних повеней, хоча ліс і відіграє велику водорегулюючу роль.

Головна причина – величезна кількість опадів протягом дуже малого часу.

Зараз розподіл опадів у часі різко змінився – фактично річна сума опадів може випасти протягом червня, а далі маємо посуху.

В останні роки повеней не було, тому що не було багато опадів. Але ось вода вилилася за два тижні – отримали повінь.

Людська діяльність також негативно впливає, але цього уникнути неможливо – ліси рубають усюди й повені бувають усюди. Польща і Німеччина, наприклад, вирубують набагато більше лісів, ніж Україна.

А у нас обсяги вирубки зменшилися, тому що деревину зараз ніхто не скуповує й великі лісгоспи на ладан дихають.

Незаконної вирубки також стало менше. Ніхто не рубає, тому що просто немає куди ліс реалізувати.

Анатолій Павелко, еколог організації “Дунайсько-Карпатська програма”:

Катастрофічні паводки, як правило, викликані низкою чинників, й говорити, що причиною є лише через стан лісового господарства, не можна.

Перший чинник – кліматичні зміни. Три останні роки були дуже посушливі. Далі цього року була маловодні зима й початок весни.

А потім сталося так, що за кілька днів у Карпатах випадає місячна норма опадів.

Зрозуміло, що природна система стоку не справляється.

 

Але насправді катастрофічні наслідки спричинив поганий стан господарства.

Багатьма речами тут просто знехтували, а норми не змінювали відповідно до кліматичних змін.

Друга проблема – забудова річкових заплав, що робилося в маловодні роки.

В Україні найдорожчі ділянки – по берегах річок, бо всі хочуть мати доступ до води. Тому й виходить, що кожні 10-12 років таку нерухомість затоплює.

Природні ділянки річок треба відновлювати, а різні перешкоди для них, такі як греблі, в умовах зміни клімату критично важливо прибрати.

Третя причина – поганий догляд за господарськими системами.

У містах не прочищені каналізації, а під мостами накопичується сміття, яке часто накидають місцеві мешканці. Це утворює додаткові затори для води.

Що ж до лісового господарства, то воно справді має несталі шкідливі практики.

У першу чергу це стосується суцільних вирубок на великих площах, коли екосистема вже не здатна поглинати воду й вона з підземного стоку швидко переходить у поверхневий.

Якщо ж рубати правильно і, скажімо, не вирізати повністю ліс на якійсь горі, то можна заготовляти аналогічні обсяги деревини з меншою шкодою для природи.

Інша проблема тут – відсутність відвідних каналів, через що лісові дороги перетворюються на такі собі річища, по яких несеться вода, а внизу виникає повінь.

Крім того, деревину з лісосік все ще перевозять водотоками, руйнуючи їх. Частина деревини просто там залишається, і захаращує водотоки. Зараз це одне з найбільш поширених порушень лісового законодавства.

Зрештою, впливає і те, що у нас відсутні плани реагування на такі проблеми – влада виїжджає і намагається латати те, що розвалилося.

В інших країнах є плани адаптації до кліматичних змін, а вони вже відбулися. Й Україні потрібно будувати своє господарство, соціальну та природоохоронну сфери з урахуванням кліматичних прогнозів.

Вже зрозуміло, що нам треба бути ще ощадливішими та акуратнішими, ще більше берегти природні екосистеми. Треба побудувати таку інфраструктуру, яка могла б витримувати такі навантаження від злив і розлиття річок.

І варто розуміти, що навіть якщо зараз припинили великі суцільні та незаконні вирубки, то це не означає, що на наступний рік ситуація покращиться.

Питання лісу – це питання десятків, а часом і сотень років.