UA-IN

“Якщо священник відмовляється переходити до ПЦУ на прохання громади – він не пастир, а наймит”. Так про переходи громад із московського патріархату говорить предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній.

За його словами, від початку повномасштабної війни уже понад 2000 релігійних громад вийшли з московського патріархату.

Під час візиту на Тернопільщину 29 грудня він вперше провів молебень у Свято-Миколаївському соборі в Кременці. Звідти місяць тому виїхали представники Української православної церкви МП, оскільки в них закінчився договір оренди. Якою була ця служба, що буде з Почаївською лаврою та чи готові співслужити із греко-католиками – розповів у інтерв’ю Суспільному.

Молилися за перемогу і українських воїнів

29 грудня ви вперше відправили молебень у Свято-Миколаївському соборі в Кременці. Розкажіть, як це було та яка панувала атмосфера?

“Це історична подія для ПЦУ, адже наші українські святині повертаються в лоно нашої визнаної, справжньої української церкви. Тому, коли збираються багато вірних, і ми разом підносимо молитви своєю зрозумілою українською мовою, ми молимось за Україну, молимося за перемогу, молимося за наших новітніх героїв-воїнів, адже від них зараз залежить майбутня доля України, української держави і української церкви.

Ми по-справжньому радіємо, тому що церква поступово об’єднується, адже це вже незворотній процес, і тому українські святині повертаються українському народові, повертаються до своєї справжньої української церкви”.

Враховуючи те, що пишучи це інтерв’ю, ми досить недалеко перебуваємо від Почаєва, не можу не запитати про Почаївську лавру. Минулого року в березні на території лаври була створена релігійна організація ПЦУ. Яка подальша її діяльність?

“Це поступовий і тривалий процес, подібний до Києво-Печерської лаври. Адже ми хочемо, щоб цей процес відбувався спокійно та мирно. Тобто, без якихось протистоянь. Тому потрібен час. За два роки, до нас долучилися понад дві тисячі релігійних громад. Ця поступовість стосується і Почаївської лаври.

Я переконаний, що ми будемо служити і в Почаївській лаврі, це тільки питання часу, адже цей процес незворотній, і в кінцевому результаті він приведе до того, що в Україні всі православні будуть належати до вже визнаної автокефальної помісної православної церкви.

Ми бачимо соціологію, яка чітко свідчить про те, що абсолютна більшість православних в Україні підтримують саме єдину церкву, визнану церкву. Люди не бажають бути і надалі в складі російської православної церкви, яка називає себе українською церквою, але насправді такою не є. Церква на чолі з митрополитом Онуфрієм є невід’ємною частиною РПЦ, яка маскується під назвою УПЦ. Поки що є ті, хто до кінця не розбирається, вони введені в оману, вони вважають, що це українська церква, але прийде час, коли вони зрозуміють та усвідомлять це поступово, тому що тривалий час ми йшли до цього.

Понад три десятиліття проповідувалася ідеологія “руського міра”, вона, на жаль, засіла досить глибоко у мізках багатьох українців, які до цього часу ще вагаються, але я переконаний, що з часом вони зрозуміють і доєднаються”.

Ми декілька разів спілкувалися з вірянами Почаївської лаври, деякі з них відповідали, що коли там буде ПЦУ, вони перестануть відвідувати святиню. На вашу думку, яка робота має бути поведена, аби ці люди не відвернулися від церкви?

“Ми вже маємо певний досвід. І бачимо на тих парафіях, які долучилися до нашої церкви, що на початку є певне несприйняття тієї невеличкої громади, яка не пориває стосунки з московським патріархатом, а залишається їй вірна. Але з часом, це мені вже констатують священники, які долучились до нашої церкви, що на початку, коли священник оголосив про перехід, певна частина покинула його громаду, частина хору покинула громаду, але через деякий час, через місяць-два-три, більшість повертаються назад.

Я запитував одного священника, який на початку трішки був схвильований, що частина громади його покинула, але через місяць я зустрів його і запитую: “Отче, як у вас справи?”. А він каже: “Ви знаєте, все стало набагато краще. Хор став більший, стало більше парафіян, багато повернулося тих, які принципово не ходили до московського патріархату. Потрібен час. Люди повинні переосмислити, зрозуміти, а потім вони змінять свою позицію, свої погляди і повертаються назад до тієї громади, в якій вони перебували”.

Попрошу вас ще прокоментувати ситуацію з УГКЦ. Її предстоятель неодноразово повідомляв, що вони хотіли би співслужити у Почаївській лаврі. Яке ваше бачення, чи можливо це?

“Ми поки не обговорювали це питання, але Почаївська лавра є православною святинею і повинен бути один господар. Не може бути декількох господарів. Але ми не забороняємо, якщо Почаївська лавра буде належати ПЦУ, то ми будемо дозволяти і паломникам, і вірним приходити, звершувати молитву, а не буде тієї ситуації, яка зараз є.

Ви знаєте, що заборонено і нам, і греко-католикам звершувати там молитву, відвідувати святиню і так далі. Тому ми претендуємо на Почаївську лавру, ми вже створили юридичну особу, і будемо робити все задля того, щоби ця велика святиня українського народу була в українській церкві, а всі українці будуть разом підносити в ній свої молитви”.