UA-IN

Військовозобов’язаний повинен вчинити активні дії з повідомлення ТЦК про своє бронювання і зробити він може це лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця – позиція суду.

Як інформує “Судово-юридична газета”, за певних умов ТЦК може мобілізувати чоловіка, який був заброньований на момент мобілізації. Вказаний висновок зробив Закарпатський окружний адміністративний суд у рішенні від 16 травня 2024 року по справі №260/1111/24.

Так, суд вказав, що саме на військовозобов`язаних, які мають право на відстрочку, покладено обов`язок із своєчасного повідомлення ТЦК про наявність таких підстав.

Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб ТЦК. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Обставини справи

Чоловік звернувся з позовом до прикордонного загону (військової частини), в якому просив скасувати мобілізаційне розпорядження, поіменний список, в частині його призову на військову службу та направлення для проходження військової служби, а також скасувати наказ про зарахування до списків особового складу.

Зазначає, що 8 лютого 2024 року він мав намір перетнути кордон на законних підставах, однак був затриманий і доставлений до ТЦК, де пройшов медичну комісію. Під час проведення медогляду стан здоров`я позивача не обстежувався, а скарги та факт перебування на військовому обліку в ТЦК як непридатного до військової служби до уваги не приймалися.

Більше того, позивач був заброньований за ТОВ “Ф”.

Незважаючи на це, після проходження медичного огляду позивач був доставлений до військової частини для проходження військової служби.

Що вирішив суд

Судом встановлено, що 11 лютого 2024 року позивачу вручена повістка, якою зобов`язано з`явитися до ТЦК.

В той же день він визнаний ВЛК придатним до військової служби.

У той же день, 11 лютого 2024 року, позивачу було вручене мобілізаційне розпорядження, від підпису якого той відмовився.

У цей же день, 11 лютого, позивача призвано та направлено для проходження військової служби у складі команд військової частини. 14 лютого 2024 року позивача зараховано до списків особового складу.

Протиправність призову позивач обґрунтовує також тим, що на момент виникнення спірних правовідносин він був заброньований, що, відповідно до вимог Закону №3543, є підставою для відстрочки від призову.

Судом встановлено, що наказом від 17.02.2023 ТОВ “Ф” було визнано критично важливим підприємством для економіки у зв`язку з чим, товариство звернулося до Міністерства цифрової трансформації з листом, в якому просило забронювати 17 його працівників, відповідно до поданого списку, серед яких позивач.

Листом від 4.01.2024 Міністерство цифрової трансформації звернулося до Генштабу Збройних Сил України за погодженням списків військовозобов`язаних, в тому числі від ТОВ “Ф”.

За результатами розгляду такого листа Генеральний штаб Збройних Сил України погодив список військовозобов`язаних ТОВ “Ф”, серед яких був позивач.

Наказом Мінекономіки від 31.01.2024 працівників ТОВ “Ф” згідно з поданим списком було заброньовано на період мобілізації та на воєнний час. При цьому таким військовозобов`язаним надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 16 лютого 2024 року (а мобілізовано його було 11 лютого).

Листом Мінекономіки від 31.01.2024 ТОВ “Ф” було зобов`язано видати військовозобов`язаним витяг з цього наказу з метою підтвердження надання відстрочки від призову.

В свою чергу, Генеральному штабу ЗСУ було доручено організувати доведення цього наказу у 3-денний строк до відповідних ТЦК.

Отже, станом на день призову на військову служу (11 лютого 2024 року) позивач був заброньований за ТОВ “Ф” у порядку встановленому Порядком бронювання, тобто, мав право на відстрочку від призову на військову службу до 16 лютого 2024 року.

Разом з тим, вказав суд, відповідачі заявляють, що позивач під час мобілізації не повідомляв працівників ТЦК про наявність в нього права на відстрочку, належних доказів щодо бронювання не надав, а інформація щодо перебування на спеціальному військовому обліку за даними АІС “Оберіг” була відсутня.

Суд зазначає наступне.

П. 23 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою КМУ №265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через ЦНАП та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного ТЦК, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Вказане кореспондується також з нормами ч. 11 ст. 38 Закону №2232, відповідно до яких призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Більше того, згідно з положеннями Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, в тому числі, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Тобто, з метою ведення ТЦК спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказаний висновок узгодження також з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.

Отже, на думку суду, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав ТЦК будь-які документи для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв`язку з бронюванням та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб.

В тексті позовної заяви позивач також не заперечує той факт, що докази свого бронювання ТЦК під час призову на військову службу він не надавав.

ТЦК, в свою чергу, вказував на те, що жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз. 2 частини 1 ст. 23 Закону №3543 не надходило. Внаслідок цього, він не володів такою інформацією на час прийняття спірного наказу.

З огляду на вищенаведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв ТЦК про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку про те, що позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.

Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує протиправність мобілізаційного розпорядження та поіменного списку від 11.02.2024 в частині призову на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби.

З цього приводу суд зазначає, що мобілізаційне розпорядження є по суті різновидом повістки, що вручається військовозобов`язаному після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи мобілізаційного розпорядження, виданого позивачу, таким позивача зобов`язаного з`явитися до ТЦК.

Отже, мобілізаційне розпорядження не є індивідуальним актом в розумінні норм КАС України, а його скасування не спричинить поновлення порушених прав позивача. Не є таким актом також і поіменний список військовозобов`язаних, які призвані та відправлені до в/ч, що також є предметом оскарження в даній справі. Так, з матеріалів справи вбачається, що такий список є виключно додатком до наказу начальника ТЦК від 11.02.2024 №37 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації”.

Тому, суд вважає, що позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ТЦК прикордонного загону Державної прикордонної служби від 14.02.2024 про прийняття на військову службу, зарахування до списків особового складу суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 6.06.2017 №468, зарахування до списків органу Держприкордонслужби військовослужбовців, які прибули до органу Держприкордонслужби, здійснюється наказом по особовому складу, як правило, у день прибуття до органу Держприкордонслужби.

Суд вважає, що жодних підстав для невидачі наказу про зарахування позивача до списків особового складу частини у в/ч не було.

Стосовно посилання на те, що позивач непридатний, суд відмітив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач “був призваний на військову службу у складі осіб рядового складу, ба більше у період дії воєнного стану”.

“Отже відмітка у військовому квитку про непридатність позивача до військової служби за гр. І ст. 10 “в” Розкладу хвороб не може бути належною підставою для визнання рішення про мобілізацію протиправним”, – виснував суд.

Крім того, суд не наділений повноваженнями надавати оцінку стану здоров`я позивача та ступеню його придатності до військової служби. Вказані питання віднесено до дискреційних повноважень ВЛК та ЦВЛК. Тому у разі наявності у позивача сумніву щодо правильності висновку ВЛК щодо його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ЦВЛК для перегляду відповідного висновку або оскаржити такий в судовому порядку.

Отже, за результатами розгляду даної адміністративної справи протиправність дій відповідачів щодо призову в порядку мобілізації та зарахування позивача до складу особового складу військової частини не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити, виснував суд.