UA-IN

Відповідь українки з Лондона бізнесмену з Чернівців, що пропонував стягувати сотні тисяч доларів із співгромадян, які поїхали працювати за кордоном.

«З великим задоволенням» передивилася вчора шоу одного чернівецького актора. Бізнесмен, з тих розумників, котрі – на букву «му», радив Зеленському «переглянути політику» стосовно трудових мігрантів. Так заробітчан обкласти податками, щоб вони у відповідь навіть матом не змогли б. Ми ж державі «винні»! За те, що народилися в стафілококових розсадниках – радянських пологових будинках. Що ходили по роздовбаних дорогах. На них же собі руки-ноги ламали, коли зима, лід, ср***пад, отямився – гіпс і травмопункт. Що в того мудрагеля далі за списком було? Ага – дитсадки. Пам’ятаєте їх – зі смердючими слизькими котлетами і «пахощами» хлорки? А також училища й технікуми. Дивно, чому не вимагав заплатити, що до стінки не поставили під час совка? Теж за це можна хотіти «компенсації». Від нас, хто виїхали.

Що він подібну єресь запропонував – мене не дивує. Рідна державонька давно мріє і намагається накласти лапу на наші гроші. Між іншим, чесно зароблені не завдяки їй, а всупереч усім палицям в колеса, що їх нам вставляє. Бізнесюк же просто озвучив, що давно смердить у повітрі. Сподіваюся, круті дяді з Києва і начальство в області зарахували йому глибокий прогин.

Але мені через інше лайнутися хочеться. Ніхто з присутніх не те, що вголос не обурився – «ти, мовляв, чого обкурився, що таке верзеш?» – навіть близько не збирався його спам’ятати. Хоч би задля пристойності. Щоб люди, які це будуть дивитися, не подумали, що присутні – з бізнесюком заодно. І так само погано не подумали про тих, інших присутніх. Хтось обережно забелькотів «Ігоре Михайловичу…». Але так, щоб конкретно, то потік свідомості Михалича не намагалися зупинити.

В залі ж було багато народу! Сиділи депутати, губернатор області, к[х]ерівники різних рівнів, сам Зеленський, нарешті. Я навмисне знайшла в Ютюбі повний відео-звіт про зустріч президента в Чернівецькій області. Наше з вами «кіно» – на 53-ій хвилині запису. Вся «еліта» була на місці – політики, директори підприємств. АЛЕ – саме так, дуже велике «але» – жодна жива душа, від слова «зовсім жодна», не заперечила Михаличу. Нічого, ні слова. Мужик, який в масці поруч з ним сидить й ірже з дебілізму, не рахується.

Отже, вас, всіх, хто там це чули, не обурило – щоб дерти зі своїх же три шкури? Перед тим, як «милостиво» дозволити їм «звалити». Отже, самі теж так думаєте? І вам по фігу – права людей? На найвищому рівні, неприховано – по фігу? А що кріпосне право та «Юріїв день» давно скасували – теж неактуальна дурня?!

Ну от як, скажіть, після такого довіряти державі? Не в розумінні, що їй раніше довіряли – інакше ніхто би за кордон не виїжджав. А тепер, з «новими обличчями», довіряти? Коли в неї – такі ж «орієнтири», як в того «дитинчати совка»? «Не пущати!», «хай заплатять!» і т.д. Далі – що? Таке, наприклад: «От за Сталіна жисть була!»?..

Розумію, я в себе в Лондоні – «балувана Галя». «Зіпсована», що політики і взагалі будь-хто, коли говорять на публіку, ретельно «фільтрують базар». За «нефільтрований» – капітальний «бан» на подальшій кар’єрі. Уявляю, якби Ігор Михайлович зморозив би щось подібне в британському ефірі. В присутності нашого Бориса (прем’єр-міністра Джонсона – ред.), а той у відповідь – теж ані звука. «Добре, проїхали». Угу. Вже до вечора того ж дня з Бориса би пір’я летіло. «Зачіскою» став би схожим на бізнесюка. А продукцію заводика-фабрички-фірмочки Михалича, або чим він там володіє, тупо бойкотували б.

Тільки в нас «проканало», Чернівці – не Лондон.

Та в мене все одно – пропозиція. Давайте, друзі, закордонні співгромадяни, теж вимагати компенсацій – нам від держави. Бо вона винна набагато більше, ніж ми їй. Це буде справедливо. «Кошторис» хтось хоче, як Михалич пропонував? Будь ласка. Закрили колись у вашому місті виробництво, а в селі – школу. Наслідок – дипломовані інженери та вчителі опинилися без роботи, з вини держави. Вона гарантує право на працю в Конституції, це право недотримане, отже, мусить компенсувати.

Йдемо далі. На позичені гроші інженери й вчителі поїхали на будівництво в Румунію чи доглядати пенсіонерів у Грецію. Добре, лише за це, щоб скромно – кожному тисяч по п’ять, не гривень. Залишили вдома дітей? На кожну дитину ще по десять тисяч, це найменше. Варто би значно більше, але я розумію, що в нас – небагата держава.

Коли були змушені вирушити за кордон, то перервали трудовий стаж. Отже, це відіб’ється в майбутньому на пенсії. Або її взагалі не буде – після «геніальної» пенсійної реформи в Україні. Тому за кожен втрачений рік трудового стажу теж належить державі громадянам заплатити. Як там радив «товариш бізнесмен» з Чернівців? Адже за його коханого соціалізму всі були «товаришами». «Залежно від віку і так далі» – давайте всім. І не думайте жлобитися!

Про компенсації моральних страждань не буду говорити. Тому, що жодних грошей не вистачить, аби розплатитися з українцями за всі їхні «історії» за кордоном у пошуках шматка хліба.

Насамкінець, ще раз про чернівецьку «зірку Ютюба». Ось за рахунок таких, як він, хай держава й вирішує, де взяти грошей на виплати трудовим мігрантам. По-перше, буде реалізовано совковий принцип, що «ініціатива карається». По-друге – він же сам казав, що в бізнесі давно працює. А в епоху первинного накопичення капіталу чесно збудувати бізнес просто неможливо, це хрестоматійна істина. Тільки не треба зараз «ля-ля», що «лише на свої кревні»! І що завжди і скрізь «все по-чесноку було». Але це вже хай податкова перевіряє.

І що моя пропозиція – геть шалена, теж – не треба. Не шаленіша, ніж того бізнесмена.