UA-IN

Відносини Мінська з союзною Москвою останнім часом не просто “іскрять”, а загрожують вибухом на тлі скандалу із затриманням під Мінськом російських громадян, яких Білорусь називає російськими найманцями з “ПВК Вагнера”. Кремль при цьому демонструє спокій і повторює, що зараз у білорусів – свої, внутрішні справи під назвою “президентські вибори”.

На кожних виборах президента в Білорусі – а 9 серпня відбудуться вже шості – в Мінську шукають “руку Москви”. Але якщо раніше цю “руку” намагалася викрити опозиція, яка стверджувала, що нескінченне президентство Олександра Лукашенка підтримує Кремль, то нині ситуація кардинально змінилася.
“Рукою Москви” – і з кожним днем усе більше зловісною – лякає Захід і власний електорат Олександр Лукашенко, який вирішив продовжити свої повноваження на шостий президентський термін.

Белгазпромбанк “викрили”. А борг за газ росте
Офіційний Мінськ на початку передвиборчої кампанії заявив, що Москва зазіхає на білоруську стабільність і знайшов “ляльководів у “Газпромі”, а, можливо, і вище”. Заяви пролунали після того, як керівник Белгазпромбанка Віктор Бабарико вирішив висунутися кандидатом у президенти Білорусі.

Бабарика 18 червня помістили в СІЗО КДБ – його звинувачують в ухилянні від сплати податків, хабарництві (у великому і особливо великому розмірі) і відмиванні грошей. Віктора Бабарика, заарештованого разом із ним сина Едуарда і студентську подругу загиблої дружини Бабарика Світлану Купреєву правозахисні організації назвали політв’язнями. Заарештували ще близько 20 менеджерів банку і компаній, які з ним працювали.

Белгазпромбанк, який майже на 100% належить російському “Газпрому” і російському Газпромбанку, також звинуватили в податкових махінаціях і злочинній легалізації грошей.

Тим часом борг Білорусі за вже поставлений з Росії газ зріс від початку конфлікту навколо банку з $ 165,6 млн наприкінці травня до $ 273 млн до кінця червня. Росія вже понад рік прощати борги не поспішає і допомоги не обіцяє.

“Все, що погано зараз у білоруській економіці – звичайно, Кремль винен, – іронізує Ярослав Романчук, керівник дослідницького центру Мізеса. – Кремль винен в тому, що немає дешевого газу, компенсації нафтового маневру, винен у падінні експорту, бюджетному дефіциті, стагнації економіки, невиконанні обіцянок по заробітній платі”.

Держборг Білорусі, за інформацією Мінфіну, за півріччя зріс на 17,5%, до 52,6 млрд білоруських рублів. Різко зріс дефіцит бюджету – перевищення видатків над доходами за січень-червень 2020 року становило 1,8 млрд рублів. Бюджет Білорусі сформували дефіцитним вперше за шість років, але планували, що за рік вдасться утримати дефіцит на рівні менше 1 млрд рублів.

У Лукашенка немає грошей, щоб задобрити стривожений економічними проблемами електорат, відзначають аналітики в Мінську.

“Для того, щоб забезпечити собі “елегантну перемогу” на виборах, Лукашенку зараз доводиться посилатися на зовнішні сили, від яких потрібно захищатися”, – говорить пан Романчук.

Чому ворогом став Кремль?
Наприкінці 2018 року Володимир Путін і Олександр Лукашенко серйозно посварилися, переконаний Андрій Поротников, керівник Belarus Security Blog.
Він вважає, що терпіння президента Росії луснуло на саміті в Петербурзі, де після публічної пікіровки Лукашенка і Путіна щодо ціни на поставлений у Білорусь газ Путін попросив пресу залишити залу. Після розмови без преси Лукашенко вибіг із зали і першій же групі журналістів повідомив: всі питання врегульовані, він вибачився перед Путіним. Потім білоруський президент почав пояснювати, що вибачався не він, а прем’єр Вірменії Пашинян; вдома, у Мінську, розповів, що всі вибачалися перед усіма.

“Політика на пострадянському просторі дуже персоніфікована. І стосунки між державами – це не стосунки між народами, це стосунки між правителями держав, – пояснює Андрій Поротников. – В кінці 2018 року в Лукашенка з Путіним стався фактично особистий розрив. До цього були в принципі непогані робочі стосунки, і в Лукашенка дуже часто виходило продавлювати Путіна на рішення вигідних для Білорусі питань. В першу чергу, в сфері торговельно-економічного співробітництва, політичної та фінансової підтримки. З кінця 2018 це не виходить”.

Непрямим свідченням такого розриву, за спостереженнями експерта, є те, що Вища держрада союзної держави Білорусі і Росії, який має проходити двічі на рік і регулярно за графіком проводився, останнього разу проходив у червні 2018 року.

“Лукашенко протягом 2019-го і першої половини цього року робив зусилля з відновлення стосунків з Путіним. Але, судячи з усього, не вдалося. До білоруського керівництва дійшла нова реальність білорусько-російських стосунків. І зараз ми спостерігаємо, з одного боку, прояв гніву й роздратування Лукашенка через цю нову реальність, а з іншого боку – бачимо спробу маніпулювати і внутрішньобілоруською громадською думкою, і громадською думкою Заходу “, – говорить пан Поротников.

Лукашенко зараз говорить про російську загрозу, прагнучи консолідувати навколо себе білоруський електорат, поставити його перед хибним вибором: або Лукашенко, або агресія Росії. А для білорусів незалежність – одна з небагатьох цінностей, яка об’єднує націю, переважну її більшість, зазначає експерт.

Послання Заходу – це спроба виправдати політичні репресії всередині країни, без яких, як вважає пан Поротников, нинішня виборча кампанія не обійдеться і вже не обходиться.

“Політизація білоруського суспільства наростає, протестні настрої розростаються, очевидно, що режим готується до придушення протестів. Але зараз, у зв’язку з розривом із Росією, офіційний Мінськ не може одночасно піти на розрив із Заходом. Тому Лукашенку треба знайти обґрунтування репресій – щоб відповідь Заходу не обернулася санкціями. Це спроба залякати Захід: якщо ви не хочете говорити в Білорусі з Лукашенком, то будете тут говорити з Путіним. Обирайте, яке зло для вас менше”, – відзначає Андрій Поротников.

Бойовики “на допомогу”
У ніч з 28 на 29 липня в санаторії під Мінськом затримали 32 людини, ще одну – на півдні країни; усі вони – російські громадяни. Державна преса Білорусі повідомила, що затримані – бійці “ПВК Вагнера”. З посиланням на правоохоронців ЗМІ розповіли, що на територію країни прибули понад 200 бойовиків “для дестабілізації обстановки в період виборчої кампанії”.
Держсекретар Радбезу Білорусі Андрій Равков, виступаючи в Центрвиборчкомі перед терміново зібраними кандидатами у президенти, розповів, що бойовики навчені підривній і снайперській діяльності і що під Псковом і Невелем – на російській території – формують ще якісь угруповання.

Держсекретар Радбезу заявив, що затриманих підозрюють у підготовці терактів. Підконтрольна державі преса повідомила, що бойовики мали намір дестабілізувати обстановку і грубо порушити громадський порядок в Білорусі. Лукашенко звинуватив Росію у “брудних намірах”, але запропонував російській пресі “не гнати пургу”, не розібравшись.

МЗС Білорусі передав списки затриманих Україні – серед них можуть бути ті, хто воював на боці самопроголошених республік Донбасу. Україна вже вимагає видачі 28 з 33 затриманих у Білорусі.

СБУ робитиме запит на екстрадицію “вагнерівців”
Президент Росії Володимир Путін зібрав Раду безпеки Росії, де затримання росіян у Білорусі назвали безпідставним і висловили надію на їхнє швидке звільнення.

Речник російського президента Дмитро Пєсков “з високою мірою упевненості” сказав, що затримані прямували у Стамбул транзитом через Мінськ і не робили нічого протизаконного.

“Якби вони їхали виконувати це завдання (диверсії і теракти в Мінську, за версією влади Білорусі. – Ред.), то навряд чи б зібралися усі в одному санаторії у формі – це клоунада і цирк перед виборами”, – зазначив він.

Відставний генерал-майор ФСБ Олександр Михайлов у розмові з ВВС назвав версію білоруської влади “дикою”.
“З таким же успіхом можна будь-якого громадянина Росії або іншої країни, яка знаходиться в конфлікті з Білоруссю, заарештувати і притягнути до кримінальної відповідальності. За що затримали людей? Нехай навіть вони співробітники якоїсь приватної військової компанії. Вони не зробили нічого, у них немає зброї, ані пропагандистської літератури, ані спеціальних засобів. Немає свідчень, що підтверджують висунуті їм звинувачення. Це все слова”, – заявив він.

“Сумніваюся в адекватності політичного керівництва Білорусії, яке починає імітувати активну діяльність у зв’язку з виборами, інспіруючи конфлікт з Росією”, – додав пан Михайлов.

Що буде далі? Погляд з Москви
Спроби Росії форсувати інтеграцію з Білоруссю погіршили двосторонні відносини, визнають експерти у Москві. Історія з “найманцями-бойовиками” підливає масла у вогонь.

Заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Костянтин Затулін у розмові з ВВС назвав “шитою білими нитками” версію білоруської влади про спробу найманців “розгойдати ситуацію” в Мінську.
“Лукашенко засидівся на своєму місці, зіткнувся з широкими народними протестами і робить зараз одну дурницю за іншою. Росія намагається заспокоїти пристрасті, але, судячи з тону заяв МЗС, їй усе менше подобається, що Лукашенко використовує Російську Федерацію, допомогою якої він усі ці роки користувався”, – вважає він. На думку Затуліна, історія з найманцями дає білоруському президенту можливість скасувати вибори, якщо той побачить ризики не отримати переконливу перемогу.

“Лукашенко опинився між двох вогнів – з одного боку Росія, а з іншого боку – його середній клас, молоді люди, яким він явно вже набрид. І це веде до того, що йому складніше маневрувати, тому гра стає більш різкою, – вважає політолог Олексій Макаркін. – якщо Росія хотіла б скинути Лукашенка, то будь-який наступний президент – це людина, яка буде ще далі від Росії. Мені важко уявити будь-якого іншого президента Білорусі, який погодиться, наприклад, на загальну валюту. Тому що якщо погодиться, то в Мінську будуть стояти десятки тисяч людей, які вчора виходили за Тихановську”.

Вперше за роки правління Лукашенка виникла ситуація, коли він не повністю переконаний у перемозі, зауважує головний редактор журналу “Росія у глобальній політиці” Федір Лук’янов. Білоруський президент прямо і побічно стверджує, що країна ризикує втратою незалежності, яку не захистить ніхто, крім Лукашенка.

“Якщо і коли Лукашенко залишиться президентом, йому доведеться повернутися до розмов про Союзну державу, і зараз це виглядає проблематично, тому що довіри ніякої немає між країнами”, – заявляє експерт.

Що далі? Погляд з Мінська
“Я б зараз не загострював ситуацію – переконаний, що протиріч між Білоруссю і Росією набагато менше, ніж між країнами в Європейському Союзі. Я переконаний, що союз із Росією зміцнює суверенітет нашої країни, військову безпеку. Це благо і для Білорусі, і для Росії “, – говорить Олег Гайдукевич, лідер Ліберально-демократичної партії Білорусі і довірена особа кандидата в президенти Олександра Лукашенка.

Пан Гайдукевич переконаний, що “іскрить” у відносинах двох країн тимчасово.

“Переконаний, що Білорусь і Росія мають зараз менше емоцій проявляти, спокійно, разом вирішувати питання, розуміючи, що на кону – наші взаємини. Я не прихильник різких коментарів. Тому що альтернативи союзу Білорусі й Росії немає. Так, має бути рівноправний союз, так, Білорусь – суверенна держава. Але ми зуміємо усе спірні питання зняти”, – упевнений він.

На думку аналітика Ярослава Романчука, Лукашенко розраховує протриматися за рахунок розколу російських еліт, який вже давно позначився.

“Як то кажуть, у Кремля багато веж і різних. Якщо навіть Лукашенко у конфлікті з Путіним – це не все. Зауважте, як активно Мінськ працює з Ротенбергами, дає поле для роботи цієї близької до Путіна людини; нікуди не поділися зв’язки у ВПК, продовжують працювати схеми із “санкціонкою”. І сюжет з бойовиками Вагнера свідчить про те, що у сфері спецоперацій Білорусь грає свою роль. Є енергетичні схеми, які працювали 20 років – у них бенефіціарами на 70% були російські олігархи і підприємці, близькі до Кремля і російського бюджету, – пояснює експерт, називаючи ще низку прізвищ росіян, зацікавлених у бізнесі по збудованим із Лукашенком схемам. – Наївно вважати, що Лукашенко такий ось безтурботний, коли конфліктує з Путіним. Він насправді просто використовує тактику “розділяй і володарюй”, у даній ситуації говорить з впливовими росіянами на зрозумілій їм мові: гроші-гроші”.

Кремль не буде діяти до виборів і не буде активно реагувати на випади, які зараз звучать з Мінська, вважає керівник Belarus Security Blog Андрій Поротников.

“Економічна ситуація у країні така, що ключ від стабільності соціальної та економічної знаходиться в Росії. І в Москві це прекрасно розуміють. Я думаю, восени вони проведуть серйозний аналіз соціально-економічної і політичної ситуації в Білорусі – це буде ситуація комплексної кризи. І почнуть діяти. Питання – як? Зрозуміло, що Білорусь для Росії – не те, що пріоритет пріоритетів, але вони не хочуть отримати тут якісь неприємні для себе речі. Оскільки Лукашенко слабшає і політично, і фізично, питання транзиту влади перенесеться у практичну площину. І Москва хоче отримати у цьому питанні контрольний пакет або золоту акцію. В ідеалі вони, звичайно, прагнутимуть отримати визначальне право голосу, але як мінімум право вето вони хочуть мати”, – упевнений експерт.

І зауважує наостанок: “Ці вибори для Лукашенка дуже важкі не тільки в політичному, але і у фізичному плані. Дід здає. Це бачать усі. Громадська підтримка Лукашенка стрімко знижується, це вже незворотний процес. Історичний час його режиму закінчився. Він це розуміє, він далеко не дурний. Москві тільки залишиться наполегливо повторювати: друже, тобі пора йти”.