Максим був поранений під час боїв за Маріуполь. Він, як і його побратими, вийшли за наказом з Азовсталі у травні 2022 року.

І ось уже 15 місяців він знаходиться в полоні, 15 місяців страждань і невідомості для рідних військового. 16-го серпня 2022 року Максим надіслав коханій смс-повідомлення, з того часу вона жодної звістки від хлопця не отримувала.

«Кожен з вас може говорити й нагадувати усім, що є такі люди, як він, що їм потрібна свобода, бо це цвіт нашої нації, якого тримають проти його волі!

Він неймовірно добра, щира, весела людина. Надзвичайний патріот своєї країни, вірний товариш і побратим. Хто знає Макса, той знає, що він завжди прийде на допомогу. Поширюйте, говоріть, не забувайте. Вірю, що разом ми зможемо його визволити, разом ми сила», – говорить його дівчина Дана.

Допоможіть поширити інформацію, щоб повернути Героя додому!

The post Максим Романюк вже 15 місяців у полоні, рідні просять розголосу first appeared on UA-IN.

Запис Максим Романюк вже 15 місяців у полоні, рідні просять розголосу спершу з'явиться на UA-IN.

На Запоріжжі попрощалися із бійцем полку “Азов” – Сергієм Бобрицьким на псевдо “Запорожець”. В останню путь його змогли провести лише за рік після загибелі. Його війна почалася у 2015, а закінчилася восьмого травня 2022 – у бункері “Азовсталі”, куди окупанти скинули вакуумну бомбу, яка спопеляє все живе, йдеться в ТСН.

На прощання із 53-річним Сергієм Бобрицьким родина чекала рік, бо пів року тривав ДНК-тест. Місяць тому їм повідомили про збіг.

Сергій Бобрицькій захищав Україну від 2015 року у лавах Нацгвардії, згодом приєднався до полку «Азов». У 2021 звільнився з війська, хотів зайнятися бізнесом. Втім, із початком великої війни не вагаючись повернувся на фронт. «Це чоловік широкої душі, ніхто не міг його відмовити, це було його рішення, він вважав, що зобов’язаний перед дітьми, онуками, рідною країною”, – каже родичка загиблого Ольга.

Побратим Володимир разом із Сергієм захищали Маріуполь у роті матеріального забезпечення полку «Азов», але були в різних бункерах «Азовсталі». Останній раз він бачив побратима у торік у квітні, коли той підвозив боєприпаси та рятував поранених. «Він там вивів одного хлопця, якого поранили, снайпер стріляв і він набрався сміливості і пішов, за шиворот його витягував», – розповідає побратим.

Удар вакуумною бомбою, який окупанти завдали 8 травня 2022 року по одному з бункерів «Азовсталі», забрав життя понад пів сотні військових, каже Володимир. «Це ж спалах випалює кисень, якщо ти за одну хвилину не зміг вибратись, ти непритомнієш і згораєш там», – додає чоловік.

У Сергія залишилася дружина та двоє доньок.

The post Родина лише за рік змогла поховати загиблого на “Азовсталі” бійця: ворог скинув на бункер вакуумну бомбу first appeared on UA-IN.

Запис Родина лише за рік змогла поховати загиблого на “Азовсталі” бійця: ворог скинув на бункер вакуумну бомбу спершу з'явиться на UA-IN.

Військовий Ілля Самойленко, який захищав Україну ще з 2015 року та був одним з тих, хто до останнього знаходився у Маріуполі, став обличчям українського бренду Indposhiv. Військовий, якого вдалося звільнити з російського полону, втратив на війні руку та око.

“Обличчям нашої нової кампанії для Indposhiv Bespoke став Ілля Самойленко – захисник України, військовий з полку “Азов” із позивним “Гендальф”. Він з дитинства цікавиться історією одягу та любить якісні костюми… За вісім років війни Ілля змінився. Він пережив полон. Втратив руку і око. Для нього ми створили вдосконалену конструкцію одного з рукавів для зручності та ідеальної посадки”, – зазначили в Indposhiv.

Захисник Маріуполя знявся у відео, у якому він поділився думками щодо військових. Він розповів про те, що відчувають люди, які боронять нашу землю.

На сторінці бренду також зазначається, що їхня мета – надати людям можливість жити “нормальним життям”, навіть якщо довкола трапляються “ненормальні обставини”.

Ілля Самойленко – що про нього відомо
Військовому Іллю Самойленку 28 років. Він пішов на фронт у 2015 році. Самойленко вступив до лав полку “Азов”, там він став заступником командира взводу.

У 2017 році військовий підірвався на міні. Внаслідок цього Самойленко отримав сильні поранення. Він втратив руку та око. Військовий пройшов через важку реабілітацію, йому встановили титаново-сталевий механічний протез, а втрачене око замінили скляним протезом. Самойленко перевчився стріляти та цілитися лівим оком. У 2021 році військовий поїхав за кордон та почав там працювати у міжнародній компанії. Проте у 2022 році, з початком повномасштабної війни РФ проти України, він вирушив на Батьківщину та повернувся в “Азов”.

Самойленко перебував на “Азовсталі”. Захисник Маріуполя потрапив у російський полон, у вересні 2022 року військового вдалося повернути.

The post Захисник Маріуполя без руки й ока став обличчям українського бренду first appeared on UA-IN.

Запис Захисник Маріуполя без руки й ока став обличчям українського бренду спершу з'явиться на UA-IN.

Росіяни морили голодом та застосовували жорстокі тортури проти захисників “Азовсталі”.

Про це 22 вересня під час брифінгу сказав очільник ГУР Міноборони Кирило Буданов.

“Всі перебувають абсолютно в різному стані. На жаль, це правда. Є особи, які фізично більш-менш в нормальному стані, за винятком хронічного недоїдання. Є особи, до яких застосовувалися дуже жорстокі тортури. На жаль, відсоток таких осіб серед тих, кого ми повернули, є досить великим… До багатьох із них (звільнених – ред.) застосовувалися дуже жорстокі види тортур”, – сказав Буданов.

Буданов додав, що більшість захисників України зараз перебувають у лікарнях. Їм потрібна фізична та психологічна реабілітація.

“Це залежало більшістю саме від місць їх перебування. На жаль, їх тримали не в одному місці, в Оленівці – а може, й на щастя – а в багатьох різних закладах як на тимчасово окупованій території, так і РФ”, – сказав Буданов.

The post Морили голодом та застосовували жорстокі тортури: Буданов – про стан звільнених захисників “Азовсталі” first appeared on UA-IN.

Запис Морили голодом та застосовували жорстокі тортури: Буданов – про стан звільнених захисників “Азовсталі” спершу з'явиться на UA-IN.

Старший син Дмитро, загинув у 2014 році, виходям з Іловайська. Менший Денис, загинув 20 березня на “Азовсталі”.

Тепер Галина питає себе навіщо їй тепер жити, якщо її дітей більше немає.

24 лютого Денис та його побратими були в казармі коли все почалося. Через деякий час казарма згоріла і вони перебралися на “Азовсталь”.

Денис загинув, бо не зміг полишити СПГ, яку освоїв за декілька до смерті. Мати Галина рада що син хоча б не мучився, коли помирав, бо був непритомний.

«У той момент, коли мені сказали, що мого сина немає, я думала, що це найстрашніша звістка, яка може бути. Моя дитина загинула. Потім виявилось, що це ще не найстрашніше: почали показувати відео з “Азовсталі”. Немає антибіотиків, антисептиків, обладнання… Навіть ампутації проводили без наркозу. Що ці люди терплять? І я ось думаю: а якби його врятували, припустимо, і я знала б, що він зараз помирає від зараження крові? Або від втрати крові. І, найімовірніше, помре. А я ніяк не можу допомогти, і ніхто не може. Це, напевно, ще страшніше.

Але потім я зрозуміла, що й це не так страшно. Бо коли інші військові вийшли, і їх взяли в полон, з ними немає відтоді звʼязку: ніхто не знає, хто там у якому стані, скільки їх там серед живих. Що зараз відчувають ці батьки, які не мають жодного звʼязку з дітьми? Це дуже страшно!» – розповідає пані Галина.

The post Дмитро загинув під Іловайськом, а Денис на “Азовсталі”: вбита горем мати розповіла, що втратила двох синів first appeared on UA-IN.

Запис Дмитро загинув під Іловайськом, а Денис на “Азовсталі”: вбита горем мати розповіла, що втратила двох синів спершу з'явиться на UA-IN.

Тепер рідні захисників «Азовсталі» благають весь цивілізований світ допомогти, якомога швидше, повернути їх додому живими, йдеться в ТСН.

Нацгвардійці, «Азовців», морські піхотинці, прикордонники, поліцейські, тероборона – всі вони від початку квітня перебували в оточені на «Азовсталі». Щодня штурмом рашисти намагалися взяти наш форпост, але ворогу так і не вдалося це зробити. Завдяки мужності, відданості та патріотизму українських захисників.

Під обстрілами, без підкріплення, запасів їжі, без питної води, медикаментів – вони змогли нищити рашистів, а в перервах між запеклими боями – ще й співали українських пісень, а ще посміхалися, жартували і навіть одружувалися у бункері на заводі.

Сталеві, але співчутливі – українські воїни залишилися людьми до останнього. Навіть під час евакуації і виходу до ворога із «Азовсталі».

Про це свідчить відео, яке зняли пропагандистські ЗМІ Росії, де боєць полку «Азов» Дмитро Козацький з позивним «Орест» не залишив свого кота, який прибився до нього під час боїв за Маріуполь. «Коли побачила те відео, що він взяв із собою того кота… Знову розплакалась від гордості, що мій син – це людина з великої літери», – каже мама Дмитра Ірина.

Дмитру 26, він народився на Житомирщині. У 20 став нацгвардійцем, а згодом почав боронити країну у полку «Азов». Мама називає його романтиком і ботаніком, а журналісти – «очима Азовсталі». Бо це саме він зробив і показав світу фото поранених з польового шпиталю. «Я очікував побачити в очах біль, слабкість, але попри все, я побачив в їхніх очах силу, силу триматися, посміхатися, вони жартують між собою, жартують про свої поранення», – пригадував у інтерв’ю Дмитро.

Згодом Дмитро розповів, той репортаж став для нього найболючішим. «Він мені сказав: «Мама, я не хочу більше такого фотографувати, я хочу фотографувати світло, людей, красу, я більше не хочу таких знімків», – каже мама бійця.

Дмитро називав безперевні обстріли на «Азовсталі» дощем і дуже мріяв нарешті поїсти.«Іноді прокидаєшся і думаєш, що так хочеться чорного хліба, так хочеться чорного хліба…», – каже він.

Поки Дмитро з побратимами тримали оборону на заводі, його мама захищала власний фронт. Ірина Іванівна вже 30 років працює провідницею на «Укрзалізниці». І коли в Києві почалась війна, вона 25 лютого вийшла на роботу. Жінка працювала в одному із перших евакуаційних поїздів. «Мій син на фронті, а я залишуся вдома і залишу свою країну? Я сказала, діти, я можу допомогти, чим я можу, я маю бути на своїй передовій», – твердить жінка.

Робота, каже пані Ірина, хоча б трохи відволікає від думок про сина і зараз. Але триматися їй не просто, бо після виходу наших бійців з «Азовсталі», син телефонував їй лише раз. «Він зателефонував, сказав: «Мама, я живий, до дзвіночку, до зустрічі». Для мене це було… Це було пару секунд, але для мене це було…», – згадує жінка.

Пані Ірина живе думкою про Дмитра і чекає сина вдома, аби приготувати його улюблені страви і нарешті обійняти свого героя. «Нам нагороди не потрібні, нам потрібні наші живі Герої!», – твердить мама Дмитра Козацького Ірина Юрченко.

The post Азовець, який показував життя на “Азовсталі”, мріяв про хліб і зміг з полону повідомити мамі, що живий first appeared on UA-IN.

Запис Азовець, який показував життя на “Азовсталі”, мріяв про хліб і зміг з полону повідомити мамі, що живий спершу з'явиться на UA-IN.

Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко.

“Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили…

Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею.

Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бачу ціль-не бачу перешкод-це все про неї! Вона ніколи не була керована, вона завжди є вільна і незалежна від чиєїсь думки. Катруся, я бажаю тобі чимскорішої ВОЛІ! Тримайся, дитино! Молимомь за тебе! Молимося за азовців”, – написала Оксана Ахроменко.

The post “Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО) first appeared on UA-IN.

Запис “Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО) спершу з'явиться на UA-IN.

Про це сестра азовця Дар’я та їхня мати Ірина розповіли в ефірі програми “Сніданок з 1+1”. Дмитро повідомив, що з ним усе добре (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця сторінки).

“Коли ми дізнались, що хлопці відправляються у полон – деякий час не було ніякої інформації, було дуже важко Але слава Богу, Діма зателефонував мамі, ми почули його голос, він сказав, що живий — це найголовніше. Сказав, що їх годують, хоча ми не знаємо як, і те, що з ним все добре”, — розповіла сестра бійця.

За словами Дар’ї, під час перебування Ореста на “Азовсталі” не було доброго зв’язку й лише в останні дні перед полоном їм вдавалося поспілкуватися по відеозв’язку.

“За його словами та голосом було чути, що вони вже виснажені. Ми не знали, який краще буде вихід. Або, говорімо чесно, вмерти від того, що їх приб’є, або вмерти від голоду у 21 столітті, або піти на ризик”, — розповіла сестра стримуючи сльози.

Дмитру 27 років, він народився на Житомирщині. У 20 років став нацгвардійцем, а згодом почав боронити Україну у полку “Азов”.

Дар’я розповіла, що брат пішов до “Азова” свідомо. Перед цим читав багато інформації, щоб ухвалити правильне рішення. За її словами, цей полк – як сім’я, де кожний воїн стоїть один за одного.

“Це не братство, а справжня сім’я. Там головна мета – не вбити, не воювати, а віддати своє життя Україні”, – наголосила вона.

Дмитро є командиром пресслужби полку. Це саме він зробив вже легендарні фото поранених побратимів з польового шпиталю на Азовсталі. Його світлини облетіли весь світ.

Наразі Дар’я займається створенням футболок зі фотографіями, які зробив боєць.

“Мій брат знайшов промінь сонця у пеклі. І я хочу це транслювати у світ. Хочу, щоб це знали”, — констатувала вона.

The post Захисник “Азовсталі” Орест вийшов на зв’язок: сестра героя розповіла про його стан first appeared on UA-IN.

Запис Захисник “Азовсталі” Орест вийшов на зв’язок: сестра героя розповіла про його стан спершу з'явиться на UA-IN.

“Альона Кушнір родом із Хмельниччини. Росла у багатодітній родині: крім неї, батьки виховували ще двох синів та доньку — вона, на жаль, померла у 2008 році внаслідок онкологічної хвороби. В тому ж році ця страшна недуга забрала і її маму, — каже Андрій Федоров, двоюрідний брат загиблої та її кум. — Альона мала талант до малювання, захоплювалась легкою атлетикою, займалась фітнесом та бігом.

Після того, як дівчина закінчила дев’ятий клас школи в рідному Морозові, вступила до Чемеровецького медичного фахового коледжу, де отримала диплом молодшої медичної сестри. Одружилась та у 2013 році народила сина Іллю. Мешкала родина в Хмельницькому, сестра працювала у госпіталі ветеранів війни, а її чоловік був військовослужбовцем “Азову” та боронив країну на передовій.

Згодом подружжя переїхало проживати в Маріуполь. Альона стала служити бойовою медикинею у військовій частині А3057 Національної гвардії України. Для підвищення кваліфікації пройшла курси інструкторів з тактичної медицини, отримала відповідний сертифікат.

Вона неодноразово витягувала з поля бою з-під обстрілів побратимів, ризикуючи своїм життям. Її мужності та професіоналізму потрібно було ще повчитись. Недарма ж про неї казали: “Дівчина вагою 40 кілограмів, половина з яких — сталеві яйця”.

За словами брата, у Маріуполі бойова медикиня розлучилась із батьком своєї дитини. Останні два роки мешкала з іншим чоловіком — Максимом Гридчиною, він теж військовослужбовець, але служив у іншій бригаді Нацгвардії.

“Вони були дуже щасливі разом, у вільний від служби час мандрували, у травні планували побратись. Та все зруйнувала війна, — каже Андрій Федоров. — На початку російського вторгнення сестра вивезла сина на Хмельниччину, а сама разом із Максимом залишилась боронити Маріуполь”.

7 березня загинув її цивільний чоловік. “Я пам’ятаю, як боляче вона перенесла цю втрату… Вона знайшла понівечене тіло коханого. Декілька днів після цього ще ночувала в квартирі, а тоді перебралась у бункери “Азовсталі”, — пригадує брат дівчини. — Подруга просила сестру евакуюватись з нею, поки була можливість. Та вона залишилась, просила не жаліти її, бо вона захисниця та українка, яка виконує свій обов’язок — рятує побратимів та цивільних. А ще розвозила воду, їжу та інші речі мешканцям міста, які ховались від обстрілів”.

25 березня Президент нагородив Альону Кушнір орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Незадовго до смерті вона виступила з відеозверненням, у якому просила дати можливість вивезти поранених і поховати загиблих захисників міста. А 15 квітня рашисти кинули на “Азовсталь” тритонну бомбу, після чого обвалилось декілька поверхів будівлі. Медикиня загинула під завалами…

“Альона, безумовно, Героїня. І назавжди такою залишиться”, — гордо каже її брат.

The post На “Азовсталі” загинула 30-річна бойова медикиня Альона Кушнір. В останні години життя вона рятувала поранених first appeared on UA-IN.

Запис На “Азовсталі” загинула 30-річна бойова медикиня Альона Кушнір. В останні години життя вона рятувала поранених спершу з'явиться на UA-IN.

Евакуація проходить при підтримці Червоного хреста, представники реєструють кожного українського бійця.

Серед тих, хто вийшов з “Азовсталі”, майже 2000 українських військових, також 177 цивільних, зокрема 85 жінок та 47 дітей.

Командир полку “Азов” Денис Прокопенко оприлюднив відеозвернення, у якому заявив, що українське військове керівництво дало “наказ про збереження життя та здоров’я військовослужбовців та припинення оборони міста”.

Захисників Маріуполя відвезли на території, які контролює росія.

Українська влада, домагається обміну захисників “Азовсталі” на російських військовополонених, ці дані не коментує.

Підписуйтеся на наш Telegram-канал, де багато цікавих новин, фото та відео!

Підписуйтеся на наш Telegram-канал, де багато цікавих новин, фото та відео!

The post З “Азовсталі” вийшли останні захисники Маріуполя first appeared on UA-IN.

Запис З “Азовсталі” вийшли останні захисники Маріуполя спершу з'явиться на UA-IN.