Коли учитель викидається з мосту через проблеми у спілкуванні з учнями, як на Рівненщині, – це страшно. Бо ці ж самі люди мали б навчити дітей бути толерантнішими одне до одного але – ставали жертвами цієї нетолерантності.

Булінг щодо учителів існував давно. По-перше, це булінг всередині вчительського колективу. Так, як у кожному колективі. І «вчительська» – це місце для цькування. І це цькування – це проблема ненормальних стосунків у всьому суспільстві. Булінг не залишається у дитячому віці, він переходить і до дорослих. Лише набуває витонченіших форм – психологічного насилля, словесних знущань та принижень. Але проблема у тому, що цькуючи інших дорослих (а особливо – вчителів) на очах дітей ми привчаємо дітей калькувати нашу поведінку.

Але, найгостріша проблема лежить у цькуванні дітьми вчителів. Таких досліджень в Україні, на жаль, ніхто не проводить. Але, в Іспанії – 15% опитаних викладачів мали досвід насильницьких нападів з боку учнів, а 73% – постійні вербальні знущання. У Японії прем’єр-міністр, з огляду на складну проблему насилля щодо вчителів, офіційно навіть порадив учителям займатись самообороною.

Крім рівненської вчительки, ми можемо згадати і вітчизняні приклади, коли другокласник (!) 247 школи фізично знущався не лише над дітьми, але й над вчителями. А Васильківський приклад, коли вчителька зайшлась нецунзурною лайкою щодо учня – не що інше як наслідок спроби такого цькування (що ніяким чином не виправдовує «педагога»).

Як правило зачинщинками цькування є ті самі діти, які цькують власних однокласників. У них уже сформоване уявлення про те, що насиллям чи глузуванням над іншими можна досягти найвищого ступеня у класній ієрархії. Але коли відбувається посягання на недосяжне – у даному випадку на вчителів – це нібито демонстрація того, що «альфа-дитина» контролює не лише правила у дитячому колективі, але й – ігнорує правила дорослого життя. Тобто, таким чином займає ще вищу ступінь в дитячій ієрархії.

Але й самі вчителі значною мірою стимулюють таке ставлення до себе з боку учнів. Десь щось свідомо пропустив, дав слабину. Бо цькують, як правило, тих учителів, які не змогли відразу поставити на місце задираку. Або – таких як васильківська вчителька, що різко реагують – тобто ведуться на провокації. І тоді для класу знущання над конкретним учителем переростає у норму.

Але, булінг вчителів відбувається і через утрату авторитету педагога. Значною мірою – це «заслуга» самого педагога. Але це те, що цькування учителів зростає останні роки – це не лише проблема «неавторитетних» учителів. Це – наслідок постійних розмов вдома і у ЗМІ про те, що що в школі нічого не вчать, що вчителі ні за що отримують зарплату, що сучасна школа – безтолкова. Тим самим у дітей закладається неповага і до знань, що дає школа, і до самих вчителів. А коли відбувається делегітимізація вчителя, втрачається його «недоторканість». І він стає такою ж жертвою, як і випадковий перехожий на вулиці. Тільки частіше – бо вчителі більше спілкуються з дітьми. А тому і ризики для них зростають. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/columns/bpetrenko/ckuvannya-vchiteliv-v-ukrajinskih-shkolah-489008.html

The post Цькування вчителів в українських школах. Чому вчителі втратили авторитет і як цьому запобігти? first appeared on UA-IN.

Запис Цькування вчителів в українських школах. Чому вчителі втратили авторитет і як цьому запобігти? спершу з'явиться на UA-IN.