Коли ж її син почав плакати через це, жінка не стала використовувати фразу “я ж казала”, яка часто виривається у батьків у таких випадках. Натомість, педагогиня допомагала заспокоїтися, обіймала і говорила про те, що їй шкода, що так трапилося, і вона не хоче, аби навчання було таким страждальним. У дописі у Facebook вона поділилась, що мамам і татам потрібно бути поруч у таких випадках і підтримувати дітей, коли вони отримують власний досвід.

“Пройшов четвер, пройшла пʼятниця, я бачу, що віршик не вчиться. І мені дуже важко було мовчати, бо мама, то є мама. Тим більше та мама, яка знає, що точно був заданий вірш. Субота, неділя, я бачу що дитина зайнята своїми справами. Віршик нібито читався там колись, але нормально не вчився. І ось неділя, девʼята вечора вже, ми робимо всі свої вечірні справи, готуємося до сну. Проходжу я повз дитячу кімнату і чую вий, такий задушевний плач, дуже страждальний”, – ділиться Сищук.

Хлопчик розповів, що почав вчити вірш, але він легко не вчиться. І він зрозумів, що замість того, щоб виконувати завдання, він цілий день грав. А тепер зіштовхнувся з тим, що не має часу і вже не встигає.

“І ось воно оце “я ж казала”, яке “підвалює” одразу вирватися у кожної мами. І я дуже пишаюся, що я цього разу змогла не висловити цього. Найкращий варіант батьківства – це не бути “наганяйлом” і бігати: “роби-роби-роби, я ж тобі сказала, мільйон разів тобі повторила, а ти не робиш, який ти поганий”. Ні, я люблю свою дитину, він не поганий, він робить помилки. І я хочу бути поряд тоді, коли йому погано”, – додає жінка.

Вона зауважує, що є речі, за які діти самі можуть відповідати, це не нашкодить їхньому здоровʼю та не впливає на їхнє майбутнє життя, як-от вивчення віршика. У таких випадках не варто влазити “зі своєю наукою”, а просто бути поруч та дати можливість отримати свій досвід.

“Дитина тепер краще керує своїм часом, і тепер те, що проговорено, коли треба робити – робить вчасно. Проте розумію, що це ненадовго і буде така ситуація, в якій дитині треба буде отримати досвід. Коли ви віддаєте пульт керування життям дитині, звісно, не про все йдеться, і не можна сприймати це буквально, то дитина отримує найцінніший в світі досвід. Досвід про те, що якщо мені погано, то я не один”, – ділиться педагогиня.

Вона зауважила, що така реакція у батьків виходить не завжди, проте вона на власному досвіді впевнилася, що це все ж працює.

The post Коли ти вчителька, але треба бути мамою. Педагогиня, син якої не вивчив вірш на урок, поділилась цікавим досвідом first appeared on UA-IN.

Запис Коли ти вчителька, але треба бути мамою. Педагогиня, син якої не вивчив вірш на урок, поділилась цікавим досвідом спершу з'явиться на UA-IN.

Міністерство закордонних справ Грузії наприкінці лютого обвинуватило Росію в причетності до організації та проведення в жовтні 2019 року масштабної кібератаки на грузинські урядові та комерційні сайти. Такі новини вже стали звичними. Натомість новин про покарання за скоєння кіберзлочинів не так вже й багато. Постраждалі від таких нападів – чи то країни, чи то компанії або приватні особи, воліють відновити дані, які в них поцупили, або намагаються впровадити більш серйозні системи захисту.

Водночас відповідальність за кіберзлочини прописана в законодавстві кожної країни. Mind пропонує ознайомитись із матеріалом на BloombergQuint щодо ситуації в Індії, де IT-сфера – один з драйверів економіки.

BQ Learning (навчання від компанії BloombergQuint) – особливе шоу, яке розвіює таємничість невідомого про фінансові ринки, економічні теорії, судові процеси й політичні структури.

Матеріал підготовлено у партнерстві із бюро перекладів «Профпереклад».

У цьому епізоді пояснюється, якого роду протизаконні дії включаються до кіберзлочинів, і що робити, якщо ви стали жертвою одного з них.

Кіберзлочинність
Кіберзлочин – це кримінальна дія, вчинена із застосуванням комп’ютера, пристрою із мережевим з’єднанням або інтернет-мережі. Загалом кіберзлочини можна розділити на три широкі категорії, говорить фахівець з карного права Омкар Мулекар (Omkar Mulekar):

перша – це вірусні атаки, злам даних, шкідливе програмне забезпечення на кшталт троянських вірусів;
друга – це публікація незаконних матеріалів і нецензурної інформації, наприклад, порнографії;
третя – фінансові злочини, які здійснюються із метою завдання шкоди, наприклад, маскування під законного користувача і неправомірне використання кредитних або дебітових карток.
Це злочини, що вчиняються заради вигоди і можуть включати викрадення й перепродаж особистих даних, говорить Мулекар.

Активність у соціальних мережах
Стаття 66A «Активність у соціальних мережах» закону Республіки Індія про інформаційні технології (Information Technology Act, IT Act) все ще залишається підставою для арешту людей за коментарі в соціальних мережах. Це продовжує відбуватися, незважаючи на постанову Верховного суду, що визнає цю статтю недійсною, бо вона суперечить конституції. Через цю статтю людей кидають за грати за дописи в інтернеті, які хтось може вважати образливими.

Останнім часом для покарання окремих осіб застосовується стаття 67A закону про інформаційні технології, в якій ідеться про нецензурну інформацію, зазначив Мулекар.

Фінансове шахрайство: відповідальність
Хоча Резервний банк Індії підтримує деякі захисні засоби, клієнта можуть притягнути до відповідальності, якщо він надає персональну інформацію шахрайським вебсайтам, підкреслює адвокат Мулекар. Доки до банку не подано скаргу на фінансове шахрайство, притягти до відповідальності банк або фінансову установу неможливо.

Неправомірне поводження з кредитними або дебітовими картками прирівнюється до кіберзлочину, говорить Мулекар. Траплялися випадки, додає він, коли кредитні картки клонувалися і кошти виводилися закордонними організаціями, що таким чином вчиняли міжнародний злочин. Розслідування й затримання у таких випадках ускладнюються, пояснює він.

Клієнт, що тримає у банку стандартний депозитний вклад, мусить заплатити 5000 рупій як максимальне зобов’язання, якщо він повідомив банк про несанкціоновану операцію із затримкою від чотирьох до семи днів. Зобов’язання у випадку ощадного рахунку становить 10 000 рупій; для тримачів кредитних карток з лімітом до 500 000 рупій воно дорівнює 10 000 рупій, а для ліміту понад 500 000 рупій воно складатиме 25 000 рупій. Решта зобов’язання залишається на банку або на емітенті кредитної карти.

У випадку іще більш тривалої затримки з оповіщенням фінансової установи, або затримки понад сім робочих днів, зобов’язання клієнта встановлюється відповідно до політики, погодженої правлінням банку. Будь-яка втрата, що стається після повідомлення щодо шахрайських операцій, покладається на банк.

У випадках, коли банк втрачає дані, відповідальність за це покладається на банк. А якщо фінансові операції відбувається після того, як було попереджено банк, клієнт не несе відповідальності, говорить Мулекар.

Повідомлення про кіберзлочини: у першу чергу слід негайно повідомити банк або фінансову установу, щоб вони заморозили банківський рахунок клієнта, з якого проводилися зловмисні переведення коштів. Після цього належить особисто звернутися у відділення поліції і зареєструвати перший протокол про правопорушення.

Злочин і кара: світовий досвід боротьби із кіберзлочинністю
Місцеве відділення поліції після цього передає випадок до департаменту по боротьбі із кіберзлочинністю для проведення розслідування. Залучення поліцейських як перший крок може забрати багато часу, і розумніше спершу сповістити банк, зазначає Мулекар.

The post Злочин і кара: світовий досвід боротьби із кіберзлочинністю first appeared on UA-IN.

Запис Злочин і кара: світовий досвід боротьби із кіберзлочинністю спершу з'явиться на UA-IN.