11–12 лютого в США у Кремнієвій долині відбулася 10-та конференція Startup Grind Global – подія, наповнена ідеями та грошима; місце, де збираються інвестори-гіганти і про яку мріє кожен засновник стартапу. Завдяки першій офіційній українській делегації організованій Startup Grind Kyiv за підтримки Мінцифри і програми USAID «Конкурентна економіка України», 13 українських стартапів мали можливість представити там свої проекти.

Як потрапити на такий захід і навіщо це потрібно стартапам, а також в яких випадках варто вдатися до допомоги акселераторів та інкубаторів, про їх можливості розповіла Mind директор Київського офісу Startup Grind Kyiv, представник Startup Grind в Україні Катерина Дегтяр.

Навіщо їхати на конференцію
Сама екосистема Кремнієвої долини насичена грошима і технологіями. Головна мета – залучити інвестиції у свій проєкт. Але також варто їхати на конференцію і для організації довгих експортних B2B-продажів. Наприклад, для товарів, у яких висока додана вартість – це хороша можливість розширити ринок збуту за рахунок експорту. Тому, крім інвестиційного інтересу, ми додатково дивилися на потенціал продукту або сервісу здійснювати B2B-продажі.

Саме тому цього року я і моя партнерка Ханна Зен запропонували їхати на конференцію не просто як представник Києва, а з делегацією стартапів. Дякуємо Мінцифрі та програмі USAID «Конкурентна економіка України», що нас підтримали.

Від України на конференцію в США потрапили 13 проєктів. До цього проводилася відкрита кампанія із залучення учасників. Заявки могли подавати всі бажаючі.

Перша й головна умова – це присутність в Україні або публічне позиціонування як українського стартапу. Крім того, на конференцію повинен їхати той, хто вже має якісь продажі, має штат. Стартап має функціонувати і чітко знати, на що підуть гроші інвестора.

Серед тих, хто пройшов відбір і потрапив на конференцію (мають 1–2 роки продажі), є випускники топового глобального акселератора YCombinator, лондонського TechStars, переможець європейського конкурсу ClimateLaunchpad. Наша делегація була визнана найбільш підготовленою. Чотири проєкти увійшли в 1% найбільш інвестиційно привабливих і були запрошені до Accelerate-програми.

Один з них – DelFast, вихід якого в топ 1% став для нас відкриттям. Це електробайки, наприклад, для служб доставки або поліції в спекотних країнах. Проєкту вже не один рік, вони на стадії перенесення виробництва з Китаю в Україну. І в Києві вони вже є. У них велике охоплення, потенціал, завдяки чому вони і були відібрані в програму.

Навіщо стартапам інкубатори та акселератори
Історично бізнес-інкубатори з’явилися при великих університетах, у яких є площі та багато студентів. Останнім необхідно проводити практичні дослідження на основі теоретичних. Інкубатор – це можливість побудувати і перевірити бізнес-модель. Це досить тривалий процес, зазвичай прив’язаний до однієї локації, і часто наукомісткий.

Акселератор – це прискорювач бізнес-процесів для отримання результату в більш короткі терміни (зазвичай 12–14 тижнів). Такі програми не прив’язані до певної локації, більш адаптивні під замовника. Часто їх купують корпорації для організації процесу на своїй території. Замовниками можуть виступати і міські адміністрації, як у нас, наприклад, КиївСмартСіті, індустріальні хаби.

Інкубатори та акселератори потрібні далеко не кожному стартапу. Є багато успішних проєктів, яких немає в публічному полі – тихо працюють і з мільйонним оборотом.

Скільки коштує акселератор для стартапу
Вартість послуг програми акселераторів складається з декількох частин:

Кількість людино-годин і вартість фахівців. Цінник досить високий. Їх в нашій країні небагато, тому що з бізнес-освітою в Україні поки не все добре.
Плата за бренд.
Операційно-логістичні та адміністративні витрати.
Якщо говорити про топ-5 світових акселератора і їх залучення в нашу країну – це не український чек. Водночас уже наявні оператори на ринку – це цілком підйомна вартість для корпорацій.

Крім того, в Україні також змінилася ситуація, і Український фонд стартапів (УФС) уже виділив понад 9 млн грн грантів восьми стартапам. Зараз ми чуємо багато скепсису з приводу того, що це гроші на вітер. Критика завжди буде. І незадоволені будуть ті, хто не отримав грант. (Детальніше про це – в матеріалі Mind «Український фонд стартапів: гроші в інновації чи на вітер»)

Також подивимося, як зараз будуть взаємодіяти такі держпрограми, як ДІФКУ (Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) і УФС з акселераторами та інкубаторами.

Про відмінності українських стартапів від іноземних
Ідейно вони не відрізняються. Однак оскільки наше ділове життя веде свій початок лише з 1991 року, то, звичайно, бізнес-складова може кульгати.

Ми цікаві іншим екосистемам, бо Україна – країна технічного таланту. Ті ж Штати, Ізраїль, Естонія шукають розробників не тільки на підставі ціни, а й завдяки отриманому досвіду в інших проектах.

У нашій країні дорогий інвестиційний капітал. Виходить, що вигідніше географічно змінити локацію, і тоді за рахунок цього проект матиме більш високу оцінку.

«Середній ангельський український чек» (початкові, «посівні» гроші) у нас не відрізняється від іноземного. Це ті самі $20 000.

Але коли мова йде про наступні етапи капіталовкладень, то це вже довше і складніше. Але за іноземним капіталом потрібно йти, будучи вже успішним за низкою показників.

Про фактори та умови успіху
Виживання і успішність
Прорахувати виживаність стартапу неможливо. Саме тому є поняття «інвестиційний портфель», в якому є розподіл на високоризикові або низькоризикові активи. Образно кажучи, в портфелі з 20 одиниць 1–2 будуть успішні, 2–3 безнадійні.

Завдання аналітика – вибирати проєкти, де ризик і можливий виграш відповідають один одному. Наприклад, проєкти в падаючому ринку – це або високоризиковий актив, або взагалі не цікава історія. Стартап у вузькій ніші часто може виграти, тому що його цільова аудиторія – це вузька хобі-група з чіткою ознакою. У таких прорахунках допомагають методи статистичного аналізу.
Перспективні напрямки
Скажімо, FinTech ринок поділений великими глобальними гравцями. Треба бути дуже хоробрим або сильним, щоб туди йти. А в вузьких хобі-групах ще є шанс щось зловити.

Високотехнологічні або наукомісткі проєкти – завжди складніша, дорога, довга історія. Якщо це медицина, то додаються ще сертифікації. Водночас діджитал-проєкти – оперативні і швидко показують свій потенціал.
Склад команди
Є стартапи, де фаундер один, а є цілі команди. Однак тут присутній один ризиковий показник – коли в ключовий команді є члени сім’ї. Ризик в тому, що при виникненні конфлікту в такій команді він може перейти на бізнес або стане причиною його розділу.

Зазвичай команда – це кілька людей, між якими розподілені зони відповідальності, свої експертні поля і частки в бізнесі.
Цикл інвестиційної угоди
Якщо говорити про пошук інвесторів, зокрема про поїздку в Долину, потрібно розуміти, що цикл інвестиційної угоди – від пів року до півтора року Далі триває робота за зібраними контактами в діловому листуванні. Не буває такого: «сходили на конференцію і підписали контракт».

Часто здається, що стартап-історія – це яскравий спалах за принципом «Раз – і ти в дамках!», Але мало хто знає, скільки таких, що не дотягли, не вижили, не прорвалися. Це не тільки цікава неординарна ідея, але і рутинна щоденна робота, без якої в «дамки» не стрибнути.
До відома: Startup Grind Kyiv – учасник глобальної мережі Startup Grind, яка існує 10 років, київський офіс – 5 років. Компанія щомісяця проводить нетворкінги – навчає і допомагає стартаперам, підприємцям. Зустрічі відбуваються у відкритому режимі за участю інвесторів, бізнесменів, експертів.

The post У «дамки»! Як створити і розвивати стартап first appeared on UA-IN.

Запис У «дамки»! Як створити і розвивати стартап спершу з'явиться на UA-IN.