Про це повідомляє Новослобідська сільська рада.

Що відомо про Владислава Стешкова
Владислав був родом із села Манухівка Сумської області. Він народився 2 серпня 1998 року. У рідному селі хлопець закінчив школу, а далі пішов навчатися у Путивльський педагогічний коледж за спеціальністю “Фізична культура і спорт”. Навчальний заклад він закінчив у 2017 році.

Від початку повномасштабного вторгнення Владислав Стешков почав робити все, щоб вигнати ворога з української землі. Спершу він служив у Сумській теробороні, а потім став старшим снайпером 1 інженерно-саперного відділення інженерно -саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини А4674. Владислав брав участь у запеклих боях.

Люди, які знали Владислава кажуть, що ще живим він побачив справжнє пекло – на українській землі.

3 квітня цього року Владислав пішов на своє останнє бойове завдання, там його життя і обірвалось. Російські окупанти вдарили з артилерії по позиціях українських військових у районі населеного пункту Вербове Запорізької області. Владислав зазнав поранень несумісних із життям. Він навіки залишиться 25-річним.

У рідному селі зустріли Героя живим коридором слави на колінах та зі схиленими головами. Люди тримали українські прапори та квіти. Ніхто не міг стримати сліз, військові провели в останню путь побратима трикратним салютом. Поховали Владислава на кладовищі у Путивлі.

Материнське серце не витримало горя
Віталіна Стешкова, мама Владислава, не витримала, коли почула болючу звістку про загибель свого сина. Жінка потрапила у лікарню, там її серце і спинилось.

“Вчора всі мешканці нашої громади вмивалися гіркими сльозами, ховаючи загиблого Героя, гарного хлопця Влада Стешкова.. Найтяжче, що є у світі – це ховати власну дитину. Материнське серце не витримало цього болю і страждань. Сьогодні зранку серце Віталіни, мами Владислава, спинилося у лікарні. Тепер найрідніші люди, мама і син, разом на небесах”, – йдеться у повідомленні.

Одразу двох найрідніших людей втратив ще один син Віталіни – Артем, а також її чоловік Віктор.

“Війна вбиває не тільки снарядами, вона вбиває горем, яке несе з собою. Щирі співчуття рідним та близьким, витримки пережити таке величезне горе. Розділяємо з вами біль втрати. Вічна пам’ять Владиславу і Віталіні, вічний спокій…” – йдеться у повідомленні.

The post Мати 25-річного Героя померла на наступний день після його похорону first appeared on UA-IN.

Запис Мати 25-річного Героя померла на наступний день після його похорону спершу з'явиться на UA-IN.

У США поліція виявила у шафі орендованої квартири тіло 7-річної дівчинки, яке муміфікувалось. Через це затримали її 27-річну матір.

Про це пише Sky news.

Поліція штату Джорджія звинуватила 27-річну Алондру Хоббс у тяжкому вбивстві і жорстокості другого ступеня після того, як знайшли тіло її доньки – Алівії Хоббс-Джордан.

Офіцер поліції виявив тіло дівчинки в неділю в житловому комплексі за межами міста Атланта після того, як хтось подзвонив і повідомив про мертву дитину в шафі. Сусідка розповіла офіцеру, що квартирантка з’їхала і вона не бачила її вже кілька місяців.

Поліцейський сказав, що бачив у шафі те, що виглядало як повна голова волосся і зотлілі рука і нога. Поліція не повідомила, як саме померла дівчина.

Сусід підозрюваної та загиблої розповів, що саме він виявив муміфіковане тіло дівчинки. Чоловік спочатку побачив “навстіж відчинені” двері в квартиру. Потім він почув жахливий “сморід”, коли підійшов ближче.

Усередині було вимкнене світло, але меблі стояли на місці, а предмети були розкидані так, ніби хтось “поспішав піти”.

Він розповів, що помітив ще одні відчинені двері, а потім побачив людську руку, що звисала з шафи.

“Вона була схожа на справжню мумію. Можна було сказати, що це молода дівчина, по тому, що на ній було одягнуто, і по її волоссю”, – сказав він.

The post Чоловік знайшов у шафі муміфіковане тіло 7-річної дівчинки: 27-річну матір підозрюють у страшному вбивствіір first appeared on UA-IN.

Запис Чоловік знайшов у шафі муміфіковане тіло 7-річної дівчинки: 27-річну матір підозрюють у страшному вбивствіір спершу з'явиться на UA-IN.

“Моя війна розпочалася так само, як і в Україні, 24 лютого, але я була в Чехії на роботі, – згадує Людмила Купрійчук. – До нас підійшла начальниця з іншого цеху і сказала: “Дівчата, в Україні війна, бомблять Київ”. Почала дзвонити в Україну, телефоную Максиму – не бере, знов телефоную – не бере. Взяв після п’ятого чи шостого дзвінка, каже: “Мам, все у нас нормально, чого ти кіпішуєш?”. Я питаю: Ти мені тільки скажи, де ти знаходишся? Ти у Львові на полігоні?”. Він каже: “Так”.

20-річний Максим, син Людмили Купрійчук, іще в 17 років вирішив, що хоче бути військовим. Згодом хлопець підписав контракт з легендарною 80-тою окремою десантного-штурмовою бригадою. Людмила не знала, що у перший день війни саме це військове формування взяло на себе удар на південному фронті: “Ми з ним переписувалися ще довго, я все питала, що там. “Мам, у нас срака”, – відповідав мені. Казав, що це не по телефону. “Я коли приїду, все тобі розповім”, – це останнє, що він написав. І все. 25 лютого ввечері подзвонила Аня з таким криком: “Тьоть Люда, тьоть Люда!”. Я починаю зриватися і кричати на неї: “Чого ти тьотяєш, чого кричиш, говори нормально, що сталося?”. – “Максима вбили”. – “Як вбили? Де вбили?”… Багато потім було подій. Про які краще взагалі не памʼятати нічого”.

Людмила до останнього не могла повірити у смерть свого сина і одразу почала обдзвонювати його бойових побратимів: “Я дзвоню: “Синочок, ти впевнений, що це Максим? Ну скажи мені!”. Він каже: “Так, впевнений. Я впізнав по його по телефону і по його берцях”. Ви розумієте, коли вам говорять, що твою дитину впізнали за телефоном і за берцями, ви ж не повірите в отаке, ви будете сподіватися до останнього, що це не так. І я так само. Кажу: “Марьян, точно?”. – “Точно”. І в мене істеричний крик…”

За кілька днів Людмила була вже в Україні з однією метою – забрати тіло сина, що залишилось лежати на полі бою в степах Херсонщини. Тоді їм з чоловіком Анатолієм це завдання здавалось найголовнішим у житті: “Ми приїхали до Херсонської області, а в саме Томарине, вже було видно блокпост.

Я зав’язала хустку, вийшла з машини і просто пішла до них. До мене йде молодий хлопець з автоматом, направленим на мене”.

“Кажу: “Здравствуйте. Я хочу забрать тело своего сына”. Він дивиться так на мене і каже: “Я такого не решаю, я сейчас позову старшего, подождите здесь”. Іде до мене такий собі колобок, добрий хряк такий, каже “здравствуйте”. Я до нього: “Я хочу забрать тело своего сына, я знаю, что он здесь”. Він каже: “Я это тоже не решаю, у меня есть старший, поехали”.

“Коли людина отримує звістку про смерть, це свідоме сприйняття. Тобто, свідомо я чую та якось сприймаю цю інформацію, але існує ще моє підсвідоме, яке продовжує відкидати реальність, – пояснює стан людей, які отримали звістку про втрату, психологиня Антоніна Картушинська. – Є момент, коли потрібне підтвердження для цього підсвідомого – тобто, побачити, що людина померла. На жаль, під час війни не завжди є можливість побачити і поховати. Але коли вона є, обов’язково треба це робити. Провести ритуал поховання, відбуття 9 днів, 40 днів. Близькі мають це проходити, тому що це і є частина проживання горя, це терапевтично, це здатне трохи полегшити емоційний стан”.

Про те, як важливо для сімей загиблих військовослужбовців отримати тіло рідної людини, не в теорії знає Тетяна Потоцька – волонтерка, яка повертає загиблих воїнів додому з їхнього останнього бою.

“Від родичів мені потрібно прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження, перша сторінка паспорту, прописка і сповіщення від військкомату. Жодного випадку не було, щоб я відмовила у перевезенні загиблого військовослужбовця. Якщо загинув військовий, це перевезення безкоштовне”.

Тетяні щомісяця доводиться робити для інших людей те, що Людмила Купрійчук зробила для свого сина. Під прицілами автоматів жінка вмовила окупантів пропустити її на поле, де ймовірно лежав її син.

“Коли ми приїхали до першого поля, в один бік було саме поле, а в іншу якісь огорожі. І тіла. Не хочу казати “тіла” – просто хлопці. Росіяни вийшли. Я кажу, що теж піду. Один каже: “Вам нельзя, вы ждите здесь. Будьте в машине”. Я відкрила дверцята задні, думаю, що хоч ступлю на ту землю та буду за ними приглядати. А опустити ноги не можу, бо прям коло машини лежить тіло чийогось сина, чийогось брата, може, чийогось чоловіка, розумієте…”

Людмила трималася з останніх сил. Але знайти сина серед решти загиблих було непросто. Тіло впізнав її чоловік.

“Я бачила, як він підняв руку, повернув і почав розривати бушлат, – згадує Людмила Купрійчук. – І в цей момент, коли Толя розривав йому бушлат, я казала, мовляв, дивись татуювання у нього на руці. Він тримає руку, випускає і просто сідає. Я розумію, що це все, бо він просто сідає і за голову береться руками. І я починаю кричати несамовито, а просто повз йде колона техніки з оцими “зетками”. Господи, горіли б ви всі! І під тобою трясеться земля, ти розумієш, що ця техніка просто розстріляла твою дитину. Вони взяли його, а я впала на коліна і кричала: “Покажіть мені його!”. Вони мені його не показали…”

“Так, впізнавалися тіла по татуюваннях. Коли родичі знають, що у воїна є тату, це найкраще працювало, – свідчить волонтерка Тетяна Потоцька. – Був у мене такий випадок, дуже болючий, коли ми привезли тіло, в той самий день було поховання, і дружина сказала, що це не її чоловік. Я тоді попросила всіх вийти з хати і ми почали роздягати цього військового. Це кричуща ситуація, але виходу іншого не було. Я почала знімати шкарпетки, діставати руки, розкривати костюм. Впізнали по зубах”.

Людмила повернула сина додому у багажнику власного авто.

“Колись він до бабусі казав: “Бабусь, ти побачиш, от я виросту і зроблю все, щоб по життю мене називали Максим Анатолійович”. Ви знаєте, коли його привезли з морга, перший вінок, який занесли до хати, був від міської ради: “Шановному Максиму Анатолійовичу”… Я просто стояла і думала: “От скажи мені, чого так? Чого Максимом Анатолійовичем ти став у 20 років?”.

“Важливий момент прожиття втрати близького – це правильно відгорювати. Це не означає почекати – мовляв, час мине і щось зміниться. Відгорювати – це дійсно або виплакати, або викричати, або відмовчати, адже є і таке поняття як усвідомлене усамітнення”, – пояснює психологиня Антоніна Картушинська.

Зараз Людмила добудовує дім, про який мріяв Максим. І попри біль утрати продовжує жити далі.

“Уламок, який дістали з його тіла, завжди зі мною, завжди біля мене. Це шмат заліза, який вбив мою дитину”.

Якщо ви з родини загиблого військового і не знаєте, как перевезти тіло, зверніться по допомогу до Тетяни Потоцької. Посилання на її сторінку у соціальній мережі: https://www.facebook.com/ekzotyk

The post Вивезла сина у багажнику. Матір розшукала в степах Херсонщин загиблого воїна first appeared on UA-IN.

Запис Вивезла сина у багажнику. Матір розшукала в степах Херсонщин загиблого воїна спершу з'явиться на UA-IN.

Як інформує “Obozrevatel”, вона вважає, що сина вбили ті, на кого артист “лив холодну воду, щоб привести до тями”. Також жінка зізналася, що зірці кілька разів відкручували колеса в авто.

Про це вона розповіла в інтерв’ю “Люкс ФМ”. Кузьменко заявила, що за музикантом полювали, а його загибель – не нещасний випадок, тому що машина була гарна, але під час зіткнення в ній нічого не працювало.

“Я от розповідала вже тут. Ось 14-й рік, коли змінюють колеса, це листопад. І ось наприкінці 14-го року він приїхав до мене, дуже засмучений і каже:

“Ма, ти знаєш, хлопці мені міняла колеса, завжди одні й ті ж міняли, я їм завжди так добре плачу, а вони мені погано прикрутили колеса. У мене після Миколаєва відскочило колесо. І добре, що машина залетіла в купу снігу. Але це було за 100 метрів від бетонної зупинки”, – згадала мати зірки.

З її слів, відлетіло колесо не після Києва, а після Миколаєва. Тобто машина проїхала так кілька сотень кілометрів. Окрім того, артист їхав не один, а з колегою. Вона вважає, що це зробили у Миколаєві.

Також мати артиста згадала ще один подібний випадок, який трапився дорогою у Львівській області. Тоді родина їхала разом і жінка почула незрозуміле стукання у кузові. Коли машина зупинилася, зрозуміли, що проблеми були в колесі. Воно ненадійно трималося і просто відкотилося вбік.

The post “В кінці 14-го року він приїхав дуже засмучений і сказав таке…”: матір Кузьми Скрябіна назвала причетних до загибелі сина first appeared on UA-IN.

Запис “В кінці 14-го року він приїхав дуже засмучений і сказав таке…”: матір Кузьми Скрябіна назвала причетних до загибелі сина спершу з'явиться на UA-IN.

У Житомирській області у 22-річної матері вилучили трьох дітей віком 3, 4 та 6 років. У будинку була повна антисанітарія.

Про це повідомили у поліції регіону.

Проводячи профілактичну роботу, поліцейські спільно з працівниками служби у справах дітей Баранівської міської ради зайшли до будинку 22-річної жительки одного із сіл громади, яка виховує трьох неповнолітніх дівчаток.

Правоохоронці застали двох діток у занедбаному та холодному помешканні голодними та брудними. Старша дівчинка на той момент перебувала у школі. В будинку – безлад та антисанітарія і зовсім не було їжі.

Дітей доправили до лікарні для обстеження. Двом молодшим сестричкам знадобилося стаціонарне лікування. 6-річна дівчинка перебуває під наглядом бабусі і дідуся.

Правоохоронці займаються матір’ю, яку вже неодноразово притягували до адміністративної відповідальності.

The post Голодні та брудні: у матері вилучили всіх дітей (фото) first appeared on UA-IN.

Запис Голодні та брудні: у матері вилучили всіх дітей (фото) спершу з'явиться на UA-IN.

Лист розмістили на порталі “Пошепки”. І він викликав неабияке обговорення серед користувачів у мережі.
“Дорога вчителька! До вас звертається мама дев’ятирічної дівчинки.
Мушу зазначити, що моя доня не проявляє особливого бажання переходити в іншу групу з англійської мови, попри те, що цього хочете ви.
Ми говоримо про дітей, яким комунікація та друзів важливіші, ніж хороші оцінки в щоденнику. і це нормально.

Також по-людськи прошу вас припинити говорити моїй дівчинці, що її батьки погано її виховують і не стараються допомагати їй з навчанням. Думаю, ви й самі знаєте, що батьки для дітей — авторитети. І незважаючи ні на що, вони повинні залишатися такими для них завжди. Натомість ви намагаєтеся нав’язати Поліні, що її тато та мама не здатні дати їй правильне виховання. Ви називаєте нас безвідповідальними розгильдяями. Повірте, цим ви робите гірше передусім моїй дитині.

Я не прийду більше до школи, скільки б ви мене туди не викликали. Коли я була там востаннє ви відчитали мене, як неслухняного учня, просто на очах в моїй Полінки. Тим самим ви принизили мене перед дитиною. Я змушена була виправдовуватися перед вами, хоча ми одна одній нічого навіть не винні. Я не бажаю більше бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути опорою для своєї доні, а не нікчемою.
Скажу вам також, що маю складний характер і вам просто пощастило, що я не рознесла минулого разу пів вашого класу. А все тому, що на відміну від вас я можу стримуватися. Тому надалі нам краще не бачитися. Овечу шкуру я вже викинула. Також хотіла б донести до вас те, що в сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми. Якщо у моєї Поліни не виходить щось, то це не наші з чоловіком клопоти, це вже проблема вчителя, невідповідності програми за віком, підручника, завищених очікувань і так далі.

Якщо ви не дослухаєтеся до моїх слів, то нам доведеться займатися вдома, бо школа виявиться місцем, де перебування обертатиметься дітям психологічними травмами. А ще хочу зазначити, що насправді з Полінкою займається її тато. Він у нас також викладає і ніколи досі не дозволяв собі подібного у ставленні до своїх учнів та їхніх батьків. Тому я не дуже вірю, що доцент кафедри математичних наук не може правильно зробити завдання з початкової школи. Але витрачати час ще й на це не будемо. Ви вже мали б зробити висновок, що нам не все одно на доньку. Ми – не ідеальні, але таких і не буває. Ну хіба що ви, зважаючи на вашу самопрезентацію в школі. Словом, скандалити я не хочу.

Якось моя донька англійську точно вивчить. А втрачене дитинство вже не поверне. Тому мене цілком влаштовує 5-ка по 12-ній системі. Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью Йорку, коли мені було вже 24. І ні про що не жалію. Тому ваші зауваження та незадовільні оцінки ніяк не вплинуть на майбутнє моєї доні. Та й слухняність з посидючістю я не вважаю хорошими якостями сучасної дитини. Маю ще декілька зауважень щодо того, чому акцентування уваги на вивченні саме вашого предмету є повним безглуздям.
Так, частина учнів талановиті і мають схильність до мов. Але за таких умов і при потребі вони самостійно або з окремим репетитором усе засвоять. Але я не розумію, навіщо займатися цим дитині, яка просто не хоче цього. У більшості в такому віці немає ні здібностей, ні інтересу. Але з часом їх можна розвинути. А підручники, на які ви збираєте гроші кожні пів року, нічого нам не дають. за ці кошти я найму доні репетитора або в Лондон відвезу. Розумієте різницю? Поліна зможе вивчити все за кілька місяців, як це зробила я. Тому не потрібно гнобити та принижувати її за те, що вона обирає дитинство, а не вас. І ще раз попрошу не руйнувати авторитет та надійність батьків в очах їхніх діток. У нас теж є досвід і ми також вчимо значно продуктивніше, ніж будь-яка шкільна програма”, – написала матір

The post “Дорога вчителько! Пише вам мама однієї дівчинки. Дуже хочу вам дещо пояснити…”: лист матері до вчительки підкорив мережу first appeared on UA-IN.

Запис “Дорога вчителько! Пише вам мама однієї дівчинки. Дуже хочу вам дещо пояснити…”: лист матері до вчительки підкорив мережу спершу з'явиться на UA-IN.

У Калуші Івано-Франківської області суд виніс вирок породіллі, яка народила немовля і залишила його на подвір’ї сусідів. Малюк не дочекався допомоги і помер від переохолодження.

Про це повідомляє Kurs.

Калуський міськрайонний суд визнав винною матір трьох дітей, яка після народження четвертої дитини вдома, залишила немовля під будинком сусідів. Хлопчик помер від переохолодження.

Подія сталася наприкінці березня цього року. Жінка народила дитину вдома, загорнула малюка з самого ранку у простиню та віднесла його на територію сусіднього господарства. Лише за кілька годин сусідка виявила новонародженого, але той помер від холоду.

Жінка свою провину у суді визнала. За її словами, спочатку вона не знала про вагітність, а коли дізналась, боялась признаватись свекрусі та чоловіку, бо вони вже виховували трьох дітей. Тож вона вирішила підкинути дитину сусідам, а ті б вже віддали дитину в потрібну інстанцію. Жінка сказала, що не думала, що немовля помре, вона просила суворо не карати та не позбавляти її волі, оскільки у неї на утриманні є ще троє дітей, двоє з яких неповнолітні.

Дослідивши матеріали справи суд визнав жінку винною за ч.3 ст. 135 ККУ (Залишення у небезпеці) та призначив 3 роки позбавлення волі. Втім на згідно ст. 75 КК України жінку звільнили від основного покарання та встановили 2 роки іспитового терміну.

The post Залишила новонародженого сина на порозі у сусідів, а той замерз: засудили багатодітну матір first appeared on UA-IN.

Запис Залишила новонародженого сина на порозі у сусідів, а той замерз: засудили багатодітну матір спершу з'явиться на UA-IN.

У Києві правоохоронці затримали матір двох загиблих у пожежі у Марганці дітей. Жінка після вручення повідомлення про підозру переховувалася від поліції.

Як повідомляє Нікопольське районне управління поліції, 38-річну жінку взяли під арешт, передає Depo.Дніпро.

Її підозрюють у вчинені кримінального правопорушення за ст. 166 Кримінального кодексу України (злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки).

Вона і раніше перебувала на обліках поліції, притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків та була позбавлена батьківських прав щодо старших дітей.

У листопаді 2020 року вона залишила двох малолітніх дітей у квартирі із увімкнутим обігрівачем й пішла вживати алкогольні напої. Діти загинули під час пожежі через несправну проводку.

Нагадаємо, що у пожежі загинув однорічний хлопчик та чотирьохрічна дівчинка.

The post Мати двох згорілих дітей майже рік ховалася від поліції: в пожежі загинули однорічний хлопчик та чотирьохрічна дівчинка first appeared on UA-IN.

Запис Мати двох згорілих дітей майже рік ховалася від поліції: в пожежі загинули однорічний хлопчик та чотирьохрічна дівчинка спершу з'явиться на UA-IN.

Про це йдеться у рішенні Борщівського районного суду, передає Галас.

Випадок стався у с. Бурдяківці Чортківскього району (колишній Борщівський).

Там жінка з 7 березня по даний час не приймає участі у вихованні свого неповнолітнього сина, не забезпечує його харчуванням, не піклується про нього, не займається його вихованням та не цікавиться його життям, зловживає спиртним, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП.

Мама на суд не з’явилась. Натомість її син пояснив, що вона зловживає алкогольними напоями, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не ночує вдома, не готує йому їжу. З 7 березня по 16 березня була відсутня за місцем проживання.

За даними довідки-характеристики №499/02-08 від 15.03.2021, виданої Скала-Подільською селищною радою, жінка характеризується з негативної сторони, не веде належний догляд за сином, буває у сумнівних компаніях, зловживає спиртними напоями, ніде не працює. На зауваження з боку старости села не реагує.

Що цікаво, то жінку раніше уже притягали до відповідальності.

Цього разу суд вирішив оштрафувати її на 1700 грн. Також вона повинна сплатити 454 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

The post Не готує їсти, не виховує і не цікавиться його життям: син подав до суду на безпутню матір first appeared on UA-IN.

Запис Не готує їсти, не виховує і не цікавиться його життям: син подав до суду на безпутню матір спершу з'явиться на UA-IN.