Про це пише zaxid.net.

Бійку в Заліщицькій центральній лікарні батько з сином влаштували 30 березня. Спочатку родичі почали нецензурно висловлюватись до відвідувачів та працівників місцевої лікарні під час того, як їм медики надавали медичну допомогу. Потім фельдшер попросив чоловіків бути тихіше і не лаятися, після чого ті напали на нього.

«Близько 09:30 батько з сином перебували у приймальному відділення лікарні, де їм надавалася медична допомога. Обвинувачені почали безпричинно нецензурно висловлюватися в сторону відвідувачів та медиків. Після того чоловіки напали на фельдшери швидкої медичної допомоги, який попросив їх не лаятися. Батько з сином підбігли до медика, один з чоловіків завдав йому удар кулаком правої руки у груди», – йдеться у вироку Заліщицького районного суду від 20 липня.

На цьому бійка не завершилася. Чоловіки в маніпуляційній штовхнули стіл, на якому стояли медикаменти. Від удару впали на підлогу і розбилися п’ять скляних флаконів фізрозчину. Побитий фельдшер вибіг з маніпуляційної в інше приміщення. Однак чоловіки наздогнали його там і завдали йому близько 10 ударів кулаками по тілу. Обвинувачені продовжували бити медика і в коридорі лікарні, а працівник лікарні почав втікати від них і вибіг на вулицю, то хулігани наздогнали його там, повалили на землю і продовжили бити.

Крім того, 9 квітня о 8:15 син, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, напав ще на водія автобуса і теж його побив. «На автобусній зупинці у м. Заліщики обвинувачений зайшов у маршрутний автобус за маршрутом «Борщів – Чернівці» та розпочав словесний конфлікт з водієм автобуса з приводу відмови оплатити повну вартість проїзду до Чернівців. Під час конфлікту чоловік завдав удару кулаком в обличчя водію. Після чого пасажири покинули салон автобуса, а водій через отримані травми не зміг керувати автобусом», – йдеться у вироку суду.

У суді обвинувачені свою провину визнали. З прокурором чоловіки підписали угоди, а суд присудив чоловікам два та один рік умовного покарання за вчинення хуліганських дій.

The post На заході України батько з сином влаштували погром у лікарні та побили фельдшера first appeared on UA-IN.

Запис На заході України батько з сином влаштували погром у лікарні та побили фельдшера спершу з'явиться на UA-IN.

Одружений лікар із лікарні Північного Лондона займався сексом із пацієнткою, “щоб полегшити її біль у грудях”.

Про це повідомляє MyLondon.

Лікар Евере Оньєкпе почав сексуальні стосунки з пацієнткою, до яких входили повідомлення WhatsApp з медичними порадами впереміш із оголеними фото.

Ввечері 5 червня 2020 року до лікарні швидкої допомоги звернулася пацієнтка, яка спочатку страждала від болю в спині. Лікар виписав її, але перед від’їздом жінка дала Оньєкпе аркуш паперу із її номером телефону.

Лікар почав контактувати з пацієнткою, щоб запитати про її самопочуття, і назвав її “гарненькою”. Згодом жінка повернулася до відділення невідкладної допомоги зі скаргами на біль у грудях. Оньєкпе саме був на чергуванні, однак пацієнтку прийняв інший лікар.

Тоді жінка написала Оньєкпе у WhatsApp, що вона перебуває в лікарні швидкої допомоги. Лікар перевів розмову на секс і запитав, чи займається вона сексом, оскільки це допомагає впоратися з болем. Вона відписала, попросивши про будь-які пропозиції. Тоді Оньєкпе відповів: “Ви знаєте, я хочу …. Ви або я могли б потрапити в неприємності. У Великій Британії заборонено лікар і пацієнт”.

Розмова стала дедалі відвертішою, і о 23:16 Оньєкпе надіслав жінці повідомлення із запитанням, чи може він зайнятися з нею оральним сексом, перш ніж вона залишить лікарню. Потім лікар із пацієнткою зайнялися сексом в лікарняній вбиральні. Статевий акт був за згодою, але за пропозицією Оньєкпе.

Наступного дня лікар вирушив до пацієнтки додому і вони знову зайнялися сексом. У наступні тижні між ними у WhatsApp почалися “невідповідні, сексуально вмотивовані” розмови про приватне життя, обмін оголеними фотографіями з медичними порадами.

Стосунки між лікарем та пацієнткою врешті зіпсувалися, але 3 серпня 2020 року Оньєкпе було заарештовано за підозрою у зґвалтуванні пацієнтки. Однак поліція вирішила не вживати подальших заходів щодо лікаря.

Під час трибуналу Оньєкпе заявив, що отримав підтримку від своєї дружини, вказав на свою “бездоганну кар’єру”, водночас визнавши всі звинувачення. Він також отримав пораду від пастора зі США. Представник Оньєкпе сказав, що лікар погоджується, що повинен був проігнорувати номер телефону, який йому надала пацієнтка, і пояснити їй, що він не може з нею зв’язатися.

“Я розумію, що те, що я зробив, було жахливим і що я підвів себе, свою родину та своїх колег. Я також погоджуюся з тим, що я скористався своїм професійним становищем, започаткувавши ці короткі сексуальні стосунки, хоч вони й були за згодою”, – заявив лікар.

Трибунал визнав, що характер текстового спілкування та двох сексуальних контактів, один з яких відбувся на території лікарні, був “жалюгідним” і зганьбив би медичну професію. Лікаря було тимчасово відсторонено від посади на шість місяців. Окрім того, було призначено судове слухання, на якому Оньєкпе буде надано можливість показати, як він обмірковував свою поведінку та чому його слід повернути до лікарського реєстру.

The post Медик вирішив вилікувати пацієнтку сексом: що у неї боліло first appeared on UA-IN.

Запис Медик вирішив вилікувати пацієнтку сексом: що у неї боліло спершу з'явиться на UA-IN.

У Бахмуті Донецької області 11 лютого зник безвісти 26-річний мешканець села Бережниця Рівненської області, військовий медик Олександр Прокопчук. Він їхав рятувати поранених та потрапив під обстріл. Нині рідні Олександра чекають на офіційні висновки ДНК-експертизи.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Медик із сім’ї священника

Того дня, 11 лютого, військовий медик 128-ї Закарпатської бригади Олександр Прокопчук мав вивозити поранених із Бахмута. Проте їхній автомобіль потрапив під обстріл. І хоча багато знайомих у соцмережах повідомляють про його загибель і висловлюють співчуття рідним, щоб офіційно підтвердити (або спростувати) загибель військового медика, його родина чекає на результати ДНК-експертизи.

Олександр Прокопчук із сім’ї священника – настоятеля Свято-Різдво-Богородичного храму в селі Бережниця Дубровицької громади Рівненської області Миколи Прокопчука. Багато знайомих відзначають, що сім’я священника неймовірно працелюбна

“У них у сім’ї два сини. Це дуже хороша, порядна, працьовита родина. Усі вони дружно працюють на своєму городі, тримають теплиці, їздять на ринок торгувати вирощеними овочами. Брати завжди допомагають батькам, вони й у церкві прислужували”, – розповідає один із місцевих жителів.

Хотів стати військовим медиком

Олександр після школи вступив до Тернопільського медичного університету. Його однокурсники тепло про нього відгукуються.

Однокурсниця згадує, що Олександр мріяв після медичного університету вступити до Української військової медичної академії та стати військовим лікарем:

“Ми разом склали іспити та вступили, тоді для нього це була маленька перемога. Сашкові дуже личила військова форма, він був справжнім офіцером, мужнім, розумним, хоробрим. Пам’ятаю, коли ми готувалися до вступу в академію, то разом виходили на пробіжку. Якось Саша запропонував бігати не на стадіоні, а пробігтися до Збаразького кільця, там йому треба було зайти в АТБ, щоб дещо купити. Я погодилася. Коли ми туди прибігли, він купив одне яблуко, і ми побігли назад. Ось така він людина, але ображатися на нього просто неможливо”.

Однокурсниця згадує, що Саша часто потрапляв у смішні та безглузді ситуації. Якось усі першокурсники вирушили гуляти Тернополем і прийшли до озера. Сашко почав ходити по краєчку води і, звичайно, хлюпнувся в озеро. Коли він підвівся, то сказав: “Може, покупаємося?”

“Водночас він був дуже розумний, відповідальний і серйозний. З ним можна було поговорити про все на світі й довірити йому будь-який секрет. Навіть після закінчення навчання Сашко міг поцікавитися, як мої справи, і розмова затягувалася на кілька годин. Саша був людиною, яка могла підібрати слова до будь-якої ситуації та пояснити так, щоб наприкінці все було добре. Він умів дружити та знав, що таке дружба”, – каже про нього однокурсниця.

Зустрів своє кохання

“Із Сашком завжди було весело та цікаво, у кожній розмові можна було відкрити для себе щось нове. Він був дуже терплячим і добрим до всіх, ніколи від нього не чула жодного поганого слова про когось. Із Сашком просто неможливо було посваритися. Він завжди радів звичайним, простим речам, а дрібні неприємності чи невдачі ніколи його не хвилювали. Навіть під час війни він постійно підбадьорював мене. Особливо мене вразило, коли він передав подарунок до народження моєї другої дитини прямо в пологовий будинок, хоча сам був на фронті. Він був дивовижною людиною”, – розповідає ще одна його однокурсниця.

Якось на день народження своєї однокурсниці Саша запросив групу ромів, які зіграли на гітарі. Це був справжній сюрприз, який придумати міг лише він.

Однокурсники згадують, що серед усіх хлопців у групі він був м’яким, чуйним. І шукав ту одну-єдину, яка розумітиме й цінуватиме його ніжне кохання. І знайшов.

Ще до початку повномасштабного вторгнення років зо два тому Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Дариною. Дівчина саме навчалася в ординатурі та мріяла про кар’єру лікаря.

“Я познайомилася з людиною, яка повністю змінила моє життя і ставлення до самої себе як до жінки. Чесно, я досі дивуюся, як так сталося, що за роботою, інтернатурою в пологовому будинку я змогла зустріти ЙОГО.

А далі – страшне слово ВІЙНА. Все змінюється: хлопець іде рятувати життя нашим воїнам, я залишаюся вдома…” – писала Дарина у себе в Instagram.

Але наприкінці жовтня минулого року вони одружилися та були дуже щасливі.

Досі офіційного підтвердження загибелі Олександра Прокопчука немає, рідні чекають на результати експертизи.

“Це все так важко, так важко все оцінити й зрозуміти. Ейфорія, розгубленість, страх, смуток. Я знаю тільки, що треба жити далі. Він рятував сотні життів, а не врятував своє. Його єдиним завданням на цій клятій війні було рятувати життя хлопцям. Мій коханий, мій лікар, моє серце… Ти пройшов багато чого. А найдорожче ти дав мені за короткий час, за шалено короткий час…” – пише дружина Олександра.

The post Рятував життя військових, а своє не вберіг: у Бахмуті після обстрілу зник безвісти медик first appeared on UA-IN.

Запис Рятував життя військових, а своє не вберіг: у Бахмуті після обстрілу зник безвісти медик спершу з'явиться на UA-IN.

“Альона Кушнір родом із Хмельниччини. Росла у багатодітній родині: крім неї, батьки виховували ще двох синів та доньку — вона, на жаль, померла у 2008 році внаслідок онкологічної хвороби. В тому ж році ця страшна недуга забрала і її маму, — каже Андрій Федоров, двоюрідний брат загиблої та її кум. — Альона мала талант до малювання, захоплювалась легкою атлетикою, займалась фітнесом та бігом.

Після того, як дівчина закінчила дев’ятий клас школи в рідному Морозові, вступила до Чемеровецького медичного фахового коледжу, де отримала диплом молодшої медичної сестри. Одружилась та у 2013 році народила сина Іллю. Мешкала родина в Хмельницькому, сестра працювала у госпіталі ветеранів війни, а її чоловік був військовослужбовцем “Азову” та боронив країну на передовій.

Згодом подружжя переїхало проживати в Маріуполь. Альона стала служити бойовою медикинею у військовій частині А3057 Національної гвардії України. Для підвищення кваліфікації пройшла курси інструкторів з тактичної медицини, отримала відповідний сертифікат.

Вона неодноразово витягувала з поля бою з-під обстрілів побратимів, ризикуючи своїм життям. Її мужності та професіоналізму потрібно було ще повчитись. Недарма ж про неї казали: “Дівчина вагою 40 кілограмів, половина з яких — сталеві яйця”.

За словами брата, у Маріуполі бойова медикиня розлучилась із батьком своєї дитини. Останні два роки мешкала з іншим чоловіком — Максимом Гридчиною, він теж військовослужбовець, але служив у іншій бригаді Нацгвардії.

“Вони були дуже щасливі разом, у вільний від служби час мандрували, у травні планували побратись. Та все зруйнувала війна, — каже Андрій Федоров. — На початку російського вторгнення сестра вивезла сина на Хмельниччину, а сама разом із Максимом залишилась боронити Маріуполь”.

7 березня загинув її цивільний чоловік. “Я пам’ятаю, як боляче вона перенесла цю втрату… Вона знайшла понівечене тіло коханого. Декілька днів після цього ще ночувала в квартирі, а тоді перебралась у бункери “Азовсталі”, — пригадує брат дівчини. — Подруга просила сестру евакуюватись з нею, поки була можливість. Та вона залишилась, просила не жаліти її, бо вона захисниця та українка, яка виконує свій обов’язок — рятує побратимів та цивільних. А ще розвозила воду, їжу та інші речі мешканцям міста, які ховались від обстрілів”.

25 березня Президент нагородив Альону Кушнір орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Незадовго до смерті вона виступила з відеозверненням, у якому просила дати можливість вивезти поранених і поховати загиблих захисників міста. А 15 квітня рашисти кинули на “Азовсталь” тритонну бомбу, після чого обвалилось декілька поверхів будівлі. Медикиня загинула під завалами…

“Альона, безумовно, Героїня. І назавжди такою залишиться”, — гордо каже її брат.

The post На “Азовсталі” загинула 30-річна бойова медикиня Альона Кушнір. В останні години життя вона рятувала поранених first appeared on UA-IN.

Запис На “Азовсталі” загинула 30-річна бойова медикиня Альона Кушнір. В останні години життя вона рятувала поранених спершу з'явиться на UA-IN.

Про це пишуть Факти.

Ольга Семидьянова загинула 3 березня на рубежі Донецької та Запорізької областей

За кілька годин до того відправила через знайомих рюкзак з речами і написала дітям, що дуже їх сильно любить і їде в гарячу точку… Більше на зв’язок не виходила.

“Під час бою наші військові відступали, і комбат дав завдання відправити всіх жінок з передової трохи далі, але мама відмовилася… Мама була одягнена в бронежилет, каску. Вона до останнього рятувала бійців, хоча їх і вбили прокляті окупанти. Вони били з танків, стріляла піхота. Маму вбили зі стрілецької зброї. Вона загинула не відразу, а від втрати крові, отримавши важке поранення в живіт”, – розповіла дочка Юлія.

Шість своїх і шість прийомних дітей

Ольга родом із Запоріжжя, де в 19 років вийшла заміж і народила п’ятьох дітей. У 2008-му з чоловіком переїхала у великий будинок біля Марганця, де народилася молодша дочка.

Всього у Ольги з чоловіком шість своїх дітей (чотири дочки і два сини), а також шість прийомних. Ще будучи вагітною молодшою, в сім’ї було прийнято рішення виховувати прийомних дітей.

“На сімейній раді ініціативу батьків ми підтримали, і вони взяли з дитячого будинку шістьох хлопчиків. Всі вони були досить важкими дітьми. Їм було від 11 років, у кожного психологічна травма з минулого. Так ми отримали статус дитячого будинку сімейного типу. Мама Ольга всю себе присвятила родині, вона жила нею”, – розповідає донька Анна.

Була на передовій, рятувала поранених

У 2015 році чоловік Ольги пішов добровольцем в батальйон ДУК “Правий сектор”, незабаром запропонував своїй дружині приєднатися.

У 2016-му Ольга пішла на фронт разом з донькою Юлією.

“Вона була на передовій і рятувала поранених як бойовий медик у третій штурмовій роті. Тільки через два роки в батальйон приїхали фахівці, і таким чином мама отримувала необхідні медичні знання, щоб офіційно займати цю посаду”, – розповідає дочка.

За мужність, героїзм, професіоналізм Ольга отримала чимало нагород. Остання – орден “Честь і слава”, якою вона дуже пишалася.

The post Військовий медик, мама 12 дітей з Марганцю загинула в бою з окупантами first appeared on UA-IN.

Запис Військовий медик, мама 12 дітей з Марганцю загинула в бою з окупантами спершу з'явиться на UA-IN.

Таке явище можуть переживати дуже багато людей упродовж свого життя. І хоча під час “паралічу” ви можете відчувати реальний страх і навіть жах, само по собі явище небезпеки не несе.

Про це у Facebook розповів Євген Скрипник, лікар-невролог, психіатр.

За словами медика, під час такого стану багато людей можуть відчувати, що на них дивляться, відчувають поруч якусь істоту, і навіть те, що їх хтось душить. При цьому людина не може ані кричати, ані рухатися.

Саме звідси виник міф про домовика, але у такого явища є пояснення.

Що таке сонний параліч з точку зору науки
Євген Скрипник розповідає, що сонний параліч виникає під час фази сну, який має назву: швидкий сон.

У цей період сну спостерігається повна м’язова атонія-розслаблення м’язів, щоб людина не могла ходити і рухатися, так як у неї в цей період спостерігаються сновидіння!

В деяких випадках людина може бути навіть у свідомості, розплющити очі, але при цьому не може рухатися.

“Виникає відчуття страху, безпорадності і збільшується активність середнього мозку, який відповідає за порушення сприйняття і виникають галюцинації! Людина починає бачити, чого боїться! Якусь людину, істота, домовика, відчуває тиск на груди і т. д”, – розповідає лікар.

Сонний параліч здебільшого виникає, коли людина спить на спині
Також може виникати при:

порушеннях сну,
зміні часових поясів,
зміні графіка роботи (нічні зміни),
при панічних розладах.
Сонний параліч сам по собі не несе небезпеку
Але від цього неприємного явища можна вберегтися за допомогою профілактики:

регулярно спіть 6-8 годин,
відмовтеся від гаджетів перед сном,
лягайте і прокидайтеся в той же час,
провітрюйте спальню,
намагайтеся спати не на спині.

The post Лікар попередив українців про “сонний параліч”: чи небезпечно це, і як уникнути такого стану first appeared on UA-IN.

Запис Лікар попередив українців про “сонний параліч”: чи небезпечно це, і як уникнути такого стану спершу з'явиться на UA-IN.

Молодий медик “Транк” у своїх 23, вже чотири роки рятує життя воїнів ЗСУ на передовій. То ж недосвідченим через молодий вік його аж ніяк не назвеш.

Історію хлопця розповіли на офіційній сторінці Операції об’єднаних сил у соціальній мережі Фейсбук.
“Донеччина. Позиція за якихось кілька десятків метрів до ворога! Воїни — «на валізах», хоч і не втрачають пильності… Ще б пак! День до виходу із сектору, вже завтра вирушать додому. Раптом потужний ворожий обстріл.

Куля прошиває стегно українському бійцю. У медика моментально оживає рація: «Троьохсотий!», і вже за лічені секунди він поспішає на допомогу із єдиною думкою: «Хто? Хто цього разу?» Уже на позиції розуміє, що рятувати доведеться близького друга.— Дідько! Пашка! Ну як так? — відреагував, побачивши пораненого друга, медик на позивний «Транк».”, – йдеться у повідомленні ООС.

Хлопці потоваришували ще під час навчання і разом прийшли до батальйону. За місяці спільної служби стали нерозлийвода. Як повідомили у пресслужбі ООС, Павло родом із Донеччини, а “Транк” із Луганщини. Обоє військовослужбовців молоді, запальні та відчайдушні. До служби в армії хлопець працював у пологовому відділенні.

“Уперто відмовлявся від знеболювальних, хоч поранення — зовсім непросте, — пригадує медик. Казав: «Та що там? Якась нещасна подряпина! Не морпіх я чи що?» У цьому весь Пашка… Цього разу пощастило. Життя чи смерть — 1:0. Медик зізнається: з часом багато чого забувається, але є речі, від згадки про які завжди мимоволі здригається.”, – йдеться у повідомленні.

Хлопець розповідає про трагічний випадок, які відклався у його пам’яті. 20-річний морпіх Прокопенко отримав складне вогнепальне поранення. Щоб врятувати хлопця, його побратими зробили все можливе і неможливе. Успішно відвезли його до госпіталю, але за три години дізнались, що він не вижив. Сталося це 14 жовтня, тому, як зізнається “Транк”, святкового настрою у цей день у нього не буває.
“Ми з двома найкращими товаришами вирішили йти служити ще в 2014-му, — пригадує медик. — Здавалося б, малолітки зовсім, по 15 років, та ми дійсно розуміли усю серйозність ситуації і домовились, що після випуску з медучилища підемо служити. Після здобуття диплома, я деякий час попрацював, але думка про те, що на фронті потрібні руки медиків, не покидала. Тож, як тільки заробив відпустку, пішов до військкомату. А там якраз представник батальйону морської піхоти. Зробив мені рекламу морпіхів, тож на його «пішли» я без роздумів відповів ствердно, про що жодного разу не пошкодував!”, – розповів він.

The post Молодий медик покинув роботу у пологовому і пройшов крізь пекло війни: “Життя чи смерть” first appeared on UA-IN.

Запис Молодий медик покинув роботу у пологовому і пройшов крізь пекло війни: “Життя чи смерть” спершу з'явиться на UA-IN.

Йому було 52 роки.

Медик був завідувачем хірургічного відділення.
Про це повідомив син медика, теж лікар Ігор Гайда.

За даними “18000”, інфікованою також є дружина Олега Гайди.
Як повідомила очільниця Управління охорони здоров’я Черкаської ОДА Лариса Кошова, Олег Михайлович пішов із життя 30 червня. До цього він був госпіталізований до Черкаської обласної лікарні з діагнозом “коронавірус”.

Додамо, кілька тижнів тому в родині Гайди сталася ще одна трагедія – помер відомий військовий медик зі Львова Іван Гайда. За даними видання Захід.net начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону помер у київському шпиталі на 59 році життя.

The post Від ускладнень COVID-19 помер черкаський медик first appeared on UA-IN.

Запис Від ускладнень COVID-19 помер черкаський медик спершу з'явиться на UA-IN.

«Вголос» поспілкувався з одним із українських медиків, який днями разом з командою українських лікарів-добровольців повернувся з охопленої коронавірусом Італії – Глібом Бітюковим – медбратом міської клінічної лікарні № 17 м. Києва. Та дізнався, які умови роботи лікарів в Італії, на скільки відрізняється медичне забезпечення обох країн та чому йому страшно за Україну.

Куди потрапила українська команда лікарів?

Наша команда складалася з 20 осіб: 10 вибрало МОЗ і 10 МВС. Це були лікарі та медсестри з різних лікарень України. Проте усі ми були об’єднані однією ідеєю: допомогти італійцям та одночасно навчитися самим.

Ми приїхали у місто Пезаро, розташоване на східному узбережжі Італії. Це за українськими мірками – районний центр. Коли потрапили у лікарню, де мали працювати, побачили багато пацієнтів, інфікованих коронавірусом, яких потрібно було рятувати. При цьому у медзакладі на той час надавали допомогу лише пацієнтам з коронавірусною інфекцією.

Звичайно, спочатку було трохи важко, поки не ознайомилися зі всіма процесами лікарні. Однак згодом ми акліматизувалися до їхніх лікарняних умов, а їхні медики переконалися, що нам можна довіряти і ми почали виконувати ту ж роботу, що й італійські медики. Спілкувалися, до речі, з італійськими колегами англійською, хоча, на жаль, не всі італійські медики нею володіють.

Яким є їхнє забезпечення і на скільки українська лікарня відрізняється від італійської?

Ти, як лікар, не відчуваєш потреби ні в чому. Те, що тобі потрібно, – йдеш і береш

В Італії забезпечення набагато краще, ніж у нас. Ти, як лікар, не відчуваєш потреби ні в чому. Те, що тобі потрібно, – йдеш і береш. І це стосується абсолютно всього: починаючи від пелюшок для пацієнтів і закінчуючи ліками.

У нас лікарі та медики – професіонали і знають та вміють не менше, ніж італійці. Але забезпечення нашої системи охорони здоров’я кардинально відрізняється.

В українських медзакладах може не бути навіть шприців чи рукавичок, я вже мовчу про дихальні трубки і т.д. Кількість місць ми ще зможемо збільшити, але чим забезпечувати хворих? Як хворих, які лежать у важкому стані, забезпечити киснем, бо в нас всі ці необхідні апарати у катастрофічно застарілому стані. В італійській лікарні запуск у дію кисневого крану займає секунди, а в українській лікарні спочатку треба піти і знайти якийсь перехідник, потім отримати ще кілька проблем, як це все запровадити у дію – і це займає тривалий час і впливає на якість лікування. І коли про це все думаєш – це справді страшно.

Українській системі охорони здоров’я справді потрібно стати системою. Бо у нас є окремі лікарні, відділення, лікарі – десь лікують гірше, десь краще. Однак немає загальної системи охорони здоров’я, в якій ти можеш бути впевненим. Впевненим у тому, у будь-якому населеному пункті України отримаєш однакове медичне обслуговування. А в нас виходить так, що ти індивідуально домовляєшся з якимось лікарем, бо знаєш, що він лікує краще, в одному відділенні умови кращі, а в іншому гірші…

В Італії такого немає – там все працює системно. І що важливо: рівень знань італійських медиків та українських не суттєво відрізняється, хіба що рівень медзабезпечення. А от спілкування між лікарем та пацієнтом відрізняється дуже суттєво. Італійські лікарі більш відкриті і по-іншому ставляться до своєї роботи. Та й італійці більше довіряють лікарям, ніж українці.

The post Це страшно! Український медик, який повернувся з Італії, приголомшив заявою. “Небо і земля” first appeared on UA-IN.

Запис Це страшно! Український медик, який повернувся з Італії, приголомшив заявою. “Небо і земля” спершу з'явиться на UA-IN.