Також сильно він любив і свою третю дружину. Дуже пишався нею і показував сусідам — ​​королям, вихваляючись. Але завжди боявся, що в один прекрасний день вона залишить його і піде до іншого.

Сильно любив він свою другу дружину. Вона була його найкращою порадницею і завжди була добра, уважна і терпляча з ним. Коли б у короля не виникали проблеми, він знав, що завжди може розраховувати на неї, і вона допоможе йому впоратися з труднощами.

Перша дружина короля була більше всіх віддана йому, вкладала багато сил, стежачи за його здоров’ям і всім королівством. Проте, король не любив її і, не дивлячись на її глибоку і безумовну любов до нього, ледь її помічав.
Одного разу Король захворів і зрозумів, що дні його полічені і жити залишилося зовсім мало. Розмірковуючи про своє розкішне життя, він раптом зрозумів і подумав: «У мене ЧОТИРИ дружини, але коли я помру, я буду в повній самотності».

Він покликав до себе четверту дружину і запитав: «Я любив тебе більше всіх, одягав в кращі наряди і дбав про тебе більше, ніж про інших. Зараз, коли я вмираю, ти підеш зі мною? «Ні, ні за що!» — відповіла четверта дружина і пішла, не додавши більше ні слова. Її відповідь була для короля, як гострий ніж у серце.

Засмучений, він покликав третю дружину і сказав: «Я любив тебе все життя, тепер, коли я вмираю ти підеш зі мною? «Ні!» — відповіла третя дружина. «Життя занадто хороше, коли ти помреш, я знову вийду заміж». Серце короля захололо.

Він запитав другу дружину: «Я завжди звертався до тебе за порадою, і ти завжди була поруч і допомагала мені. Коли я помру, підеш ти зі мною? «Вибач, але в цей раз я не зможу тобі допомогти, — відповіла друга дружина, — найбільше, що я можу для тебе зробити, це супроводити тебе до могили». Її відповідь розбила серце короля. Він був спустошений і розчавлений.

Раптом пролунав голос: «Я піду з тобою! Неважливо куди ти підеш, я піду за тобою «. Король побачив свою першу дружину. Вона була дуже втомленою, худою, виснаженою і занедбаною, так як страждала від багаторічної зневаги і забуття. Дуже здивований і засмучений король сказав: «Мені належало краще піклуватися про тебе, коли у мене була така можливість!!!».

Насправді, у кожного з нас є такі ЧОТИРИ дружини.

Наша четверта дружина — це наше ТІЛО. І як би чудово ми не дбали про нього, коли прийде наш час, воно покине нас.
Наша третя дружина — це наше МАЙНО. Коли ми помремо, все воно дістанеться іншим людям.
Наша друга дружина — це наші БЛИЗКІ і ДРУЗІ. Неважливо, як сильно вони любили і підтримували нас при житті, після нашої смерті, щонайбільше, що вони можуть зробити для нас — це проводити нас до могили, молитися…
А наша перша дружина — це наша ДУША. Часто покинута, забута в нашій гонитві за багатством, владою і задоволеннями цього світу. Однак, тільки вона і є головна частина нас самих, яка завжди йде вслід за нами, куди б ми не пішли.

Пам’ятайте, думайте і дбайте про ДУШУ свою, бо вона єдине наше багатство, і тільки вона буде супроводжувати нас до Престолу Господа і ніколи не покине нас у Вічності.

The post Мудра та повчальна притча про чотирьох жінок. Прочитав її, ви багато чого зрозумієте first appeared on UA-IN.

Запис Мудра та повчальна притча про чотирьох жінок. Прочитав її, ви багато чого зрозумієте спершу з'явиться на UA-IN.

“Наш улюблений господар запрошує усіх своїх добрих і вірних підданих взяти участь у гостині, яку він влаштовує з нагоди своїх уродин. На кожного чекатиме приємна несподіванка. Однак господар просить про невеличку послугу: ті, котрі ітимуть на гостину, нехай принесуть зі собою трохи води, аби поповнити запаси замку, що вже ось-ось вичерпуються…”

Посланець кілька разів повторив це оголошення, відтак розвернувся й у супроводі сторожі рушив назад до замку. У селі всіляко обговорювали запросини.

— О, той пан! Та ж має стількох слуг — хіба не можуть наповнити резервуар?.. Занесу склянку води — і достатньо!

— Та ні! Пан завше був добрий і щедрий! Занесу йому барильце.

— А я… хіба наперсток!

— А я цілу бочку!

Зраненька, у день, коли мала відбутися гостина, можна було спостерігати дивну чергу, що прямувала до замку. Дехто пхав перед собою величезні бочки, деякі, важко сапаючи від натуги, несли в руках великі відра, наповнені по вінця водою. Інші, беручи на кпини своїх супутників у дорозі, несли невеличкі карафки або й маленькі склянки на таці. Нарешті черга досягла подвір’я замку. Всі повиливали воду до величезного резервуара, відтак поставили кожен свою посудину збоку і рушили до бенкетної зали.

Смаковиті страви й напої, танці та співи безнастанно змінювали одне одного. Нарешті, надвечір, господар замку ґречно подякував усім за те, що прийняли його запросини, і віддалився у свої покої.

— А обіцяна несподіванка? — стали невдоволено і розчаровано ремствувати деякі із запрошених.

Інші були сповнені радості:
— Наш господар влаштував для нас чудову гостину! – говорили між собою.

Відтак усі, перш ніж рушити додому, пішли за своїми посудинами. В одній хвилині звідти залунали вигуки: то радості, то розпачу, то злості.

Кожна посудина була по вінця наповнена золотими монетами!

“Ох! Якби ж то я приніс більше води…”

The post “Що віддаєте, те й отримуєте натомість” Одна із наймудріших притч, яку мені доводилося читати! first appeared on UA-IN.

Запис “Що віддаєте, те й отримуєте натомість” Одна із наймудріших притч, яку мені доводилося читати! спершу з'явиться на UA-IN.