… золотий тріаді освіти

Знання важливі? Так. За знання діти отримують оцінки. Але знання – ніщо без розуміння глибинної суті речей і вміння застосувати їх в реальному житті.

Тому завжди пам’ятайте про золоту тріаді: знання, розуміння і вміння. Важлива зв’язок якості знань, їх розуміння і вміння використовувати.

А вміння формується через діяльність. Діяти потрібно за допомогою знань, а не як-небудь. Бажано ще й навчитися прораховувати наслідки своїх дій. Все це набагато важливіше, ніж заповнення пам’яті інформацією. Подання про успішність школяра формується не тільки в результаті навчання, а й в процесі мислення. Якщо мислити дитина не навчилася – про освіченість не може бути й мови.

… цінності творчості

Більшість батьків вважають, що їхня дитина починає вчитися з того моменту, як потрапляє в школу. І все, що в школі відбувається, ми звикли називати «освітою». Це помилкова і небезпечна думка. Я не втомлююся повторювати: не навчання розвиває дитину, а творчість. Розвиток суб’єкта – функція творчості. Просто вчити дитину і сподіватися, що він стане освіченою, – міф.

Потрібно створювати творчі передумови для розвитку. Адже цінністю є особистість учня, який здатний на творчість, дослідження, відкриття. Від цього діти будуть отримувати радість і ту базу, завдяки якій формується здатність допомагати іншим. Тільки творчість насправді розвиває учня. І вчителів теж.

Тут ховається істина: на творчість не може надихнути людей, який сам ніколи нічого не створював і не досліджував. Саме творчість дає поштовх до пошуку і досліджень – науковим, художнім, релігійним, філософським.

… освіту як життя і диво

Освіченість – незамінна цінність, яка формується завдяки свободі. Більшість знань купуються нами випадково – ходимо по світу з відкритими очима і вухами. Вчимося від народження і до смерті.

Тому дивіться так, щоб побачити, слухайте так, щоб почути, говорите так, щоб правильно донести думку, а думайте так, щоб зрозуміти суть речей.

Знаєте, освіта – завжди диво. Ось дитина ходить, бігає, співає, сумує і раптом – освічений хлопчик чи дівчинка. Тому вчителів я завжди називаю чудотворцями. Ян Амос Коменський (чеський філософ і вчений епохи Відродження) недарма казав: «Учитель – посаду, вище за яку нічого не буває під сонцем». На жаль, це відчутно далеко не у всіх країнах світу.

… де педагогам платять більше, ніж чиновникам

Кілька років тому мені пощастило побувати в Південній Кореї. У неділю всі сім’ї виходять на прогулянку – добре одягнені, діти завжди йдуть попереду. І одного разу я побачив, як діти кланяються одній пані прямо до землі. Я запитав – хто ж вона? Відповіли з гордістю: «Це наша вчителька!» Відразу видно, яка професія в корейському суспільстві сама шанована.

Та й зарплата педагогів там прирівняна до ставки вищих державних діячів, а отримати роботу вчителя – велика удача. Що ж повинен робити вчитель, щоб діти в нього повірили, поважали і не боятися? А ще – вірили в себе і своє прекрасне майбутнє, а вчителям повністю могли довіритися, ні на йоту не сумніваючись? Відповідь на це питання – чітка і добре профінансована система підготовки вчителів.

Я часто повторюю: 90% освітньої системи визначає вчитель. Якщо немає якісних вищих навчальних закладів з підготовки вчителів, не формується викладач. В Естонії в 1920-х роках за часів післявоєнної розрухи вирішили відкрити шість університетів з підготовки викладацьких кадрів. Це один з факторів, чому в Естонії зараз якісна і сучасна освітня система.

… сім’ї як освітньому інституті

Функцію освіти несуть всі суспільні інститути. Найважливіший серед них – сім’я. В Конституції Естонії так і написано: за право вирішувати питання освіти дітей відповідають батьки або опікуни.
Дорогі батьки, зрозумійте – розвиток дитини починається не в школі, а в родині.

Батьки повинні бути готові супроводжувати дорослішання дитини. Навіть сам процес народження залишає величезний слід на подальшому житті людини. Це – «внутрішньоутробний» освіту. Мама в цей час повинна бути емоційно стабільною, це передається дитині – відчуття, що його вже чекають і люблять. І це дуже важливо для розвитку.

Від 0 до 3-го року життя – період «гнізда».

Дитина вчить мову, у нього формується почуття «я», «ми», «вони». Він пізнає, що прекрасно, а що потворно. Що можна, а що – категорично ні. Якщо дитина в перші роки життя не засвоїв, що не можна і що обов’язково потрібно – учитель це вже ніяк не зможе виправити, а сама людина все життя буде відчувати труднощі.

Наприклад, якщо дитина постійно розкидає і втрачає речі вдома, то і в дорослому житті у нього важливі папери весь час будуть «зникати». А на будівництво таких вже точно не потрібно допускати – молоток весь час буде пропадати ( посміхається ).

У 7-річному віці, коли дитина йде в школу, всі основні потяги вже давно пішли! Можлива тільки робота над помилками.

Коли діти переходять в 4-5-й клас – чекайте період негативізму.

Батьки хапаються за голову: «У мене ж був такий слухняний дитина, а зараз ніби хтось підмінив. Кажу – час лягати спати, а у відповідь: «Сам лягай спати!» І тут починаються експерименти з покараннями. Хоча батьки повинні знати, що це лише етап розвитку. Пережити ці кілька місяців допоможе тільки почуття гумору – нехай воно стане основним батьківським зброєю.

Наступний «жахливий» період в 12-13 років – пубертат.

Важливо хвалити свою дитину і сприймати як дорослого, давати «дорослі» доручення і завдання.

… різниці між педагогікою і андрагогіки

Учитель повинен бути в першу чергу андрагогии. Андрогогіка – загальна теорія освіти дорослих. Якщо педагог працює з дітьми, то андрагогии називають фахівців в області навчальної, виховної та організаційної роботи, які вміють працювати з дорослими. Андрагогии повинні тісно взаємодіяти з усією родиною, в тому числі з батьками. Повинні встановлювати з ними відносини партнерства на довірі.

… важливості свободи, віри і волі

Як виростити дітей з вільним і самостійним мисленням? Чи не говорити того, до чого вони можуть додуматися самостійно.

А ще – хвалити і дивуватися кожен раз, коли вони щось своє придумали або створили. Тільки те, що діти зробили самі, – назавжди залишиться в їх головах.

Завдання вчителя – допомогти дітям пізнати себе в першу чергу. Бути зацікавленим і надихати їх: «Ти можеш, ти досягнеш». Віра в самого себе, віра в своє оточення – на вагу золота. Але віра неможлива без волі. Без волі, наприклад, можна назбирати багато варіантів вирішення питання, але нічого не зробити. Зацікавленість, віра і воля – непорушну єдність трьох понять.

Питання не в тому, як приймати рішення, а як навчити брати на себе відповідальність. Почуття відповідальності формується здійсненням конкретних рішень. Тому довіряйте дітям вирішувати питання самостійно. Наведу приклад. Моєму онукові 4 роки, і він каже мені: «Дідусю, я хочу на вулицю». – “Добре йди!” – «А що мені одягнути?» – «Ти – велика людина, і ти йдеш на прогулянку. Вирішуй! Але подивися у вікно ».

Також варто запитати дитину, що він буде робити на вулиці, і нехай сам вибере, який одяг краще підійде для катання на велосипеді, яка – для того, щоб робити, а яка – для гри в хованки. Тільки так маленька людина буде вчитися думати.

The post Юло Вооглайд: Вчителів називаю чудотворцями first appeared on UA-IN.

Запис Юло Вооглайд: Вчителів називаю чудотворцями спершу з'явиться на UA-IN.