– Пані Елло, скажіть, в чому різниця між онлайн-школою і звичайним дистанційним навчанням?
– Практично в усьому. По-перше, у наших класах по вісім дітей, а не по 30, як у звичайній школі. Вісім – це норма, коли всі можуть чути одне одного.

По-друге, наші вчителі ніколи не виходять в ефір і не кажуть: «Відкрийте таку-то сторінку». Вони готують презентації на кожен урок. Діти тепер не готові пів години когось слухати, їм потрібно подати інформацію – як у ролику в Youtube.

По-третє, відрізняється й аудиторія школярів. У звичайному класі з 30 дітей максимум 5-8 дійс­но хочуть вчитися. Решта – або не хочуть, хоч до цього їх спонукають батьки, або ж і самі батьки віддають дитину до школи, просто щоб було, куди її подіти протягом дня. Тож, оці 5-8 дітей – це якраз наші «клієнти».

А головне – цього року діти не встигли й нормально повчитися. Спочатку їм продовжили канікули, потім були локдауни, а поміж тим або діти хворіли, або їхні вчителі. Для дитини немає нічого гіршого, ніж постійно її переналаштовувати. Мій син-третьокласник також навчається в нашій школі й з 1 вересня стабільно щодня має уроки. Більше того, мій старший син, який у восьмому класі, перейшов на домашнє навчання – і його оцінки точно не погіршилися. Бо той, хто хоче вчитися, буде це робити – неважливо, чи у класі, чи в своїй кімнаті.

– Дехто говорить, що діти повинні ходити до школи, спілкуватися з однолітками…
– Насправді, соціалізація відбувається не тільки в школі. Діти ходять в гуртки, займаються спортом, музикою. Якщо спитати в мого сина, то він скаже, що не хочуть повертатися до звичайної школи. Якщо він хоче разом пограти з друзями у Minecraft, телефонує, наприклад, однокласнику з іншого міста, і вони разом грають або дивляться мультик і обговорюють.

Взагалі, тим, хто говорить, що дітям потрібна соціалізація, пощастило, що у них фізично здорові діти й живуть в обласному центрі, де є вибір хороших шкіл. У нас навчаються деякі учні, які ніколи не були у школі через свій стан здоров’я. Тепер їхні батьки знають, що син або донька щодня матиме уроки з 09:00 до 13:20, постійний зворотній зв’язок з вчителем, і в класі будуть сім інших дітей з усієї України, а деякі навіть з інших країн. І тепер в життя їхньої дитини приходить соціалізація.

А ще станом на 2019 рік, коли світ ще й не знав про пандемію, в Україні на дистанційній формі навчалися 59 000 дітей. Це діти, які роблять спортивну, музичну, акторську кар’єру, діти-блогери. Вони не мають часу постійно бути у школі, вони вже визначилися зі своїми професіями. У нас є дівчинка, яка щодня займається музикою по 5-6 годин.

– Ідея відкрити онлайн-школу з’явилася на карантині?
– Ні, це ніяк не пов’язано з пандемією. Ідея була давно, це – потреба моєї сім’ї. Я в освітньому бізнесі 16 років – навчання у школах Північної Америки та Європи. Я розуміла, що навіть у найкращому випадку я не матиму у Франківську такої школи, як у США чи Канаді. До того ж, у мене дитина часто хворіла. Тому я створила таку школу віртуально. Обрала вчителів з усієї України, а є й такі, хто живе у Сербії, Новій Зеландії. Я не була обмежена локальним ресурсом. Це перша школа в Україні, яка веде онлайн-уроки, а не вчиться на дистанційних платформах.

Тому ми будемо і далі працювати після пандемії.

– Скільки класів є в он­лайн-школі?
– У нас навчаються учні 1-4 класів. Також ми набрали групу підготовки до школи. До речі, діти 5-6 років без проблем провчилися по півтори години тричі на тиждень.

На наступний рік запускаємо ще п’ятий клас. Старших – ні, тому що на ринку зараз є непогані пропозиції шкіл для таких учнів. Але п’ятикласники ще не вміють самі працювати з онлайн-платформою. Тут уже буде 12 дітей у класі, бо вік дозволяє.

– Як саме відбувається навчання?
– Це школа з онлайн-класами. Немає уроків у Zoom, не треба пильнувати й під’єднуватися за посиланнями на кожен урок. Учні заходять о 09:00 у свій клас. Закінчився урок – діти залишаються там же на перерву, спілкуються між собою, показують іграшки, братиків-сестричок, домашніх улюбленців. Потім на наступний урок приєднується інший вчитель.

Буває, працюємо у групах, організовуємо онлайн-квести, онлайн-вікторини. Навіть починаємо робити онлайн-театр. З часом будемо організувати.

Усі уроки зберігаються у відеозаписі протягом трьох тижнів. Батьки можуть подивитися, як дитина поводилася, який був матеріал. Також є онлайн-щоденники – не потрібно переписки у батьківських чатах. Там – усі домашні завдання, оцінки та обґрунтування, за що вони.

Наприкінці кожного року діти, як і в звичайній школі, отримують свідоцтва про досягнення (у 1-2 класі, бо тепер, за вимогами Міносвіти, у них дітям не виставляють оцінок) і табелі (у 3-4 класі).

– Як ви обирали вчителів?
– Спочатку ми думали, що буде легко – скільки ж хороших вчителів зараз без роботи?! А виявилося, що таких, які вміють працювати онлайн, робити якісні презентації, короткі відео, фотографії, доволі мало. Далі їх ставатиме більше, бо зараз це вже тренд.

Наші вчителі до обіду ведуть уроки, а після уроків готують презентації. На один урок це займає 30-40 хвилин. Але вчителі у школі цього ніколи не робитимуть – вони не вмотивовані зарплатою. У нас зарплата втричі вища, ніж у звичайній школі.

Як і в звичайній школі, кожен клас має свого вчителя, який веде українську мову, читання, «Я досліджую світ», математику. Також у школі є вчителі-предметники: англійської, фізкультури, інформатики, музики й образотворчого мистецтва. Звичайно ж, є завуч.

Ще окремо є курс китайської, він для всіх, не лише для учнів нашої школи. Його веде вчителька, яка п’ять років працювала в китайській школі, а сама навчалася в США. Ця група також розрахована на вісім людей, але поки є чотири дитини. Можна долучатися посеред процесу, бо кожен ієрогліф – це окрема тема.

– Скільки коштує навчання?
– 4500 грн на місяць. Онлайн-школа не може бути дешевою, як дистанційні школи. Бо там завдання зроблені один раз, вчителям доплачують лише за перевірку. А у нас вони щодня з’являються на роботу. До того ж, це люди, які цінують свій час. Навіть за проведену педраду в позаробочі години треба доплачувати.

Якби у нас було 30 дітей у класі, було б значно дешевше. Але тоді б у цій школі не було сенсу.

– Набір на новий навчальний рік уже триває?
– Так, класи вже наполовину сформовані. На деякі вже заброньовані місця: можна заплатити за перший місяць навчання, за умовою, що можна передумати і розір­вати договір до кінця червня. Тоді ця сума повністю повертається. Якщо договір розірвати пізніше – цей депозит не повертається.

– Які у вас прогнози щодо онлайн-освіти на найближчі роки?
– Якісна онлайн-освіта ставатиме популярнішою. Хоча б тому, що це економія часу, коштів, не пот­рібно додатково наймати репетиторів з окремих предметів чи для виконання домашнього завдання. Також це запорука свободи, безпечного домашнього середовища. Ще довго будуть скептики, але їх ставатиме менше.

Наші американські партнери одразу дали прогноз, що найближчі десь три роки ситуація з пандемією і карантином не покращиться. Тому той, хто хоче просто дочекатися кращих часів, – втратить кілька років життя, після яких світ дуже сильно зміниться.

The post Жодної “дистанції”. Франківчанка відкрила першу в Україні онлайн-школу first appeared on UA-IN.

Запис Жодної “дистанції”. Франківчанка відкрила першу в Україні онлайн-школу спершу з'явиться на UA-IN.