Про вчительку математики з Нововолинська Наталію Венгрин на початку осені заговорила вся Україна. Просто пояснюючи складні, на перший погляд, речі у коротких TikTok-відео, педагог підкорила серця учнів своєї школи. Вона незчулася, як стала вчителькою математики для десятків тисяч українських школярів. Сьогодні на неї у популярній соцмережі підписані 76 тисяч користувачів. Її відео набирають тисячі переглядів, а учні з усієї країни користуються короткими “шпаргалками” і закохуються в таку доступну математику.

Ми з пані Наталією записали цю розмову в середині вересня. Говорили телефоном про школу і школярів, математику і те, чому волинська вчителька витратила своє літо на ТікТоки для учнів. Моя співрозмовниця багато сміялася, і говорила про свою роботу з таким неймовірним захватом, що це не може не надихати. Пропонуємо дізнатися більше про найпопулярнішу волинську математикиню.

— Пані Наталіє, банальне питання, але чому ви обрали професію вчителя?

— Я вчителюю з 1994 року. Фактично, вже 27 років. Змалечку, і, напевно, за характером я людина, яка любить щось пояснювати. Не раз вже аналізувала, чого так виходить. Не тому, що я добре навчилася це робити, ні. Напевно, Бог дав мені такий дар – вміти зі складного робити просте, розкладати на простенькі шматочки і доносити до людей. Змалечку, коли ми гралися в школу, я завжди була вчителькою (усміхається – ред..). У школі вже мені легко давалися математика, фізика і хімія. Думаю, успадкувала від батьків талант математичного мислення, і тому обрала бути вчителем саме математики. З дітьми я завжди любила працювати.

– Ви все життя працювали у Нововолинському ліцеї №7, чи викладали й в інших школах?

— У цьому ліцеї працюю з першого дня. За сумісництвом працювала, в таборі працювала, але основне місце роботи ніколи не змінювала.

— Пам’ятаєте свій перший робочий день?

— В перший день було 1 вересня, традиційна лінійка і так далі. Але своїх перших діток, перші уроки, звичайно, пам’ятаю – таке не забувається. Коли прийшов з університету на роботу – розумієш, що навіть те, що знав до університету, не можеш розтлумачити простими словами дітям, тому що мислиш занадто науково. Доводиться розбиратися, як може думати дитина. Пам’ятаю свій урок геометрії, коли я для семикласників вдома, готуючись до уроку, розписала розв’язання задачі на три сторінки, і усвідомила, що учень так не зможе. Я шукала простий розв’язок і спосіб пояснити це все “на пальцях”. Не відразу це до мене прийшло, але все ж, працюючи з дітьми, починаєш розуміти, як вони мислять, де найчастіше помиляються.

Багато важить практика. Бо освіта освітою, а досвід – це велика штука.

— І все ж, з мого досвіду, багато педагогів, замість шукати самотужки шлях до учня, користуються чужими методичними рекомендаціями і так далі.

— Можливо, з іншими предметами це працює, але не з математикою. Математика – наука, яка вчить думати. І якщо ми будемо просто в порожнечу пускати свої думки, а воно не зачепиться за дитячу голову – так навчити нереально. Навіть ту дитину, яка хоче.

Важливо ще, мабуть, сказати, що навчити можна тільки ту дитину, яка хоче навчитися. Тому, хто не хоче вчитися, постав хоч п’ять професорів і сім методистів, дай підручник і дай засоби – нічого не вийде. Але навіть якщо бажання вчитися є, дитинка не завжди може з першого разу зрозуміти. Ми всі абсолютно різні. От хоча б на прикладі моєї сім’ї. Ми з чоловіком обидвоє математики. У нас двоє дітей, і коли вони ще були школярами, ми зрозуміли, наскільки різні типи мислення у сина і в доньки. Одне і те ж доводилося пояснювати дуже різними способами і ходами.

Кожна дитина мислить по-різному, і часто треба придивитися, як та дитина думає, щоб допомогти їй знайти дорогу до розв’язання. Але коли вже зрозумієш, як дитина думає, і коли дитина розуміє, що нормально думати не так, як всі – тоді можна мати гарний результат.

— Десь за таким принципом – пояснювати так, як думають діти – побудований ваш TikTok канал. Як він у вас з’явився?

— Ще до TikTok я почала записувати відеоуроки. Колись я спілкувалася з математиком В’ячеславом Ярмаком із Харкова. Він є автором різних посібників, і мені запропонував стати співавтором онлайн-школи. Це було три роки тому. Ми пробували розділити класи, і кожен на свій клас записував уроки. Я за те літо записала повний курс відеоуроків по темах для 8 класу. Але уроки були в мене досить великі – 15-18, і навіть 20 хвилин. Не скажу, що це погано, але далеко не всі діти давали раду сісти і вислухати, порозв’язувати – бракувало терпіння. І хоча відео дивилися, вони були не такими популярними.

Наступного року у мене вже були дев’ятикласники, і я записувала їм відео про те, що вони час від часу забували. От ми вчимо квадратні рівняння – і я записала відео, як розв’язувати квадратні рівняння. Теорема Вієта, властивості коефіцієнтів, цікаві методи… Вони кожного разу щось забувають, і на уроці доводиться знову пояснювати. А коли є відео, можна сказати: “Діти, он там Наталія Федорівна буде пояснювати і ввечері, і вранці, і три рази поспіль – й язик не заболить”. Таким чином вони завжди мали собі підказку у вигляді відеоуроку.

Я зрозуміла, що це працює, але от сісти і зробити цю роботу до кінця мені не вистачило часу і терпіння – я ж така сама, як і мої діти (посміхається – ред.). А тут сталася така ситуація, що я з березня цього року була на лікарняному, і учні, яких я вела, залишилися з іншим вчителем. Непоганим, у нас взагалі дуже гарний колектив. Але діти звикли до вчителя, до одного стилю викладання, навіть до інтонації. Вони просилися на додаткові, просили з ними позайматися. Я за станом здоров’я явно не могла вести якісь заняття.

В червні мої власні діти мені кажуть: “Мамо, спробуй TikTok, це такий новий канал з короткими відео, діти там сидять”. Перші відео я знімала ще навіть без штатива. Таку маленьку палку селфі поставила на столі, підпирала коробками, книжками, і з дошкою так записувала на телефон свої відео. Коли 4 червня закинула це відео в той TikTok чисто на пробу, пішли і коментарі відразу, і переглядів багато. Я подумала зняти і закинути ще щось з цієї теми, яку пропустила з дітками. І ті перші відео почали користуватися такою популярністю шаленою, що мої власні діти сказали: “Мамо, не зупиняйся”.

Спершу думала, що візьму пропущені теми з п’ятого класу, і почну теми з шостого. Але коли записувала відео, мені люди просили ще восьмий, дев’ятий. Мені не важко, а якщо це ще й цікаво комусь – то взагалі приносить велике моральне задоволення. Ти не просто робиш, бо так треба робити – ти робиш тому, що це комусь цікаво. Люди задоволені, щасливі, багато приємних відгуків.

Хоча, знаєте, є різні відгуки. В більшості людям подобається, але от хтось кричав мені ціле літо: “Скільки можна? Літо, канікули, яка математика? Нащо воно мені трапляється?!”. Різне буває.

— Пані Наталіє, а як ви перед камерою почуваєтеся? Це ж не зовсім те саме, що перед учнями виступати. Аудиторія набагато більша.

— Мені перед камерою важче навіть не тому, що аудиторія більша, а просто тому, що я говорю сама з собою. Я не бачу очі дітей, не знаю, розуміють вони мене чи не розуміють, не бачу, чи їм це “заходить”. Вже потім по коментарях тішуся, коли пишуть: “Я робила домашню, подивилася – і в мене все вийшло”, або “Я написала самостійну гарно, бо подивилася це відео”. У будь-якому випадку, кожному вчителю важливий зворотній зв’язок. Ми в порожнечу не можемо працювати. Тому найважче було спершу зрозуміти, що я це говорю не в порожнечу – що це комусь треба.

Коли я записувала ті відеоуроки у 2018-му, я їх передивлялася і мені не подобалося нічого. Але я нічого не переписувала, не монтувала. Як сказала – так сказала. Ми всі не ідеальні. Я і дітей постійно вчу тому, що не треба боятися зробити помилку. Страшно не проаналізувати, і зробити ту саму помилку десять разів поспіль.

Дуже некомфортно було спочатку, коли люди коментували. Я боялася прочитати в коментарях щось неприємне. Відео я записую для того, щоб дітям було легко зрозуміти математику, а не для того, щоб методично правильно будувати речення, наприклад. Бо були ж навіть зауваження про те, що я неправильно пишу двійку. Є вчителі-педанти, особливо коли мова йде про молодші класи. Для них важлива каліграфія, почерк. А мене почерк дуже не цікавить, тому що коли дитина старається виводити букву чи цифру, вона перестає думати. Мені треба, щоб дитина мислила.

Пам’ятаю, в перші рази чоловік дуже переживав, хоч би мене там ніде не образили, щоб не засмучувалася, бо ж хворію, і треба, щоб воно мені не нашкодило. Але я навчилася спокійно на все реагувати. Кожен має право на свою думку і свою правду. Я, головне, стараюся не зробити математичної помилки, а вже обмовитися чи некаліграфічно написати – це не проблема взагалі.

— А ви слідкуєте за своєю аудиторією? Хто ці люди, які вас дивляться?

— Я можу лише відслідкувати по коментарях, тому що по ніках важко щось зрозуміти. У коментарях вже видно: хтось дивився ці відео, щоб пояснити дітям і внукам, хтось і сам у школі вчиться, просить пояснити конкретні теми. Я ще маю сторінку “Математика з Наталією Венгрин” у фейсбуці, дублюю туди відеоуроки. Там багато колег-вчителів відгукувалися, дякували. Буває, ми навіть дискутуємо з того чи іншого питання. Мені це дуже приємно.

Я з тих людей, які критику сприймають нормально, коли вона конструктивна. Якщо справді є варіанти подати щось простіше, по-іншому – я ж не проти, мені це цікаво. От, наприклад, я показувала ділення десяткових дробів, і в тому числі ділення на 5. Хтось у коментарях написав, що можна ж набагато простіше, і цей коментар спонукав мене зняти окреме відео, як зручно ділити на 5. Бо справді є кращі методи і способи.

Інша справа – не обов’язково все завжди робити тільки одним способом. Дитина повинна мати вибір. Добре, якщо вона знає п’ять доріг до одного пункту, і вибирає з них найраціональнішу.

— Як ви обираєте теми? Є план, чи це залежить від запитів аудиторії?

— Спочатку я працювала за планом для своїх учнів, які закінчили п’ятий клас, і зараз почали навчання у шостому. Я планую їх навчання повністю супроводжувати коротенькими важливими відеоакцентами, щоб вони могли нагадати собі те, що забули. Всі інші класи я теж увагою не буду обділяти, і на запити аудиторії відповідаю, як можу. Чіткого плану у мене нема, але думаю над тим, щоб всі ці відео завантажити у YouTube і розкласти за класами. В TikTok дуже важко щось знайти. Воно все на купі, і неможливо його розкласти по папочках, щоб хоч якось структурувати. У YouTube є змога створити списки відтворення, і я спробую все там зібрати.

Маю ще великі надії і плани, що мені вистачить духу зробити курси з підготовки до ЗНО з математики. Але це робота глобальна і відповідальна.

— Ви витрачаєте на цю роботу справді багато часу, а результатами вашої праці користується безліч людей. Чи не шукали ви якісь джерела фінансування і способи монетизувати відео, щоб хоч якось компенсувати витрачені зусилля?

— Ні, ніколи над цим не задумувалася. Все ж починалося з того, що я робила відео собі в допомогу. І чесно, мені не шкода цим ділитися. Якщо завдяки моїм урокам хоч в однієї (а я сподіваюся, не в однієї) дитини прокинеться бажання вчитися і знати математику – то я буду неймовірно щаслива. Сьогодні математика в такому доволі сумному стані. Це образливо, бо математика – наука, яка направду відкриває можливості людини. Вона розвиває мозок, розвиває нейронні зв’язки, навчає мислити широко, підбирати раціональні шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми. Це все – тренування нашого мозку і нашого характеру. Мені видається, що така попуряризація математики дуже потрібна сьогодні. Це складна наука, але її можна вчити по трохи, і це може вивчити кожен.

Мені у приват шлють багато пропозицій щодо приватних уроків і репетиторства, але я, на жаль, не маю вільного часу через проблеми зі здоров’ям. Дякувати Богу, я з початку навчального року вийшла на роботу і маю змогу спілкуватися з дітками вживу. Поки моральне задоволення мені значно важливіше, ніж матеріальна вигода. Згодом, якщо вдасться організувати якісь курси, може, вони і будуть платними. Зараз хай воно все просто приносить людям користь.

— Про успіх того, що ви робите, говорить чисельність аудиторії. Зараз у TikTok на вас підписані 58 тисяч користувачів, і це здебільшого діти*. При тому, що ви пропонуєте їм навчальний контент, який зазвичай не потрапляє у тренди цієї соціальної мережі. Як реагує на ваші відео ця аудиторія?

— Я ціную будь-які відгуки. Не відповідаю зазвичай, бо часу відповісти всім точно не вистачить, але систематично перечитую все, що пишуть діти. Діти такі щирі і безпосередні! От недавно одна дівчинка написала: “Я нічого не розуміла, але подивилася цю жіночку – все зрозуміла і написала самостійну на 12” (сміється – ред..). Хтось думав, що не знає математику, а після відео виявилося, все так просто, що нема, чого вчити. Дуже багато діток із 5 класу слухають відео за шостий, і пишуть, що розуміють ці теми. Теж приємно, тому що дитина вже ідучи в шостий клас знатиме, що математика там не складна – треба тільки послухати і розібратися. Одна дитинка писала мені в коментарях: “Все, я вже можу на уроки не ходити, бо подивлюся ваші відео і все знаю”. Тут я вже відповіла: сказала, що треба ходити на уроки і уважно слухати вчителя, але якщо щось забудеться – можна зайти до мене в профіль і повторити.

В нас із дітьми стосунки довірливі. Тоді тільки діти відкриваються і починають хотіти вчитися. Але, щоб не вводити в оману – не всі, хто вчиться в мене, знають математику на відмінно. Звісно, що так бути не може. Знову ж, навчити можна тих, хто хоче вчитися. З дитиною, яка вчитися не хоче, ми просто можемо гарно дружити, але на знання математики це ніяким чином не вплине.

Кожен робить свій вибір. І дуже багато від того залежить, в якому середовищі дитина росте, чи в сім’ї цінується це навчання і освіта зокрема. Тому я кажу, що прекрасно було би, якби не тільки у фейсбуці і тік-тоці, а на рівні держави це показувалося і популяризувалося. Щоб знімалися передачі і документальні фільми, як колись було. І в рекламах перед фільмом у кінотеатрі пускали якісь такі науково-популярні речі, які би демонстрували користь і престиж освіти. Не лише математичної, але математично зокрема.

— Які у вас найближчі плани на відео?

— Спостерігаючи за TikTok, розумію, що дуже заходять відео розважального характеру, фокуси, цікавинки. В математиці їх теж багато. І хоч я записую в основному навчальні уроки без танців і сенсацій, поки в мене буде трохи часу, я пошукаю собі матеріал для таких трендових речей. Мені теж це цікаво – люблю пробувати все нове, експериментувати.

Так само і діти. Якщо дитині цікаво – її не треба просити вчитися. Тому дуже важливо зробити навчальний процес цікавим. Бо коли в дитини не виходило, вона не вірила в себе, їй ще сім разів наголосили, що вона не математик, а на TikTok просто подивилася, зробила і все вийшло – вона починає вірити в себе, їй стає цікавою математика. Мене радують ці маленькі ситуації успіху. Одна дитина теж мені писала: “Я зупиняю ваше відео, роблю сама, а потім звіряюся – і в мене виходить” – це ж так круто! Цей успіх дуже багато важить для дитини.

— А що про вашу роботу кажуть колеги?

— Я почала це робити влітку, коли не було уроків, спілкування з іншими вчителями. Але коли я зустрічалася з кимось, або принаймні мені писали відгуки – всі підтримують, тішаться. І немає такого, щоб хтось сказав, ніби я займаюся дурницями. У нашій школі колектив надзвичайно досвідчених вчителів, які мають гарні результати з різних предметів. Я намовляла їх свої предмети записувати – географію, історію. Це такі фахівці, з якими і спілкуватися цікаво, і вчитися в задоволення. І точно вони мають, що розказати. Але знаєте, ми, вчителі, дуже закомплексовані. Поза роботою не завжди є час на щось інше. Крім того, самі бачите, що робиться в суспільстві. Вчителів останнім часом принижують – показують, як ми кричимо, мовляв “вчитель образив”… Я далеко не найкращий математик, і є безліч вчителів, які так само гарно пояснюють. Просто не всі готові робити себе публічними. Ми боїмося, що нас почнуть оцінювати і цькувати.

Особисто я за характером така, що нікому нічого доводити не буду. Якщо людина хоче зі мною дружити – буде дружити. Якщо хоче мене образити – хай ображає, бо кожен ділиться тим, що має у надлишку.

Вчителів достойних набагато більше, ніж ми думаємо. Просто не всі готові бути сміливими і робити щось наперекір. В якомусь коментарі мені обурений тато писав: “Скільки можна? У нас діти і так сидять у тому TikTok, то їх ще туди і математикою заманювати?!”. А інша мама відповідає йому: “Якби моя дитина сиділа в TikTok і вчила уроки з цією вчителькою, то я би їй ще вночі бутерброди з чаєм носила” (сміється – ред..).

Кажуть,TikTok – така некорисна платформа, там стільки всього дурного є. Але я вам скажу, що будь-який інструмент можна використати на добро, а можна на зло. От ножем можна зробити бутерброд, а можна зарізати людину. Це жорстоко, так, але до чого тут ніж? Треба розвивати в дитини критичне мислення, щоб вона могла вирішити, що дивитися, а що краще оминати. В житті ж не заборониш усього. А критичне мислення найкраще розвиває математика.

— Наостанок, на вашу думку, які якості повинні бути притаманні сучасному педагогу?

— Найперше ми маємо бути професіоналами. Педагог має мати високий рівень професійної освіти. Але поруч із цим бути людиною гнучкою. Не можна вивчитися 30 років тому, і стверджувати, що я все знаю, і я крутий спеціаліст. Ні. Ми повинні вчитися постійно, все своє життя.

Також вчителі мають бути творчими, не працювати суто шаблонами. Ми повинні шукати шляхи і способи достукатися до дитини. Сьогодні для дитини не потрібен вчитель як джерело інформації. Ми ті, хто інформацію адаптує, вселяє віру в дитину, вчить інформацію шукати, застосовувати. Я знаю далеко не все з математики, що може нагуглити сучасна дитина. Але як цим скористатися, як це знайти – тут я можу підказати.

Ми провідники сьогодні. Ось хто такі вчителі.

The post «Якщо дитині цікаво – її не треба просити вчитися», – волинська TikTok-вчителька Наталія Венгрин (інтерв’ю) first appeared on UA-IN.

Запис «Якщо дитині цікаво – її не треба просити вчитися», – волинська TikTok-вчителька Наталія Венгрин (інтерв’ю) спершу з'явиться на UA-IN.