Для молодих батьків світ перевернувся і вони почали відчайдушно боротися за сина, але надію вбило ще перше обстеження, яке пророкувало наближення смерті головного мозку хлопчика.

“Не було провісників, падінь, ударів головою чи будь-якої іншої причини. На жаль, таке буває, вже нема кого звинувачувати, випадок на мільйон, і він стався саме з моїм сином”, – зауважила вбита горем мати.

Йдеться про внутрішньомозковий крововилив у головний мозок – з усіма наслідками. СКТ (спіральну комп’ютерну томографію) було проведено найближчої години, пише “ТСН”

“Коли мені оголосили результати, мій шок і жах я не забуду ніколи. Я все зрозуміла… як лікар, але не могла прийняти… як мати. Саме як мати я почала боротися за життя свого єдиного сина, шукати шляхи порятунку, транспортування, вірила та хапалася за всі примарні шанси. За кілька днів моя свідомість почала приймати реальність. А ця сама реальність за роки роботи в реанімації мені дуже близька і зрозуміла. Є неминучість, я знаю, який виглад вона має. Смерть мозку. Це лише справа часу. Що відбувається далі з тілом, точно бачила не раз”, – пояснила Катерина

Але існує альтернатива – зовсім не популярна, не освітлена в нашій країні, для більшості за межею розуміння та сприйняття. Йдеться про трансплантацію, донорство. Звісно, жінка знала, що ці операції проводяться в Україні, але щодо дітей-донорів була не в курсі.

“Мого сина вже не врятувати, я це нарешті усвідомила. І розуміла, що є шанс урятувати когось іншого”, – зазначила Катерина.

Популяризація донорства в Україні, на жаль, дуже слабка. Юрчик майже одразу опинився у глибокій комі, “без перспектив на життя” з медичної точки зору. Жінка вирішила, що тепер треба відключити почуття. За логікою, має бути база, куди вносяться такі люди, а далі б пішли етапи роботи координаторів у трансплантології. Адже родичі пацієнта – це здебільшого прості люди, яким треба доступно і зрозуміло пояснити результати подій.

“У нашому випадку я сама була ініціатором, попросила допомоги колег у пошуках варіантів, куди можна звернутися. Збоку виглядає божевіллям і дикістю. Але так склалося, що я не лише мати, а ще й лікар. І моє розуміння того, що відбувається, набагато ширше, ніж у людей, далеких від медицини”, – визнає жінка.

Організаційні моменти та транспортування вирішувалися Рівненською обласною дитячою лікарнею та Інститутом серця в Києві. Батьки подякували кожному, хто брав участь у цих подіях.

“І так ми в Києві, в Інституті серця України. Мій маленький герой витримав дорогу”, – захопилася мужністю Юри мама.

Встановлення діагнозу “смерть мозку” – це не так швидко і просто, як здається. Тільки після великих обстежень, констатації та вирішення всіх юридичних аспектів дозволено роботу трансплантологів. Попри біль і горе, мати хлопчика розповіла, як усе це відбувалося.

“Нашого синочка проводжав до операційної весь персонал. Крізь свої я бачила їхні сльози”, – пригадала медикиня.

Катерина емоційно підкреслила, що вони – Люди та Лікарі з великої літери. Потужна команда фахівців справді робить великі справи.

“Я чекала до глибокої ночі на результат операції. Коли мені сказали, що серце б’ється в іншій дитині, я вперше щиро посміхнулася. Серце мого сина б’ється!” – сказала мама.

Пізніше вона дізналася про врятованих хлопчиків із клініки “Охматдит”. Катерина щиро радіє, що у цих дітей буде шанс на здорове життя.

“Зранку я побачила Соломію, слухала її серце. Морально я до цього була готова. А ось коли вона одразу прокинулася і покликала маму, я розгубилася. Ось і є та грань “смерть дає життя”. Мені полегшало”, – зрозуміла мати Юри.

Безумовно, наголошує мама Юри, ця втрата є непоправною. Тоді, в понеділок увечері, 3 липня, її світ зруйнувався і вже ніколи не стане колишнім. Але вона вірить і сподівається, що 9 липня відродився світ у трьох діток.

“А тепер щодо мого “я”, яке постійно звучить у всій цій історії. Ось це “я” складається з двох половинок: Каті та Михайла, і тільки так! Ми давно стали одним цілим. Мій чоловік – це мій захист, стіна та підтримка. Ні разу він не засумнівався в моїх намірах і рішеннях, повністю довіряв моїм медичним знанням та досвіду. І кожна наша дія була разом обдумана та узгоджена. Його сила духу – це моя опора. Він неймовірний чоловік, коханий чоловік і тато. Без його підтримки не було б цих подій, у мене просто не вистачило б сил”, – запевнила жінка.

Катерина подякувала всім рідним і близьким за підтримку. Вона побажала усім миру й добра. Жінка переконана: лише ми самі зробимо цей світ кращим!

The post Мама 4-річного хлопчика, що став посмертним донором, розповіла, що трапилося з сином і як наважилася дати згоду на донорство first appeared on UA-IN.

Запис Мама 4-річного хлопчика, що став посмертним донором, розповіла, що трапилося з сином і як наважилася дати згоду на донорство спершу з'явиться на UA-IN.

У Львівській лікарні швидкої медичної допомоги вперше в Україні пересадили серце дитині – 13-річному Максимові Давидюку із села Зарудчі Любешівської громади. Донором для нього став 54-річний чоловік, який помер від інсульту.

Як розповіла мама Максима Тетяна, майже два місяці вона безпорадно спостерігала, як день за днем згасає її єдиний син. І нічого не могла вдіяти.

“22 липня у Максима стався інсульт. Ми були приголомшені! Адже до цього він був абсолютно здоровим! Бігав, грав у футбол, плавав. У свої 13 років він вже має 182 сантиметри зросту. Ніколи ні на що не скаржився. Вже у Волинській обласній дитячій лікарні його обстежили і сказали, що має проблеми із серцем. Діагноз – кардіоміопатія”, – розповіла жінка.

Хвороба прогресувала. На початку серпня Максима виписали додому. Ще поїхали на обстеження до Києва, чекали на результати. Та хлопцеві ставало дедалі гірше. Хлопця поклали у реанімацію обласної дитячої лікарні у Луцьку.

“Я щодня туди приходила з надією, що синові стало легше, але потроху вона згасала. Лікарі сказали, що Максиму допоможе тільки пересадка серця. І тоді я подзвонила головному лікарю Львівської лікарні швидкої допомоги Олегу Самчуку. Він вислухав, попросив вислати обстеження і погодився нас прийняти. Синові ми не сказали, що йому треба нове серце. Навіть коли їхав в операційну, не знав про пересадку. Думав, що це звичайна операція”, – додала вона.

Майже два тижні Максим перебував у реанімації Львівської лікарні. Кожного дня Тетяна приходила туди і запитувала, чи є донорське серце. Жінка розуміла, що люди чекають роками, але її син стільки часу не мав.

Дзвінок, на який так чекала родина Давидюків, продзвенів несподівано увечері 20 вересня.

“Що я відчула у ту мить? Страх. Я ще не бачила людей з пересадженим серцем, не знала, що робити. Як не зробити пересадку, дитина помре. Операція – це також великий ризик. І ми на нього пішли. Тому що іншого виходу не було. Це справжнє диво, що у Максимка з донором повна сумісність. Такий випадок – один на мільйон”, – додала Тетяна.

“З грудей нашого сина вийняли серце, як у сімдесятирічного діда. Воно вже все було у тромбах. Ще б кілька днів – і ми могли назавжди втратити нашого Максимка. Навіть уявити це страшно!” – каже Тетяна.

Як розповідає мама хлопця, причиною цьому могла бути генетика або ж перенесене важке інфекційне захворювання. Двоє троюрідних братів Максима померли від хвороби серця.

Давидюки поки не знають ні імені чоловіка, ні звідки він, та дуже сподіваються, що колись все ж зустрінуться з його рідними, щоб подякувати особисто.

Раніше стало відомо, що Сергій з міста Сарни став став першим реципієнтом у Рівненській області, кому успішно пересадили серце. Чоловік вже дев’ять місяців живе з новим органом.

The post “Воно все було у тромбах”: із грудей 13-річного волинянина вийняли серце 70-річного діда first appeared on UA-IN.

Запис “Воно все було у тромбах”: із грудей 13-річного волинянина вийняли серце 70-річного діда спершу з'явиться на UA-IN.

Про це повідомив головний лікар Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова Олег Самчук.

В Україні за останні 15 років провели лише дві аналогічні операції в Ковельській районній лікарні Волинської області.

«Ми це зробили! У Львові впродовж останньої доби трансплантовано серце і дві нирки! Остання операція скінчилася буквально кілька годин тому… Особлива подяка — рідним загиблого чоловіка. Ваше непросте рішення стало порятунком для одразу трьох людей» — зазначив Самчук.

За його словами, донором, органи якого використали для трансплантації, став 58-річний львів’янин, який впав з висоти й отримав несумісні з життям травми.

Після марних спроб врятувати пацієнта лікарі констатували у чоловіка смерть мозку, що є прямим показом до трансплантації, а його мама і сестра дали згоду на забір органів, аби ті подарували можливість жити іншим людям.

«Нове» серце отримав 57-річний житель Коростеня, якого п’ять років тому вразив інфаркт. Його серце втратило пружність і вже не могло качати кров. Іншого виходу, окрім пересадження, чоловік не мав. Операцію львівські хірурги провели спільно з командою Інституту серця на чолі з Борисом Тодуровим.

Нирки отримали двоє чоловіків — один зі Львова, другий із Тернопільщини. Операції розпочалися після опівночі й тривали до восьмої ранку.

«Операції з пересадження в Україні — це шанс на життя для сотень і тисяч людей. І ми хочемо дати цей шанс. Ми хочемо, аби українці більше не їхали за кордон, а оперувалися у себе вдома, щоб кожен, хто потребує органу, його отримав. І ми будемо докладати максимум зусиль, аби наблизити цей час», — додав Самчук.

The post Львівські хірурги вперше провели операцію з пересадки серця first appeared on UA-IN.

Запис Львівські хірурги вперше провели операцію з пересадки серця спершу з'явиться на UA-IN.