Українці зможуть безкоштовно зробити протезування зубів
Міністерстві охорони здоров’я спільно з Національною службою здоров’я запускає пілотний проєкт «Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України». Це додаткова до Програми медичних гарантій ініціатива, на яку у бюджеті 2024 передбачено 750 млн грн. Про це пише видання sud.

Як пояснюють у МОЗ, скористатися програмою безоплатного зубопротезування пацієнт може один раз протягом року. Гранична вартість наданих медичних послуг, згідно з постановою Уряду, не може перевищувати 14 984 гривні.

Послугу безоплатно зможуть отримати:

учасники бойових дій;
особи з інвалідністю внаслідок війни;
військовослужбовці.
У МОЗ додають, що наразі такі послуги надаються в 45 медзакладах України, які законтрактовані НСЗУ, але укладання та підписання договорів триває, тож перелік медзакладів розширюватиметься.

Щоб отримати послугу, необхідно звернутися до медичного закладу, який входить до списку законтрактованих учасників пілотного проєкту. Попередньо потрібно отримати направлення від лікаря-стоматолога, підготувати пакет копій документів з пред’явленням оригіналів та написати заяву.

З детальним переліком документів, послуг та законтрактованими медичними закладами можна ознайомитися на сайті НСЗУ за посиланням: тут.

The post Українцям безкоштовно вставлятимуть зуби: на яких умовах first appeared on UA-IN.

Запис Українцям безкоштовно вставлятимуть зуби: на яких умовах спершу з'явиться на UA-IN.

Про це на Facebook-сторінці написав староста села Боднарів Олег Дрогомирецький, інформують “Вікна”.

“Шановна громадо, Андрій Бойчук наш односельчанин, який мужньо захищав Україну з 2014 року, але на жаль, втратив ногу, у нього попереду довга реабілітація та протезування, тож потрібна наша допомога для найшвидшого одужання Героя”, — йдеться в повідомленні.

Директорка Боднарівського ліцею Ольга Попадинець у соцмережі також розмістила прохання про допомогу та розповіла про військового Андрія Бойчука.

“Будиночок, що на вулиці Бандери, дзвенів сміхом, тулив ласкою чотирьох синів, зігріваючи їх материнською любов’ю та батьківською турботою. У квартирі завжди було гамірно. Подвір’я, дбайливо облаштоване господарями, теж збирало чимало однолітків. 1996 — 1997 навчального року, далекого мирного червня, Андрій — найстарший із синів Михайла Бойчука — успішно, з оцінками “добре” та “відмінно” закінчив нашу школу. Сорок чотири випускники розлетілися світами. Андрій із другом Василем, однокласником, який, до речі, сьогодні, у час грізний, клопочеться про наших військових як волонтер “Дружньої Руки Допомоги”, подалися до Івано-Франківського фахового коледжу ЛНУП. Здобувши освіту, здібний юнак продовжив навчання в Київському інституті внутрішніх справ, по закінченні якого деякий час працював в Калуському відділі державної виконавчої служби. Юрист за дипломом поєднував своє життя зі спортом. Карате як своєрідне бойове мистецтво самозахисту стало його хобі. Він, завзято тренуючись, ніби готував до тривожних днів сьогодення не тільки себе, а й дітей. Для охочих організовував гуртки зі східного єдиноборства. Почувався немовби на сьомому небі, адже малеча як з Боднарова, так і сусіднього села Бринь, де жила бабуся Андрія, спішила на заняття з улюбленим учителем, товпилася, із зацікавленням збиралася, і яблуку ніде впасти було.

Що мотивувало Андрія, коли він уклав контракт, став військовослужбовцем ще задовго до АТО? Питання для роздумів…

Десять років життя позаду. Час величі та героїзму…

Третій день грудня 2023 увірвався нестерпно — болючою звісткою до наших односельців (минулого року, на початку грудня, поранено у боях за Авдіївку Василя Грицюка, що нині вже з небес боронить землю батьків, а двоюрідний брат Андрія — Роман Бабінчук теж втратив ногу через важке поранення у бою за Батьківщину).

Нині захисник України знаходиться на лікуванні в Івано-Франківську. Це вже п’ята локація після кількаденної трагедії. Нашвидкуруч витирає матуся сльози гіркої радости, бо живий син. Віримо, що не зачерствіла нічия душа до людського горя. Складаючи молитву Всевишньому, й ми, краяни, благаємо допомогти коштами нашому Андрієві у дорозі до видужання”, — написала Ольга Попадинець.

Реквізити для допомоги військовому (картки брата Бойчук Б.М.):

4441111152286823 — моно;
5168752085504150 — приват.

The post Військовий з Боднарова Андрій Бойчук втратив ногу та потребує допомоги first appeared on UA-IN.

Запис Військовий з Боднарова Андрій Бойчук втратив ногу та потребує допомоги спершу з'явиться на UA-IN.

У клініці Сан-Дієго їм поставлять протези і проведуть повний курс реабілітації. Під опіку родину взяв відомий американський протезист, а лікування і реабілітація Наталі та Яни в Америці стала можливою завдяки зусиллям МОЗу та Офісу першої леді України, медиків і дипломатів одразу кількох країн, йдеться в ТСН.

Їх довго не випускають з обіймів сусіди по палатах, бо за майже два місяці у львівській лікарні раніше незнайомі, скалічені війною стали рідними. Наталя і її нові друзі прощаються на рік. Наталя з Яною вирушають на протезування до США.

Родина Степаненків потрапила до Львова після ракетного обстрілу Краматорського вокзалу. Наталя з двійнятами Яною і Ярославом та бабусею тікали з від обстрілів. Проте російській ракети їх таки наздогнали. У ту мить бабуся, Наталя і Яна стояли на пероні у черзі за чаєм. «Почало свистіти, звуки такі були ніби летить шось, а потім мені заклало ліве вухо і різко в очах потемніло, коли я відкрила очі, у мене різко почали пекти ноги… Було дуже боляче, коли я подивилася на ноги, я розплакалася», – пригадує Яна.

«Я впала, потім відкрила очі, довкола люди лежать. Я голову повернула, баба Таня лежить, а на ній так хрест Янка, я на ноги глянула, а там нема кросівок. Вона пробувала повзти, кричить: «Мама, я вмираю», – пригадує страшні події жінка.

Бабуся Таня загинула на місці. Ярослава врятувало те, що на момент атаки він був в приміщенні вокзалу.

Спершу Наталю і Яну лікували у Дніпрі, згодом перевезли до Львова. Коли рани загоїлися постало питання протезів. «Приблизно два місяці тому зателефонував мій хороший друг – лікар Пітер Харш. Він неперевершений протезист, допомагав ставати на ноги грузинським військових. Пітер мене запитав, чим він може допомогти нашим братам і сестрам з Україні. Я одразу запитав у колеги з українського посольства в США, чи є військові, яким потрібне протезування. Там мені розповіли, що є двоє цивільних – Наталя і Яна, яким дуже треба якісні протези і тривала реабілітація», – розповідає старший радник посольства Грузії в США Паата Патіашвілі.

«З Наталею ситуація простіша, ми поставимо протез, кілька тижнів звикання, воно зможе ходити і цей протез буде на все життя. А от з Яною складніше, вона росте і змінювати протез їй доведеться щороку. Доведеться пройти тривалий курс реабілітації, посилено працювати, щоб зміцнювати м’язи. Але я вам гарантую, вона буде ходити, буде бігати, плавати, робити все, що роблять всі діти. Наталя і Яна дуже сильні і позитивні», – каже американський протезист Пітер Харш.

І ось Наталя з донькою на шляху до клініки у Сан-Дієго, перша зупинка у Варшаві в українському посольстві. Родині Степаненко влаштовують екскурсію містом, показують центр Варшави, Яна на візку без постороньої допомоги. «Почали пересуватись і уже добре, я на одну ногу можу ставати, можу пересісти, прилягти. Янка теж почала і перелаштуватися сама на ліжко і в туалет сама», – розповідає Наталія.

Про Америку Яна майже нічого не знає, але сподівається там підучити англійську і здійснити свою найзаповітнішу мрію.«Я хочу стати на ноги і піти плавати в океан і все», – каже дівчинка. «Мені найголовніше, щоб Яна почала ходить, а там…. Емоції зашкалюють, переповнюють, але все буде добре. Будемо ставати на ноги, будемо ходити, будемо вчитися знову ходить»», – додає мама дівчинки.

У планах львівських медиків, тим часом, створити в місті національний центр реабілітації України. Там мають надавати комплексну допомогу – лікувати, протезувати, фізично і психологічно реабілітувати. «Це буде хірургія, зокрема, реконструктивної хірургію, пластична хірургія, якої дуже потребують зараз наші пацієнти. Там буде ортопедія, там буде протезування, ми будемо друкувати 3D кістки, ми можемо виготовляти протези в Україні, українцям», – зазначає директорка з розвитку першого медичного об’єднання Львова Ірина Заславець.

На створення національного центру реабілітації треба 77 мільйонів євро і щонайменше два роки. До того перші протезування і трансплантації кісток уже скоро почнуть робити на базі лікарень першого мешобєднання Львова.

The post Історія мами і доньки, які втратили ноги підчас обстріли вокзалу Краматорська, отримала позитивне продовження first appeared on UA-IN.

Запис Історія мами і доньки, які втратили ноги підчас обстріли вокзалу Краматорська, отримала позитивне продовження спершу з'явиться на UA-IN.