А потрібні вони комусь наші жертви? На цю тему є повчальна притча. Прочитайте, дуже життєво. Про те, як ми самі створюємо собі проблеми. Джерело

– Тут займають чергу на жертвоприношення?
– Тут, тут! За мною будете. Я 852, ви – 853. – Ой, мамочки… Це коли ж черга дійде?
– Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім’я чого жертву приносите?
– Я – в ім’я любові. А ви?

– А я – в ім’я дітей. Діти – це моє все!
– А ви що в якості жертви принесли?

– Своє особисте життя. Аби діти були здорові і щасливі. Все, все віддаю їм. Заміж кликав хороший чоловік – не пішла. Як я їм вітчима в будинок приведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянькою в дитячий сад, щоб під наглядом, доглянуті, нагодовані. Все, все дітям! Собі – нічого.

– Ой, я вас так розумію. А я хочу пожертвувати відносинами… Розумієте, у мене з чоловіком давно вже нічого не залишилося… У нього вже інша жінка. У мене начебто теж чоловік з’явився, але… От якби чоловік перший пішов! Але він до неї не йде! Плаче… Каже, що звик до мене… А мені його шкода! Плаче ж! Так і живемо…

Відчиняються двері, лунає голос: «№ 852, проходьте!».
– Ой, я пішла. Я так хвилююсь!!! А що як жертву не приймуть?

№ 853 стискається у грудочку і чекає виклику. Час тягнеться повільно, але ось з кабінету виходить № 852.

– Що? Ну що? Що вам сказали? Прийняли жертву?

– Ні… Тут, виявляється, випробувальний термін. Відправили ще подумати.

– А як? А чому? Чому не відразу?

– Ох, люба, вони мене запитують: «А ви добре подумали? Це ж назавжди!». А я їм: «Нічого! Діти подорослішають, оцінять, чим мама для них пожертвувала». А вони мені: «Присядьте і дивіться на екран». А там таке кіно дивне! Про мене. Неначе діти вже виросли. Дочка заміж вийшла за тридев’ять земель, а син дзвонить раз на місяць, як з-під палки, невістка крізь зуби розмовляє… Я йому: «Ти що ж, синку, так зі мною, за що?». А він мені: «Не лізь, мама, в наше життя, заради бога. Тобі що, зайнятися нічим?». А чим мені зайнятися, я ж, крім дітей, нічим і не займалася. Це що ж, не оцінили дітки мою жеpтву? Даремно, чи що, я намагалася?

З дверей кабінету доноситься: «Наступний! № 853!».

– Ой, тепер я… Господи, ви мене зовсім з колії вuбuли… Це що ж???

– Проходьте, сідайте. Що принесли в жертву?

– Відносини…

– Зрозуміло… Ну, показуйте.

– Ось… Дивіться, вони, загалом, невеликі, але дуже симпатичні. І свіженькі, нерозношені, ми всього півроку тому познайомилися.
– Заради чого ви ними жеpтвуєте?
– Заради збереження сім’ї…
– Чиєї, вашої? А що, є необхідність зберігати?

– Ну, так! У чоловіка коханка, давно вже, він до неї бігає, бреше весь час, прямо сил ніяких немає.

– А ви що?

– Ну що я? З’явилась в моєму житті інша людина, з одного боку відносини у нас.

– Так ви ці нові відносини – в жеpтву?

– Так… Щоб сім’ю зберегти.

– Чию? Ви ж самі кажете, у чоловіка – інша жінка. У вас – інший чоловік. Де ж тут родина?

– Ну і що? За паспортом-то ми – все ще одружені! Значить, сім’я.

– Тобто вас все влаштовує?

– Ні! Ні! Ну як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю!

– Але проміняти на нові відносини ні за що не погодитеся, так?
– Ну, не такі вже вони глибокі, так, проведення часу… Загалом, мені не шкода!
– Ну, якщо вам не шкода, тоді нам – тим більше. Давайте вашу жертву.

– А мені говорили, у вас тут кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте?
– Кіно тут різне буває. Кому про майбутнє, кому про минуле… Ми вам про сьогоднішнє покажемо. Включаємо, дивіться.
– Ой! Це ж я! Боже мій, я що, ось так виглядаю??? Брехня! Я за собою доглядаю.
– Ну, це ваша душа таким чином на зовнішності проєктуватися.

– Що, ось так? Плечі вниз, губи в лінію, очі тьмяні, волосся повисло…
– Так завжди виглядають люди, якщо душа плаче…
– А це що за хлопчик? Славненький який… Дивіться, як він до мене притискається!
– Не впізнали, так? Це ваш чоловік.

– Чоловік? Що за нісенітниця! Він доросла людина!
– А в душі – дитина. І притискається, як до матусі…
– Так він і в житті так! Тулиться. Тягнеться!
– Значить, не ви до нього, а він до вас?

– Ну, я з дитинства засвоїла – жінка повинна бути сильнішою, мудрішою, рішучішою. Вона повинна і сім’єю керувати, і чоловіка направляти!
– Ну так воно і є. Сильна, мудра рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І посварить, і пошкодує, і приголубить, і простить. А що ви хотіли?

– Дуже цікаво! Але ж я йому не матуся, я йому дружина! А там, на екрані… Він такий винуватий, і до коханки своєї ось-ось знову побіжить, а я його все одно люблю!

– Звичайно, зрозуміло, так воно і трапляється: хлопчик пограє в пісочниці, і повернеться додому. До рідної матусі. Поплаче в фартух… Гаразд, кінець фільму. Давайте завершувати нашу зустріч. Будете любов в жеpтву приносити? Не передумали?

– А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали?
– А його у вас немає. При такому сьогоденні – втече ваш «малюк», не до іншої жінки, так заxворіє. Або зовсім – в нікуди. Загалом, знайде спосіб вирватися з-під маминої спідниці. Йому ж теж рости хочеться…

– Але що ж мені робити??? Заради чого я тоді себе буду в жеpтву приносити???
– А вам видніше. Може, вам бути матусею шалено подобається! Більше, ніж дружиною.

– Ні! Мені подобається бути коханою жінкою!
– Ну, матусі теж бувають улюбленими жінками, навіть часто. Так що? Чи готові принести жеpтву? Заради збереження того, що маєте, і щоб чоловік так і залишався хлопчиком?

– Ні… Не готова. Мені треба подумати.
– Звичайно звичайно. Ми даємо час на роздуми.
– А поради ви даєте?
– Охоче ​​і з задоволенням.

– Скажіть, а що потрібно зробити, щоб мій чоловік… ну, виріс, чи що?
– Напевно, перестати бути матусею. Повернутися обличчям до себе і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадковою, бажаною. Такій квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати у неї на грудях.

– Так? Ви думаєте, допоможе?
– Зазвичай допомагає. Ну, це в тому випадку, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що – ви приходьте! Відносини у вас чудові просто, ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей в світі про такі відносини мріють? Так що, якщо надумаєте пожеpтвувати на користь нужденних – ласкаво просимо!

– Я подумаю…

№ 853 розгублено виходить з кабінету, судорожно притискаючи до гpудей відносини.

№ 854, завмираючи від хвилювання, заходить до кабінету.
– Готова пожеpтвувати своїми інтересами заради того, щоб матуся не засмучувалася.

Двері закриваються… По коридору походжають люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар’єру, таланти, можливості – все те, що вони готові самовіддано принести в жеpтву…

The post “Люди і щастя”. Цю притчу варто прочитати усім, хто звик жеpтвувати собою заради інших. Можливо, ви захочете змінити своє життя назавжди first appeared on UA-IN.

Запис “Люди і щастя”. Цю притчу варто прочитати усім, хто звик жеpтвувати собою заради інших. Можливо, ви захочете змінити своє життя назавжди спершу з'явиться на UA-IN.

– Подаю на розлучення. Набридло! Права матір – дружина в мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?

– Прости мене, сину, – сказав у відповідь батько.

– За що?

– За те, що я не завжди був добрий із твоєю матір’ю. Це моя провина, що в тобі є темний куточок із думкою про розлучення…

– Що, не розлучатися?

– Ні, не розлучайся… Навіть не думай ніколи про це.

– Терпіти до кінця днів?

– Не треба терпіти … Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам – зміниться все навколо.

– Як змінитися?

– Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона – Його дар для тебе. Твоя радість … Твоя помічниця … Мати твоїх дітей … Крихка посудина, яку Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, зберігав … Все інше – дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє – навчиться. Ти й сам не все вмієш, що повинен робити …

Якщо щось не встигає – покрий цю її слабкість своєю силою і любов’ю… Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі… Ваш шлях – тільки ваш. Ваша любов – тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, – ВОРОГ твого дому. Навіть якщо це твоя мати… Твій брат… Або твій найкращий друг… Не суди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім’ї не дозволиш…

– Вас із мамою теж хотіли розлучити?

– Ми й без «помічників» іноді сильно сварилися. Дурними були, гордими… У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся одне одному… Жалійте і потішайте одне одного… Любов, якщо ти не знаєш, вона ж зростає. Всю її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли ту ж саму свою дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів…

The post “Дружина – то дар Божий чоловікові” – мудра порада батька синові, яка глибоко западає у серце! first appeared on UA-IN.

Запис “Дружина – то дар Божий чоловікові” – мудра порада батька синові, яка глибоко западає у серце! спершу з'явиться на UA-IN.

Старий попросив чоловіка показати світлину, де зображена дружина, коли була молодою. Чоловік показав дуже гарне фото, де красується молодиця. Мудрець був здивований, що чоловік зміг знайти когось, хто гарніший за його дружину.

Чоловік сказав, що гарною вона була дуже давно, а зараз вона стала іншою.

Старець спитав – чи хотів би чоловік повернути їй красу та залишитися з дружиною?

Чоловік без сумнівів сказав так!

Мудрець сказав, що може допомогти чоловікові, але за це потрібно дуже дорого заплатити. Старий спитав скільки дітей у нього. Той відповів – двоє. Так ось, твоя жінка віддала свою красу своїм дітям, тому скоріше відведи мене до дітей, я їх вб’ю, а твоя дружина знову стане красунею.

Чоловік перелякався та сказав, що ні, цього робити не треба.

А чого ж ти бажаєш? – питає старець. Дітей я не можу вбити, я витратив на них все своє життя. Бачиш, ти теж віддав частинку себе дітям, тому зараз ти не виглядаєш так молодо. Чоловік тоді все зрозумів, що проживши, вони разом вклали все своє життя у дітей та що красу більше не повернути. Але це не все, я не можу бути з нею, бо вона стала іншою. Коли ми почали жити вона була доброю та турбувалась про мене, а зараз дуже дратівлива й постійно свариться.

Тоді старець спитав, чи є у чоловіка дзеркало? Той відповів – ні.

Ось подивись, твоя законна дружина це твоє дзеркало. Як ти до неї ставишся, так вона відповідає тобі. Придивись за своїм ставленням до неї.

Чоловік почав мовчки замислюватись. Й тоді зрозумів, що мудрець має рацію.

Чоловіки повинні з любов’ю ставитися до своїх жінок, так само, як й до самих себе. Той хто кохає свою дружину, той любить й себе.

The post Повчальна притча «Той хто кохає свою дружину, той любить й себе». Ви багато зрозумієте first appeared on UA-IN.

Запис Повчальна притча «Той хто кохає свою дружину, той любить й себе». Ви багато зрозумієте спершу з'явиться на UA-IN.