Про привабливий і настрашливий світ сексуальних фантазій розповідає Тетяна Селезньова – психологиня, гештальт-терапевтка, плейбек-практикиня.

Сексуальні фантазії часом лякають людей потужністю переживань. Вони можуть бути девіантними, у них можуть міститися елементи насильства. Фантазії наших партнерів можуть породжувати ревнощі, якщо у них присутні інші люди, та конфлікти, якщо ми не готові брати участь у їх реалізації. А все тому, що люди схильні плутати уявні події з реальними. У той самий час дослідники у сфері сексуальної поведінки відповідально заявляють, що найчастіше сексуальні злочини скоюються людьми, позбавленими уяви, а про секс з участю третіх осіб фантазують навіть переконані моногами.

Про що і як фантазують люди
Перші сексуальні фантазії виникають у підлітковому віці, у середньому у 11-12 років. Молоді люди у віці 24-35 років мають більш різноманітні фантазії, ніж люди старшого віку. Крім того, чоловічі фантазії різноманітніші, ніж жіночі.

Згідно з дослідженнями, що проводилися з різною періодичністю від 1953 року, жінки загалом рідше фантазують як під час мастурбації, так і поза сексуальними діями. А під час статевого акту і чоловіки, і жінки фантазують однаково.

Як правило, у більш нонконформістських, творчих, самостійних, агресивних та імпульсивних жінок сексуальні фантазії частіші та різноманітніші, ніж у традиційно більш фемінних. Водночас у жінок сексуальні фантазії відрізняються за змістом від чоловічих. У них більше романтизму.

2018 року американський дослідник у сфері сексу Джастін Леміллер виділив сім основних сексуальних фантазій на основі масштабного онлайн-опитування. Три найпоширеніші — секс із безліччю партнерів, владний або грубий секс, а також секс, пов’язаний із новизною та різноманітністю. Менш поширені: табуйований та заборонений секс (вуаєризм, фетишизм, ексгібіціонізм), немоногамний секс (фантазії про іншого партнера), пристрасть та романтика (секс із почуттями), “еротична гнучкість” (зокрема, гомоеротика та відмова від гендерних ролей).

Леміллер також зазначив, що у більшості чоловіків у фантазіях є емоційний складник. Жіночі фантазії несподівано виявилися сміливішими, ніж передбачалося, і включали зв’язування та садомазохізм (як у підвладній, так і в домінантній ролях) і груповий секс (але не так багато, як у фантазіях чоловіків).

Чоловіки схильні фантазувати про конкретну людину і частіше уявляють собі заборонений секс. Вони також частіше, ніж жінки, фантазують про відмову від традиційних гендерних ролей (перевдягання в одяг протилежної статі, секс із трансгендерним партнером, зміна статі).

2018 року українські сексологи також провели дослідження серед наших співвітчизників. Вони з’ясували, що однією з найпоширеніших сексуальних фантазій є рольові ігри, а загалом сексуальні фантазії українців можна поділити на дві категорії: “ванільні” – ніжні та романтичні, та БДСМ – домінування та підпорядкування. З рольових класичних ігор названа гра “вчителька і учень”, а однією з найяскравіших — “приймання у лікаря”.

Улюбленою жіночою фантазією назвали ванільну “королівську фантазію”, в якій жінка уявляє собі життя в розкоші, а чоловік догоджає коханій. Наші чоловіки також фантазують про свою роль “підкаблучника”. Також виділяють фантазію пар про гарем, в якому жінка хоче бути кращою і потрапити до свого “султана”.

БДСМ-тема стала все більше охоплювати думки українців. Сексологи зазначають, що чоловіки хочуть домінувати у сексі, а жінки – експериментувати. 50% жінок, згідно з цим дослідженням, збуджуються від фантазій про жорсткий секс.

Опитування наших співвітчизників також показало, що більшість сексуальних фантазій так і залишаються нереалізованими.

Сексуальні фантазії – це нормально?
Зигмунд Фрейд та його послідовники вважали, що сексуальні фантазії – результат сексуальної незадоволеності, незрілості, придушення, мазохізму і несвідомих сексуальних конфліктів, особливо в жінок. Нині, навпаки, вважається патологією їх відсутність. Є докази, що свідчать про те, що люди, які живуть активнішим сексуальним життям, мають більшу кількість сексуальних фантазій. Водночас частота сексуальних фантазій позитивно впливає на сексуальну задоволеність в жінок. А ось у чоловіків спостерігається цікава закономірність: рівень тестостерону більшою мірою впливає на виникнення фантазій про секс, ніж на здатність до виникнення ерекції. Ось чому здивуються шанувальниці тестостеронових мачо!

Походження сексуальних фантазій зовсім різне, і немає фантазій добрих і поганих. Хтось так біжить від реальності, хтось хоче зруйнувати табу, кимось рухає прагнення до різноманітності та експериментів. На одних вплинув перегляд порнографії, а фантазії інших сформувалися із дитячого досвіду.

Роль сексуальних фантазій:
1. Думки про секс можуть посилювати сексуальне бажання та збудження. Це може допомогти повернути потяг, якщо він з якоїсь причини вщух.

2. Сексуальні бажання дозволяють почуватися сексуальною, бажаною жінкою або бажаним чоловіком. Наприклад, коли жінка фантазує про зґвалтування, це не завжди від того, що їй подобається страждати. У її уяві може виникати зв’язка: “Я така приголомшлива, сексуальна, бажана, що він не може стриматися, тому накинувся на мене”.

3. Сексуальні фантазії можуть допомогти розслабитися та звільнитися від стереотипів. Наприклад, жінка, вихована у релігійних цінностях, може за допомогою фантазій про чоловіче домінування віддавати відповідальність за свій “гріх” партнеру.

4. “Заборонені” сексуальні фантазії допомагають познайомитися зі своїми “темними” субособами, звільнити заблоковану енергію через дозвіл собі своїх таємних бажань. За допомогою фантазій це відбувається безпечно для себе та оточення.

5. Сексуальні фантазії допомагають розрядити тривогу.

6. Фантазування може стати репетицією перед майбутньою інтимною близькістю, що дозволяє почуватися спокійніше та впевненіше. Особливо це актуально для людей із невеликим сексуальним досвідом.

Коли сексуальні фантазії шкідливі:
1. Може стати проблемою, коли людина відчуває виразне почуття провини через наявність сексуальних фантазій. Особливо якщо людина фантазує не про свого партнера. Також може виникати сором та страх, якщо фантазії порушують внутрішні табу. У такому разі шкодять не самі фантазії, а неможливість упоратися з виною, соромом та страхом.

2. До сексуальних фантазій варто поставитися насторожено, коли вони повністю замінюють сексуальний акт. У такому разі рекомендується все ж таки наважуватися на зустрічі з реальними людьми.

3. Сексуальні фантазії також викликають настороженість, коли людина починає плутати фантазії та дійсність.

Сексуальні фантазії у лікувальній практиці
Сексологи рекомендують парам, у яких спостерігається зниження потягу одне до одного, перед інтимною близькістю “включати” свої фантазії, які посилюють статевий потяг і сексуальне збудження.

Для збільшення тривалості статевого акту рекомендують використовувати несексуальні фантазії. Це можуть бути пейзажі, що несуть негативне емоційне забарвлення.

Деяким чоловікам у разі еректильної дисфункції рекомендують уявити свою дружину такою, якою вона була в молодості.

Сексуальні фантазії також використовуються при корекції девіантної та злочинної поведінки на сексуальному ґрунті. Наприклад, під час лікування педофілів застосовують техніки оргазмічної переорієнтації та перенасичення мастурбацією.

Оргазмічна переорієнтація спрямована на те, щоб збільшити сексуальний потяг, побачивши дорослих жінок. У цих випадках педофільні фантазії поєднуються з мастурбацією, а під час наближення оргазму людина переходить на образи дорослих жінок. Зв’язка “фантазії про дорослих жінок — оргазм” може сприяти розвитку нормального статевого потягу.

У техніці “перенасичення мастурбацією” мастурбація спочатку проводиться на порноматеріали гетеросексуального характеру, а після настання оргазму вона продовжується на педофільні стимули. Ці фантазії припадають на рефрактерний період (спад збудження після оргазму), що спричиняє неприємні відчуття.

The post Сексуальні фантазії: наскільки це нормально, в чому користь та шкода first appeared on UA-IN.

Запис Сексуальні фантазії: наскільки це нормально, в чому користь та шкода спершу з'явиться на UA-IN.

Даруючи дитині любов, не варто забувати і про себе, інакше ця нездатність любити себе передається і їм, прищеплюючи на ходу безліч комплексів від завищених вимог батьків.

“Благаю вас, не живіть заради дітей! Їм не тільки це не потрібно, їм це шкідливо… Скільки поламаних доль, розбитих сердець, образ і непорозуміння! Я бачу жінок, які відмовляються від усього в житті заради дітей. А потім я бачу тих дітей, заради яких від усього відмовлялися. Видовище це сумне …

Мама виростила Ваню одна. Вона так і не вийшла заміж, вкладала всі в сина, купила йому квартиру, оплатила університет. Він став чудовим чоловіком, успішним. Ось тільки йому вже п’ятдесят. Він ніколи не був одружений, у нього немає дітей. Все життя намагався повернути мамі неоплатний борг. Не вийшло.

Шукайте сенс життя далі матеріального пласта. Це життя одного разу закінчиться, навіть якщо зараз не хочеться про це думати. Духовна практика, релігія, молитви… Ви можете черпати сили там, замість того, щоб тягнути все це з дітей.

Не живіть заради дітей, я вас благаю. Коли мені зустрічаються люди, яким батьки віддали все і навіть більше, мені дуже боляче дивитися їм в очі. Я багато в чому впізнаю себе і свій біль. Я бачу ці муки, розбиті серця, спустошені душі. У їхніх очах – крики про допомогу. Біль, розпач, вина… Вони – як і всі діти – дуже хочуть любити своїх батьків. Але тоді вони просто не виживуть…

Дайте вашим дітям можливість жити і дихати. Тоді вони зможуть рости і розвиватися. Туди, куди їм належить за долю. Наша роль, як батьків, проста – вчасно поливати, не закривати від сонця, оберігати від шкідників. А далі дитина, як квітка, вже сама впорається і проявить все найкраще, що в ній вже закладено природою.”

The post Сильна стаття психолога про те, як складаються долі дітей, чиї батьки вирішили, що будуть жити тільки «заради них» first appeared on UA-IN.

Запис Сильна стаття психолога про те, як складаються долі дітей, чиї батьки вирішили, що будуть жити тільки «заради них» спершу з'явиться на UA-IN.

Такі результати продемонструвало дослідження, яке провели соціологи з Фінського інституту охорони здоров’я і соціального забезпечення в Гельсінкі, пише Daily Mail. Висновки вчених було опубліковано в журналі BMJ Open.

У межах роботи вчені проаналізували дані іншого фінського дослідження, у ході якого за допомогою батьківських анкет відстежувалося фізичне і психологічне здоров’я 699 дітей від народження до 5 років.

Як виявилося, діти у віці 18 місяців проводять за гаджетами в середньому 32 хвилини на день, а у віці п’яти років – вже до 114 хвилин на день.

Крім того, майже чверть дітей у віці 18 місяців проводила більше однієї години на день за переглядом екранів, тоді яку 5 років цей показник спостерігався в 95%.

Так, у віці 5 років 67% дітей дивилися телепрограми більше однієї години на день, і приблизно кожен десятий стільки ж грав в ігри. Як відомо, рекомендована норма використання електронних носіїв для дошкільнят – не більше 60 хвилин щодня.

У ході аналізу даних учені виявили, що тривале використання гаджетів у віці 18 місяців було пов’язано зі збільшенням ризику розвитку проблем у стосунках з однолітками до 5 років на 59%.

Також було виявлено, що тривалий час, проведений за грою, може бути пов’язаний з підвищеним ризиком гіперактивності в п’ятирічних дітей, а тривалий перегляд телепрограм – також з дефіцитом уваги, імпульсивністю та іншими емоційними й поведінковими проблемами.

Водночас вчені підкреслили, що оглядовий характер дослідження полягає в тому, що їм не вдалося встановити причинний зв’язок між надмірним використанням гаджетів і проблемами поведінки.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше психолог Любов Прудеус розповіла, чим гаджети небезпечні для дітей. “Цифрова залежність” є однією з найпопулярніших проблем дітей в Україні.

The post Діти, які “сидять” у телефоні більше години на день, мають проблеми в спілкуванні, – вчені first appeared on UA-IN.

Запис Діти, які “сидять” у телефоні більше години на день, мають проблеми в спілкуванні, – вчені спершу з'явиться на UA-IN.

Популярний український телеведучий, ведучий “Євробачення” і фіналіст шоу “Танці з зірками” Володимир Остапчук, який нещодавно заявив про розлучення з дружиною, часто радує публіку яскравими постами в своєму Instagram.

Знаменитість після розставання з матір’ю його двох дітей Оленою Войченко, яка звинувачувала чоловіка в зрадах, все частіше став з’являтися на екранах, в соцмережах, набуваючи велику армію прихильників і хейтерів.

А нещодавно артист виставив компрометуюче фото, вирішивши більше не приховувати нову кохану від чужих очей і познайомивши її з численними фанатами.

33-річна нотаріус на ім’я Христина Горняк, з якою шоумен і живе після розлучення не раз раніше з’являлася на спільних Сторіс і фото з відпочинку, проте тоді дівчина встигла отримати прізвисько “рука”, через те, що Остапчук вирішив показувати даму серця частинами. Закохані познайомилася ще влітку на весіллі в Італії, де Володимир був ведучим, а сама Христина – подружкою нареченої.

Після гучної заяви про кохання парочки, Володимир і Христина встигли знятися одразу у двох сюжетах. Шоу “Світське життя” з Катериною Осадчою і “Зірковий шлях” на телеканалі “Україна”, а також виставити масу спільних фото в соцмережах.

Закохані з травня місяця переїхали в нове житло, “сімейне гніздечко”. Однак справжнім шоком для шанувальників стало те, що через 12 років шлюбу з Оленою Войченко Остапчук подав офіційний запит на проходження жінкою психологічної експертизи. Катерина Осадча у своєму інтерв’ю зазначила, що на такий крок йдуть батьки, охочі забрати дітей до себе. Фанати пишуть масу незадоволених коментарів.

The post Остапчук і його кохана відправили колишню дружину на психологічну експертизу first appeared on UA-IN.

Запис Остапчук і його кохана відправили колишню дружину на психологічну експертизу спершу з'явиться на UA-IN.

Ні, я не буду писати про нарцисів та їх жертв як про класичний прояв токсичних взаємостосунків — про це вже і так багато сказано і написано.

Я хочу звернути увагу на цілком звичні і буденні для багатьох з нас речі в стосунках. Звичні, але чомусь від них псується настрій, зникає радість, а часом і взагалі хочеться «забитися в кут», щоб ніхто тебе не бачив і не чув. Проходить якийсь час, і все це минає, якось притирається, забувається, проте осад, як невловима тінь на стіні, залишається. І з кожним разом росте невдоволення: собою, партнером, стосунками, або всім відразу, непомітно отруюючи життя.

Візьміть на себе відповідальність за власні емоції

Ми часто миримося в стосунках з тим, з чим миритися не варто, думаючи, що може так і потрібно, може так і має бути, адже в інших та ж сама історія. А так ніби все гаразд і людина хороша, і гроші заробляє, чого ще хотіти, ідеального нікого немає. Тільки от що робити з присмаком гіркоти, який нав’язливо переслідує, дихаючи в спину?

Консультуючи сімейні пари, я помітила 6 токсичних звичок, які часто сприймаються як нормальний стан речей, проте, суттєво впливають на якість стосунків.

1. Пасивно-агресивна поведінка
В чому виражається:

— Чому ти знову залишив свої речі розкиданими по всій кімнаті? Ми ж неодноразово домовлялися, що ти не будеш цього робити?
— Я забув, вибач.
— Ти постійно «забуваєш» про наші домовленості вже більше місяця!
— Я більше так не буду, обіцяю.

А на наступний день чи через день буде та ж історія: розкидані речі, порожні обіцянки, розмови на підвищених тонах і жодного результату в подальшому, крім зростання напруження в стосунках. Саботаж — одна із форм вираження пасивної агресії у відносинах. Своїми діями партнер ніби хоче сказати: «Ну і що ти мені зробиш? Я гніваюсь на тебе за (причина може бути будь-яка) і в такий спосіб демонструю тобі своє незадоволення і злість. Я хочу тебе „вдарити“ своїми діями, бо ти зробила неприємно мені, ось і вибираю такий спосіб, бо знаю, що наші домовленості є важливими для тебе».

Або інший приклад:

— Ти ніколи не запитуєш мене, чому я така засмучена (втомлена, стурбована, налякана і т.д.)? Тобі байдуже на мене!
— Давай поговоримо про те, що тебе турбує, я готовий вислухати.
— Не потрібно вже, обійдусь і без тебе! Про що там з тобою говорити, все рівно нічого не зміниться!

В цьому прикладі жінка не говорить, що дійсно її турбує. Партнера ніби підштовхують, щоб він сам мало того, щоб помітив і зрозумів, в чому проблема, але і знайшов шляхи для її вирішення. Звертаючись до свого партнера у формі претензії, жінка свідомо чи підсвідомо швидше переслідує ціль виразити в такій формі свій гнів, аніж вирішити проблему, яка її турбує. Тим більше, відмова від прямої, відвертої комунікації з партнером дозволить в подальшому злитися на його «нечутливість» і виправдовувати власну неусвідомлену агресивну поведінку. Ну і звичайно, продовжувати в тому ж дусі.

Чому це токсично?

Така форма комунікування вказує на те, що вам обом некомфортно спілкуватися відкрито, відверто і конкретно. Як правило, в нас немає причин бути пасивно-агресивними, якщо ми почуваємось у безпеці, висловлюючи свій гнів, невдоволення, розчарування або невпевненість у стосунках. Малоймовірно, що хтось буде вести себе пасивно-агресивно, якщо відчуває, що його не будуть засуджувати чи не критикувати за відвертість і чесність.

Що робити з цим:

Вчіться висловлювати свої почуття та бажання відкрито і чітко, приймаючи той факт, що інша людина не обов’язково повинна відповідати вашим очікування і відразу йти вам назустріч чи вирішувати ваші проблеми. Намагаючись відверто комунікувати саме про те, що вас турбує, ви будете позбавлені потреби пасивно-агресивного спілкування, що відразу вплине на якість ваших стосунків.

2. Звинувачення партнера у власних почуттях
В чому виражається:

Уявіть собі ситуацію, що ви вирішили провести вечір вдома зі своїм партнером за переглядом фільму, попередньо не домовляючись з ним про це і не узгоджуючи своїх намірів, але в нього виявилися зовсім інші плани на цей вечір, скажімо, зустрітися з друзями. Звичайно, ви розстроєні і розчаровані таким його рішенням, адже він мав би здогадатися сам, наскільки це для вас важливо і відкласти свої плани, хіба не можна зустрітися з друзями іншого разу, вони ж нікуди не дінуться?! Мало того, ви, можливо, відкрито чи про себе почнете звинувачувати партнера в «нечутливості» і «байдужості» до ваших потреб, тим самим перекидаючи відповідальність за ваші почуття та емоції стосовно цієї події на нього. Так ніби це він повинен інтуїтивно знати, що вас засмучує, чи навпаки радує, чого ви хочете, а чого ні, і відповідно поводитись у стосунках з вами.

Чому це токсично?

Вважаючи, що провина за ваш поганий настрій чи роздратування або будь-яку іншу емоцію, яку ви відчуваєте, лежить на вашому партнерові, ви насправді проявляєте власний егоїзм і класичний приклад невміння встановлювати і підтримувати особисті кордони. Коли в якийсь момент ви для себе вирішуєте, що не ви, а ваш партнер несе відповідальність за те, як ви почуваєтесь у відносинах, це рано чи пізно призведе до взаємозалежних стосунків. Найбільшою проблемою яких є те, що вони викликають масу невдоволення і обурення в партнера. Адже неймовірно складно підлаштовувати все своє життя під задоволення емоційного самопочуття іншої особи. Це лише питання часу, коли такий стан речей призведе до маніпулювання почуттями та бажаннями партнера.

Що робити з цим:

Візьміть на себе відповідальність за власні емоції і розраховуйте, що ваш партнер також буде відповідати за свої. Існує тонка, але суттєва різниця між тим, щоб підтримувати свого партнера і почуватися зобов’язаним перед ним. Будь-які жертви в стосунках (власний час, відкладені можливості і т.д.) слід робити керуючись власним вибором, а не тому, що саме це від вас очікується. Як тільки обоє партнерів беруть на себе відповідальність за те, як вони почуваються у стосунках, це дає їм потужний стимул припинити маніпулювати одне одним і приховувати свої справжні почуття.

3. Відкупитися від проблем
В чому виражається:

Щоразу, коли у стосунках виникає конфлікт чи підіймаються неприємні питання, замість того, щоб шукати вирішення, ви можете намагатися залагодити справу купівлею чогось приємного, сподіваючись, що позитивні емоції від покупки зможуть позбавити від вирішення проблем, адже і так все добре. В результаті проблеми не вирішуються, а лише накопичуються — це все рівно що сміття ховати під килимок замість того, щоб викинути його у смітник.

Чому це токсично:

Купівля речей замість вирішення проблем не лише накопичує ці проблеми, а й створює дуже нездоровий прецедент у стосунках. Уявімо собі, що кожен раз, коли жінка гнівається на свого чоловіка, чоловік «вирішує» проблему, купуючи жінці подарунок або організовуючи вечерю у вишуканому ресторані. Це не лише дає жінці несвідомий стимул шукати все більше причин для того, щоб бути невдоволеною чоловіком, але також дає чоловікові абсолютно неефективний спосіб вирішення проблем, що виникають у стосунках. Який результат усього цього? Чоловік, що звик залагоджувати проблеми купівлею речей, відчуває себе банкоматом, а постійно невдоволена жінка почуває себе непочутою і незрозумілою.

Що робити з цим:

Вирішуйте проблеми! Наприклад, довіру в стосунках було порушено? Поговоріть про те, що знадобиться від вас обох для її відновлення. Хтось відчуває, що його ігнорують чи недооцінюють? Поговоріть про те, як можна зарадити цьому. Спілкуйтеся!
Немає нічого поганого в тому, щоб робити хороші речі і покупки, в цьому числі для інших важливих людей після конфлікту, щоб виразити свою прихильність. Але ніколи не слід використовувати подарунки чи покупку речей для заміни вирішення основних питань, що виникають в парі. Якщо ви використовуєте їх для приховування своїх проблем, тоді з часом ви зіткнетеся зі значно більшою проблемою.

4. Хто кого або “Я тобі це запам’ятаю!”
В чому виражається:

Часом буває так, що партнер, з яким ви у стосунках, при нагоді і без звинувачує вас у минулих помилках, або ж обоє «грішать» такою поведінкою. В такому випадку сімейне життя чи життя в парі перетворюється на справжнісінький двобій, де основною ціллю є намагання довести, хто і в чому провинився і, відповідно, є у більшому боргу перед іншим.

Наприклад, партнер «застукав» вас, коли ви надсилали кокетливе повідомлення своєму колезі і тепер не минає і кількох днів, щоб вам про це не нагадали. Але ви також не пасуєте і в свою чергу згадуєте йому, як кілька місяців тому він під ранок повернувся з вечірки. Один — один! Ти мені, я тобі! І перманентне з’ясування, хто ж більше «винний» і «зобов’язаний»…

Чому це токсично:

Коли ви зосереджуєтесь на минулих помилках свого партнера, ви тим самим уникаєте вирішення поточних проблем, кількість яких з часом буде лише збільшуватися. Концентруючись на колишніх промахах, ви тим самим в котрий раз переживаєте колишній біль і роздратування, які були викликані діями партнера, і тим самим отруюєте своє сьогодення. Крім того, це «розвязує вам руки», щоб почати звинувачувати партнера і витрачати більшу частину своєї енергії на намагання довести, що ви менш винні, ніж він, але зовсім не на вирішення того, що спричинило цю проблему.

Що робити з цим:

Залиште минуле минулому. Якщо проблема, яку ви постійно випоминаєте своєму партнеру, не має систематичного прояву, а відбулася колись давно і ніяк не проявляється на сьогоднішній день, можливо, варто замислитись над тим, щоб залишити її в минулому і перестати отруювати і себе, і свої стосунки колишніми негараздами.
Важливо розуміти, що обираючи бути зі своїм партнером, ви також вирішуєте бути з усіма його попередніми діями та поведінкою, незавжди гідними, бо наврядчи є хтось, хто б жодного разу не припустився помилки. Якщо ви не приймаєте цього, то, зрештою, не приймаєте і свого партнера. Якщо щось вас так непокоїло, скажімо, рік тому, то варто було саме тоді з цим і розбиратися.
Якщо ви не в силі відпустити свої образи, але хочете залишатися в стосунках зі своїм партнером, зверніться за професійною допомогою, замість того, щоб руйнувати свої відносини.

5. Заручники стосунків
В чому виражається:

Хтось в парі незадоволений діями свого партнера, але замість того, щоб чітко і ясно висловити свою критику чи претензію, починає шантажувати дистанціюванням або і взагалі припиненням стосунків. Наприклад, якщо один із партнерів відчуває охолодження з боку іншого, то замість того, щоб сказати: «Я відчуваю, що в певних ситуаціях ти ведеш себе доволі емоційно прохолодно стосовно мене, і мене це засмучує. Чи могли б ми обговорити це?», — він чи вона каже: «Я не бачу сенсу продовжувати стосунки з такою емоційно холодною людиною, як ти».

Чому це токсично:

Утримання партнера заручником стосунків — це емоційний шантаж, що створює багато непотрібної драматизації навколо відносин. Навіть найменша реакція з боку партнера, яка була розцінена як негативна чи критикуюча або знецінююча, може спричинити кризу прихильності із загрозою розриву стосунків. Справа в тому, що стосунки нормально розвиваються лише в тому випадку, коли обоє партнерів почувають себе в безпеці, висловлюючи свої негативні емоції та почуття, не боячись за майбутнє стосунків. Не маючи цього відчуття безпеки, так ніби постійно живучи на пороховій бочці, кожен з пари придушує свої справжні, істинні думки та почуття, що створює дуже сприятливе середовище для недовіри та маніпуляцій.

Що робити з цим:

Це нормально, що час від часу наші партнери засмучують, дратують, розчаровують, а часом і відверто бісять нас. Всі живі люди! І це далеко не привід відразу виходити із взаємин, руйнувати стосунки, бо щось йде не так, як ви собі намалювали в своїй уяві. Неможливо постійно подобатись комусь, відповідати всім очікуванням і взагалі весь час бути на висоті. Абсолютно нормально щиро любити когось і час від часу дратуватися і гніватися на цю людину. Навіть більше, пари, в яких обоє партнерів здатні спілкуватися відверто і відкрито на будь-які теми без шантажу та маніпулювання, почуваються в безпеці і в подальшому лише укріплюють емоційно близькі стосунки. Намагайтесь бачити перед собою реальну людину, а не власну фантазію про те, якою б ця людина мала бути.

6. Ревнощі з любові
В чому виражається:

Невміння впоратися з власними ревнощами часто призводить до такої деструктивної поведінки як зловживання електронною поштою партнера, перегляд його чи її текстових повідомлень, а також намагання слідкувати та контролювати кожен рух чи дію.

Чому це токсично:

Часто таку ревниву поведінку з боку свого партнера люди сприймають як прояв любові або на крайній випадок флірту чи просто прихильності. Насправді, нічого спільного ні з любов’ю, ні з прихильністю тут немає. Мова йде лише про контроль і маніпулювання, а також про відсутність довіри в парі, що призводить до непотрібної драматизації і конфліктності в стосунках. Найгірше у всій цій історії — це приниження. Якщо, скажімо, ваш партнер ревнує, а насправді не може вам довіряти, щоб ви проводили час в оточені інших чоловіків чи жінок, це означає, що він чи вона вважає, що ви або обманюєте його, або не здатні контролювати свої імпульси. Невеселі перспективи для стосунків, виходячи як з першого, так і з другого варіанту.

Що робити з цим:

Вчіться довіряти своєму партнеру. Надмірні ревнощі — це швидше ваша проблема, яка вказує на відчуття власної незначущості. Не намагайтеся контролем над партнером «заспокоїти» своїх «демонів», краще попрацюйте над власною самооцінкою. Фіксуючись на ревнощах, ви лише з часом відштовхнете партнера, а собі на несвідомому рівні «докажете», що «нема кому довіряти»

Якщо ви помітили в себе чи в свого партнера вищеописані звички в стосунках, не чекайте, коли проблем стане цілий віз. Намагайтеся вирішувати їх відразу і, якщо не можете зробити цього самостійно, не бійтесь і не соромтесь попросити про допомогу.

The post Шість токсичних звичок, що отруюють наше життя first appeared on UA-IN.

Запис Шість токсичних звичок, що отруюють наше життя спершу з'явиться на UA-IN.