З Інституту серця виписали 6-річну Соломію, якій місяць тому зробили трансплантацію від 4-річного хлопчика. Він посмертно став наймолодшим донором в Україні. Соломія ж – першою в Україні пацієнткою, якій пересадили серце від іншої дитини.

Як нині почувається дівчинка та що насамперед зробить після повернення додому йдеться в сюжеті ТСН.

Місяць тому маленькій Соломії пересадили серце 4 річного хлопчика. Його батьки погодилися на посмертне донорство. Це була перша в Україні трансплантація серця від маленького донора маленькій пацієнтці.

Маленька Соломія не відпускає маминої руки, а іншою міцно обіймає м’яке мишеня Джері. Воно було улюбленою іграшкою хлопчика Юрка, який став донором. Іграшку принесла його мама, коли приходила послухати, як у грудях Соломії б’ється серце її сина. Тепер Соломійка називає Джері своїм охоронцем. Попереду дівчинку ще чекає тривала реабілітація, але найскладніше уже позаду.

У сусідній палаті від Соломійчиної додому зібралась і 17-річна Юліана. Місяць тому їй теж пересадили серце, але від дорослого донора. На виписку дівчина одягла улюблену сукню і уже знає, що першим зробить після повернення додому: “Піду з подругами на лате, мені дозволили пити лате, а я дуже люблю смак кави”.

Єдине що знає Юліана про людину, чиє серце б’ється в її грудях, — це те, що то був чоловік близько 50-років. Дівчина мріє колись познайомитися з його родиною і подякувати.

“Я в житті ще нічого не побачила, але дякуючи родині донора, я ще дуже багато можу побачити. Життя це найцінніше, що в нас є, якщо воно ще й подаровано вдруге”, – наголошує дівчина.

Від початку цього року в Україні провели три дитячі пересадки серця, крім Соломії та Юліани шанс на нове життя отримав 15-ти річний Максим з Миколаївщини. Нині він уже вдома.

Зараз у листі очікування своє серце чекають ще 12 дітей, трьом з них потрібен комплекс, так лікарі називають легені та серце.

“Для пересадки дуже важливі розміри серця. Від дорослого чоловіка дитині серце не пересадиш, і у нас, як і в світі, є проблеми з дитячим донорством. 2022 року не було жодної трансплантації дітям, а 2021-го ми робили дві трансплантації. В мене надія, що ми це зможемо робити швидше”, – каже директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль.Після пересадки серця ані у Соломії, ані у Юліани ускладнень не було, тож нині обидві дівчинки можуть поступово повертатися до звичайного життя. Юліана продовжить навчання у коледжі на факультеті з підприємництва. А Соломія збирається у перший клас, і до школи готувалася разом з мамою навіть коли була в реанімації.

The post Улюблена іграшка рятівника стала оберегом: як живе Соломійка, якій пересадили серце маленького Юрка first appeared on UA-IN.

Запис Улюблена іграшка рятівника стала оберегом: як живе Соломійка, якій пересадили серце маленького Юрка спершу з'явиться на UA-IN.

Сьогодні вночі, 10 липня, українські медики вперше виконали трансплантацію серця шестирічній дівчинці. Операцію провели в Інституті серця.

Про це на своїй повідомив український лікар-кардіохірург, доктор медичних наук, заслужений лікар України, директор Інституту серця Борис Тодуров.

“Сьогодні вночі в інституті виконано трансплантацію серця шестирічній дівчинці. Операція пройшла гладко, дівчинка екстубована за дві години після операції. Подробиці опублікуємо пізніше”, — написав Борис Тодуров.

The post В Україні вперше пересадили серце 6-річній дитині first appeared on UA-IN.

Запис В Україні вперше пересадили серце 6-річній дитині спершу з'явиться на UA-IN.

Сантиметровий осколок у серці – у Дніпрі врятували бійця, тяжко пораненого на Донеччині. Аби зберегти йому життя, медикам довелося зупинити його серце, а потім за допомогою магніту дістати смертоносне залізяччя, йдеться в ТСН.

Два дні народження тепер має захисник Сергій. Сорок вісім йому виповнилося у реанімації, коли відкрив очі після порятунку. “Уламок з серця дістали. Мабуть, народився в сорочці. Я був радий, що оживився, що здоровий”, – каже боєць.

Численні уламки прошили його тіло на Донеччині. Руки, ноги, шия – зрешечені. Та найбільший осколок із гострими краями влучив просто у серце.

То була спеціальна медична пошукова операція, аби визначити, де саме в серці уламок і як його дістати, медики провели ретельне дослідження. Дивом не пошкодив велику артерію, застряг у м’язі серця та міг будь-якої миті розпочати рух і спричинити сильну кровотечу, пояснюють лікарі. “Він зайшов між вушком правої коронарної артерії. Пройшов просто під нею і зупинився у стінці правого шлуночка”,- пояснюють лікарі.

Під час чотиригодинної операції серце бійцю довелося зупинити, аби видалили уламок. Воно не билося 15 хвилин, допоки лікарі за допомогою спеціального магніту не дістали уламок та не зшили рану. “Підключається обладнання, яке бере на себе функції серця та легень. Тобто воно забирає кров із пацієнта, через спеціальний апарат, його оксигенує – насичує киснем, і повертає, минаючи серце, до судин. Береться з вен і повертається до артерії”, – пояснюють медики.

Зараз серце б’ється як нове, у реанімації лікарі відслідковують стан захисника. “У пацієнта всі шанси повністю відновитися та стати повноцінною людиною. Кілька десятків таких випадків, жодного летального результату”, – додають лікарі.

Пан Сергій, що боронив Україну понад рік, після порятунку сподівається швидко одужати. Вдома на нього чекають двоє доньок-школярок і дорослий син.

Кардіохірурги вже мають свою моторошну колекцію – смертоносного залізяччя росіян, що вдалося дістати з українських сердець, аби вони билися знов.

The post Врятували бійця, у якого залізний осколок застряг в серці first appeared on UA-IN.

Запис Врятували бійця, у якого залізний осколок застряг в серці спершу з'явиться на UA-IN.

Цю дивовижну історію у єдиному марафоні новин розповіла ведуча ТСН.Тиждень на 1+1 Алла Мазур.

Історія порятунку українського військового
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну Володимир пішов на війну добровольцем. Ще на початку березня разом з двома двоюрідними братами заїхали в одне село у Київській області, де стояли російські війська.

Хлопців взяли в полон, через дев’ять годин допитів відпустили. Але не дали поїхати – одразу відкрили вогонь автоматними чергами по машині. Один з братів помер одразу. Володі вдалося вибратися з автівки та відповзти. Через мить машину розстріляли з гранатомета.

Хлопець почав тікати через ліс. Про те, що поранений, відчув не одразу.

“Через метрів триста зупинився і почав харкати кров’ю”, – згадує він.

Дві доби Володимир рухався лісом у напрямку Житомира і вийшов 5 березня у селище Нова Гута, звідки місцеві евакуювали його до Малинської лікарні.

Потім було ще два переїзди: спочатку хлопця доправили до Житомирської обласної лікарні, а далі у Київ.

Там йому зробили КТ і не повірили в те, що побачили на моніторі: куля калібру 5.45 прошила машину і пройшла в самісіньке серце зі спини, зламавши 12-те ребро.

Цивільні лікарі досі не зустрічали у своїй практиці такі поранення, тому дуже хвилювалися щодо перебігу операції.

Але декілька ювелірних надрізів на пульсуючому серці – і куля успішно вилучена! Вже на наступний день Володимир зміг підвестися і стати на ноги.

“Декілька днів не вірив, що живий”, – згадує солдат, якому через місяць після надскладної операції виповнився 21 рік.

На день народження більш за все юнак мріяв отримати від іншого двоюрідного брата, який захищає зараз Маріуполь, звістку, що той живий і здоровий.

“Він мені днями телефонував, казав, що тримаються. Але ж потрібно розуміти, що ресурси не безмежні”, – говорить Володя.

За одного загиблого брата українські солдати вже помстилися – ті, хто брали в полон Володимира з побратимами, вже згоріли разом із технікою.

На згадку у хлопчини залишиться рубець на серці. Але лікарі запевняють, що після того, як рана загоїться, воно працюватиме як нове. Зараз Володимир збирається на тривалу реабілітацію.

The post Куля влучила прямо у серце: дивовижна історія порятунку 21-річного солдата ЗСУ first appeared on UA-IN.

Запис Куля влучила прямо у серце: дивовижна історія порятунку 21-річного солдата ЗСУ спершу з'явиться на UA-IN.

Про це йдеться в ТСН.

Володимиру лише 20, але з початком повномасштабного вторгнення він пішов на війну добровольцем. На Київщині з двома побратимами заїхали в село, де стояли росіяни, потрапили у полон. Через 9 годин допитів їм сказали сісти в авто, на якому бійці приїхали, наказали рушити і відкрили вогонь автоматними чергами. «Один загинув, один врятувався і я врятувався теж, в машині залишився мій брат, 26 років йому було», – розповідає Володимир.

Володя каже, що встиг відповзти від авто. Через мить його разом з тілом двоюрідного брата розстріляли з гранатомета, а він не одразу зрозумів, що поранений. «Те що пневмоторакс вже зрозумів після марш кидка до лісу, я зупинився і почав харкати кров’ю», – розповідає

Це трапилося 3 березня, ще дві доби він рухався лісом у напрямку Житомирщини. «5 числа я вийшов в село Житомирській області, в Нову Гуту, звідти місцеві мене евакуювали до малинської лікарні», – додає боєць.

Звідти до Житомирської обласної, а потім до лікарні “Феофанія”. Лише тут Володі зробили КТ і не повірили, що це таке можливо. Куля 5.45 прошила машину, а її сталевий сердечник поцілив в тіло Володі. «Увійшов зі сторони спини зліва від хребта, зламав 12 ребро викликав забій селезінки між діафрагмою і серцем, зайшов прямо в серце», – констатують лікарі.

Сердечник від кулі застряг в м’язі задньої стінки серця, але воно продовжувало скорочуватися. «Він міг в будь-який момент провалитися в серце, викликав крововилив довкола серця і це б спричинило зупинку серця», – пояснює кардіолог.

«Ми цивільні лікарі не зустрічаємося з поранення, ми мали точну діагностику, але яка буде операція – це рішення приймали тільки під час операції і поки не дістали кулю, всі були напружені», – розказують лікарі.

Та операція минає без ускладнень. На операційному столі опісля маніпуляцій серце Володимира рухається, качає кров. Ділянку, куди пройшла куля стабілізували. На серці, що пульсує – хірурги роблять ювелірні надрізи. «У пацієнта залишилось півтора міліметра до порожнини серця», – розповідають лікарі.

Операція пройшла настільки вдало, що вже на наступний Володя встав на ноги. «Я кілька днів не вірив, що живий», – каже хлопчина.

Володі завтра виповнюється 21. На день народження він хоче лише єдиний подарунок, щоб його ще один двоюрідний брат, що захищає Маріуполь вийшов на зв’язок, сказав що живий – останній раз говорив з ним 5 квітня. У Володі війна вже забрала одного брата. Але він точно знає, що наші помстилися росіянам. Ті хто, брали їх в полон згоріли під Києвом разом з технікою.

На 4 день операції Володя пакує наплічник. Робить фото зі всіма своїми рятівниками. Вони кажуть, що на згадку у Володимира, ще залишиться рубець на серці. Але після того, як усе заживе, воно працюватиме, як нове.

The post Йому лише 20, він не вірив що вижив Володимир Гордієнк кілька днів ішов з кулею в серці first appeared on UA-IN.

Запис Йому лише 20, він не вірив що вижив Володимир Гордієнк кілька днів ішов з кулею в серці спершу з'явиться на UA-IN.

Про це у відеокоментарі повідомив генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова Сергій Риженко.

“Деякі вважають, що Омікрон – легкий вірус, його легко переносити. Але ураження, які виникають після цієї інфекції, дуже важкі – інфаркти та інсульти. Грип по симптоматичній картині дуже схожий на Омікрон. Але при грипі кров розріджується, а при ковіді йде тромбоутворення”, – зазначив Риженко.

Також лікар дав поради щодо харчування. За його словами, солодке гальмує одужання. Тому закликав утриматися від солодощів, натомість збільшивши у раціоні кількість продуктів, які містять антиоксиданти, – овочів та фруктів.

The post “Може призвести до інфаркту чи інсульту”: наслідки перенесеного “Омікрону” можуть бути страшними first appeared on UA-IN.

Запис “Може призвести до інфаркту чи інсульту”: наслідки перенесеного “Омікрону” можуть бути страшними спершу з'явиться на UA-IN.

Особливо ризикують люди старшого віку, пише ТСН.

Завідувач кардіоневрологічним відділенням Мелітопольської ТМО Віктор Орлов зауважує, що систематично коронавірус спичиняє хвороби серця. Ті, хто до COVID-19 мав хронічні серцево-судинні захворювання, часто надходять у відділення з гострим інсультом та інфарктом.

“Хочу відповідально сказати, що це пацієнти старшої вікової групи, мають артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, серцеву недостатність, перенесли інфаркт міокарда, повинні вакцинуватися від коронавируса. COVID-19 – це аутоімунне захворювання, яке призводить до мікро- та макро-судинних ускладнень, які у свою чергу приведуть пацієнта на кардіологічне та невралгічне ліжко”, – повідомив кардіолог.

Не варто списувати з рахунків і сезонний грип. У патогенезі розвитку гострого інфаркту чи інсульту має місце нестабільність атеросклеротичної бляшки. Один із механізмів її пошкодження – вірусна інфекція.

Тому всім пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями потрібно обов’язково щеплюватися від грипу, наголосив Орлов.

The post “Гіпертонічний криз і навіть інсульт”: лікар пояснив, як вижити і попередити важкі ковідні ускладнення first appeared on UA-IN.

Запис “Гіпертонічний криз і навіть інсульт”: лікар пояснив, як вижити і попередити важкі ковідні ускладнення спершу з'явиться на UA-IN.

Про це Надія Шелестак розповіла в ефірі соціального токшоу.

Драматична історія жінки, яка втратила чоловіка, але врятувала чужу дитину, сколихнула всю країну. Першим на трансплантацію органів батька погодився старший син. Зрештою і дружина зрозуміла важливість змоги дати шанс на життя іншим людям.

Своїм вольовим та, мабуть, найскладнішим у житті рішенням пані Надія врятувала п’ятьох важкохворих людей, яким пересадили від її померлого чоловіка легені, нирки, печінку та серце.

Серед реципієнтів дивом опинився і 13-річний мешканець села Зарудці Камінь-Каширського району Максим Давидюк, який став першою дитиною із пересадженим в Україні серцем.

Родичі дорікали, що «продала органи чоловіка і заробила мільйон»

Пані Надія зізнається, що рішення підписати згоду на трансплантацію органів покійного чоловіка Михайла їй далось важко. У цьому її переконав старший син Мар’ян.

«У чоловіка стався крововилив. Але серце ще билося. Він перебував в лікарні у Львові. Я сама бачила, що чоловік вже не буде жити. Як швидка приїхала, він вже не говорив, тільки серце билося ледь-ледь. Через добу до мене приїхали лікарі і запропонували підписати згоду на трансплантацію органів. Я вирішила, що хай буде те, що буде. Підписала документ. Все відбулося за законом», – каже жінка.

Ледве стримуючи сльози, вона поділилася власним болем: «Моя родина мене підтримала, бо не було коли дзвонити і радитись. Я потім розповіла їм про своє рішення. А ось родичі покійного чоловіка, особливо його братова, дорікала, казала, що я мала за це великі гроші взяти. Я місяць ходила і плакала. А люди казали, мовляв, Надька здала хлопа на органи і має мільйон. Ще родичі чоловіка казали, що я винна, що він помер. Але я що? Хіба ж його забила?» – бідкається вдова.

Натомість жінка каже, що її старший син показував фото врятованого Максима і заспокоював: «Дивись, мамо, тата нема, але хлопчик живе. Його серце б’ється».

Операції з пересадки органів повністю оплачує держава

«Я хотів вам подякувати за найскладніше рішення у вашому житті. Я спілкувався і з іншими родинами, які давали згоду на трансплантацію, й розумію, через що вам потрібно було пройти. Але наші лікарі роблять все можливе для порятунку життя будь-якого пацієнта, у тому числі й вашого чоловіка. Є процедура, яка підтверджує смерть головного мозку. І такі дії вчиняють лише за повної впевненості лікарів, що допомогти пацієнту нічим уже не можна», – зазначив генеральний директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль.

Він наголосив, що рішення про смерть мозку ухвалює не одна людина, а цілий консиліум лікарів. Письмову згоду на використання своїх органів після смерті людина може дати ще за життя і посвідчити її у сімейного лікаря. Пацієнт, який потребує пересадки органів, має звернутися до будь-якого центру трансплантації – їх в Україні 25.

«Ніхто в Україні із тих, хто дав згоду на пожертву органів близької людини, не отримав ні копійки, так само, як і люди, які отримували ці пожертви, нічого не сплачували. Операції з пересадки органів повністю оплачує держава», – акцентував Дмитро Коваль.

«Зелене світло» загориться тільки тоді, коли на іншому боці буде «червоне» – смерть мозку

Натомість заступниця міністра охорони здоров’я у 2014-15 роках Наталія Лісневська зауважила, що доки людина жива, її згоду на донорство органів ніхто не бачить. Вона у закритій системі.

«Зелене світло» загориться тільки тоді, коли на іншому боці буде «червоне» – смерть мозку. Дані про донорів та реципієнтів вносять до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації. Система надійно захищена», – переконує посадовиця.

Побачила дитину, в грудях якої б’ється серце її коханого, та чоловіка, який дихає його легенями

Віктор Бабій – перший в Україні пацієнт, якому провели трансплантацію донорських легень в Україні. Із діагнозом бульозна емфізема легень відлік його життя йшов на місяці.

Чоловік пригадав, як йому зателефонував лікар і сказав негайно їхати в лікарню, бо знайшовся донор. Зізнається, що відчував і радість, і розгубленість, і страх.

«Але в мене іншого виходу не було, бо рахунок йшов на місяці. Після операції я дихав – і це було головним. Раніше сходами не піднявся би, а зараз можу. Я вдячний пані Надії та її дітям, які дали дозвіл на трансплантацію і своїм вчинком врятували мені життя», – усміхається Віктор.

Як поінформував кардіохірург Ігор Гуменний, нині його пацієнт живе звичним життям, ходить у магазин, планує майбутнє й очікує народження онуків.

Після знайомства із врятованим чоловіком пані Надія зізналася, що як його побачила, трошки відійшла і їй стало легше. Вкотре жінка переконалася, що ухвалила правильне рішення.

«Живи здоровим і пам’ятай мене»

Понад три місяці тому сину волинянки Тетяни Давидюк пересадили серце. В Україні таку операцію провели вперше.

Каже, що якби не пересадка, її 13-річного сина вже не було б серед живих.

«Час йшов не на нашу користь. Залишалися лічені дні, і якби не знайшовся донор, ми його уже поховали б. 22 липня, коли він прокинувся, у сина раптово стався інсульт. На той час з ним була бабуся. Вона до нього говорить, а він дивиться в інший бік. Потім він вийшов на вулицю, пройшовся до паркану, а назад іде й плутає ногами. Вона його потягнула, посадила у крісло, зателефонувала мені. Я приїхала. Дивлюсь, а стан його дуже тяжкий: перекосило обличчя, відняло руку й ногу. Нас повезли у районну реанімацію. Медики довго не наважувались повідомити нам невтішний діагноз – дилатаційна кардіоміопатія. Кажучи простою мовою, серце дитини збільшилося й не перекачувало кров, а лише пульсувало», – не може стримати сліз жінка.

Мати хлопчика зізналася, що одразу все зрозуміла, бо, на жаль, знайома із важкою хворобою, яку виявили у її сина. На неї хворіли троюрідні брати Максима.

«Одного у 17-річному віці прооперували в лікарні у Мінську, та він не отямився після трансплантації. А інший їздив на пересадку до Індії, але, на жаль, не дочекався донорського серця. Я подумала, що все, це вирок. У серпні нас скерували на МРТ до Києва. Чекали результатів два тижні. Для Максима це було велике навантаження. Його стан погіршився, почалася ядуха, а згодом – блювота. Я викликала швидку. Його трусило, він синів. Ми зрозуміли, що потрібно стати у чергу на пересадку серця. В черзі у Львові він був 60-м. Максим не знав про свою хворобу. Ми сказали йому, що переїжджаємо у Львів на лікування», – ділиться гірким досвідом жінка.

Генеральний директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль розповів, що на момент трансплантації Максим був у критичному стані. Окрім цього, були й інші показники, за якими саме він мав першим отримати анатомічний матеріал.

Тож, коли одного пізнього вечора Тетяна Давидюк побачила на дисплеї телефона фото завідувача відділення Романа Домашича, яке висвічувалося під час дзвінка, похолонула. Знала, що медик міг подзвонити у двох випадках: або Максима вже нема, або знайшли донорське серце.

«Лікар повідомив, що є донорське серце. Мене скував страх, бо це – великий ризик. Ми поїхали до лікарні здавати аналізи на сумісність. Це означало, що якщо орган підходить, наступного дня зранку потрібно бути в лікарні й готуватися до операції. За хірургічне втручання ми не платили нічого. Реабілітацію теж оплатила держава. Далі через чотири тижні нас виписали додому, де вже Максим проходить реабілітацію коштами батьків та небайдужих. Нам допомагає наша Любешівська територіальна громада», – розповіла жінка.

Насамкінець врятований Максим запропонував Надії доторкнутися до його грудей і відчути, як б’ється серце її чоловіка.

«Живи здоровим і пам’ятай мене», – обійняла його у відповідь жінка.

На фото – Михайло Шелестак, який посмертно став донором органів для п’ятьох важкохворих людей, зі своїм первістком. Надія та Михайло Шелестаки народили і виховали двох дітей.

Нагадаємо, 22 вересня у Львівській лікарні швидкої допомоги пересадили донорське серце 13-річному волинянину. Це перша трансплантація серця дитині в Україні. Після операції хлопця перевезли в київський Інститут серця.

19 жовтня Максима виписали додому. Після виписки Максим періодично має навідуватись на консультацію до спеціалістів Інституту серця в Києві.

Вікторія СЕМЕНЮК

The post “Дружина здала хлопа на органи і має мільйон”: родичі цькували дружину донора, серце якого пересадили 13-річному українцю first appeared on UA-IN.

Запис “Дружина здала хлопа на органи і має мільйон”: родичі цькували дружину донора, серце якого пересадили 13-річному українцю спершу з'явиться на UA-IN.

Ці дві родини об’єднало і горе втрати, і радість врятованого життя. Віктор Маршал, який потребував пересадки серця, і мама Ігоря Коваля, який став його донором. Після пересадки, лікарі казали, що пану Віктору можуть нашкодити будь-які емоції, навіть позитивні. Але від часу операції минуло вже три місяці, тож найскладніший період уже позаду.

Перша зустріч цих раніше незнайомих людей, які стали надзвичайно близькими, відбулася у святковому випуску ТСН до 30-річчя Незалежності України.

Віктору Маршалу 52 роки. Його нове серце – на 23 роки від нього молодше. Віктор жив у Криму. Після окупації пішов добровольцем за Схід. І, очевидно, там і був вирішальний удар по серцю. “Воно вже практично не працювало, воно просто стояло”, – пригадує чоловік.

Його могла врятувати лише трансплантація. Віктора поставили в лист очікування, однак він не вірив, що його можуть врятувати в Україні. Він потихеньку прощався в родиною, згортав усі свої бізнес-проєкти. Намагався підготувати доньку, що його смерть близько. Годинами розповідав їй як вести справи, коли його не стане. Однак через 4 місяці у його домі пролунав дзвінок. “Зателефонувала, сказала, що є донор, ми підходимо за параметрами і сказала виїжджати”, – розповідає Віктор.

27-річний львів’янин Ігор Коваль вважав, що він абсолютно здоровий. У нього щойно народився син – теж Ігор. 27 травня йому раптом стало зле, заболіло за грудиною, паралізувало руку. Швидка приїхала негайно. У Ігоря розірвалась вроджена аневризма. Жодного шансу на порятунок не залишилося. Ігоря доправили до Львівської лікарні швидкої допомоги. “Лікарі змагалися за його життя, але врятувати не вдалось і констатували смерть мозку. Після чого родичам довелося відповісти на складне запитання – чи готові вони відати органи для посмертної трансплантації”, – кажуть у лікарні.

“Ігорьошка кілька раз промовляв: “Мамо, якщо зі мною щось станеться і якийсь мій орган врятує життя, будь ласка… То було за місяць до того, що сталося, та розмова в пам’яті була свіжа”, – розповідає Людмила.

Смерть її сина врятувала три життя. В день, коли не стало Ігоря, пересадили дві нирки і серце. Трансплантацію серця робили силами лікарів Львівської лікарні швидкої допомоги і столичного Інституту серця.

Ще два роки тому посмертне донорство для України було надзвичайною подією – одиничні випадки відбувалися завдяки ентузіазму окремих хірургів. За роки незалежності тисячі українців померли, не дочекавшись медичної допомоги в своїй країні. Сотні українців, яким вдалося виїхати на трансплантацію за кордон, вивезли мільярди гривень – як особистих, так і державних.

Однак два роки тому в українській трансплантології стався прорив. Нині лише за пів року зроблена рекордна кількість пересадок – 126, половина з них – це посмертне донорство. І це трапилося завдяки кільком чинникам:

створення правового поля єдиного і зрозумілого для абсолютно всіх лікарів, пацієнта, адміністрацій і правоохоронних органів;
встановлення тарифів на трансплантацію – наприклад, за пересадку нирки посмертно медзаклад отримує понад 800 тисяч гривень, печінки – майже півтора мільйона гривень, для пацієнтів це має бути безоплатно.
Ліцензії на трансплантації вже мають 40 медичних закладів в Україні. Усі вони переобладнуються і перенавчають свій персонал. У Львівській лікарні швидкої допомоги після 16 асистенцій кардіохірург Роман Домашич самостійно виконав першу пересадку серця.

“Здійснилась професійна мрія, як кожен кардіохірург має професійну мрію, от вона реалізувалася. Ми не повинні жити однією операцією, двома – це має бути щоденна рутинна робота”, – запевняє лікар.

Однак двох років замало, щоб змінити ставлення українців. З 10 потенційних донорів згоду на забір органів дає лише одна родина.

Віктор Маршал, розуміє, що сьогодні він живий, лише тому, що у дуже складний і трагічний момент родина донора дала згоду на забір органів.

“Це не просто вдячність, вона мені друге життя подарувала, вона в мене в телефоні записана “Мама 2”, – розповідає чоловік.

“Кожен день я молюсь за здоров’я Віктора. Кожен день вставлю свічки в церкві”, – говорить про свої відчуття Людмила.

Ці люди на відстані стали рідними один одному. Вони ніколи не бачилися в житті. Однак мріяли про цю зустріч відтоді, як серце Ігоря стало серцем Віктора.

І ось така зустріч відбулася. Як це заведено під час зустрічі родичів донорів і реціпієнтів, мати Ігоря отримала можливість пережити дуже гуманний і дуже зворушливий ритуал – послухати, як б’ється рідне серце.

У повній тиші схвильована жінка взяла з рук медика, координатора Інституту серця Анни Мельник стетоскоп і приклала його до грудей врятованого ним чоловіка. Переповнена емоціями жінка ледве стримувала сльози і, відставивши стетоскоп, просто припала головою до грудей, де билося серце її сина.

The post Мати вперше почула, як б’ється серце її сина після його загибелі: неймовірна історія донорства first appeared on UA-IN.

Запис Мати вперше почула, як б’ється серце її сина після його загибелі: неймовірна історія донорства спершу з'явиться на UA-IN.

Відомий український блогер Дмитро Стужук помер від коронавірусу через 8 днів після зараження у Туреччині. Трагедія шокувала величезну кількість прихильників здорового способу життя та спорту, адже 35-річний чоловік запевняв мільйонну аудиторію в мережі, що вже йде на поправку.

Фітнес-блогер помер 16 жовтня в київській лікарні в реанімації. Напередодні у Дмитра зупинилося серце після прийняття ванни, і його госпіталізували. Лікарі констатували клінічну смерть, і врятувати його життя не вдалося.

Дружина Дмитра Софія Стужук, яка також веде фітнес-блоги та має понад 5 мільйонів підписників, розповіла в Instagram в stories деталі загибелі чоловіка, з яким перебувала у стадії розлучення.

Також вона опублікувала зворушливе відео з Дмитром та дітьми.

“Дмитро був величезною і вагомою частиною мого життя 6 років. Хоч би що там було і не дивлячись на те, що у нас не склалися стосунки, це батько моїх дітей і близька мені людина.

Завтра буде рівно півроку як ми вже не разом. Багато пропрацювалося і забулося. Залишилися лише теплі спогади, троє прекрасних діток (Давид, Олівія та Лола, – Ред.) і дуже цінний досвід за плечима”, – написала вона.

При цьому популярній блогерці пригадали в мережі, як вона легковажно відгукувалася про COVID-19 і стверджувала, що небезпека вірусу “відверто перебільшена”. Так, наприклад, ще в березні в Telegram Софія заявила, що коронавірус “не набагато страшніший за звичайний грип”, і що “вірус їй не страшний”.

За кілька годин до загибелі чоловіка Стужук в мереж уточнила, чи змінилася її позиція.

“Я хочу, щоб ви розуміли, що COVID – не небезпечне захворювання для тих, хто абсолютно здоровий, але у Дмитра були проблеми з серцево-судинною системою і пішло ускладнення на серце. Його серце не впорався, він вчора пережив клінічну смерть, йому запустили серце заново, але він досі, вже понад добу, не приходить до тями. Його стан зараз дуже важкий”, – йдеться у публікації.

На жаль, 16 жовтня підприємець і фітнес-блогер Дмитро Стужук помер.

Він практично до останнього вів трансляції та в позитивній формі описував свій стан, як протікає хвороба. Дмитро в лікарні пролежав тільки день, а потім пішов додому на самоізоляцію, хоча лікарі наполягали на госпіталізації. Чоловік у своєму останньому пості в Instagram зазначив, що “вдома і стіни лікують”.

Але підірване тренуваннями серце на тлі ослаблення організму через коронавірус не витримало.

Софія Стужук у своїх блогах також часто виступала за “мінімалізацію” медичного втручання без необхідності. Зокрема, вона є противницею вакцинації та прихильницею домашніх пологів.

З Дмитром вона познайомилася в Києві, куди переїхала із Криму після анексії українського півострова Росією (Софія проживала до цього в Севастополі, а народилася в Харкові). Після весілля почала вести блоги, які мали великий успіх, і невдовзі дівчина домоглася популярності.

Софія є веганкою, активно пропагує здоровий образ життя, заняття фітнесом.

The post Коронавірус вдарив по серцю: деталі загибелі українського блогера Стужука first appeared on UA-IN.

Запис Коронавірус вдарив по серцю: деталі загибелі українського блогера Стужука спершу з'явиться на UA-IN.