У Лондоні знайшли мертвими жінку та її двох синів.

Тіла задушених 7-річного та 9-річного хлопчиків виявили у їхній спальні, а їхню 47-річну маму – повішеною в іншій кімнаті.

Про це пише thesun.co.uk.

Поліцію викликали до будинку сім’ї 9 березня після повідомлення про занепокоєння за благополуччя дітей.

У повідомленні йдеться, що 9-річного Максимуса знайшли мертвим на ліжку, а Алекс лежав на підлозі поряд з ним. Їхні тіла опізнав батьком.

Щодо всіх трьох смертей ведеться розслідування. Судовий розгляд поки що відкладено.

Представники школи, де навчалися брати, хлопчиків описали так: “Алекс і Макс були справді чудовими членами нашої шкільної спільноти, і ми пам’ятатимемо їх із великою ніжністю та любов’ю. Вони були люблячими та дбайливими хлопчиками, які дуже хотіли вчитися. Обидва були зразковими учнями, і було ясно, що вони найкращі друзі”.

The post Двох хлопчиків задушили до смерті, а їхню маму знайшли повішеною в сусідній кімнаті first appeared on UA-IN.

Запис Двох хлопчиків задушили до смерті, а їхню маму знайшли повішеною в сусідній кімнаті спершу з'явиться на UA-IN.

Астролог Олексій Кириченко, зважаючи на напружені аспекти небесних світил, прогнозує масований штурм російських окупантів до кінця лютого. Найнебезпечнішим містом, за його словами, буде Бахмут.

Такий прогноз він зробив у коментарі виданню “Главред”.

Астролог зазначив, що до 20 лютого Сонце наближається до Сатурна і це вказує на те, що окупанти розпочнуть штурм у найгарячішій точці — Бахмуті.

“Сатурн означає закривати, оточувати, обмежувати. Тому Бахмут закривають для цивільних. Російські війська штурмуватимуть найближчим часом фортецю Бахмут”, – каже він у своєму у прогнозі.

Астролог також зазначив, що напружена ситуація в місті триватиме до 18 лютого, коли буде прийнято якесь важливе рішення щодо Бахмута.

Найнебезпечнішими днями в лютому Кириченко назвав 19, 21, 22 і 26.

За його словами, у березні масованих ракетних обстрілів з боку окупантів буде менше. “Це не означає, що не буде обстрілів, але масованих не прогнозується”, – каже він.

Астрологія, тарологія, нумерологія, гадання, віщування, мольфарство, екстрасенсорика — не є науками і передбачення не завжди справджуються на 100%. Інформація досить часто має розважальний характер, тому сприймати її потрібно не серйозно, а лише як імовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме сили духу та натхнення змінити своє життя на краще.

The post Російський штурм до річниці вторгнення: астролог назвав найнебезпечніше місто та загрозливі дати у лютому first appeared on UA-IN.

Запис Російський штурм до річниці вторгнення: астролог назвав найнебезпечніше місто та загрозливі дати у лютому спершу з'явиться на UA-IN.

Родичі розповіли “Фактам” подробиці загибелі Юлі та двох її дітей.

За словами однієї із родичів, чоловік Юлії Михайло – військовослужбовець. У вересні 2022 року отримав поранення на фронті, лікувався у госпіталі. Звістка про землетрус у Туреччині застала його у госпіталі.

“Неможливо повірити, що Юлі з дітьми більше немає. Юля була чудовою жінкою. Інтелігентна, привітна… Я допомагала готувати до школи її старшого сина Захарку. Дуже ввічлива і розумна дитина. Нині йому було вже десять, а його молодшому браткові — п’ять років. Коли почалися масовані обстріли, Юля, намагаючись урятувати дітей, поїхала з України”, – пригадує Ірина Домбровська із Запоріжжя.

Ввечері 5 лютого батько розмовляв із донькою

Батько загиблої Юлії Сергей Петров розповів, що ввечері 5 лютого розмовляв із донькою, а в понеділок вранці із новин дізнався про землетрус у Туреччині. Коли він набрав до рідних, ніхто не відповідав. Тоді він зрозумів, що сталося лихо.

“Поїхали до Туреччини, бо там жили наші родичі, і Юля з хлопчиками зупинилась у них. Вони жили в одному будинку, і родичів рятувальники ще не знайшли… Востаннє ми розмовляли з Юлею у неділю, 5 лютого. Як завжди, спілкувалися по Вайберу. Донька повідомила, що у них все гаразд. А в понеділок рано вранці дружина відкрила стрічку новин і побачила, що в Туреччині стався землетрус. Одразу набрала номер доньки, але Юля не відповідала. Подзвонили старшому онукові Захару, але теж не додзвонилися”, – сказав він.Після цього родичі звернулися до українського посольства і там підтвердили, що землетрус стався в провінції Хатай, а місто, де перебували донька з онуками, фактично був його епіцентром.

“Ми зрозуміли, що сталася біда… Нам залишалося тільки чекати і сподіватися. Ми продовжували дзвонити Юлі та Захару, але марно. А потім люди, які були там — волонтери та інші наші родичі — надіслали фотографії з місця трагедії. І ми побачили, що будинок, де жили Юля з дітьми, впав на бік, і рятувальники ніяк не могли підступитися до нього. Вони два дні розбирали завали, і коли нарешті до нього підібралися, там почалася пожежа”, – пригадує батько Юлії.

Про смерть доньки та внуків дізналися через тиждень. Сергій Петров розповів, що Юлю та молодшого онука вже витягли, а старшого дістали пізніше.

“Нам важко повірити, що це відбувається насправді. Ми були впевнені, що дочка з дітьми у безпеці. Це тихе, спокійне місце, курортне місто. Яке стало епіцентром землетрусу… Зятя лише виписали зі шпиталю. Він уже готовий був їхати до Туреччини, щоб забрати Юлю та дітей. Але нам сказали, що доставленням тіл займатиметься посольство”, – додав Петров.

“Ввечері 5 лютого Матюша по відео розповідав мені віршик”

Чоловік Юлії Михайло розповів, його виписали 9 лютого зі шпиталю менш. Востаннє він спілкувався зі своєю сім’єю напередодні трагедії:

“Я отримав поранення 12 вересня. Коли стався землетрус, ще був у шпиталі. Мене виписали лише 9 лютого. Тоді ми ще сподівалися, що їх знайдуть живими. Юля із дітьми поїхали 6 березня. Поїхали до Туреччини, бо там була рідна тітка. Вона жила у сусідньому під’їзді, і її ще не знайшли… Увечері 5 лютого вони надіслали мені відео. Вони вивчили новий віршик, і Матюша мені його розповідав. А вранці 6-го ці новини. І вони зникли зі зв’язку”, – розказав військовий.

За його словами, питання з оплатою перевезення тіл на цей час не вирішене. Він просить допомогти зібрати кошти на перевезення тіл.

“Приватна фірма у Туреччині, яка цим займається, оголосила рахунок — 7700 євро. У мене таких грошей нема. Залишається сподіватися, що ці витрати візьме на себе посольство. Але поки що мені цього ніхто не підтвердив”, – додав він.

The post “Увечері Матюша читав мені віршик”: український військовий розповів про дружину і дітей, яких вбив землетрус у Туреччині first appeared on UA-IN.

Запис “Увечері Матюша читав мені віршик”: український військовий розповів про дружину і дітей, яких вбив землетрус у Туреччині спершу з'явиться на UA-IN.

Юpкo виpiшив нe зaпитyвaти мeнe, щo я xoчy, a зpoбити сюpпpиз. Тaк i стaлoсь.

Якщo чeснo, тo цьoгo poкy я poзpaxoвyвaлa нa дизaйнepськi сepeжки, якi дyжe дaвнo xoтiлa. Чoмy я тaк дyмaлa? Бo дo тoгo poбилa чoлoвiкoвi бaгaтo нaтякiв. Aлe пiсля нaшoї poмaнтичнoї святкoвoї вeчepi вiн вpyчив тoй пoдapyнoк… Нiкoли нe вгaдaєтe. Цe бyв нaбip скoвopiдoк!

Пoсyд — звичнa спpaвa, звiснo, я нiчoгo пpoти ньoгo нe мaю, aлe нaщo вoнo мeнi? Ми мoжeмo їсти в peстopaнax, як i бyлo дo цьoгo. Щe й скoвopiдки… Вдoмa я гoтyю щoнaйбiльшe смyзi тa лeгкi сaлaти, a смaжeнoгo взaгaлi нe вживaю. I взaгaлi в нaс є скoвopiдки, якби щo. Тa й нaщo мeнi їx щe, якщo я й тi нe викopистoвyю? Дo тoгo всьoгo скoвopiдки тaк сoбi виглядaли, виднo, щo дeшeвi.

A мiй пoдapyнoк бyв явнo кpaщим. Я пoдapyвaлa йoмy дopoгий гoдинник, пpo який вiн дaвнo мpiяв. Я тaк нaбiгaлaсь з тим пoдapyнкoм! Пaкyвaння, гpaвiювaння, peмiнeць… I щo я oтpимaлa? Пapy дeшeвиx кyxoнниx скoвopiдoк? Я дo кiнця вeчopa чeкaлa, щo чoлoвiк oт-oт скaжe, щo цe poзiгpaш, i пoдapyє мeнi тi сepeжки. Aлe цьoгo нe стaлoсь. Щoбiльшe! Нaстyпнoгo paнкy вiн poзбyдив мeнe зi слoвaми скopистaтись скoвopiдкoю! Мeнi вiдiйнялo мoвy!

Цiлий п’ять poкiв пoдpyжньoгo життя бyли пpoстo чyдoвими! Вiн бyв yвaжним дo мeнe, нiжним, тypбoтливим, пoстiйнo щoсь дapyвaв, poбив сюpпpизи тa вoзив нa вiдпoчинoк. Дoбpe, я б мoглa цe зpoзyмiти, якби цe стaлoсь дaвнo! Aлe зapaз? Вiн жe знaє, щo я люблю, a щo — нi.

Я щe пepeд piчницeю poзпoвiлa всiм свoїм пoдpyгaм, щo мaтимy тi сepeжки, a щo їм зapaз скaзaти? Пoяснити, щo чoлoвiк зpoбив з мeнe paбиню i пoдapyвaв тpoxи зaлiзa? Ox…

Я нaвiть poзпoвiлa цю iстopiю свoїй мaмi, xoтiлa її пopaди чи спiвчyття, aлe мaмa здивyвaлa. Смiялaсь з мeнe i скaзaлa, щo Юpa клaсний, пpoстo мeнi пopa нaвчитись дбaти пpo сiм’ю, a нe лишe пpo свoю кpaсy. Мoвляв, я вжe дopoслa й сaмoстiйнa, мaю вiдпoвiдaти зa зaтишoк в дoмi.

The post Ми святкyвaли п’ятy piчницю нaшoгo шлюбy. Всiм poдичaм я пoxвaлилaся, щo мaю oтpимaти в пoдapyнoк дopoгi сepeжки first appeared on UA-IN.

Запис Ми святкyвaли п’ятy piчницю нaшoгo шлюбy. Всiм poдичaм я пoxвaлилaся, щo мaю oтpимaти в пoдapyнoк дopoгi сepeжки спершу з'явиться на UA-IN.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Займалися бізнесом та виховували дітей

Селище Коміш-Зоря опинилося в окупації практично на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Як розповідає голова громади Ігор Гнатуша, окупанти катували місцевих мешканців, розстрілювали людей на вулиці. “Якось розстріляли автомобіль, на якому люди намагалися виїхати, стріляли великокаліберними кулями. У машині всі загинули”, – каже Гнатуша.

Родина 34-річних Наталії та Олександра Дармобід у селищі живе багато років. Сім’я вважалася у якомусь сенсі навіть зразковою. Подружжя любило одне одного, разом будувало свій бізнес, самі зводило свій будинок, виховували двох синів – 14-річного Владислава та 5-річного Кирила.

До війни вони продавали вікна, двері, ворота. З початком окупації орендували місце на базарі у сусідньому селі, Наталя торгувала дитячим одягом.

Тіло чоловіка знайшли у дворі

Біда прийшла до їхнього будинку на вулиці Поштовій 17 листопада. “Як розповідають сусіди, того вечора п’яні російські військові ходили по домівках і вимагали алкоголь. Вони обійшли чотири будинки, стукали у двері, але ніхто їм не відчинив. Приблизно о дев’ятій вечора вони дійшли до будинку Дармобід. А вже незабаром люди чули постріли”, – каже глава ОТГ.

Вранці до будинку під’їхав колега, з яким вони зазвичай їхали на роботу. Він зайшов у двір і побачив тіло Олександра, його застрелили в голову. Чоловік одразу зателефонував батькам загиблого.

“Тіло Наталії знайшли на першому поверсі, зі слідами тортур та можливого зґвалтування. Вона також була застрелена. На другому поверсі знайшли вбитими їхніх синів, їм вистрілили в голову”, – розповідає Гнатуш.

Вулицю оточили російські військові. Що вони там робили невідомо: замітали сліди чи складали протокол? Потім тіла всіх членів сім’ї відвезли до моргу до Мелітополя на розтин. 20 листопада, у неділю їх поховали.

У поліції Запорізької області вже відкрили кримінальне провадження за фактом вбивства сім’ї.

The post Дружину катували, дітей застрелили в голову: на Запоріжжі російські військові жорстоко вбили сім’ю first appeared on UA-IN.

Запис Дружину катували, дітей застрелили в голову: на Запоріжжі російські військові жорстоко вбили сім’ю спершу з'явиться на UA-IN.

У селі Федорівка Лозівської громади Харківської області внаслідок вибуху загинуло подружжя з 4-річною дитиною.

Про це повідомила в пресслужбі поліції Харківській області.

Трагедія сталася у суботу, 29 жовтня, на дворі родини.

“В результаті загинули 47-річний чоловік, його 35-річна дружина та 4-річна донька. Попередньо встановлено, що чоловік знайшов в полі неподалік села нерозірваний фрагмент ракети С-300. Приніс його на подвір’я за місцем мешкання, де він здетонував”, – йдеться у повідомленні.

У справі відкрито кримінальне провадження.

Зазначимо, росіяни всіяли територію України вибуховонебезпечними предметами, мінами, ракетами тощо.

Минулого тижня у Харківській області на міні підірвався автомобіль піротехніків ДСНС. Внаслідок інциденту один із рятувальників загинув, ще п’ятеро — поранені.

Вчора, 30 жовтня, стало відомо, що Харківщині загинув суддя Красноградського районного суду. Чоловік підірвався на вибухівці у деокупованому селищі Борщова.

Ще один нещасний випадок стався в Козачій Лопані на Харківщині. Там на міні підірвалася пенсіонерка, яка випасала кіз. Жінку доправили до лікарні.

The post Трагедія на Харківщині: від вибуху фрагмента ракети загинуло подружжя з 4-річною донькою (фото) first appeared on UA-IN.

Запис Трагедія на Харківщині: від вибуху фрагмента ракети загинуло подружжя з 4-річною донькою (фото) спершу з'явиться на UA-IN.

Минулого тижня ЗМІ облетів жахливий кадр могил родини Столпакових. У цій сім’ї загинули одразу 8 людей: Олена Столпакова, її чоловік, дві маленькі доньки, молодша сестра, батьки та бабуся. Усі вони загинули внаслідок авіаудару росіян по багатоповерхівці на вулиці Первомайській. Російська ракета знищила будинок вранці 9 березня, вбивши 52 мирних мешканців. Деякі із загиблих там не проживали, але з початком війни приїхали туди до своїх родичів — сподіваючись, що в цьому місці буде безпечніше, ніж в інших населених пунктах, що атакувались ракетами та бомбами.

«Коли я побачив, що трапилося з підвалом, де була моя сім’я, одразу все зрозумів»

Михайло Яцентюк сам не знає, як йому вдалося вижити. У момент, коли російська ракета прилетіла в багатоповерхівку за адресою Першотравнева, 2, Михайло перебував у підвалі цього будинку разом зі своєю родиною: 64-річною дружиною Наталією, 38-річною донькою Ольгою, 37-річним зятем Віталієм, 14-річним та 9-річним онуками Дімою та Олексієм, 3-річною онукою Аріною та 96-річною бабусею Зінаїдою Василівною. Вижив лише Михайло. Уся сім’я загинула в нього на очах.

У момент, коли російська ракета прилетіла в багатоповерхівку, Михайло перебував у підвалі цього будинку разом зі своєю родиною

— Ми всі разом були у підвалі, — розповідає «ФАКТАМ» Михайло. — Вранці 9 березня ми з дружиною готували кашу. Всі разом поснідали, після чого моя трирічна внучка Арина попросила: «Дідусю, дай, будь ласка, чаю». Я взяв термос і вийшов на сходовий майданчик. Дружина сказала: «Міша, я йду з тобою». Але вийти не встигла. Стався вибух.

Мене відкинуло вибуховою хвилею, і не знаю, скільки часу я провів непритомним — можливо, близько пів години. Коли прийшов до тями, побачив, що до пояса застряг у металевих сходах, які сам колись зварював. Мої ноги придавило бетонними блоками. Одну я якимось чином одразу зміг витягнути, а друга була придавлена, здавалося, намертво. Мене врятувала книга, яка застрягла між ногою та бетонною плитою. І те, що з бойлера на одному з верхніх поверхів почала текти вода. Книжка швидко розмокла, я зміг її витягнути, після чого витяг і свою ногу. Потім ще довго намагався пролізти через бетонний блок і таки зміг це зробити.

Коли я побачив, що трапилося з підвалом, де була моя сім’я, одразу все зрозумів. Вже не залишалося жодної надії — там все було завалено бетонними плитами. Я кілька разів покликав дружину: «Наташа!» У відповідь жодного звуку. Я не міг повірити, що це справді сталося. Що вони загинули. Що ні дружини, ні дітей, ні онуків — нікого… Здавалося, що це не може бути правдою, що це якийсь страшний сон. Я кликав на допомогу. На мій крик прийшла одна людина, але, коли зверху знову почали падати плити, він швидко пішов. Я вибрався надвір. У двох спортивних штанах, у двох кофтах та босоніж. На вулиці мінус 10… Наступні три дні провів у сусіда на дачі. Через те, що там було холодно й доводилося спати практично на вулиці, застудив нирки. Але все це вже було не важливо.

Коли наприкінці місяця, 30 березня, на Першотравневій нарешті почали розбирати завали, Михайло був там. День і ніч був біля зруйнованого будинку, сподіваючись знайти свою родину.

— 12 квітня знайшли дружину, доньку, зятя та бабусю, — каже Михайло. — А 13-го вранці дістали онуків. Спочатку Дімку, потім Альошу та Аріну. Їх було важко впізнати, але я впізнав… Хлопці з похоронного бюро переносили їхні тіла на інший берег Сіверського Дінця: я хотів поховати їх на цвинтарі біля старшої доньки, яка померла від раку 2014 року. Дружину та бабусю поховав окремо. А Олю з Віталіком та дітьми у спільній могилі. Ми зробили для них одну велику труну…

Оля з Віталіком та дітьми жили не на Першотравневій, у них була квартира в іншому місці. Але на початку березня діти приїхали до нас. Вирішили, що краще триматись разом. Ми забрали до себе й 96-річну бабусю — рідну тітку моєї дружини. Зінаїда Василівна була абсолютно при здоровому глузді, могла ходити, сама спускалася до підвалу. Вона пам’ятала Другу світову і була шокована тим, що тепер вбивають нас росіяни. За кілька днів до того, як усе це сталося, приїжджав мій син Сашко. Він їхав до Черкас і хотів вивезти бодай Олю з дітьми. Оля спочатку погодилася, але вранці передумала. Сашко поїхав, і зараз він єдиний із нашої родини, хто залишився живим.

Так сталося, що, коли почалася війна, з нашого будинку на Первомайській не виїжджали, а скоріше навпаки — до нього приїжджали люди. До когось приїхали рідні з Харкова, до когось — з інших, як тоді здавалося, небезпечніших місць. Тому й вийшло, що загинули цілі сім’ї, по кілька поколінь… Ми точно знаємо, що під завалами опинилися 52 особи. Але сімох із них ми так і не знайшли. Багатьох із тих, кого знаходили, неможливо було впізнати. Ми впізнавали людей за номерами телефонів — якщо знаходили поряд телефон, переставляли сім-карту, дзвонили сусідам, визначався номер — і ми дізнавалися, що це за людина. Одну жінку я впізнав за знайденими у неї ключами — знайшов двері, до яких вони підходять, і зрозумів, що це наша сусідка Людмила… Миколу Федорченка впізнали за паспортом, який у нього знайшли. Сусіда Колю Рибалка ми знайшли в обіймах із його дружиною Оленою. Вони дуже любили один одного, розписалися незадовго до війни. Так і загинули разом, обійнявшись… Найстрашніше було впізнавати дітей. Дівчаток із родини Стовпакових… Моїх онуків та онуку. Аріні було три. Альоші 30 березня, на день Олексія, мало виповнитись десять. А Дімка не дожив до 15-річчя дев’ять днів… Я досі не знаю, чому й навіщо я залишився живим. І як тепер жити далі…

За словами Михайла, коли почалася війна, з його будинку на Первомайській не виїжджали, а скоріше навпаки – до нього приїжджали люди

«Поруч не було жодних об’єктів, рашисти прицільно стріляли в цей будинок, де було понад пів сотні мирних жителів»

— Загинули всі, хто був у цьому підвалі, — розповіла «ФАКТАМ» Тетяна — мешканка будинку, яка за кілька днів до ракетного удару встигла виїхати з Ізюма. — Для більшості це була миттєва смерть. А одна наша сусідка, як ми вже зараз знаємо, три дні пролежала живою під бетонними плитами. Але їй не було кому допомогти, і вона теж померла. Вижили одиниці: троє людей, які знаходилися в іншому підвалі біля першого під’їзду, та кілька сусідів, які не спускалися в укриття та залишалися у квартирах. Наприклад, Людмила Григорівна зі своїм сином Сергієм у момент прильоту перебували у квартирі на першому поверсі. Вони почали провалюватися вниз, але Сергій якимось чином зміг утриматись і витяг маму. Вони вижили, і його мама зараз єдина, хто живе у вцілілій частині нашого зруйнованого будинку. Ще в одній квартирі вижив чоловік, який у момент вибуху перебував у ванній кімнаті. Його дружина, яка була у кімнаті, загинула.

У мене під завалами загинула мати. Нам із донькою не вдалося вмовити її поїхати з нами. Незадовго до війни в неї стався інсульт, і вона боялася, що не переживе дороги. До того ж, коли ми виїжджали, на цьому березі ще не так сильно стріляли, і багато хто сподівався, що тут безпечніше. Але ситуація швидко змінилася. Коли вранці 6 березня ми зателефонували до мами, вона сказала, що вже стріляють так, що неможливо навіть на хвилину вийти з підвалу. Це була наша остання розмова. Я встигла сказати, що дуже її люблю… З того часу у нас не було зв’язку ні з мамою, ні з сусідами. А 10 березня нам повідомили, що «наш дім склався». Ми не повірили. До останнього сподівалися, що це якась помилка… Але ні. Рашисти знищили його ракетою. Поруч не було жодних об’єктів, вони прицільно стріляли в цей будинок, де було понад пів сотні мирних жителів.

Мама Тетяни загинула під завалами

При думці про кожного із загиблих у мене розривається серце. У нас були дуже дружні чудові сусіди. Ми товаришували, постійно спілкувалися у нашому чаті. Він називався «Хуторок» — як наше ОСББ. Дружина нашого голови ОСББ Миколи Петровича виїхала та хотіла забрати його із собою. Але він відмовився: «Люди сидять у підвалі, я не можу їх покинути». Залишився, як капітан корабля. Загинув разом з усіма. До ще одних наших сусідів, коли почалася війна, приїхав син з Харкова. Усі троє загинули… Подружжя Андрій та Наташа Яковенки, коли почалася війна, приїхали до цього будинку до своєї мами. Мені довелося повідомляти їхній доньці, що вони загинули. Нещодавно вона зробила собі татуювання: літери А та Н — перші літери імен батьків. Мою матусю впізнали за знайденим фрагментом передпліччя… Її поховали під номером 283. Сім’ю Столпакових, де загинули батьки, дві їхні маленькі доньки, а також бабуся, дідусь, прабабуся та тітка дівчаток, упізнали за татуюваннями. Сімох так і не впізнали. Можливо, зараз під час ексгумації щось проясниться.

Мені боляче про це говорити. Боляче бачити сусідський чат, куди більшість наших сусідів більше ніколи не зайдуть і нічого там не напишуть. Боляче думати про улюблений Ізюм, який рашисти практично знищили. До речі, люди, які там залишалися під час окупації, розповідали, як росіяни вже розуміючи, що наближаються ЗСУ, грабували все, що могли. Забирали навіть килими з нашого будинку. Брудні запорошені килими зі зруйнованих квартир…

Нагадаємо, що у кремлі цинічно прокоментували трагедію Ізюма, заявивши, що це «провокація» і «розкручений сценарій».

The post «Я не міг повірити, що всі загинули. Що ні дружини, ні дітей, ні онуків — нікого»: на очах у мешканця Ізюма всю сім’ю вбила російська ракета first appeared on UA-IN.

Запис «Я не міг повірити, що всі загинули. Що ні дружини, ні дітей, ні онуків — нікого»: на очах у мешканця Ізюма всю сім’ю вбила російська ракета спершу з'явиться на UA-IN.

Жінка загинула разом з родиною: чоловіком, а також двома доньками – Ангеліною та Ренатою. У їхній будинок влучив снаряд російських окупантів.

Про це повідомили у пресслужбі Маріупольської міської ради.

“Її знають, як людину з великим серцем. Допомагала знайти люблячу родину сиротам. Завжди виступала за щасливе дитинство та робила усе для цього. Від перших днів війни Наталя, ризикуючи собою, займалася евакуацією дітей-сиріт та вихованців будинків сімейного типу. Вона їх рятувала від обстрілів.

За інформацією mrplcity, завали будинку розібрали, але впізнати тіла неможливо. Окупанти країни-агресорки не дозволили родичам забрати особисті речі загиблих із квартири. Ба більше – рідних загиблих назвали мародерами.

The post У Маріуполі разом з чоловіком та двома доньками загинула керівниця “Служби у справах дітей” first appeared on UA-IN.

Запис У Маріуполі разом з чоловіком та двома доньками загинула керівниця “Служби у справах дітей” спершу з'явиться на UA-IN.

«Михайло був випускником інженерно- технологічного факультету СНАУ. Працелюбний, добрий, щирий з багатодітної віруючої родини Михайло був гарним студентом, добрим товаришем.
Закінчив університет, одружився, народився син. Молода родина, тільки жити й жити, народжувати дітей, робити добро! Я хочу, щоб ми згадали Мішу самими добрими словами і думками. Хочу, щоб ми пам’ятали простого працелюбного хлопця Михайла з маленького села Токарі на Лебединщині» – пишуть друзі в мережі.
Забрали життя цілої сім‘ї. Маленькому Єфрему не виповнилось і 2 рочків…
______
Історії убитих мирних громадян
записую на сторінці Їх УБИЛА росія

The post Її розстріляли росіяни: Михайло Солошенко, його дружина Інна та їх маленький син Єфрем загинули first appeared on UA-IN.

Запис Її розстріляли росіяни: Михайло Солошенко, його дружина Інна та їх маленький син Єфрем загинули спершу з'явиться на UA-IN.

Про це для видання The Village Україна розповів хлопець, який 24 лютого виїхав з Києва до Гостомеля, щоб рятувати родичів. Проте селище швидко захопили солдати РФ.

Дитина, які була пристебнута на задньому сидінні, вижила. Хтось із місцевих жителів забрав її з розстріляної машини та віддав бабусі. Проте зараз їхня доля невідома.

З’ясувалося, що жінка з дитиною вирішила поїхати з небезпечного місця до своєї мами. Вона встигла від’їхати від свого дому лише на 700 метрів.

Про це розповів чоловік загиблою. Він не хотів їхати з Гостомеля, через що у них з дружиною виникла сварка, після якої вона й забрала дитину та хотіла виїхати сама. Проте не змогла – російські окупанти вирішили все за неї.

“Мертві тіла лежали всюди, зазвичай рашистів або цивільних, яких убивали просто так, я так і не зрозумів, навіщо”, – розповів очевидець подій у Гостомелі.

The post У Гостомелі окупанти розстріляли авто з жінкою та дитиною: мати загинула, вона проїхала лише 700 м від дому first appeared on UA-IN.

Запис У Гостомелі окупанти розстріляли авто з жінкою та дитиною: мати загинула, вона проїхала лише 700 м від дому спершу з'явиться на UA-IN.