За її словами, “показове висвітлення вигідних керівництву МОЗ показників та статистики лише погіршує стан речей, адже створює ілюзію контролю за ситуацією, що є неправдою”.

Як написала Уляна Супрун на своїй сторінці у фейсбуці, традиційно після вихідних в Україні фіксують зниження кількості зафіксованих випадків COVID-19, при цьому останній тиждень керівництво МОЗ постійно звітує про зменшення захворюваності на COVID-19 через щоденну статистику.

“Коли міністр (очільник МОЗ – Максим Степанов) розповідає, що все під контролем, а в реальності люди чекають на результати тестів тижнями, платять за тести свої гроші, не можуть потрапити в лікарню чи в паніці шукають кисень для своїх близьких – це дуже тривожний сигнал, який вказує на те, що хтось маніпулює та поширює брехню”, – заявила Уляна Супрун.

Колишня глава МОЗ наголосила, що на десятому місяці пандемії замість неправдивої статистики і звітування про успіхи, українці заслуговують на ефективну систему тестування, відстеження контактів та належну медичну допомогу.

“Очевидно, що їм дуже хочеться продемонструвати успішність карантину вихідного дня. Але загальна кількість виявлених випадків нічого не значить без інтерпретації інших важливих показників, які чомусь ніхто так не анонсує, як щоденну статистику”, – наголосила вона.

Ексміністерка наголосила, що за листопад-початок грудня в обсягах тестування абсолютно нічого не змінилося.

“Кількість тестів не збільшилася, коефіцієнт позитивності не зменшився, а подекуди зріс, державні лабораторії МОЗ України роблять приблизно половину тестів, решту – приватні і комунальні лабораторії. Українці продовжують платити за ці тести зі своєї кишені”, – додала Супрун.

Ситуацію в Україні, за даними Супрун, погіршує і те, що не відбувається відстеження контактів виявлених інфікованих. Також для розуміння картини захворюваності та оцінки ситуації потрібно аналізувати показники госпіталізованих людей, реанімацій та підключень до апаратів ШВЛ.

“З досвіду країн, які його впровадили рішуче й від початку, – Південної Кореї, Тайвані, Гонконгу, Нової Зеландії, Німеччини – стає зрозуміло, що ця стратегія критично важлива, аби взяти поширення вірусу під контроль. Як це відбувається в Україні? Коротка відповідь – фактично ніяк. Ця ланка в Україні провалена повністю від початку”, – пояснила ексглава МОЗ.

The post Супрун звинуватила МОЗ у маніпуляції і брехні щодо захворюваності в Україні first appeared on UA-IN.

Запис Супрун звинуватила МОЗ у маніпуляції і брехні щодо захворюваності в Україні спершу з'явиться на UA-IN.

“Я далі буду захищати ту трансформацію, яка є. І як щось піде не так, то I’ll be back”, – заявила вона в останьому інтерв’ю “Українській правді. Життя”.
В листопаді 2019 року, разом з однодумцями, Супрун створила громадську організацію “Arc.UA”, яка має на меті “поєднати та поширювати у суспільному і політичному житті України культуру якісного аналізу, дослідження, творчості та здорового глузду”.

В тому числі через “конструктивну та професійну комунікацію з громадянами та стейкголдерами за принципами поваги та доказовості”.

Останні два місяці, відколи світ постав перед викликом боротьби з коронавірусом, Уляна не давала інтерв’ю.

Проте її fаcеbook-сторінка з сотнями тисяч підписників продовжує наповнюватися експертними коментарями щодо навколовірусної ситуації.

При тому, думки та поради не завжди співпадають з кроками нинішніх очільників системи охорони здоров’я.

За обіцяним здоровим глуздом ми і звернулися до Уляни Супрун, яка таки зробила виняток і погодилась на велику розмову для “УП. Життя”.

Інтерв’ю записували онлайн, дотримуючись каратинних рекомендацій.

“Маски на вулиці чи магазині – це не найважливіша річ і це найнижчий ризик заразитися”

– Особисто ви перебуваєте на карантині?

– Я в Києві, працюємо в офісі. Добираємося сюди або пішки, або на таксі, або на власному авто.

Ті співробітники, які захотіли лишитися дома, вони дистанційно працюють. А п’ятеро далі щодня приходять в офіс.

– Чи вдягаєте маску, коли виходите з дому?

– Ні.

– У своєму нещодавньому дописі ви вкотре наголосили, що ВООЗ не рекомендує носити маски здоровим людям.

Але в умовах карантину вже невідомо, хто є інфікованим, адже вірус можна переносити взагалі безсимптомно.

– Коли ми йдемо вулицею за метр-два від інших людей або швидко проходимо повз них – то немає загрози заразитися.

Коли я йду в магазин і там торкаюсь якихось поверхонь, я, при цьому, не торкаюся обличчя. Коли завершую покупки, то користуюсь антисептиком.

Вдома мию руки, далі розставляю продукти і знову мию руки. Тобто часто мити руки – це одна з найважливіших речей.

Якщо ми дотримуємося всіх правил – не торкаємося лиця, миємо та дезінфікуємо руки, не стоїмо і не кашляємо одне одному в лице, то є дуже низька вірогідність заразитись.
Маски, насамперед, потрібні для медпрацівників, щоб вони захистилися від інфікованих людей.

А, натомість, ми чуємо від керівництва МВС, що люди мають всюди ходити в масках, тобто скуповувати засоби захисту в той час, коли їх і так бракує медпрацівникам.

Друга група осіб, яким потрібні маски – це вже хворі, щоб не передавати вірус іншим.

Третя група – це особи, які мають постійний контакт з багатьма людьми, напркилад, касири в магазинах.

А тоді вже можна говорити про маски для людей, які не хворі та не мали контактів з потенційно інфікованими, але хочуть себе захистити.

Але маски не є достатнім заходом. Я бачу, як люди пхають пальці під маску, торкаються обличчя, або не міняють їх регулярно. Тоді їм це не допоможе.

Або ж шиють зараз маски з тканини, яка пропускає краплі й вірус, бо вона не є блокуюча.

Зараз виглядає, що люди сприймають маску як якийсь талісман чи оберіг. “Маю маску, то не захворію”. Але це не так.
– Але в тому ж магазині не завжди реально витримати дистанцію в два метри. Шанс заразитися у магазині таки є?
– Може 2% є шансів таким чином заразитися.

А 98% заразяться через ігнорування порад мити руки, не торкатися обличчя немитими руками, не збирати цілу сім’ю в одну квартиру та не самоізолюватися при ризику вже бути інфікованим.

Наука та досвід інших країн показує, що найчастіше вірус підхоплюють не на вулиці, а вдома від інфікованих членів своєї сім’ї. Тобто більшість людей захворіли від близьких, з якими ділили спільний простір тривалий час.

Коли ми кілька хвилин стоїмо в маркеті – це не близький контакт.

Близький контакт – це коли люди летіли кілька годин поруч в літаку. Це я про 14 випадків в Києві, які разом летіли з Женеви.

Вони не мали температури, їх з літака відпустили додому, де вони вже легко могли передати вірус своїй сім’ї.

Відсутність температури – цього замало, щоб розуміти, чи людина інфікована.

Тому розумний спосіб запобігання розповсюдження вірусу – це відокремити людей з високим ризиком інфікування. Тобто взагалі унеможливити їхні контакти з іншими людьми.

Бо більшість людей не розуміє, що таке самоізолювання. Це не просто сидіти вдома, це стовідсоткове уникнення від контакту з членами родини.

Якщо ви вже ділите одне помешкання, то після користування ванною кімнатою її треба дезінфікувати, також слід мати свій окремий посуд тощо.
І якщо люди самі не спроможні організувати свою ізоляцію, тут має допомогти держава або бізнес. Умовно, заселити потенційно інфікованих в порожні готелі.

І лише після того як ПЛР-тестування покаже негативний результат, або мине 14 днів і людина не захворіла, її можна відпускати додому до сім’ї.

Те саме, якщо людина захворіла в легкій формі. Її слід ізолювати від родини. А всім контактним особам так само зробити ПЛР-тести, а на час очікування результату теж відокремити один від одного.

“Чим більше тестуємо, тим більше можемо
зберегти демократичні принципи”

– Чи був шанс мінімізувати ризик ввезення вірусу в країну, чи зважаючи на відсутність дорогих, але точних, ПЛР-тестів, це було неможливо?

– За останні місяці в Україну заїхала маса людей і невідомо, куди вони поїхали, і що з ними відбувається.

Щоб зменшити вірогідність поширення вірусу, треба було брати в людей контакти, інформацію, звідки вони повернулися і в яких країнах були, надалі з ними комунікувати і спостерігати.

Але все відбувалось хаотично, відповідальність була перекладена на самих людей, яким не донесли важливість ситуації та не пояснили правила поведінки опісля. А це найменша річ, яку можна було зробити.

Якщо людей не змогли ізолювати, то хоча б треба було вести за ними спостереження.

Але завжди легко говорити про минуле і розповідати, як треба було робити. Важливо це зафіксувати і далі не помилятися.

Зараз слід дивитися на досвід інших країн, аналізувати і брати найкращі практики, які спрацювали, і ними послуговуватись надалі.
– Україна, по ходу, поступово переходить на китайський сценарій з тотальними карантинними обмеженнями з перспективою заборони виходу на вулицю.

Чи це єдиноможливий для нас варіант?

– Я б не базувалися на китайському досвіді, бо це закрита недемократична країна.

Там переслідували лікарів і журналістів, які говорили і писали правду. Тому не можна стовідсотково довіряти даним і статистиці з Китаю.

Якщо дивитися на інші країні, які ближчі нам за демократичними цінностями, ті ж Німеччина та Південна Корея – там люди не тотально обмежені в правах. Зате там роблять масове тестування ПЛР.

Там значно менше людей захворіло і померло, бо вони спочатку тестували тих, які приїздили з-за кордону та їх ізолювали. І коли тест показав негативний результат, людина могла спокійно повернутися додому. В іншому випадку, вона мала бути ізольована від усіх.

Тобто ми повинні більше робити ПЛР-тестів, в тому числі контактних осіб. І таким чином інфікованих відокремити від літніх людей та людей з групи ризику.

Карантин і тестування – це речі взаємопов’язані. Чим більше тестуємо, тим більше можемо зберегти демократичні принципи.

Бо якщо людину протестувати і вона знає, що не інфікована, то може більш вільно пересуватися.
Друга річ, яку варто запозичити – це замість панікувати і скуповувати маски, забезпечити максимально засобами захисту наших медиків. В т.ч. сімейних лікарів. Бо наша передова зараз – це сімейна медицина, до якої спершу звертаються пацієнти.

Також важливо захистити людей, які працюють в швидкій допомозі та перевозять пацієнтів з підозрою.

Третє – зосередитись на допомозі літнім людям, які найбільше страждають від вірусу.

Позбавити їх прямих контактів, допомогти з доставкою ліків та продуктів, які залишати біля дверей.

І максимально їх інформувати, бо багато з них дивляться лише телевізор, де багато недостовірної інформації.

Так само неправильним є відвозити дітей до бабусь і дідусів. Бо діти не дуже дотримуються правил гігієни.

І четверте – треба залучати в своєму місті чи громаді волонтерські організації, які допомагають медикам та літнім людям.

Тобто зараз треба свою енергію замість паніки спрямували в корисне русло. А це навіть просто дзвонити літнім родичам і розмовляти з ними, бо соціальна ізоляція може дуже негативно впливати на психічне здоров’я.

– Тобто ви за ліберальну модель карантину, а не тотальну заборону на пересування?

– Я за здорову золоту середину.

Треба триматися демократичних принципів, здорового глузду та критичного мислення.

По-перше, що ми бачимо в результаті тотального обмеження громадського транспорту – в Києві величезні затори на дорогах, бо люди всі як їздили, так і їздять, але пересіли на авто.

Хоча громадський транспорт це не місце, де люди масово заражаються вірусом. В Лондоні, наприклад, пропонували лише зменшити кількість працюючих станцій метро, а не закривати його взагалі. Постійно дезінфікують вагони.
По-друге, застосовуючи обмежувальні заходи, треба розуміти, як це все відіб’ється на економіці. Якщо не працює бізнес, то немає податків і держава не отримує кошти.
Це все дуже погано для економіки і треба думати, як її підсилити. А в нас кажуть – спершу карантин, а пізніше подумаємо, що робити з економікою.

Ні, спочатку треба подумати про ефект, який буде, а вже потім робити ті чи інші кроки.

По-третє, мені взагалі незрозумілі, наприклад, ініціативи про обшуки без дозволу суду. Яке це має відношення до пандемії?

Деякі речі робляться в диктаторський спосіб і не просто з метою захистити людей.

А якщо вже потрібні жорсткі обмеження, то вони мають були плановими і заздалегідь оголошуватися, щоб люди мали час підготуватися.

До прикладу, коли закрили метро, не розробили одразу план, як людям добиратися на роботу.

– Ці жорсткі заходи, на вашу думку, – від безвиході через неготовність держави справитися з епідемією, чи паралельна спроба “прикрутити гайки”?

– Перше – це неспроможність і некомпетентність органів влади.

Що на нас чекає, було очевидно ще в кінці січня, коли влада планувала повернення українців з Уханя, але відтоді було дуже мало зробленою. Бо порахувати, скільки в Україні лікарняних ліжок це не план.
І коли нічого не було підготовлено і паралельно починають діяти диктаторські обмеження, то виглядає, що це все було сплановано і влада використовує момент, щоб просувати свої політичні цілі, поки люди інформаційно зосереджені лише на темі коронавірусу.

Ми також бачимо, як одна особа починає керувати всім – це міністр внутрішніх справ. Але ми не хочемо повернутися до системи, де правоохоронні органи керують усім в країні, як це було за часів Януковича.

“В лікарнях – бардак, бо там ще реформи не було”

– Як я правильно зрозуміла, якби ви зараз працювали на чолі МОЗ, ви б не підтримали рішень щодо карантинних заходів, які запровадили в Україні?

– Якби я була в міністерстві, ми б почали діяти в січні. І, можливо, не дійшли до тої ситуації, яку маємо зараз.

І якщо я б розуміла, що ми за два місяці зробили все, що змогли, і залишився єдиний вихід – таки закривати громадський транспорт, то ми б закрили.

Але зараз через незроблені в попередні місяці кроки ми поставлені перед фактом, що вже не маємо іншого виходу.

Зараз панічно і хаотично пробують щось організувати, щоб створити вигляд наявності якогось плану.

Але поки виглядає, що карантин – це єдиний план, а не частина великого плану.

Закриваємо всіх у хатах і все. Прийняти диктаторські закони і чекати, щоб все минулось, – так виходить.
– І як би ви діяли, якщо були в січні міністром?

– Урядовий штаб ще в січні мав би розробити план дій, промоніторивши, що в нас є і чого бракує.

Якщо бракує, то звернутися до виробників, закуповувати засоби захисту, насамперед, для лікарів, а не продавати їх за кордон, як це в нас відбулося.

Далі визначити маршрут пацієнта, відпрацювати чіткий алгоритм дій з первинною ланкою. Щоб лікарі розуміли, як працювати з пацієнтами по телефону.

Визначити перелік лікарень, які прийматимуть людей з важкими симптомами. За нашого керівництва був розроблений план госпітальних округів, де була визначена центральна лікарня інтенсивного лікування.

Зараз можна було б призначити по одній лікарні, яка приймає осіб виключно з підозрою на коронавірус. І спрямувати всю допомогу саме туди. Звісно, також мати запасні лікарні, які могли б швидко перепрофілюватися.

В нас минулого літа були симуляційні навчання з ДСНС і Центром громадського здоров’я щодо дій в умовах епідемії. Але цим досвідом не користуються, бо він від “минулої влади”.

На жаль, зараз така політика, що нібито всі напрацювання минулої влади – це погано.

Далі слід було провести аудит, які в світі наявні тести, чи є можливість їх виробляти в нашій країні. Якщо немає можливості, або не в найближчій перспективі, то визначити, в кого закуповувати і заздалегідь підготувати всі нормативні акти.

За шість тижнів можна було перейти на повноцінну роботу такого урядового штабу. Тоді б ми були зараз на іншому рівні підготовки.
– Зараз критики часто згадують про “розвалену” Санепідслужбу.
Мовляв, ось попередники розвалили, а тепер в часи пандемії вона б дуже знадобилась. Знадобилась би?

– Всі функції Санепідслужби збережені і були розподілені по різних відомствах.

Ті ж лабораторні центри, які були в Санепідслужби, збережені, але вже під керівництвом Центру громадського здоров’я. І саме вони зараз роблять ПЛР-тестування на коронавірус.

Єдине, що зникло – це вертикаль корупційного монстра, який брав хабарі і не дуже успішно працював.

Неготовність до епідеміологічних викликів – це не через відсутність санепідсдужби, а через неспроможність міністерства.

Що б зараз робила Санепідслужба такого, що не робиться і так?

– Також зараз лунає критика попередників, що розвалили систему охорони здоров’я, вказуючи на критичну неготовність лікарень, браку апаратів штучної вентиляції легень тощо.

В соцмережах вже маса негативних історій пацієнтів, яких госпіталізували з підозрою на коронавірус.

– Реформу охорони здоров’я ми встигли втілити на первинній ланці (сімейна медицина – ред).

І якщо б зараз ми не мали сімейних лікарів, які першими спілкуються з своїми пацієнтами, визначають симптоматику, ми були би в катастрофічній ситуації.

Трансформація системи охорони здоров’я на вторинній ланці, на рівні лікарень розпочнеться лише з 1 квітня. Тому в лікарнях ще бардак, немає обладнання, бо там ще реформи не було.

– Але як так історично склалося, що в Україні в рази менше апаратів штучної вентиляції легень, ніж в країнах ЄС?

В Україні їх трохи більше тисячі, як в Італії було 5 тисяч, а в Німеччині – аж 25 тисяч.

– Жодна країна не готова до цієї пандемії. В жодній країні не є достатньо апаратів ШВЛ.

Я переглядала дані за останні роки. В Італії було 12 реанімаційних ліжок на 100 тисяч населення, в Німеччині десь 26, в США – 34-35. Але в багатьох країнах їх не більше 10 на 100 тисяч.

В Україні їх може трохи менше. Але в нас позаду 70 років Совєцького союзу і 25 років української незалежності, під час яких ніхто нічого не робив для покращення системи охорони здоров’я.

Тому несправедливо дорікати, що ми рік тому не закупили, умовно, 30 тисяч апаратів ШВЛ, якщо за всю незалежність система охорони здоров’я не оновлялася.

Система розвивається крок за кроком. Минулого року було закуплено багато швидких, які мають приїхати цьогоріч.

– Ви б не хотіли повернутися на посаду міністра охорони здоров’я, якби у вас була така можливість?

– Якщо б мені надали можливість сформувати цілий уряд, тоді, можливо, так.

Бо МОЗ не єдине зараз відповідає за ситуацію. Це питання всього уряду, і всіх керівників держави, починаючи з президента.

Вони в координації повинні вживати правильні кроки, щоб захистити наших громадян від хвороби, а не просто позбавляти їх прав в диктаторський спосіб ніби під приводом їхнього захисту.

The post Уляна Супрун: Найчастіше коронавірус підхоплюють не на вулиці, а вдома. Ексклюзивне інтерв’ю first appeared on UA-IN.

Запис Уляна Супрун: Найчастіше коронавірус підхоплюють не на вулиці, а вдома. Ексклюзивне інтерв’ю спершу з'явиться на UA-IN.