У повітряному бою над селом Тригірʼя Житомирської області загинув командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Дмитро Чумаченко. Його дружина опублікувала зворушливий допис про чоловіка.

Про це повідомило Командування Повітряних сил ЗСУ.

“Вечір. Я сиділа на ліжку, Діма стояв поряд. Ми любили багато балакати. Зайшла тема про польоти, а саме про катапультування”, – йдеться в дописі вдови молодого пілота.

Жінка також передала свій діалог з чоловіком:

– А як катапультуватися?

– У тебе поміж ніг є така ручка, за яку потрібно смикнути.

– А з літаком що?

– Тебе викидає, літак падає.

– Ого…

– А ти думала. Але перш за все треба думати не про катапультування.

– А про що?

– Наше завдання – врятувати людей, за можливості – літак. Я маю, перш за все, спрямувати літак у місце, де немає будинків, а вже потім думати про себе.

– Але ж ти можеш не встигнути катапультуватися…

“Він не встиг, але врятував сотні життів. Відважність, героїзм, безстрашність. Поки наше небо та землю захищають такі люди, нам нічого боятись. Бо вони готові покласти своє життя на вівтар смерті, щоб кожен із нас міг зранку прокинутись не від повітряної тривоги, а від співу пташок”, – написала вдова Чумаченка.

“Я пишаюсь, що 15.12.2018 життя звело мене з тобою. Пишаюсь, що стала твоєю дружиною. Пишаюсь, що ти не завагався і виконав вчинок, про який знають та знатимуть всі. Герої не вмирають!” – наголосила дружина загиблого пілота.

The post “Пишаюся, що стала твоєю дружиною”: вдова молодого пілота, який врятував сотні життів, написала зворушливий пост first appeared on UA-IN.

Запис “Пишаюся, що стала твоєю дружиною”: вдова молодого пілота, який врятував сотні життів, написала зворушливий пост спершу з'явиться на UA-IN.

Під час цинічного ракетного обстрілу Росією території “Яворівського військового полігону” на Львівщині загинув, зокрема, й український захисник 22-річний Костянтин Руденко, який працював інструктором у навчальному військовому центрі. Його 19-річна дружина на 9-му місяці вагітності встигла поговорити з ним за декілька хвилин до трагедії. Про це дівчина розповіла виданню “Радіо Свобода”.

За декілька хвилин до трагедії хлопець встиг зателефонувати до Соломії.

“О 5:50 він мені зателефонував, сказав, що у нас також стріляють. Сказав, щоб я не переживала і спускалася на перший поверх підвалу, бо ми жили на 5 поверсі. О 6-й годині я йому зателефонувала, буквально 5 хвилини минуло, і він був поза зоною досяжності”, – розповіла 19-річна Соломія.

Через нервове напруження Соломія потрапила до лікарні, де через добу і дізналася про смерть чоловіка.

“Як нам сказали, їх просто в підвалі придавило великою плитою. І наступного дня ми поїхали забирати його до моргу”, – пригадує вона.

За її словами, від чоловіка у неї залишилися, зокрема, його форма і годинник, який вона подарувала коханому на їхній останній Новий рік. Годинник Соломія хоче залишити на пам’ять для їхнього сина Артема, який ось-ось має народитися. До слова, саме таке ім’я військовий хотів дати дитині.

Нині Соломія готується до пологів. Дівчина каже, що намагається пережити трагедію і триматися заради їхньої майбутньої дитини: ” маю зробити все, щоб наша дитина була щасливою”.

Речі для немовляти допомогли зібрати волонтери.

“Ніколи не думала, що поїду машиною “Вантаж 200″ забирати свого чоловіка. Взагалі ніколи не могла подумати, що стану вдовою в 19 років. Ще й залишуся сама з дитиною”, – каже вона.

Загиблий Костянтин, як зазначається, родом із Чернігова, але відвезти туди його неможливо, оскільки російська окупаційна армія бомбардує й обстрілює місто. Військового поховали в Дрогобичі.

The post 19-річна вагітна вдова розповіла про дзвінок коханого за кілька хвилин до загибелі на Яворівському полігоні first appeared on UA-IN.

Запис 19-річна вагітна вдова розповіла про дзвінок коханого за кілька хвилин до загибелі на Яворівському полігоні спершу з'явиться на UA-IN.

Ірина Сушкова, яка працює журналісткою в одному з українських видань, написала в Facebook в пам’ять про нього зворушливий допис, повідомляє Про Львів.

“Я сейчас напишу самые страшные слова в своей жизни. Напишу на русском, последний раз, потому что на нем я говорила только с тобой. Не писать не могу, я хочу чтобы весь мир кричал, каким ты был. И без тебя я умею только одно – писать.

Я сижу рядом с мертвым мужем. Моя жизнь лежит рядом со мной в закрытом гробу. Моя жизнь, которая вытирала мне слезы и говорила, что никогда не оставит. Которая всю ночь гладила меня, когда было плохо. Которая хвасталась мной на каждом шагу. А я хвасталась тобой. И благодарила Бога, что ты такой есть. Меня как будто больше не существует.

Я не знаю более чистого, доброго и достойного Человека. Ты был лучшим во всем. Не потому что мой. Так и было, у тебя все получалось. Тебя везде ценили.Мне звоном в ушах стоят все твои слова. Только ласковые, других ты не говорил ни разу. Если у нас дома появлялось что-то классное, ты в тот же момент говорил, с кем мы поделимся. Если что-то случалось, я держалась только из-за тебя. Одного «зззая!» хватало, чтобы стояла по струночке смирно.

Ты летел со службы домой с полными карманами шоколадок, чтобы я не грустила. А все, что брал с собой, вечно раздавал похвастаться как я готовлю. Ты никогда ничего не боялся, ни разу. Ты сиял улыбкой каждый день, даже если все было плохо. «Я тепло одет и хорошо кушаю», – на все случаи жизни.. Ты строил планы на год вперед, когда мы поедем к родителям. «Я тебе хоть раз в чем-то отказывал?» – отвечал ты на все мои самые глупые глупости. «Вот я тебя подлечу и все точно будет хорошо, нам еще детей рожать», «Какая работа, главное, чтобы ты была здоровая и счастливая», «Хочу себе такую маленькую девочку», – говорил ты каждый божий день.И всегда помогал, я могла просить, что угодно. «Ты что командирша?» – подшучивал ты с хитрой улыбкой. «Хуже, – говорила я, – я жена командира» и целовала в нос.Я могла тебе рассказать то, что не говорят никому и никогда, а ты всегда понимал.

После свадьбы к сердечку возле моего контакта ты добавил домик и сказал «Теперь ты – навсегда мой дом».Я знала, какими мы невыносимыми будем в старости («ззззая, опять сковородка не на своем месте», «зззая, зззая, кто кофе пил и капсулу не достал»), я знала, какие глаза будут у наших детей. Я давно придумала,что дарить тебе на первую годовщину свадьбы. А выбирать пришлось венок на могилу. В последнем разговоре ты сказал, что охраняешь мой сон. Теперь я охраняю твой до конца своей жизни.

Ты офицер с таким внутренним кодексом чести, что этим с..кам и не снилось. Ты – мое сердце! Ты – моя душа! Был и будешь. Я безмерно тебя люблю и горжусь.Я проклинаю этих фашистов за тебя, родной, за наших с тобой нерожденных детей, за украденную жизнь, твою и мою.Я сижу рядом с мертвым мужем. Я вдова в 25. Мою жизнь украли нелюди. Мою жизнь украла е..учая россия.”

The post “Я сиджу поряд з мертвим чоловіком. Я вдова в 25”: дружина загиблого українського офіцера написала зворушливий допис про коханого чоловіка first appeared on UA-IN.

Запис “Я сиджу поряд з мертвим чоловіком. Я вдова в 25”: дружина загиблого українського офіцера написала зворушливий допис про коханого чоловіка спершу з'явиться на UA-IN.